40. Філософія Нового часу: зміст поняття «Нов час», характерні риси, представники.

У Новий час матеріалізм виник спершу в Англії. Його пред­ставниками були Ф. Бекон, Т. Гоббс, Д. Локк та ін. Матеріалізм цього часу — це матеріалізм, який спирався на великі відкриття природничих наук. Розвиток буржуазного укладу, нових продук­тивних сил зумовив значний прогрес механіки, математики, ме­дицини, експериментальної біології. Новий лад вимагав нових конкретних знань, тому бурхливий розвиток наук об’єктивно підвів до вивчення світу в його конкретності. Цей спосіб мислен­ня сприяв розквіту конкретних наук, нагромадженню емпірично­го матеріалу. Матеріалізм XVIII ст. мав переважно метафізич­ний характер. Це була ознака тогочасної філософії.

41. Френсіс Бекон: філософські погляди в медицині.Френсіс Бекон (1561-1626) - видатний учений, філософ і політичний діяч. Він був короткий час лорд-канцлером Англії. Бекон вивчав медицину, проводив експерименти на тваринах. У своїх працях він обстоював думку, що знання є сила (Knowledge is power), а воно неможливе без знання причин (vere scire est per causas scire). Бекон справив великий вплив на формування світогляду багатьох учених, у тому числі свого друга Уільяма Гарвея.

Бекон виявляв великий інтерес до медицини, висунув і обгрунтував завдання дальшого її розвитку. Попередню медицину, як і сучасну йому, Бекон різко засуджував: «Ми бачимо в ній багато повторень, але мало істинних нових відкриттів». У своїй класифікації він поділяв медицину на три частини, відповідно до трьох її завдань: «Перше полягає у збереженні здоров'я, друге -у виліковуванні хвороб, третє -у подовженні тривалості життя». Досягнення довголіття він вважав «найблагороднішим завданням медицини». У своєму творі «Про гідність і силу наук» (De dignitate et augmentate scientiarum) Бекон передбачливо поставив перед медициною ряд основних завдань. Так, вважаючи недостатньою існуючу описову анатомію, він зазначав: «Слід би в анатомічних дослідженнях ретельно спостерігати за слідами хвороб і результатами їх, за ураженнями і пошкодженнями, які вони спричинюють у внутрішніх частинах. Тим часом цим нехтують». 

42.Зміст терміну “наукова революція”. Глобальні проблеми сучасності.Глобальні проблеми є об'єктом вивчення багатьох наук (природничих, соціально-гуманітарних, в тому числі й філософських). Кожна з них, окрім філософії, досліджує один або декілька аспектів проблеми. Філософія прагне до комплексного, всебічного їх дослідження, націлює людину (людство) на їх гуманістичний аспект, встановлює їх концептуальний зв'язок з людською діяльністю та загальними тенденціями розвитку. Філософська теорія спрямовується на випрацювання та забезпечення методології, методів і методик дослідження цих проблем. Завдяки філософському знанню стає можливим дослідити наукові й соціальні шляхи їх вирішення. Філософське знання забезпечує комплексний, системний підхід, інтеграцію науки і практики. Як теоретичний світогляд, філософія займається дослідженням і розробкою світоглядних аспектів глобальних проблем, актуалізує їх у контексті глобального світогляду і, таким чином, доносить до людини (людства). Філософське дослідження глобальних проблем виходить із об'єктивного статусу їх існування. В їх основі лежить суперечність між людиною (суспільством, людством) та існуючою дійсністю, спроможністю природного Й суспільного середовища задовольняти людські потреби, інтереси й бажання. Це реальні, а не ілюзорні проблеми. А відтак, їх аналіз має бути об'єктивним, а шляхи вирішення - реалістичними. Вони реально й дієво впливають на сучасний розвиток, темпи прогресу і несуть загрозу (в разі їх не вирішення) майбутньому людства. Науково-технічна революція характеризується багатьма показниками. Найважливішими з них є: — проникнення науки у мікросвіт, в структуру елементарних частинок речовин; — прорив людини у макросвіт, у космос; — відкриття і використання нових видів енергії — атомної, сонячної і т. п. — освоєння виробництва штучних матеріалів; — автоматизація виробництва, створення і поширення електронних обчислювальних машин; — розвиток нових технологій; — перетворення науки в безпосередню продуктивну силу, диференціація науки; — інтеграція процесів розвитку науки і освіти; — вибухоподібне зростання інформації, виникнення так званого "інформаційного" суспільства, коли швидше рухається той, хто володіє кращою оперативною інформацією.

43. Емпіризм в новоєвропейській філософії (Ф. Бекон, Т. Гобс, Дж. Локк).Протягом всієї історії філософії не існувало єдиної теорії методу. Але можна виділити, принаймні, дві основні тенденції при розгляді цієї проблеми. З одного боку, в філософії поняття “методу” аналізувалось у зв’язку з конструктивістським, інструменталістським підходом до пізнання. При такому підході поняття “методу” ототожнювалось з поняттям “наукового методу”. З іншого боку, існувала тенденція, яка проявлялась у розгляді теорії методу з точки зору особистісного, суб’єктивного, інтуїтивного. Протягом багатьох століть ці дві тенденції формували основні засади філософського осмислення світу. В наш час формується нова парадигма, яка свідчить про зближення цих двох тенденцій, їх позитивний взаємовплив. В зв’язку з цим актуальним стає історико-філософський аналіз становлення різноманітних підходів до теорії методу та їх вплив на формування сучасних підходів до цієї проблеми.