Неплідність на ґрунті незаразних захворювань

Механічні ураження зовнішніх статевих органів.

Ця неплідність може бути наслідком таких механічних уражень зовнішніх стате­вих органів, як забій, рани вульви та промежини.

Забій вульви (сопігш Vи^Vае) виникає при нанесенні тварині в ділянці вульви уда­рів рогами, вилами, шкреблами чи при падінні її, що можуть ускладнюватися абсце­сами, гематомами та тромбозами судин, а великі пошкодження - гангреною, флегмо­ною тазової клітковини та сепсисом.

Симптоми: Хвороба проявляється набряком, збільшенням об'єму соромітних губ, випадінням слизової оболонки, крововиливами, почервонінням або посинінням шкі­ри І слизової оболонки, зменшенням розміру статевої щілини, зміною її конфігурації, болем. Набряки вульви поширюються на анус та стегна, бувають болючими, слизова оболонка почервонілою чи посинілою, іноді - з фіолетовим чи чорним відтінком. Тва­рина занепокоєна, махає хвостом, сильно реагує на пальпацію,

Лікування. Після механічної очистки і підготовки операційного поля виконують коротку новокаїно-пеніцилінову блокаду і змащують соромітні губи мазями - іхтіоло­вою або Конькова, емульсіями - синтоміциновою, стрептоцидовою або Вишневсько-го, спиртовим розчином йоду.

Рана вульви (vii І пш \>иІ\*ае). Найчастіше виникають рвані рани вульви у корів внаслідок удару рогами, розривів її колючим дротом, у кобил і сук- укусів самців. Розриви вульви можуть виникати також при народженні великого плода і застосуван­ні фізичних зусиль для його витягування, у вівцематок - під час стриження.

Свіжі рани характеризуються кровотечею, давні - в'ялим утворенням грануляцій­ної тканини. Влітку дуже часто їх заселяють личинки мух.

Значні рани обумовлюють неповне змикання статевої щілини, засмоктування по­вітря у піхву, забруднення переддвер'я та власне піхви калом, занесення в них мікро­флори і як результат - розвиток запального процесу.

Лікування. Свіжі рани підлягають хірургічній обробці і закриттю глухим швом, в стадії гранулювання - накладанням вторинного раннього шва, в стадії рубцюван­ня - висікання рубця і накладання вторинного пізнього шва.

При виникненні потреби у видаленні великих тканинних клаптів слід мати на увазі, що вирізання забруднених тканин супроводжується сильною кровотечею, тому на свіжі рвані не забруднені та не розчавлені ділянки краще накладати вузлуваті шви з дренажем.

Рани зі значним ушкодженням тканин і розвитком некрозу загоюються за вторин­ним натягом, але після відторгнення мертвих тканин їх теж можна закривати вторинним пізнім швом. У всіх випадках застосовують коротку новокаїно-пеніцилінову блокаду.

Розрив промежини ^иіпш рєгіпеит). Виникають спонтанно при патологічних родах за великих плодів, невмілому наданні допомоги із застосуванням акушерських інструментів. У більшості випадків розривається шкіра і волокна м'язів верхньої ко місури вульви, а рідше - стінка присінку аж до прямої кишки.

Такі розриви можуть бути неповними, що захоплюють вульву та промежину до ануса, і повними (наскрізними) з утворенням клоаки. Загоєння таких ран ускладню­ється забрудненням їх каловими масами, які подразнюють слизову оболонку і обу­мовлюють розвиток вестибуло-вагініту.

Постановка діагнозу вимагає ретельного дослідження для виявлення цілості пря­мої кишки, наявності каналу у тазову порожнину

Лікування, Необхідно старанно обмити і освіжити краї рани, накласти на них чис­ті вузлуваті шви. У запущених випадках необхідно попередньо оживити краї рани ножицями. Тварину витримують на легкій дієті (щоб уникнути пошкодження швів каловими масами, спринцюють обережно піхву асептичними розчинами та тампону­ють йодоформ-гліцериновими чи іхтіоловими тампонами.

Давні рани, залежно від стану країв рани і наявності грануляційної тканини, за­кривають вторинними швами. При загоюванні ран за вторинним натягом їх обробля­ють аерозолями "септонекс", "кубатол" тощо.

При утворенні штучної клоаки хірургічне втручання і закриття ран швами ви­конують у декілька етапів: спочатку закривають рану прямої кишки, потім - вульви : промежини.

При маніпуляціях на промежині застосовують епідуральну сакральну анестезію, блокаду нервів за В. І. Завірюхою або коротку новокаїно-пеніцилінову.

Присінково-ректальна нориця (/їсуїиіа \>ехиЬиІо-ґесІаІіх) зустрічається у всіх са­миць свійських тварин. Може бути вродженою або набутою. Остання виникає при трав­муванні склепіння присінку під час родів або як ускладнення після невдалого оператив­ного лікування розриву промежини. Рідше хвороба виникає внаслідок прориву абсцес}, що виник у тазовій клітковині. У тварини спостерігають виділення значної кількості гною із зовнішніх статевих органів. При піхвовому дослідженні у присінку та піхві ви­являють калові маси, як ускладнення гнійних запальних процесів у ділянці таза.

В результаті постійного подразнення слизової оболонки може виникати всстибу-літ або вестибуло-вагініт.

Діагноз обґрунтовується за результатами клінічного дослідження з врахуванням анамнезу.

Лікування. Невеликі нориці припікають з боку присінку 10 %-им спиртовим розчи­ном йоду, 3-5 %-им розчином карболової кислоти, ляпісом, йодоформ-ефі ром, елсктока-утером. При рубцюванні країв отвору нориці консервативне лікування малоефективне Нориці з діаметром більше 1 см з омозоленими краями лікують оперативно -оживляють краї рани і накладають вузлуватий шов, краще в два ряди. Першим захо­плюють лише стінку прямої кишки, другим - стінку присінку.

Запальні процеси зовнішніх статевих органів

Запальні процеси зовнішніх статевих органів зустрічаються у самиць усіх виліг свійських тварин, але найчастіше- у корів. При безвигульному утриманні тварин у зимових приміщеннях тут скупчується велика кількість хвороботворних мікроорга­нізмів, грибів, вірусів, простіших, які можуть викликати масові спалахи вульвітів, зестибулітів та вагінітів. Вони можуть бути також наслідком ускладнення травматич-гіих пошкоджень під час родів, коїтусу чи переходу запалення з ендометрію та інших :татевих органів. Залежно від характеру запалення (серозне, катаральне, геморагічне, Іібринозне, гнійне, гангренозне чи інше) його ознаки можуть мати специфічний чи :мішаний прояв. Рідко запалення уражає лише один орган -вульву, присінок чи піхву; найчастіше воно поширюється і на суміжні органи і тоді говорять про вульвовестибуліт чи всстибуло-вагініт.

Розвиток запального процесу залежить від стану резистентності організму, сту­пеня травмування тканин та вірулентності мікроорганізмів. Як причину неплідності тварин необхідно розглядати тільки хронічні запальні процеси, що є продовженням гострих, при нсзакінченому або недостатньому лікуванні хворих тварин.

Неспецифічні вестибуло-вагініти.

Серозний вестибуло-вагініт проявляється значним випотіванням в уражені тка­нини серозного ексудату, набряком їх, болючістю, набуханням слизової оболонки ргана, появою крапкових та смугастих крововиливів, хоча загальний стан тварини ^лишається без змін. При сильно вираженому запаленні на слизовій оболонці вульви можуть з'являтися пухирці, ерозії, некротичні ділянки.

Із статевої щілини тривалий час виділяється слиз. Статевий цикл буває переважно гнтмічним, з яскраво вираженими феноменами стадії збудження.

Діагноз ставлять на основі анамнестичних даних і клінічного дослідження тварини. Прогноз відносно відновлення нормальної функції відтворення нащадків благо­получний.

Лікування. Застосовують почергові зрошення в'яжучими та припікаючими роз­чинами (5-Ю %-й танін, 1 : 500-1 000 калію перманганат, 15-30 : 1 000 мідь чи цинку сульфат, 1-2 : 1000 срібла нітрат, настоянка ромашки та ін.), мазі, дезінфікуючі :лмпони чи свічки, новокаїнову блокаду за В. І. Завірюхою, пухке дренування піхви ; допомогою тампона Мікулича, просоченого синтоміциновою або стрептоцидовою емульсіями, розчином новокаїну з антибіотиками. Процедури повторюють через 4-5 Інів не більше 3-4-х разів.

Гострий та хронічний катаральний вагініт та вестибуліт ^а^іпШз еі Vе8^іЬи^іШ -.;їиггЬаІІ8 асиіа еі сНгопіса). При гострому перебігу хвороби у тварини спостерігають набряки, почервоніння смугасті та крапкові крововиливи на слизовій оболонці, вона = крита каламутним ексудатом, що виділяється із статевої щілини і засихає на корені хвоста у вигляді сіро-жовтих плівок та кірочок.

Хронічний катаральний вестгібуло-вагіпіт проявляється ущільненням та блідістю слизової оболонки з вузликовими ущільненнями, що виступають у вигляді блідих підвищень па поверхні піхви.

Лікування. Проводять зрошення присінку та піхви 1-2 %-им розчином двовуглекислої соди з послідуючим спринцюванням асептичними розчинами чи застосуванням мазей, тампонів з сульфаніламідними препаратами, комбінованих емульсій анти­біотиків, гінекологічних свічок.

Гострий та хронічний гнійний вестибуло-вагініт виникає звичайно як ускладнення попереднього захворювання, в результаті травми, нанесеної під час родів чи коїтусу.

Хвороба проявляється сильним набряком вульви, присінку та піхви, значним виді­ленням білого, жовтого чи жовто-бурого гною, болючістю дефекації та сечовиділен­ня, іноді пригніченням тварини та зниженням молокоутворення.

Хронічний гнійний всстибуліт та вагініт супроводжується появою на слизовій оболонці присінку та піхви спайок, виразок, стріктур, скупченням у порожнині піхві-гнійно-катарального ексудату, який періодично виділяється при лежанні тварини, піс­ля дефекації та сечовиділення.

Флегмонозний вульвіт, вестибуліт і вагініт виникає на ґрунті травматичних пошкоджень або як ускладнення гнійногс запалення геніталій і проявляється розлитою гнійною інфільтрацією міжм'язової та підслизової сполучної тканини, іноді з утворенням абсцесів між присінком та прямо?; кишкою або ж некрозом слизової оболонки.

Тканини присінку сильно набряклі, болючі, їх слизова оболонка почервоніла з ви­разками, ділянками гангренозного розпаду, при затяжному перебігу хвороби - з руб­цями та спайками. В піхві - гнійно-іхорозна маса з домішками обривків тканин.

Лікування. Роблять розтин абсцесів у просвіт статевої трубки з наступними час­тими зрошеннями асептичними розчинами, тампонуванням та дренажуванням з ви­користанням емульсій та мазей.

Бартолініт і кіста бартолінових залоз. Бартолінова залоза локалізується у верх­ній частині присінку і відкривається по боках його стінки, її секрет зволожує слизов; оболонку присінку і вульви.

Причиною запалення бартолінової залози є розповсюдження процесу по продо­вженню із слизової оболонки присінку, особливо при гнійному вестибуліті.

Патогенез ї симптоми. Розвиток і перебіг запального процесу супроводжується потовщенням слизової оболонки залози, звуженням і закупорюванням її отворів.

Накопичення секрету та ексудату в порожнині залози обумовлює її збільшення. розтягнення стінки і утворення кісти. Вони бувають різної величини. Можуть навії: випинатися із статевої щілини. Міхур кісти забруднюється, її стінка травмується і к„ ній можуть утворюватися тріщини, виразки тощо.

Лікування виконують у декілька етапів: ліквідують запалення присінку; після під­готовки операційного поля та інфільтрації 0,25 %-го розчину новокаїну під основ;. кістозного міхура роблять його пункцію, видаляють вмістимо і в порожнину вводяї: один з розчинів: 5 %-го спиртового йоду, 3 %-го формаліну або йодоформ-сфіру; че­рез 3 дні стінку міхура розтинають і введений розчин видаляють, а її внутрішню по­верхню скарифікують; якщо міхур кісти великий, то його екстерну ють, рану закрив;. ють вузлуватим швом.

Гартнерит - обмежене запалення стінки піхви в ділянці гартнерового ходу у корів та є ускладненням вагініту у свиней.

Симптоми. Партнерові ходи заля­гають у глибині стінки піхви і відкри­ваються на декілька сантиметрів кау-лальніше від шийки матки. Хвороба проявляється набряком, смугастою гі­перемією нижньо-бокових стінок піхви, болючістю, утворенням абсцесів вздовж каналу та в тазовій клітковині, частими сечовиділеннями та дефекацією, неспо­кійною поведінкою тварин під час се­човиділення, утворенням одно- або двосторонніх кіст вздовж ходів залози. Може бути причиною неплідності при природньому осіменінні корів (рис. 152).

Лікування. Застосовують консервативне лікування: пухкі тампонади піхви з ан­тисептичними емульсіями (синтоміцинова, стрептоцидова, іхтіол-гліцеринова), роз­чинами антибіотиків, мастисану, спринцювання гарячими гіпертонічними розчинами середніх солей, мазі, тампонування іхтіол-гліцериновими тампонами. При тривало­му перебігу можна зробити пункцію кісти з суворим дотриманням правил асептики та антисептики, з промиванням її порожнини розчином Люголя, стакридинлактату 1 : 1 000, фурациліну 1 : 5 000 та ін.

Наявність кіст невеликого об'єму при відсутності вагініту і гартнериту не впливає на ефективність осімсніння корів і тому їх можна не видаляти.

Новоутворення у зовнішніх статевих органах

Доброякісні і злоякісні пухлини найчастіше локалізуються на слизовій оболонці присінку, навколо отвору уретри та клітора. Вони зустрічаються переважно у сук, рідше - кобил і корів.

Симптоми. Кровотеча із статевої щілини, випинання із неї різної форми ново-;-творених тканин. При огляді статевої щілини і порожнини присінку виявляють на­рости на слизовій оболонці, що закривають вхід до піхви. Вони можуть бути щільні, овально-круглої форми і гладенькі або гроноподібні, кровоточиві, дряблі.

Лікування. Новоутворення видаляють оперативно. При необхідності виконують лерінсотомію.