17.1. Дослідження органів статевої системи плідників

Бугая фіксують за роги, при потребі застосовують методи заспокоєння (за допо­могою нейролептиків, аміназину, ромпуну) чи знеболення і проводять андрологічне дослідження за прийнятою в клініці схемою: реєстрація, анамнез, загальне клінічне дослідження і дослідження статевих органів із застосуванням методів огляду, паль­пації, ректального і рефлексологічного досліджень, вивчення проявів безумовних статевих рефлексів (локомоторного, ерекції, обнімального, парувального, еякуляції), оцінювання одержаної від плідника сперми.

При потребі більш глибокої оцінки плідника за рівнем обмінних процесів у його організмі та у продукованій ним спермі проводять біохімічне дослідження крові на вміст загального білка, глюкози, кальцію, неорганічного фосфору, каротину, резервну лужність, концентрацію у спермі фруктози та Індекс фруктолізу, активність у ній ферментів - каталізаторів аеробних та анаеробних процесів; роблять біохімічне до­слідження сечі, бактеріологічне дослідження сперми та змиву з прспуція; проводять андрологічну диспансеризацію бугаїв за Вороніним.

Андрологічну диспансеризацію бугаїв проводять у гри етапи:

Перший етап проводять під час вирощування бугайців до 6-місячного віку у пле­мінних заводах та господарствах-рспродукторах. Мета цього етапу - виявити і вибра­кувати бугайців із природженими аномаліями розвитку.

Другий етап є диспансеризацією відібраних для племінних цілей бугайців віком від 6 до 12 місяців під час дорощування та попереднього випробування їхньої племінної цінності в господарствах- елеверах та спеціальних випробних станціях. На підставі вивчення ступеня прояву статевих рефлексів, дослідження статевих органів та сперми кожного плідника роблять попередню комісійну оцінку його андрологічної цінності.

Третій етап андрологічноїдиспансеризації € диспансеризацією племінних бугаїв, що надійшли на племпідприємство. Вона включає систематичний нагляд за станом здоров'я плідників та їх відтворною здатністю у процесі племінного використання; дослідження бугаїв на такі заразні захворювання, як туберкульоз, паратуберкульоз, лептоспіроз, лейкоз, бруцельоз, трихомоноз, вібріоз, псевдомоноз, інфекційний рино-трахеїт; дослідження сперми та змиву з препуція на бактерійне забруднення, колі-титр; дослідження крові на вміст білка, кальцію, неорганічного фосфору, каротину, резерв­ну лужність; дослідження сечі (питома вага, білок, цукор, кетонові тіла, Домініки); аналіз спермопродукції бугая (скільки отримано еякулятів, з них придатних для ви­користання, середній об'єм еякуляту, виготовлено за аналізований період спсрмодоз. заморожено спермодоз, вибраковано після розморожування, осімепсно вперше корів та телиць, з них запліднилося, процент запліднення); дані клінічного дослідження бугая (згідно прийнятої схеми) і врешті робиться висновок про відтворну здатність бугая. Результати диспансеризації заносять у "картку андрологічної диспансеризації бугая-плідника".

Показники дослідження бугаїв, їх спермопродукції та результатів використання дають змогу віднести їх до однієї з трьох груп (за П. М. Савіним):

1. Високопліднї бугаї— це плідники, в результаті використання яких заплідне­ність корів та телиць від першого осіменіння склала понад 75 %. Статеві рефлекси у таких самців чітко виражені, об'єм еякуляту не менше 5 мл, концентрація сперміїв понад 1 млрд/мл, їхня рухливість- понад 8 балів, живих сперміїв- 80...95 %, ви­живання 70... 110 годин, кількість патологічних форм - не більше 3 %. У такій спермі міститься 460...680 мг% фруктози, чітко виражена позитивна залежність між актив­ністю ферментів гіалуронідази та лужної фосфатази і запліднювальною здатністю сперміїв,

2. Бугаї з нормальною плодючістю — це ті, в результаті використання яких отри­мано заплідненість корів та телиць від першого осіменіння у межах 70 %. Вони добре проявляють статеві рефлекси, об'єм еякуляту у них 3...4 мл, концентрація сперміїв 0,4 – 0,8 млрд/мл, рухливість сперміїв 7...9 балів, виживання 50... 80 годин, кількість патологічних форм не більше 5 %, У такій спермі міститься 300.. .500 мг% фруктози, виражена позитивна залежність між активністю ферментів гіалуронідази та лужної фосфатази і запліднювальною здатністю сперміїв.

3. Бугаї із зниженою плодючістю - це ті, при використанні яких спостерігалася велика кількість повторних осіменінь корів і телиць. Вони характеризуються частим гальмуванням статевих рефлексів або виділенням сперми низької якості (об'єм ея­куляту близько 2 мл, концентрація сперміїв 0,2...0,5 млрд/мл, їх рухливість менше шести балів, патологічних форм - до 20 %, виживання - ЗО годин.

Сперма цієї групи бугаїв відзначається низькими показниками вмісту фруктози, активності ферментів гіалорунідази та лужної фосфатази, великою кількістю патоло­гічних форм сперміїв.

4. Неплідні бугаї, що виділяють мало сперми, з низькими показниками концентра­ції сперміїв, їх рухливості, виживання, а також вмісту фруктози, активності ферментів гіалуронідази та лужної фосфатази, великою кількістю патологічних форм сперміїв,

Бугаї третьої і четвертої груп непридатні для використання на племпідприємствах.