16.1. Форми і причини неплідності

Визначаючи причини неплідності тварин, треба пам'ятати, що вони такі ж різно­манітні, як і їх умови утримання, годівлі та експлуатації. Навіть при ретельному до­слідженні неплідної тварини не завжди вдається виявити причини, що обумовлювали її виникнення. У кожному випадку, як правило, діє декілька причин неплідності, які майже завжди патогенетичне між собою пов'язані. Виявити ці причини і визначити сутність впливу кожної з них на весь організм і статеві органи зокрема - основне за­вдання фахівця ветеринарної медицини. Цс можна лише при умові вссстороннього і глибокого аналізу результатів загального клінічного, ректального і вагшадьного до­сліджень тварин, оцінки результатів лабораторного дослідження їх крові, виділень Із статевих органів, мазків-відбитків із слизової оболонки піхви, сонографії тощо.

Потрібно підкреслити, що одні й тіж фактори обумовлюють неплідність самок і самців, чому навіть окремі автори намагаються об'єднати в одному розділі "гінеколегія"- (від гр. £упе- жінка, Іо%о$ ~ наука)- вчення про патологічні процеси у .татових органах нсвагітних самок (учення про неплідність самок) та імпотенцію .амців, тобто, об'єднати гінекологію та андрологію, застосувавши для хвороб самок термін "тсліологія". Таке об'єднання нелогічне і безпідставне. Тому підкреслюємо, Ідо гінекологія вивчає хвороби статевих органів невагітних самок, які виникли піс-~я завершення післяродового періоду, тобто після 30-го дня з часу отелення, тоді як андрологія вивчає причини імпотенції самців. Хвороби періоду вагітності, родів, та післяродового періоду- акушерство. Одні й ті ж хвороби можуть відноситися і до акушерських, і до гінекологічних. Наприклад, гострий післяродовий ендометрит - це акушерська хвороба, а хронічний ендометрит - гінекологічна.

Причини неплідності цікавили вчених давно. В 30-х роках XX ст. професори 3. В. Конгс, А. Ю. Тарасевич, Н. Ф. Мишкін, згодом П. А. Волосков, І. А. Бочаров намагалися їх систематизувати. Правда, всі причини важко врахувати. Одна і та ж причина в різних умовах діє по-різному; різні причини можуть викликати подібні симптоми, тому завжди потрібно шукати головну причину. До причин, що обумовлюють неплідність, відносять: погану організацію відтворення; незадовільну роботу фахівців; порушення технології осіменіння; недоліки обліку;

незадовільне вирощування ремонтного молодняку; А. Ю. Тарасевич розрізняв три основні причини неплідності: ^ екстрагенітальні (вік, ендокринні і нервові розлади, патологія молочної зало­зи, інфекційні й інвазійні захворювання);

> інтрагенітальні (ненормальний стан яєчників - кісти фолікулярні і жовтого тіла, псрсистентне жовте тіло; неповноцінні статеві цикли, розлади імплантації; ен­докринна анафродизія, німфоманія;

> екзогенні (аліментарні фактори, дефіцит світла тощо):

- осіменіння недорозвинених телиць;

- порушення зоогігієнічних вимог при утриманні тварин;

- неповноцінну годівлю тварин, особливо в стійловий період;

- незадовільну підготовку корів, особливо нетелей, до отелення;

- погану організацію родів;

~ некваліфіковану родову допомогу;

- відсутність акушерської та гінекологічної диспансеризації,

Серед великої кількості цих причин треба вибрати визначальні для данної си­туації. Для цього проводять комплексне дослідження тварин та умов їх утримання, догляду та годівлі і на основі даних клінічного обстеження ділять корів на 3 осно-зні групи: вагітні тварини, корови у післяродовому періоді і неплідні. Бажано, щоб до першої групи ввійшли не менше 50 % корів, другої- біля 20 % і третьої- не оільше ЗО %.

Вагітним коровам створюють необхідні умови для збереження тільності, корови другої групи вимагають иоліпшенного догляду для швидкого завершення Інволюції матки. Неплідних корів піддають старанному дослідженню для встановлення причи­ни неплідності і її ліквідації.

Нині існує декілька класифікацій причин неплідності. Найширшого розповсю­дження на території колишнього СРСР набула класифікація А. П. Студєнцова. Не дивлячись на окремі слабкі місця в цій класифікації, вона залишається у нас осно­вною. В країнах заходу кожну форму неплідності розглядають окремо, поза якоюсь класифікацією.

У п'ятдесятих роках А. П. Студєнцов запропонував класифікацію неплідності тварин, за якою розрізняють сім форм неплідності:

1. Уроджену: у самиць - інфантилізм, гермафродитизм, фримартинізм;

у самців: інфантилізм, крипторхізм, гермафродитизм.

2. Старечу, що обумовлюють атрофічні процеси в статевих органах.

3. Симптоматичну, що виникає внаслідок хвороб статевих органів.

4. Аліментарну, причинами якої є ожиріння, виснаження, низька поживна цін­ність раціону, аліментарний інфантилізм.

5. Експлуатаційну, як результат експлуатаційного виснаження.

6. Кліматичну, що проявляється при дефіциті або надлишку інсоляції, різкої змі­ни клімату, недоліків утримання.

7. Штучну: а) штучно набуту - при порушенні правші осіменіння: непра-

вильне утримання, зберігання і транспортування сперми; б) штучно сплановану - при кастраціях, наміреному пропус­ку статевих циклів без осіменіння.

Фактори неплідності можна розділити на генетичні (спадкові) та фактори довкілля.

Суть неплідності, її патогенетичні механізми можна звести до дії трьох груп факторів:

^ розлади гаметогенезу;

^ відсутність запліднення (аконцепція);

> переривання вагітності (аборт).

Зазначені форми неплідності не враховують всіх факторів і причин неплідності, бо кожний індивід, кожна тварина неоднозначно рсагуює на них.

Важливим у профілактиці неплідності є облік тварин, при якому щоденно треба знати скільки на фермі корів.

Яловість - поняття економічне і вказує, скільки приплоду не отримано від ма­точного поголів'я за календарний рік. Яловою називають корову, яка не народила теляти протягом господарського року. Отже, ялова корова за якихось причин не мо­гла запліднитися, тобто вона була неплідною. Основна причина того, що корова була яловою, є неплідність.

Корову, яка не отелилась у період з 1 січня до 21 березня, а запліднилася після 21 березня і є тільною, теж називають яловою. Ліквідувати на фермі яловість корів -це отримати від кожної корови протягом року теля.

При аналізі причин неплідності і визначенні збитків від неї необхідно враховувати ; сновні фізіологічні норми плодючості сільськогосподарських тварин, згідно яких за рік можна одержувати від однієї кобили - одне лоша, від корови - одне теля, від вівці, кози -:дне і більше ягнят або козенят, від свиноматки - 6-12 поросят в одному опоросі.

Діагностика неплідності, визначення її причин і форм вимагає від фахівця вете-гпнарної медицини, по-перше, досконалого володіння методами проведення акушер-.ької і гінекологічної диспансеризації. По-друге, потрібна точна інформація про стан відтворення тварин у даному господарстві- чисельність маточного поголів'я, кіль­кість тільних корів, таких, що розтелилися, осіменилися і т. д.

Така інформація повинна бути в господарствах, на пунктах штучного осіменіння, ;• календарі техніка штучного осіменіння, графіку запуску і отелення корів, у книзі маточного поголів'я.

Ветеринарні фахівці ведуть журнал або відомості акушерської і гінекологічної диспансеризації корів, у яких окрім загальних даних про здорових корів, реєструють­ся їх захворювання.

У невеликих фермерських господарствах інформацію про корів повинен мати фа­хівець ветеринарної медицини, який обслуговує ферму і власник ферми.

Ліквідування яловості не означає, що на фермі відсутні неплідні корови. Відомо, л о 7-9 % корів теляться 2 рази протягом року - у першому і четвертому кварталах, а :;е означає, що стільки ж корів є рієплідними.

Неплідність завдає значних збитків власникам тварин. Вони складаються з недо­тримання приплоду, зниження молочної продуктивності, неокупності витрачених кормів і утримання неплідних тварин, витрат на лікування і багатократне осіменіння.

Збитки від затрат на годівлю та утримання неплідних тварин, їх лікування, зни-:-г:ення племінних якостей приплоду важко піддаються обліку і визначенню.

Запропоновані методики досліджень дають можливість враховувати всі втрати від неплідності.