Ф ункціональні розлади вимені.

У окремих корів лакторея буває зв'язаною із статевим циклом чи певним сезоном року.

G Мимовільне виділення молока спостерігаються (краплями чи цівками) при наближенні часу доїння, при поверненні з пасовища. Іноді молоко починає витікати при підготовці вим'я до доїння. При доїнні таких корів молоко мимовільно витікає з цистерни широким струмком.

Л ікування: консервативне - масаж верхівки дійки пучками пальців по 10-15 хв. щодня після доїння; змазування сфінктера дійки 1-2 %-ю йодною маззю; формування на верхівці дійки колоїдного ковпачка (витерту насухо після доїння верхівку дійки вмочують на 1 сек. в еластичний колодій), що перешкоджає виділенню молока і тонізує сфінктер. Можна одягати на кінчик дійки гумове кільце (див. рис).

Прийоми усунення лактореї:

А- масаж сфінктера дійки; Б- накладання кисетного шва; В- гумове кільце; Г - гумове кільце одіте на дійку

Молочні камені.

Іноді, внаслідок розладів загального обміну речовин, недодоювання корів, катару молочних ходів, відкладання солей фосфору чи обвапніння пластівців казеїну в них утворюються молочні камені, які або випадають у цистерну і виділяються з молоком у вигляді піску, або ж збільшуються до розміру горошини.

В перших порціях молока виявляють "молочний пісок", у дійці промацуються рухливі щільні утворення, які періодично обумовлюють важке видоювання.

Лікування: дрібні камені можна видавити через дійковий канал. Пухкі камені - роздробити катетером або вливанням у цистерну теплого 1 %-го розчину поташу з наступним введенням у дійку олії чи вазелінового масла. Великі камені - видалити через розріз цистерни з подальшим накладанням на рану швів і укріпленням у каналі молочного катетера.

Затримання молока.

Спостерігається у деяких корів і кіз на грунті гальмування рефлексу молоковіддачі (виділення гіпофізом окситоцину). Подібне трапляється при відлученні телят, зміні доярки, невмілому доїнні, грубій поведінці з твариною. Іноді воно реєструється при запаленнях геніталій, охоті.

Молоко в молочній цистерні відсутнє, різке зниження надою при відсутності ураження залози.

Дифереиційний діагноз — виключити агалактію, гіпогалактію.

Лікування: необхідно усунути причину, що обумовила затримання молока; дотримуватися правил підготовки доїльної апаратури до доїння та технології доїння з обов'язковим підготовчим та додатковим масажем; обходження з тваринами під час доїння повинно бути спокійним, лагідним. Для стимулювання молоковіддачі можна ввести тварині окситоцин.

Агалактія та гіпогалактія

Агалактія - безмолочність і гіпогалактія - маломолочність тварин, яка буває функціональною чи патологічною. Функціональна агалактія та гіпогалактія спостерігаються у зв'язку з сухостійним періодом, наближенням родів, відлученням сисунів, у зв'язку з віком, а патологічна гіпогалактія виникає в зв'язку з морфологічними змінами в молочній залозі або на ґрунті функціональних розладів молокоутворення та молоковиведення.

Агалактія та гіпогалактія може бути: уродженою, старечою, кліматичною, експлу­атаційною, аліментарною, штучно набутою та симптоматичною,

Частою причиною гіпогалактії бувають стресові стани самок, коли підвищена се­креція адреналіну та норадреналіну гальмує дію пролактину, знижуючи синтез моло­ка та надходження до молочної залози окситоцину, порушуючи виведення молока.

Уроджена агалактія та гіиогалактія - є спадковою і виникає при відсутності пла­нового добору при вирощуванні тварин і проявляється недостатнім розвитком молоч­ної залози, афункціональним її станом при відсутності ознак запалення.

Стареча агалактія та гіпогалактія розвивається на ґрунті вікових змін у молочній залозі та інших органах і проявляється поступовим зниженням молокоутворення та повним його припиненням у зв'язку з атрофією залози. У такої тварини виявляють зменшення молочної залози, її ущільнення, утворення в ній флуктуючих чи, навпаки, ділянок затвердіння, зниження надою, погіршення якості молока.

Аліментарна агалактія та гіпогалактія виникає на ґрунті недоліків годівлі, осо­бливо молодняку, ремонтних телиць чи нетелей і, отже, формування у молодих тва­рин задатків низької молочної продуктивності, а неповноцінна і недостатня годівля лактуючих тварин позбавляє їх необхідної кількості енергетичного матеріалу для мо­локоутворення. Розлади обміну речовин, що наступають при цьому (в першу чсргу вуглеводного, жирового та мінерального) приводять до гіпоглікемії, кетонурії та по­гіршення загального стану тварин.

Штучно набута агалактія та гіпогалактія розвивається як стресова реакція на по­рушення правил механічного доїння, розпорядку дня, на ґрунті нсдодоювання, при зміні стійла, доярки і т. п.

Штучно скерована гіпо- та агалактія виникає при відлученні від маток сисунів. запуску дійних корів з мстою припинення лактації у намічені строки.

Кліматична агалактія та гіпогалактія виникає при утриманні тварин у сирих, тем­них, погано вентильованих приміщеннях, випасанні в спеку, холод та ін.

Експлуатаційна агалактія та гіпогалактія буває як результат надмірної експлуа­тації, видовження лактації, вкорочення сухостійного періоду, раннього осімсніння. неправильної організації роздою, порушення правил та технологій доїння.

Симптоматична агалактія та гіпогалактія виникає внаслідок захворювань молоч­ної залози чи інших органів.

Лікування усіх видів агалактії та гіпогалактії полягає в усуненні причини, поліп­шенні годівлі, утримання, організації моціону корів, застосуванні масажу вим'я перед доїнням. Іноді позитивних результатів досягають при використанні молокогінних за­собів - гірких трав, пітуїтрину, окситоцину перед доїнням, синестролу, випоюванні молозива. Є повідомлення про позитивний ефект від тканинних препаратів, підшкір­них ін'єкцій молозива, проте досягти бажаного результату важко, а то й неможливо.

При лікуванні гіпогалактії та агалактії у свиней болгарські вчені К. Братанов, Р. Прахов та П. Константинов з успіхом застосували введення у піхву гумової груші з нагнітанням у неї повітря та масажем молочної залози. Н. Н. Михайлов запропонував вводити підшкірно по 0,8-1 мл 0,5 %-го розчину прозерину.

Профілактика агалактії та гіпогалактії передбачає комплекс заходів - вибракуван­ня маломолочних корів, своєчасне вибракування старих корів, цілеспрямоване виро­щування ремонтного молодняку, дотримування зоогігієнічних вимог при утриманні ; доїнні тварин, організацію активного моціону, профілактику захворювань тварин. Особливу увагу слід приділяти повноцінній годівлі тварин. Фахівці тваринництва по­винні пам'ятати, що з кожним літром молока з організму тварини виноситься 33 г 5ілка, 3,5 г жиру, 47 г молочного цукру, 1,4 г кальцію, 1,1г фосфору, 5,5 г КаСІ. Всі ці речовини повинні надходити в достатній кількості з кормом.