4.Джерела мп

Система джерел муніципального права є досить розгалуженою. Основними видами джерел муніципального права є: Конституція України, міжнародно-правові акти ратифіковані парламентом (Європейська хартія місцевого самоврядування), Закони України («Про місцеве самоврядування в Україні», Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про асоціації органів місцевого самоврядування», «Про органи самоорганізації населення», Про столицю України - місто-герой Київ», «Про транскордонне співробітництво» тощо), підзаконні нормативно-правові акти органів державної влади, нормативно-правові акти суб'єктів системи місцевого самоврядування, нормативно-правові акти органів влади Автономної Республіки Крим, нормативний договір, рішення виборчих комісій. Інколи до джерел муніципального права відносять Рішення Конституційного Суду України, але це питання суперечливе, адже до його функцій належить лише тлумачення норм права, а не прийняття нових норм. Останнім часом одним із джерел муніципального права почали визнавати рішення Європейського суду з прав людини. Вони впливають як на загальний стан національної правової системи, так і на окремі її галузі, серед яких і муніципальне право. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з упровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення кількості заяв до Європейського суду з прав людини проти України.

5. Система мп україни

Складниками системи муніципального права є норми та інститути.

Муніципальна норма - це встановлений народом, державою (в тому числі шляхом ратифікації), територіальною громадою або органами місцевого самоврядування загальнообов'язковий припис, що містить правило поведінки суб'єктів суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування, розраховане на багаторазове застосування, забезпечене організаційно, матеріально-фінансово, а в разі необхідності іншими засобами, у тому числі примусу публічної влади.

Класифікація муніципальних норм може бути проведена за різними критеріями: а) за юридичною силою (конституційні, законодавчі, підзаконні); б) за змістом (уповноважуючи , зобов'язуючі, забороняючі, дозвільні); в) за способом вираження волі (імперативні, диспозитивні, рекомендаційні, декларативні); г) за характером (регулятивні, охоронні); ґ) за функціональним призначенням (матеріальні, процесуальні); д) за територією дії (норми, що діють на всій території України або в межах певних адміністративно-територіальних одиниць); е) за часом дії (постійні й тимчасові).

Муніципально-правові інститути є групами правових норм, що регулюють певну сукупність однорідних суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування.

Можна виділити такі інститути муніципального права:

- загальних засад місцевого самоврядування ;

- місцевих виборів і референдумів;

- інших форм безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення (збори, конференції, громадські слухання, місцеві ініціативи, індивідуальні та колективні звернення);

- територіальних громад;

- представницьких органів;

- депутата місцевої ради;

- виконавчих органів сільських, селищних, міських, районний у містах рад;

- служби в органах місцевого самоврядування;

- сільських, селищних, міських голів;

- об'єднань органів місцевого самоврядування;

- комунальної власності;

- місцевого бюджету і місцевих фінансів;

- відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

- гарантій місцевого самоврядування;

- органів самоорганізації населення.