Діагностика маститів

Діагноз на прихований мастит уточнюють лабораторним дослідженням молока. Найпридатнішими критеріями є виявлення згустків казеїну, змін реакції молока та наявність в ньому соматичних клітин.

Для органолептичної оцінки молока здоюють з кожної частки ним'я секрет у бак­теріологічну чашку, пробірку чи пластинку з ямками і, легко похитуючи її, можна побачити пластівці чи згустки казеїну. Ще краще використати для цього спеціальну чашку чи банку із вмонтованим у неї темним ситечком.

Експрес-метод виявлення субклінічного маститу у сухостійних корів за М. Т. По-лянцевим. Пробу ставлять на 30-35-й день сухостою. З кожної частки вим'я послі­довно здоюють секрет у ямки молочно-контрольної пластинки і проводять органо­лептичну оцінку його за об'ємом, кольором, прозорістю, клейкістю, консистенцією Нормальний секрет в кінці першого місяця сухостою с густим (як мед), клейким, ві,: солом'яно-жовтого до шафранового кольору, тоді як у хворих тварин він значно біль­шого об'єму (не 1—2, а 2-5 і до 100 мл), напіврідкий, із зниженою клейкістю, каламут­ний, непрозорий.

Діагностику субклінічного маститу проводять один раз на місяць шляхом поста­новки реакції молока з діагностичними препаратами: мастидином, димастином, бром-тимолом та ін., за допомогою молочно-контрольних пластинок МКП-1 чи МКП-2. н: -півавтоматичного приладу конструкції Д. Д. Логвинова, тест-карт на мастит і т, її.

Нормальне молоко корів слабко кислої реакції (рН 6,5-6,7; 16-18° Тернера). При виникненні маститу воно стає лужним (хоча при хронічному маститі - нейтральним). На цьому базується більшість лабораторних методів діагностики маститу.

Бромтимолова проба. До І мл молока додають 2-3 краплі 0,1 %-го спиртово-водного розчину бромтимолбляу і змішують. Якщо молоко забарвлюється у жовто-зелений ко­лір - маститу немає, тоді як зелений або синій колір вказує на ураження вим'я маститом. Бромтимолова проба з використанням паперових індикаторних карток, просякнутих бромтимолбляу. На кожен кружечок індикаторної картки здоюють 1-2 краплі молока з відповідної частки вим'я. Через 10-15 сек. наступає зміна кольору кружечка. Нормаль­не молоко забарвлює кружечок у жовтий чи жовто-зелений колір, а молоко з уражених маститом часток забарвлює їх у синьо-зелений, зелений чи темно-зелсний колір.

В 1 мл молока здорової корови міститься до 500 тис, соматичних клітин - лей­коцитів, лімфоцитів, злущеного епітелію, їх кількість зростає в молозиві, під кінець лактації і особливо (у 5-10 разів) при маститі. Кількість лейкоцитів можна підрахува­ти або визначити за допомогою непрямих проб (мастидинової, димастинової та ін.).

Проба Уайтсайда. Вносять у пробірку з 5 мл молока, додають 2 мл 4 % розчин­ну ЫаОН, змішують. При великій кількості клітин, (понад 500 тис./мл) утворюються пластівці та желеподібна маса, а якщо лейкоцитів у молоці мало, суміш залишається гомогенною. Якщо для постановки реакції користуються молочно-контрольною плас­тинкою, то в кожну ямку вносять по 1 мл молока та 0,2 мл 4 %-го №ОН і змішують скляною паличкою і стежать за змірюю консистенції суміші.

Проба за допомогою тест-картки фірми Пфайфер компанії Альфа-лаваль. Вносять у кожну ямочку пластинки необхідну кількість молока з кожної чверті, змішують його паличкою з внесеним на дно ямочки сухим діагностикумом і оцінюють реакцію за таким принципом: 1) в'язкість молока не змінюється - в ньому міститься до 200 тис. соматичних клітин, реакція негативна; 2) суміш у ямочці стала дещо густішою, в ній паличкою вловлюються тягучі ниточки- молоко містить 150-500 тис. соматичних клітин, Інфекція відсутня; 3) суміш ще більше згусла, але не тягнеться за паличкою -;. молоці від 400 тис. до 1,5 мли клітин, можливо вим'я інфіковане; 4) суміш у ямочці густа, її можна дещо підняти паличкою - у молоці від 800 тис. до 5 млн соматичних клітин, вим'я інфіковане; 5) у ямочці утворилася дуже густа суміш, яку можна витяг­нути паличкою - у молоці міститься понад 5 млн соматичних клітин, воно від корови, хворої на мастит.

Проба з мастидином. До 1 мл молока додають 1 мл 2 %-го водного розчину мас-ггідину і змішують. Облік реакції; а) молоко нормальне, суміш однорідна блідо-бузко-зого кольору або в ній є сліди (+) утворення желе -реакція негативна; б) слабке желе -ь), яке не можна вигорнути паличкою- реакція сумнівна; в) добре сформований пусток темно-бузкового чи фіолетового кольору, який наполовину (+++) або повніс­тю (+-Н-І-) вигортається з пластинки - реакція позитивна.

Проба з димастином (за В. І. Мутовіним). У кожне заглиблення молочно-конт-гольної пластинки вносять по 1 мл молока з досліджуваних часток і додають по 1 мл

5 %-го водного розчину димастину. Змішують скляного паличкою. При цьому нормальне молоко забарвлюється в оранжевий колір і не утворює згустків, тоді як молоко з ураженої частки забарвлюється в малиновий колір і утворює желеподібний згусто? Оцінюють реакцію в хрестах так, як в мастидиновій пробі. Колір молока при цьом-змінюється таким чином: а) нормальна слабо кисла реакція — оранжевий, оранжев:-червоний, червоно-оранжевий; б) підвищена кислотність (++) - жовтий; в) відхилен­ня реакції в бік лужної (-Н-+) - червоний; г) підвищена лужність (++++)- яскраві-червоний, малиновий.

Проба на хлориди. У молоці здорової корови міститься 0,08-0,14 % хлоридів, пг; маститі їх кількість зростає. Для їх виявлення вносять у пробірки по 5 мл 1,5 %-:: розчину хромовокислого калію, додають по 1 мл досліджуваного молока і змішують При підвищеному вмісті хлоридів суміш набуває жовтого забарвлення.

Проба відстоювання. Вносять у 4 пробірки по 10-15 мл молока з кожної частк : витримують 16-18 год. у холодильнику при температурі 4-8 °С. Поява шару вершк.-товщиною понад 15 мм свідчить про відсутність маститу, а товщина вершків мсніз. 5 мм свідчить про наявність маститу. Крім того, в молоці від хворих корів утворюєть­ся осад (білого, кремового чи жовтуватого кольору) висотою 1 мм і більше.

Бактеріологічне дослідження молока полягає у виявленні загального бактерійне:: забруднення (кількості мікроорганізмів у 1 мл, їх видів), яке проводять у ветсринат ній лабораторії.

В Росії для діагностики прихованого маститу, поряд із зазначеними пробами, використовують Воронізький мастотест. Мастотсст- це сухий порошок темно-зелено: кольору, що добре розчиняється у воді при температурі 50-60 °С. Використовую: 10 %-й розчин мастотссту. Постановка проби та її облік, за в'язкістю желе, проводят так, як в реакції з мастидином.

Колір суміші молока з мастотсстом: жовто-салатовий чи блідо-зелений - нормальна слабокисла реакція молока, рН 6,5-6,8; зелений — відхилення реакції в лужний бік рН 6,8-6,9; темно-зелсний, синій - підвищення лужності, рН 7,0 і вище.

Проте, слід мати на увазі, що в перші 2-3 дні після отелення, перед запуском і під час запуску кількість клітин, в тому числі і лейкоцитів, у секреті зростає, змінюють; його фізико-хімічні властивості, зокрема, спостерігається відхилення рН в кислий бік після отелення і в лужний бік- під час запуску. Тому секрет молочної залози мод­давати у вказаних пробах сумнівну чи позитивну реакцію.

В сухостійний період корів досліджують на мастит двічі: через 10-15 днів після запуску і за 10-15 днів до отелення.

Ускладнення при маститах

сссьььsss

Запалення вим'я може закінчуватися повним (чи майже повним) одужанням тварини або ж ускладненням процесу у вигляді індурації чи гангрени вим'я.

Індурація - розлита інтерстиціальна дистрофія тканин молочної залози, що супроводжується розростанням сполучнотканинних елементів, здавлю­ванням паренхіми, атрофією та припиненням функціонування альвеол. Причина первинної індурації може бути постійне подразнення тканини молочної залози при хронічному застійному набряку або ж вікове збільшення кількості сполучнотканин­них елементів. Вторинна індурація буває наслідком заміщення сполучною тканиною зруйнованої маститом паренхіми. Вона може бути також ускладненням хронічного ен­дометриту, коли в зв'язку з розростанням сполучної тканини, уражена ділянка спочат­ку збільшується в об'ємі, стає щільною, а тоді зменшується, секреція молока згасає.

Головною ознакою індурації вим'я є відсутність больової реакції та інших ознак запалення.

Гангрена вим'я є ускладненням (інфікування) маститу та ран вим'я анаеробною інфекцією, що супроводжується високою температурою, інтокси­кацією, некрозом та гнильним розпадом тканин залози. На шкірі вим'я з'являються синьо-чсрвоні плями з багровим чи зеленуватим відтінком, з часом тканини уражених місць розпадаються, на них утворюються виразки, вкриті іхорозним ексудатом. При промацуванні відчувається крепітація. На нспігментованій шкірі виділяються черво­ні смуги (лімфангоїт), біля основи вим'я іноді помітно демаркаційну лінію черво­но-синю з фіолетовим відтінком. З уражених часток видоюється невелика кількість напіврідкої маси брудно-сірого чи червоно-бурого кольору.

Прогноз несприятливий, виникає сепсис чи наступає смерть.

Лікування корів, хворих на мастит

Спосіб лікування корів, хворих на мастит, залежить від виду маститу, його псребігу та загального стану тварини. При цьому застосовують ті чи інші види терапії, розрахованої на пригнічення життєдіяльності хвороботворних мікробів та їх токсинів ; вогнищі запалення, видалення з ураженої частки запального ексудату, підвищення загального тонусу організму, відновлення функції ураженого вим'я, попередження дії етіологічного фактора на інших причин. З цією метою застосовують засоби етіотропної, фізичної, патогенетичної та симптоматичної терапії, керуючись такими принципами:

1) чим раніше застосоване лікування, тим воно ефективніше;

2) хвору тварину необхідно ізолювати, перевести на ручне доїння, уражені част­ки видоювати в останню чергу в окремий посуд із знищенням видоєного секрету та знезараженням посуду;

3) добрі результати можна отримати лише при комплексній терапії, розрахова­ній на нормалізацію порушених складних нейросудинних взаємовідносин та трофіки тканин вим'я. З цією метою застосовують фізичну, етіотропну, патогенетичну та ді­єтотерапію;

4) перед проведенням будь-якої лікувальної процедури вим'я слід помити те­плою водою з милом і висушити рушником;

5) потрібно поліпшити умови утримання та догляду тварини, обов'язково змі­нити її раціон годівлі - вилучити з нього соковиті корми, замінити їх високоякісним сіном, зменшити даванку концентрованих кормів, обмежити водопій.

Зупинимось на особливостях лікування корів при окремих формах маститу.

При серозному маститі.

1. Корову ізолюють, забезпечують їй спокій, у пасовищний період переводять її на стійлове утримання, вилучають з раціону соковиті корми, зменшують даванку кон­центратів, годують лише сіном, обмежують водопій.

2. Для зменшення внутрішньотканинного тиску застосовують обережне часте здоювання (через кожні 4-6 тод., крім ночі).

Для повнішого видалення секрету з ураженої частки перед її здоюванням можна ввести корові окситоцин, пітуїтрин, гіфотоцпн по 5-6 ОД на 100 кг маси тіла. Перед застосуванням гормональних препаратів хвору частку спочатку здоюють вручну. Піс­ля внутрішньовенного введення препаратів корову здоюють зразу, а після внутріш-ньом'язового чи підшкірного введення- через 7-10 хвилин. При затруднснні здою­вання скупченням у молочній цистерні згустків та пластівців казеїну в її порожнину вводять 50-60 мл 2 %-го розчину натрію гідрокарбонату, підігрітого до 25-30 °С, лег­ко масажують вим'я і через 20-25 хв. здоюють.

3. Масаж проводять знизу догори, по ходу лімфатичних судин, по 10-15 хв., 3-5 разів на добу.

4. Масаж можна поєднувати з втиранням у шкіру вим'я кремів, мазей (креми-емульсії ДЕ, ДЕК, протимікробний крем "Доктор", мастисан, мазь Вишневського. синтоміцинова, стрептоцидна емульсії чи інші протизапальні мазі) та лініментів. Після масажу доцільно нанести на шкіру ураженої частки аерозоль полькахтолон чи оксикорб.

5. В перші доби захворювання, для зменшення больової реакції на випотіванпя сироватки крові, можна застосувати холодові процедури (обливання ураженої частки холодною водою, змазування її рідкою глиною з оцтом (2-3 столових ложки на 1 л води), а з 3-5-го дня - для прискорення розсмоктування запального інфільтрату - за­стосовують тепло - накладання зігріваючої пов'язки, теплі укутування, припарки, спиртові компреси, аплікації парафіну чи озокериту, застосування тіосульфатної гріл­ки, опромінення вим'я лампою солюкс чи інфраруж і т. д. Слід пам'ятати, Ідо темпе­ратура вим'я нижче температури тіла (32,3 °С), тому при маститі потрібно захистити орган від переохолодження. Теплові процедури, викликаючи гіперемію, активізують

обмін речовин і сприяють нейтралізації токсичних продуктів.

Теплові процедури можна доповни­ти відволікаючими втираннями чи за­стосуванням послаблюючих засобів.

6. Для пригнічення розвитку у вим'ї мікрофлори застосовують анти­септичні засоби. Широкого розповсю­дження у свій час набули антибіотики. Нині вважають, що їх застосування буде найефективнішим після попереднього