1, 3, 4, 5, 6 - Молочні протоки; 2 альвеоли.

На рівні дійки молочна цистерна циркулярною складкою слизової обо­лонки розділена на надційкову та дійкову частини. Наддійкова частина об'ємом від 80 до 500 мл, а дійкова-біля 50 мл.

Кожна дійка (раріїїа) довжиною від 2 до 10, а у важковидоюваних корів -до 15 см. Діаметр дійки при наповне­нні 3,5 см, після здоювання - 1,5-2 см. У дійці виділяють основу, циліндрич­ну частину та верхівку. Стінка дійки складається з шкіри, сполучної ткани­ни і слизової оболонки. Шкіра дійки відрізняється значною товщиною епі­дермісу. Тут немає волосків, потових та сальних залоз.

Сполучна тканина дійки містить пучки гладкої мускулатури - поздо­вжньої, циркулярної та радіальної. В ділянці верхівки дійки вони формують

м'язове кільце - сфінктер довжиною 5-10 мм, діаметром - 2,5-3 мм, що щільно стис­кає дійковий канал. Слизова оболонка дійкового каналу тут утворює 4-8 радіальних та 3-5 поздовжніх складки - розетку. Вхідна розетка каналу завжди волога і тому адсорбує на собі пил, бруд, мікроби. Тому її потрібно добре обробляти при введенні катетера чи канюлі шприца.

Альвеоли, молочні протоки та цистерни разом утворюють ємкісну систему вим'я. Молочна залоза вівці та кози складається з двох чітко розмежованих половин з однією дійкою на кожній. Внаслідок недостатнього розвитку підвішуючого апарату вим'я сильно відвисає, особливо в період лактації, що сприяє частим механічним по­шкодженням. Дійки у овець конусоподібні і мають по одному вивідному отвору.

Молочна залоза свиней складається з 8-16 (іноді 20) залозистих часток (пакетів), симетрично розміщених по обидва боки білої лінії. Кожна така частка складається з групи залозок з вивідними протоками у дві, рідше три невеликих цистерни, які в свою чергу відкриваються двома - трьома отворами на верхівці соска.

Молочна залоза кобили розміщена в лобковій ділянці і складається з двох половин, розділених на невидимі ззовні передню і задню чверті. Кожна чверть має самостійні системи альвеол та проток, що відкриваються біля основи дійки у дві - три невеликі цистерни, які закінчуються двома - трьома отворами на верхівці дійки.

Молочна залоза сук складається з 10 пакетів, розміщених симетрично. Молочних цистерн у них немає. Молочні ходи об'єднуються у 6-12 великих молочних проток, що відкриваються окремими отворами на верхівці соска.

Схема іннервації та кровоносної системи вим'я:

1 - зовнішній сім'яний нерв; 2- клубово-паховий нерв; 3- клу-бовопідчєревний нерв; 4- промежинний нерв; 5- зовнішня со­ромітна артерія;

Молочна залоза кішки скла­дається з 8-ми залозистих часток, молочні протоки у яких вливаються і відкриваються двома отворами на верхівках сосків.

Молочна залоза кролиці утворена 8-ма залозистими частками.

У вим'ї корови є добре роз­винене мереживо кровоносних судин. Інтенсивність кровопостачання вим'я залежить від його функціонального стану. Так, крізь вим^`я сухостійної корови протікає 0,8л-1 л крові за хвилину, а в період лактації- 4 л і більше. Важ­ливо враховувати і те, що по вені промежини кров тече від статевих органів до вим'я, чим можна пояс­нити випадки захворювань вим'я гри ураженні статевих органів. Артеріальна система вим'я скла­деться із зовнішньої соромітної артерії яка разом з однойменною веною, зо­внішнім сім'яним нервом та лім-: етичними судинами виходить з черевної порожнини через пахвовий канал у надвим'яний простір, ділиться на передню та задню артерії основи вим'я, гілки яких постачають кров'ю усі тканини від­повідної половини вим'я і утворюють капілярну мережу навколо кожної альвеоли та артерія промежини, що виходить із внутрішньої соромітної артерії при її виході із тазової порожнини, проходить під шкірою промежини і розгалужується в -кірі задньої поверхні вим'я. Частина її гілок проникає і в паренхіму вим'я.

Венозна система вим 'я багатша, вона включає зовнішню соромітну вену підшкірну черевну молочну вену та вну­трішню соромітну вену. Вени вим'я супроводжують артерії і мають таку ж назву. Крім того, в результаті злиття передньої вени вим'я та передньої вени основи вим'я утворюється підшкірна черевна (молочна) вена, що проходить під шкірою нижньої частини черева (паралельно білій лінії), на рівні 8-го ребра проникає крізь отвір черевної стінки (молочний колодязь) у грудну порожнину і впадає у внутрішню грудну вену.

Лімфатична мережа вим 'я представлена поверхневими та глибокими лімфатич­ними судинами та лімфатичними вузлами. Поверхнева лімфатична мережа розміщена в шкірі, підшкірній клітковині та фасціях вим'я у вигляді щілин, капілярів та судин, її; впадають у поверхневі пахвові лімфовузли за­дніх долей вим'я. Звідси лімфа скеровується у глибокий пахвовий лімфовузол, тоді в лімфа­тичну цистерну поперекової області, груди;. протоку, передню порожнисту вену.

Іннервація вим'я здійснюється 4 парами спииномозкових нервів:

• клубово-підчеревним

• пахвинним

• зовнішнім сім'яним

• промсжинним нервом.

Молочна залоза зв'язана функціонально з органами розмноження, ЇЇ нейрогуморальна регуляція здійснюється тими ж механізмами взаємозв'язку, її форма, будова, здатність до молокоутворення залежить від співвідношен­ня паранхіми та сполучної тканини.

Ф ізіологія лактогенезу

У молодих тварин молочна залоза складається в основному з жирової тканини та невеликої кількості проток. З настанням статевої зрілості кількість проток зростає.

Докорінні зміни відбуваються в молочній залозі в зв'язку з вагітністю. У другій по­ловині вагітності відбувається інтенсивний розвиток молочних ходів, альвеол та дійок.

Перед родами молочна залоза збільшується в об'ємі і починає продукувати моло­зиво, що в порівнянні з молоком має у два - три рази вищу кислотність, більше білків. вітамінів, імунних тіл, заліза, вітаміну А (в 10 разів), О (в 3 рази), проте в ньому мен­ше жиру і цукру. Через 7-10 днів після родів молозиво перетворюється на молоко.

Після родів протягом 4-х-6-ти тижнів молочна залоза розвивається, а тоді почи­нається її інволюція.

В загальному у корів лактація триває 6-11 місяців, кіз- 6-10, овець- 4-6, сви­ней - 2 місяці.

З припиненням доїння (ссання) наступає інтенсивна інволюція молочної залози: молочні протоки спадаються, епітеліальні клітини перероджуються, розпадаються,

Схема лімфатичних судин.

розсмоктуються; альвеолярна тканина замінюється жировою.

Зберігаються лише молочні протоки, просвіт яких запо­внюється в'язким, клейким секретом. В тканинах з'являється багато макрофагів, що видаляють редуковані елементи. Зало­за зменшується, ущільнюється, наступає сухостійний період. Завершується сухостійний період підготовкою до нової лактації, відбувається повна регенерація залозистої частини чалози. Відновлений епітелій за 2-3 тижні до родів починає секретувати компоненти молозива і перед родами ємкісна система залози буває заповненою молозивом.

Отже, лактація - це складна нейрогуморальна реакція ор­ганізму на імпульси від рецепторів шкіри молочної залози (під час ссання чи доїння) та хеморецепторів судин та інших орга­нів, що реалізуються через кору головного мозку- гіпотала­мус - гіпофіз.

Перед родами внаслідок зниження в крові рівня прогесте­рону та збільшення концентрації естрогенів знімається бло­кування синтезу пролактину, який разом із соматотропним гормоном, а також гормонами щитовидної залози та наднир-миків забезпечують молокоутворення.

Специфічними речовинами, що беруть участь у регуляції лактації, є в першу чергу гормони яєчника (плаценти) - естро­гени; гормон жовтого тіла - прогестерон; гормони гіпофіза -лролактин (лактогсн), окситоцин, соматотропний, тіреотроп-ний, адрснокортикотропний, а також тироксин, трийодтиро-нін, тирокальцитоиін, глюко корти ко їди, мінерал окортикоїди, адреналін, норадрсналін, паратгормон, інсулін, глюкагон.

Естрогени обумовлюють розростання молочних проток (у другій половині вагітності), а прогестерон— ріст альвеол і підготовку молочної залози до лактації; адренокортикотропний і тіреотропний гормони та соматотропін активізують обмін речовин у залозі; гтролактин стимулює . скрсцію молока, а окситоцин стимулює молоковиділсння. Подразнення нервових за­кінчень шкіри молочної залози, особливо дійок під час масажу, ссання та доїння пе­редаються до кори головного мозку. Сюди також надходять імпульси, що виникають лри подразненні хеморецепторів молочної залози відповідними компонентами крові. Ці імпульси аналізуються, трансформуються і передаються до молочної залози і сти­мулюють чи, навпаки, гальмують молокоутворення та молоковиділення.