Вливання у вим'я роз­чину через дійковий канал.

В організмі тварини новокаїн швидко розпада­ється під впливом ферменту прокаїнсстсрази на параамінобснзойну кислоту та діетиламіностанол. Параамінобензойна кислота володіє вираженою ві-русоцидною дією та потужною інтерферогенною здатністю, а інтерферони, як відомо, володіють іму-номоделюючими властивостями.

Найпростішим видом новокаїнової терапії є: — внутрішньоцистернальні: введення по 100-150 мл 0,5-0,1 %-го розчину новокаїну з інтервалом 12 годин;

- внутрішньовенні введення 100-150 мл 1 %-го розчину новокаїну з інтервалом 24-48 годин;

- коротка новокаїнова блокада за Д. Д. Логві-новим- 150-200 мл 0,5 %-го розчину новокаїну у надвим'яний простір над основою вим'я. При по­требі блокаду повторюють через 48-96 годин в ді­лянку зовнішнього пахового отвору;

- блокада зовнішнього соромітного шкірно-латсрального нерва стегна, клубово-пахового нерва

та їх гілок за Б. А. Башкіровим. Зробивши укол між поперечними відростками 3 та 4-го поперекових хребців на відстані 7-8 см від середньої лінії тулуба, під кутом 55-60° до середньої площини тулуба, на глибину 6-9 см (до упору голки в тіло хребця) і зміс­тивши її на 2-5 мм ін'єкують 80-100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну в сполучно-тка­нинний простір між великим та малим поперековим м'язами. Знеболення відповідної половини вим'я наступає через 12-15 хв. і триває 2-3 години.

- блокада черевних нервів та пограничних симпатичних стовбурів за В. В. Мосі-ним. Вводять 80-130 мл 0,5 %-го розчину новокаїну у надплевральну клітковину по­заду ніжок діафрагми (спереду останнього ребра в місці перетину жолоба, утвореного підклубово-реберними та найдовшими м'язами спини, голкою довжиною 12-15 см під кутом 30-35° до горизонтальної лінії до упору в тіло хребця з послідуючим від­хиленням голки на 5-10°);

- блокада промежинних нервів за 1.1. Магдою, ввівши голку на 1,5-2 см у ді­лянці сідничної вирізки і, зміщуючи її вправо і вліво, ін'єктують 20-30 мл 3-5 %-го розчину новокаїну. Знеболення наступає через 10 хвилин. При блокадах нервів вим'я до новокаїну можна додавати антибіотики.

Можна застосовувати і внутрішньом'язові введення антибіотиків у дозі 3-4 тис. ОД/кг маси тіла двічі на добу протягом 2-3 днів. Необхідно пам'ятати, що новокаїно­ва терапія при будь-яких формах маститу ефективна лише на початку захворювання. коли ще не наступили незворотні зміни у залозі. Не бажано поєднувати новокаїнову терапію із застосуванням сульфаніламідних препаратів, оскільки бактеріостатична ефективність їх при цьому знижується.

8. Із загальнотонізуючих засобів найкращі наслідки дають внутрішньовенні вве­дення глюкози, хлористого кальцію, суміші М, Г. Миролюбова (20 %-на глюкоза --00 мл, 40 %-ий гексаметилентетрамін - ЗО мл, 10 %-ий кальцію хлорид -120мл, 20 %-ий кофеїн -10 мл).

Новокаїнову блокаду можна поєднувати з внурішньоцистеральними введеннями антимікробних препаратів.

При катаральному маститі лікування в принципі аналогічне - ізоляція, часті здоювання, масаж лише з гори донизу, розрідження згустків казеїну інтрацистерналь-ним введенням теплого 1-2 %-го розчину натрію гідрокарбонату (50-60 мл), 0,5 %-го нашатирного спирту на молоці з наступним здоюванням через 15-20хв., введення окситоцину чи пітуїтрину за 5-7 хв. до чергового здоювання. В. Г. Васильєв запропо­нував подвійний катетер для промивання молочної цистерни гомогенізуючим розчи­ном (натрію хлориду — 1 г, натрію бікарбонату — 2г, натрію тетраборату -2г, новокаї­ну - 0,2 г, води - до 100 мл), внутрішньовим'яні введення антисептичних засобів - по 3-10 мл мастисану А, Б чи Е, по 10 мл рифацикліту чи інших (мастицид, фуравіт, мастасрозоль, дифурол А, мастивален, лактопен, неотил, аеродит, уберсан, неомаста-ерозоль).

Тривалий час основним засобом терапії маститу були антибіотики, проте з часом чутливість до них стала падати. Тим не менше, ще нині в окремих посібниках реко­мендується застосування по 100-300 тис. ОД тих антибіотиків, які володіють найви­щою ефективністю, розчинивши їх у 50-80 мл 0,5 %-го розчину новокаїну, ізотоніч­ного розчину натрію хлориду чи молока із здорової частки вим'я.

У розвинених країнах антибіотики застосовують лише при лікуванні маститу у сухостійних корів.

Новим напрямком у лікуванні маститу є застосування ферментних препаратів мікробного походження, що руйнують клітини стафілококів. Такими препаратами є створені на основі мікробів-антагоністів біосан СВ, ендобактерин, стрептоеколакт, імозим, лізомаст, лідем. Слід пам'ятати, що при наявності набряку вим'я лікарські засоби, введені крізь дійковий канал, не завжди доходять до вогнища запалення і те­рапевтична ефективність їх буває низькою. Тому внутрішньовим'яне введення проти­мікробних засобів застосовують лише при підгострих та хронічних формах маститу. Ефективними залишаються новокаїнова та загальнотонізуюча терапія. При фібринозному маститі керуються тими ж принципами, але масаж вим'я тут протипоказаний.

Для інтрацистернальних вливань застосовують згадані вище препарати, а також мас-тисан, мастикур, мастицид, нові препарати мастієд форте, септогель, катозал, ампіклокс. Можна поєднувати застосування згаданих препаратів із втиранням в уражену част­ку 3-5 %-ої іхтіолової чи йодної мазі, внутрішньовенними ін'єкціями 10 %-го розчину кальцію глюконату чи кальцію хлориду в дозі 100-150 мл.

Заслуговує уваги новокаїнова терапія у всіх її формах, особливо з додаванням при внутрішньовенній та інтраартеріальній інфузії стрептоміцину, норсульфазолу.

Лікування корів при гнійному маститі має свої особливості. При гипіно-катараль-ній формі доцільно застосувати щоденні часті здоювання (через кожні 2 год.), не мен­ше 5 разів на добу; холодні зрошення поверхні ураженої частки вим'я (для мобілізації захисних сил) із наступним здоюванням; інтрацистернальні введення І-2 %-го натрію карбонату за 15-20 хв. до доїння, з послідуючим підшкірним чи внутрішньом'язовим введенням окситоцину чи пітуїтрину, а тоді, після здоювання, - введення в молочну цистерну 1-2 рази на добу емульсії чи суспензії- мастисану, мастикуру мастициду або ж розчинів антибіотиків. Ефективною є автолактотерапія (5-Ю мл простерилізо­ваного секрету з ураженої частки з інтервалом 48 год.). Паралельно можна застосува­ти теплову терапію чи йонофорсз із 3 %-им розчином калію йодиду.

Для підсилення антисептичної дії застосовують сульфаніламіди, бактеріофаг, про­теолітичні ферменти.

При абсцесі вим'я, поряд із застосуванням таких терапевтичних прийомів, як спокій, тепло, втирання дезінфікуючих мазей, автогемотерапія, переливання крові, антибіотики, сульфаніламіди, вдаються до розтину поверхнево розміщених абсцесів (вертикально) з дренажем та аспірацією вмістимого глибоко розміщених абсцесів і заповнення порожнини абсцесу антисептиками, а також внутрішньовенних введень 40 %-го розчину глюкози (100-150 мл), 10 %-го розчину кальцію хлориду чи кальцію глюконату (100-150 мл).

У випадку розвитку флегмони вим 'я тварину ізолюють, забезпечують спокій, зма­зують уражені ділянки камфорним спиртом, іхтіол-гліцерином, маззю Вишневсько-го, застосовують теплові процедури, антибіотики широкого спектра і роблять широкі розрізи флуктуючих ділянок з дренуванням їх марлею, просякнутою гіпертонічним розчином натрію хлориду, натертою подрібненою сіллю чи скипидаром.

Лікування корів з геморагічним маститом здійснюється за тими ж принципами. проте, головну увагу тут звертають на часті здоювання, втирання подразнюючих ре­човин, застосування послаблюючих солей, гексамстилен-тетраміну - по 5 г тричі на день протягом 4-6 днів, борної кислоти чи бури - по 5-10 г.

При утворенні кров'яних згустків добрі наслідки дає вливання через дійковий ка­нал 30-50 мл фізіологічного розчину натрію хлориду чи соле-содового розчину

Внутрішньовенне вводять 10 %-ий розчин кальцію хлориду чи кальцію глюкона­ту або 40 %-ий розчин глюкози.

При лікуванні корів із специфічними маститами, в першу чергу, необхідно керу­ватися відповідною інструкцією щодо даного виду захворювання і, безумовно, про­водити відповідну терапію хворої на мастит тварини.

При ящурному маститі намагаються не допустити поширення інфекції галакто-генним шляхом на паренхіму вим'я. Для цього проводять обробку афт та виразок протимікробною емульсією чи 5 %-им спиртовим розчином йоду, змазують уражен: ділянки перед доїнням 3 %-им розчином новокаїну чи 3-5 %-ою новокаїновою маззю. При потребі можна вставляти у вим'я на час доїння молочний катетер після по­переднього введення окситоцину.

При лікуванні корів з актиномікозом вим'я застосовують обколювання гнійників розчинами антибіотиків. Поверхневі гнійники розтинають із старанним зрошенням розчином Люголто чи 5 %-им спиртовим розчином йоду. Рег ох можна задавати йо­дистий калій.

При виявленні туберкульозного маститу діють згідно інструкції з боротьби з туберкульозом.

Лікування корів з капдидамікозпим маститом поки що малоефективне. На по­чаткових стадіях захворювання можна вводити інтрацистернально 0,5-1 %-ну водну суспензію ністатину чи леворину.

Лікування корів з субклінічіїими маститами повинно бути комплексним з вико­ристанням методів патогенетичної та стіотропної терапії. Останні найкраще вводити :нтрацистсрнально після вечірнього доїння три дні підряд. Це збільшує тривалість адсорбції активних компонентів препарату тканинами молочної залози.

При лікуванні корів з маститами сухостійного періоду слід враховувати ту об­ставину, що корова не доїться, отже, тут можна застосовувати одноразове введення препаратів пролонгованої дії, які забезпечать високу концентрацію антибіотиків у мо­лочній залозі впродовж декількох тижнів.

У корів, хворих маститом в період запуску та сухостою, видоюють уражені частки І вводять внутрішньоцистернально мастикур, мастисан А, Б, Е, мастицид-2, біцилін-1.2,3, дифурол А, мастаерозоль, йодосан клоксацилін, оксацилІн, новобіоцин, дікло-ман, нафпензал, бровамаст-С та інші препарати в поєднанні з тканинною терапією за В. П. Філатовим. Сприяє одужанню корів зволоження дійок після видоювання секре­ту 2 %-им розчином дезмолу, 70 %-им денатурованим спиртом, 1 %-им розчином хло­раміну чи 5 %-им спиртовим розчином йоду, а також заклеювання отвору дійкового каналу лейкопластирем чи антисептичною плівкою.

Мастити у інших тварин

Молочна залоза у кобил, свиней, овець та інших видів тварин має свою специфіку будови, умови їх життя, експлуатації, тривалість та періодичність лактації у них та­кож інші, що накладає свій відбиток на характер захворювання.

Мастит у кобил. Молочна залоза кобили добре захищена, вона високо віддалена від землі; позитивним чинником є природне вигодування лошати, а тому у кобил рідкі мастити.

Найчастіше у кобил з'являється катаральне чи гнійно-катаральне запалення по­ловини, рідше всього вим'я або ж частини, пов'язаної з однією цистерною (у кобил кожна половина вим'я розділена зовні непомітно на передню і задню частку з само-стійними системами альвеол, вивідних проток, що відкриваються біля основи дійки в 2-3 цистерни. Отже на кожній дійці є 2-3 отвори дійкових каналів).

Клінічні ознаки. Уражена частка набрякає, стає гарячою, болючою. Кобила не під­пускає до вим'я лошати. Іноді кульгає.

Видоюване молоко буває водянистим з домішками пластівців, слизу чи гною. Гнійний мастит може проявлятися формуванням одного чи декількох абсцесів з норицями, заповненими гноєм.

У хворої тварини може підійматися температура тіла, зникає апетит. Лікування. Застосовують методи терапії, що використовуються при лікуванні корів, хворих на мастит - часті здоювання, для чого можна застосувати окситоцин (20^0 ОД); обмежують водопій і переводять кобилу на сухий корм; назначають по­слаблюючі; внутрішньом'язові введення антибіотиків, коротку новокаїнову блокад} нервів за Д. Д. Логвиновим з введенням 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну з 300 тис ОД пеніциліну і стрептоміцину; поряд з цим доцільно застосовувати загальноїонізую-че лікування - кальцію глюконат, норсульфазол чи етазол, три віт або тстравіт.

Залежно від характеру запального процесу застосовують холод, припарки, сухе тепло. У шкіру вим'я втирають камфорне масло, камфорний спирт, іхтіолову, цинкову чи інші мазі.

Абсцеси - розтинають. Тварині обмежують водопій і переводять її на сухий корм. Лоша відлучають і випоюють молоком із здорової половини чи від іншої кобили.

Ботріомікоз вим 'я у кобил - це специфічний мастит, що викликається Ьоігуоту-сез азсо/огтат і перебігає як хронічне інфекційне захворювання.

Хвороба характеризується повільним розвитком щільного, неболючого, дифузно­го припухання частки чи цілого вим'я з утворенням горбкуватих підвищень величи­ною з голубине яйце. Згодом вони прориваються, утворюючи лійкоподібні нориці. з яких виділяється у великій кількості сірий брудний ексудат. З часом уражена по­ловина чи все вим'я перетворюється на щільну, горбкувату пухлину з виразковими поверхневими та глибокими норицями. Хвороба триває місяцями, а то й роками.

Діагноз підтверджується виявленням при мікроскопії гною колоній Воігуотусех. Лікування: екстирпація ураженої частки чи всієї молочної залози. Мастит у овець. Зустрічаються тут такі ж форми маститу, як і у корів. Найчастіше мастити у овець зустрічаються в перші дні після окоту, особливо в літню спеку, колу. вигорає травостій, раціон стає бідним. У овець виникає агалактія, а голодні ягнят: при інтенсивному ссанні травмують вим'я. У всіх випадках захворювань у секреті залози виявляється патогенна мікрофлора - найчастіше це стафілококи та стрептококи, рідше кишкова паличка чи змішана мікрофлора, що накладає свій відбиток на перебіг захворювання.

Чітко діагностувати якусь форму маститу важко, тому що вони перебігають гостро і одна форма переходить в іншу.

Так, при серозному маститі спостерігають пригнічення загального стану овець. температура тіла підвищується до 41 °С, вим'я стає почервонілим, щільним, болючим. Молоко спочатку буває без видимих змін, з переходом процесу у серозно-катарал ьну форму в ньому виявляють пластівці казеїну. Якщо мастит набуває катарально-гнійної форми, то пригнічення зростає, температура тіла підвищується до 41,7 °С, на вим'ї виявляють нерівномірні ущільнення тканин, збільшення надвим'яного лімфатичного вузла, в гній­но-слизовому ексудаті з ураженої половини вим'я з'являються домішки крові.

Лікування: хворих овець ізолюють, приміщення, де вони утримувалися, де-зінфікують, застосовують коротку новокаїнову блокаду за Д. Д. Логвиновим (40-60 мл 0,5 %-го розчину новокаїну спереду, а козам - ззаду вим'я з додаванням 600 тис. ОД біциліну-3) з повторенням, при потребі, через 3-4 дні. Блокаду мож­на поєднувати з інтрацистернальним введенням біциліну-3 в дозі 600 тис. ОД чи біциліну-5 - 1500 тис. ОД.

Із специфічних маститів у овець зустрічаються стафілококовий, пастерельозний та інші.

Гангрена вим'я (^ап^гепа ІІЬеш оуія) у овець виникає на ґрунті галактогенного проникнення в залозу через пошкоджену шкіру В асі. тазШісІіз ога. Хвороба виникає через 4-6 тижнів після окоту і перебігає у формі епізоотії.

Клінічні ознаки. Хворі вівці в'ялі, відмовляються від корму, не підпускають до вим'я ягнят, кульгають, у них підвищується температура тіла і вони жадібно п'ють воду. У хворих овець виникає кон'юнктивіт і риніт, уражена половина (чи ціле вим'я) збільшена, тверда, болюча, почервоніла, з синюватими плямами, які з часом стають тсмно-синіми. Уражена частка відмежовується демаркаційною лінією, виділення мо­лока припиняється або ж воно стає водянистим, сіро-червоним, смердючим.

Хвороба перебігає гостро. Через 2-3 доби гангрена переходить на черевну стінку, дійка набуває синього, а то й чорного кольору, тварина звичайно гине. Якщо ж твари­на залишається живою, то на вим'ї виникають множинні абсцеси або ж воно відпадає з утворенням на його місці виразки, яка довго гноїться. Прогноз несприятливий.

Лікування: хворих овець ізолюють, часто доять, роблять коротку новокаїнову бло­каду, місцево та внутрішньом'язово застосовують підтитровані антибіотики, сульфа­ніламіди, антисептичні мазі, припарки. Рег оз задають 1-2 чайні ложки розчину мети­ленової синьки (1 : 1000) тричі на добу. Змертвілі тканини вирізають, рани зрошують рідиною М. В. Плахотіна (7 %-й розчин натрію хлориду на 2 %-му розчині хлорамі­ну), 2 %-им розчином камфори із скипидаром, 5 %-им розчином йоду, сумішшю кам­фори тертої з фенолом порівну і 90 мл гліцерину.

Мастити у свиней виникають на ґрунті інфікування залози, найчастіше лімфоген-но - через пошкодження шкіри зубами поросят, рідше - галактогенно і гематогенне; найчастіше у свиноматок виявляють серозне, катаральне чи гнійно-катаральне запален­ня окремих пакетів, іноді в них утворюється багато дрібних чи 1-2 великих абсцеси.

Клінічні ознаки. Як правило, хвороба обмежується однією залозистою долею, рід­ше половиною вим'я чи ще рідше уражає обидві половини і перебігає у гнійно-ката­ральній формі. Запалена ділянка буває почервонілою, гарячою, болючою, запалені пакети - збільшеними у 1,5-4 рази, щільними, соски - набубнявілі. Шкіра на ураже­ній ділянці напружена, блискуча, складки розгладжені. Видавлюваний із соска секрет водянистий з пластівцями та згустками казеїну чи навіть домішками гною, іноді ро­жевуватий. При гнійному запаленні в ураженій ділянці виявляють дрібні гнійники або ж 1-2 великих абсцеси. Свиноматка при цьому відмовляється від корму, лежить на боці і не реагує на зовнішні подразнення.

При гангрені залозистого пакету процес швидко охоплює всю половину вим'я При тривалому перебігу будь-якої форми маститу наступає індурація ураженого па­кета. Прихований мастит характеризується гіпогалактією.

Лікування: ізоляція тварини, надання їй спокою, обмеження водопою, часті здо­ювання, краще після попереднього введення окситоцину, масаж залози з камфорними препаратами, іхтіоловою та іншими мазями (при гнійному маститі мазь наносять ос; втирання). Не допускати поросят до ссання уражених сосків. Рег гау задають моно-хлорид ртуті (каломель), гексамстилснтетрамін, фснілсаліцилат (салол). Двічі - три­чі на добу вводять внутрішньом'язово по 400-800 тис. ОД антибіотиків широкого спектра дії. Застосовують коротку новокаїнову блокаду уражених часток, вводячи нал основою кожного пакета по 30-50 мл 0,25-0,5 %-го розчину новокаїну з внесення¹/ 100 000 ОД поліміксину та еритроміцину. Ін'єкції повторюють через 24 години. Вти­рають у тканини уражених пакетів камфорне масло, іхтіолову, камфорну, інші мазі.

Абсцеси розтинають і на рану накладають колодійну пов'язку. У випадку гангре­нозного маститу вдаються до ампутації ураженої частки, щоб не допустити розвитн;. септикопіємії.

Актиномікоз молочної залози у свиней, як наслідок зараження через підстил­ку пораненої зубами поросят залози, характеризується великою кількістю різних з~ розміром щільних вузлів. Уражена частка залози збільшується, гулі прориваються : утворюються нориці.

Лікування: екстирпація ураженої дійки.

Молочна гарячка у свиней (гострий серозний .мастит). Виникає у підсисних сви­номаток в перші тижні після родів при загибелі поросят, їх слабкості, при застої моло­ка в молочній залозі і перебігає у формі серозного маститу.

Клінічні ознаки. Хвороба перебігає за типом інтоксикації. Тварина звичайно ле­жить на боці, не підпускає поросят, апетит відсутній, температура тіла підіймається до 41-41,5 °С. Всі молочні пакети збільшені, набряклі, болючі. Шкіра нижньої череп­ної стінки стає червоною, блискучою, гарячою. Із сосків вдається видавити дуже мал: незміненого молока або його немає.

Лікування: 3-4 рази на день обмивають молочну залозу холодною водою, втира­ють в шкіру камфорний спирт, камфорне масло, іхтіолову, синтоміцинову, пеніцил:-нову чи іншу протимікробну мазь. Рег ох задають касторове масло, каломель, салол сульфаніламідні препарати, підшкірне можна застосувати окситоцин, пітуїтрин та ::-: Синдром метрит —мастит -агшшктія (ММА) є своєрідною тріадою, що вклк чає: 1) запалення дольок молочної залози, 2) запалення матки та 3) відсутність молока у свиноматки в перші дні після опоросу. Найчастіше хворіють молоді свиноматки після опоросу, при цьому від 70-80 до 100 %.

Етіологія остаточно не з'ясована. Вважають, що причиною захворювання є інфек­ція, що проникла в організм внаслідок родової травми та гематогенно. Не виключають впливу гормональних розладів на ґрунті неповноцінної годівлі, недоліків утримання свиноматок. Знижена імунобіологічна реактивність свиноматок в кінці вагітності, під час родів та післяродового періоду, та висока патогенність занесених в матку мікро­організмів сприяють рознесенню їх по організму, в тому числі в молочну залозу, і розвитку інтоксикації, що проявляється характерним синдромом.

Патогенез. Після опоросу в геніталіях свиноматки створюються сприятливі умо­ви для розмноження мікрофлори, зростання її патогенності і набуття нових біологіч­них властивостей, тому інфекція проникає не лише в глибину статевих органів, а й в молочну залозу, що викликає інтоксикацію організму, зниження його імунобіологіч-ної реактивності, а навіть до загибелі тварини.

Клінічні ознаки. У випадку появи хвороби до опоросу вона перебігає безсимптом-но, лише під час опоросу народжуються муміфіковані або слаборозвинені нежиттєві поросята, що швидко гинуть. Звичайно ж після родів у свиноматок виявляють загальне пригнічення, відсутність апетиту, спрагу, підвищення температури тіла до 40,5^1 °С. Хворі свиноматки лягають молочними залозами донизу і поросята не можуть їх ссати, а тому гинуть від голоду. У хворих свиноматок немає молозива та молока.

У частини свиноматок субклінічний мастит набирає клінічної форми, що прояв­ляється збільшенням уражених дольок молочної залози, їх набряком, ущільненням, вони гарячі, болючі, молокоутворення знижується або повністю припиняється.

Якщо мастит проявляється у гнійній формі, то у свиноматок виявляють дрібні гнійники чи абсцеси.

Одночасно у них проявляються ознаки ендометриту - виділення із статевих орга­нів катарально-гнійного смердючого ексудату (до 150 мл).

Діагноз ставлять на основі даних лабораторного дослідження молока (маститна проба). Для цього вводять свиноматці внутрішньовенне 10-15 ОД окситоцину, отри­мують молоко і досліджують.

Лікування: етіотропне, патогенетичне, загальнотонізуюче, симптоматичне. З етіо-тропних препаратів найчастіше застосовують внутрішньом'язово та внутрішньомат-ково антибіотики широкого спектра дії у формі капсул, емульсій, суспензій ~ стрепто­міцин, хлортетрациклін, тілозин, лефуран, неофур, діоксикан, левотетрасульфін, ле-воеритроциклін, неоміцин, ампіцилін в дозі 4-5 тис. ОД/кг маси тварини, розчинених у 0,5 %-му розчині новокаїну, підігрітих до 37-38 °С, 2-3 рази на день протягом 3-5 діб. Рег ох задають одну столову ложку глауберової солі. Поряд з цим застосовують часте здоювання та втирання нейтральних мазей в шкіру вим'я. Для підвищення ско­ротливої функції матки та молоковіддачі вводять підшкірно окситоцин, гіфотоцин, піттуїтрин в дозі 12,5-15 ОД чи мамофізин- 7,5-9 ОД на 100 кг маси тіла, роблять внутрішньом'язові введення суметроліму в дозі 10-15 мл в комбінації з гормона­ми задньої долі гіпофізу, проводять також коротку новокаїнову блокаду (30-40 мл 0,25-0,5 %-го новокаїну разом з 200-300 тис. ОД пеніциліну) у надвим'яний простір між черевною стінкою і ураженою часткою; добрі наслідки дає внутрішньоматкове введення за допомогою приладу ПОС-5 норсульфазолу, стрептоциду по 40-50 мг/кг. розчинених в 100 мл 0,5 %-го розчину новокаїну, підігрітого до 38-40 °С. Для підви­щення антитоксичної функції печінки вводять внутрішньовенне метіонін з глюкозою. застосовують вітаміни А, О, Е, глюкозу, глюконат кальцію.

Профілактика. Заходи профілактики повинні скеровуватися на нормалізацію об­міну речовин поросних свиноматок, підвищення їх імунобіологічної реактивності: ретельно готувати приміщення для проведення опоросу; не допускати інфікування у свиноматок статевих шляхів та молочної залози; піддавати клінічному огляду всіх свиноматок після опоросу; можна вводити їм внутрішньом'язово суметролім з окси-тоцином.

Мастит у собак, кішок і кролиць. Хвороба буває наслідком травми сосків з їх інфікуванням. Сприяє виникненню хвороби затримання молозива при народженні мертвого приплоду, затримання посліду, післяродові септичні процеси, інтоксикації. Рідше інфекція заноситься в молочну залозу гематогенне і перебігає у формі гнійного маститу,

Клінічні ознаки. У хворих тварин відмічають загальне пригнічення, підвищення температури тіла, зниження апетиту, уражені молочні пакети бувають набряклі, болю­чі, з них вдається видавити невеличку кількість секрету від слизуватого до слизисто-гнійного з домішками крові. В товщі залози можуть виникати абсцеси, що проривають­ся назовні. Якщо запалення набуває гангренозного характеру, то молочна залоза стає холодною і фіолетовою або чорною. Важкі випадки хвороби закінчуються летально.

Лікування проводять за загальними принципами. Від хворої тварини відлучають на період лікування малят. При ураженні лише одного пакета Д. С. Гришко рекомен­дує наклеювати пластир на його сосок і допускати цуценят та котенят лише тоді, коли молоко прийшло до норми. В тих випадках, коли процес охопив багато пакетів, до­цільно призупинити лактацію шляхом переведення тварини на добу на 24-годинну голодну і безводну дієту з подальшим поетапним відновленням раціону на 1/4, на­ступного дня - на 1/2, ще наступного - на 3/4 і нарешті на повний раціон.

Медикаментозне лікування передбачає використання етіотропної, патогенетич­ної і симптоматичної терапії. Застосовують загальну антибіотикотерапію (пеніцилін, стрептоміцин та ін.) по 60-200 тис. ОД 4 рази на добу; проводять коротку новока­їнову блокаду (5-Ю мл 0,25-0,5 %-го розчину новокаїну над основою пакету з по­вторенням через 2-3 дні); в тканини молочної залози легко втирають пеніцилінову. синтоміцинову та ін. мазі; при негнійному процесі застосовують зігріваючі мазі (іхті­олова, камфорна, протимаститна) чи пов'язки; при наявності абсцесів їх розтинають, присипають порожнину сульфаніламідними препаратами і лікують в подальшому з використанням антимікробних емульсій та мазей. При глибокому враженні залози, розвитку гангрени залозу ампутують.

Інфекційний (гнійний) мастит у кролиць. Хвороба виникає в перші 10 днів після родів і проявляється відмовою від корму, підвищенням температури. Уражені пакети втрачають полиск, волосся на залозі буває скуйовдженим, шкіра — почервоніла, гаря­ча, болюча, У 2-3 сосках з'являються гулі та абсцеси, що можуть прориватися або ж ускладнюватися флегмоною. При цьому дійки залози збільшуються, нижня черевна стінка набрякає. Як правило, через 2-3 дні, тварина гине від септицемії.

Лікування. Застосовують антимікробні засоби- ін'єкції антибіотиків, перший лень по 20-30 тис. ОД 2-3 рази на день, другого дня - двічі на день; коротку ново­каїнову блокаду за Д. Д. Логвиновим (введення 5 мл 0,25 %-го розчину новокаїну з додаванням 10-20 тис. ОД пеніциліну); В. Я. Нікітін отримав добрі наслідки при за­стосуванні новокаїнової блокади за В. В. Мосіним - вводячи кролиці по 5 мл 0,5 %-го розчину новокаїну з обох боків молочної залози; абсцеси розтинають і лікують як від­криту рану; мазі - не застосовують, оскільки кроленята можуть їх злизувати.

Профілактика маститу

Профілактика маститу повинна розпочинатися з формування стада та добору тва­рин за морфо-фізіологічними ознаками вим'я, з врахуванням швидкості молоковідда­чі, а також різниці у продуктивності окремих чвертей. Вона має бути комплексною і передбачати в першу чергу наступне:

- повноцінну годівлю тварин відповідно до їх фізіологічного стану: влітку важ­ливим чинником у забезпеченні тварин повноцінною годівлею, підвищенні їх імуно-біологічної резистентності має організація культурних пасовищ, розчистка природ­них випасів від чагарників, що можуть травмувати шкіру вим'я та дійки;

- належну гігієну утримання (приміщень, стійл, проходів, родильних відділень, доїльних майданчиків), своєчасне усунення пошкоджень підлоги та огорожі, уник­нення скупчення тварин, забезпечення їх активним моціоном;

— проведення диспансеризації тварин;

- відповідний добір та навчання операторів машинного доїння, механіків по об­слуговуванню доїльних установок;

- переведення на машинне доїння лише здорових корів з ванно- та чашеподіб-ним вим'ям, циліндричної форми дійками, довжиною 8-10 см, розміщених під пря­мим кутом до вим'я; доїти таких корів слід двотактними доїльними апаратами, а якщо вим'я біля половини стада корів не відповідає вказаним вимогам, їх слід доїти тритак­тними доїльними апаратами; перед початком доїння необхідно перевіряти доїльний апарат на частоту пульсацій. У тритактних апаратах вона повинна становити 60, у двотактних - 80-85 пульсацій на хвилину; величина вакууму у вакуум-тритактних апаратах в межах 360-380 мм (0,38 атм);

- дотримання встановлених правил доїння, особливо машинного: на час доїння хвіст корови підв'язують до її ноги (чи фіксують спеціальним пристроєм); вим'я обми­вають з розпилювача чистою водою температури 48-52 °С, витирають рушником, зво­ложеним 0,5 %-им розчином дезмолу чи однохлористого йоду; здоюють перші цівки молока в окрему посудину; масажують вим'я 20-30 сек. і одягають попередньо підігрі­ті доїльні стакани на дійки. Проміжок часу від підготовки корови до доїння і початком доїння не повинен перевищувати 1 хв. При нормальній молоковіддачі доїння повинно тривати 4-5 хв. і закінчуватися додоюванням протягом 25-30 сек. з масажем;

- під час машинного доїння необхідно стежити за положенням доїльних стаканів:

- переводити корів на машинне доїння не раніше 7-10-го дня після родів, тобто після зникнення набряку вим'я;

- важливим завданням доїння є повне звільнення молочної залози від молока. тому після видоювання проводять додоювання, щоб звільнити вим'я від залишкового молока;

- щомісячну перевірку усіх корів на наявність прихованого маститу;

- ізоляцію корів, хворих на мастит, з доїнням їх в останню чергу;

- після доїння кожної корови, хворої на мастит, доярка повинна помити руки гарячою водою з милом;

- у випадку широкого поширення маститу серед корів застосовувати занурення верхівок дійок у 0,5 %-й розчин однохлористого йоду, дезмолу, хіносспту або змазу­вання їх антисептичною емульсією;

- проводять старанну дезінфікцію гною та підстилки від корів, хворих на мастит;

- своєчасний запуск корів і контроль у них стану вим'я, попереджуючи появу мас­титу сухостійного періоду: запускати корів за 60 днів до отелення. Для цього за 10-15 днів до початку сухостійного періоду обмежують на 60 % даванку соковитих кормів та концентратів, переходять з триразового на дворазове, а потім на одноразове доїння. Піс­ля цього доїння припиняють. Якщо подібним чином не вдається запустити корову, тоді

в шкіру молочної залози втирають камфорний спирт або ін'єкують підшкірне 10-15 мл 20 %-го олійного розчину камфори один раз на день;

- з метою профілактики маститу при останньому доїнні вводять корові внутрішньо-цистернально антибіотики пролонгованої дії;

- впродовж сухостійного періоду один раз на два тижні проводять клінічне дослі­дження вим'я з пробним здоюванням секрету;

- для підвищення імунобіологічної реак­тивності організму сухостійних корів їм вво­дять вітамінні та тканинні препарати;

- невід'ємним елементом профілактики маститу є санітарно – просвітня робота.