? Запитання для самоконтролю

1.Згадайте масу новонародженого теляти, лошати, ягняти, поросяти.

2.За якими показниками визначають життєвість новонароджених тварин?

3.За якими ознаками оцінюють життєвість телят за шкалою Апгара?

4.Назвіть ознаки легкої та важкої форми асфіксії телят.

5.Який склад молозива?

6.Яке значення має молозиво для новонародженого молодняку?

7.Вкажіть ознаки затримання первородного калу у телят.

8.Яке лікування застосовують при кровотечі з пупка новонародженого?

9.Яке лікування застосовують при запаленні пупка у теляти?

10.Яке лікування застосовують при фістулі урахуса у телят?

ГРАФІЧНИЙ ДИКТАНТ

2.7. Фізіологія і патологія молочної залози план

1.Фізіологія і патологія молочної залози.

2.Догляд за вим`ям, доїння.

3.Клінічні дослідження вимені.

4.Серозний набряк. Функціональні розлади вим`я.

5.Агалактія. Гіпогалактія, факторія, молочні камені та їх види.

6.Захворювання шкіри вим`я (дерматити, фурункульоз, папіломи дійок).

 Література

1.І.І.Карташов, Г.С.Шарапа Акушерство гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Вища школа 1991. с. 269-276

2.Н.Н.Михайлов Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельськохозяйственних животних М.: Агропромиздат 1990. с.

3. Яблонський В.А., Хомін С.П., Калиновський Г.М., Харута Г.Г. та інші Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. – ПП.: Нова книга 2006. с. 432 – 447

4.В.М.Яблонський Практичне акушерство гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. - К.: Мета 2002. с. 199 – 204

! Основні терміни і поняття

Агалактія, гіпогалактія, лакторея, тугодійність, тиліт, дерматит вимені, папілома дійок, свищі дійки, окситоцин, гіпофіз, молочна цистерна, молочні ходи, дійковий канал.

Теоретичні вказівки

Хвороби молочної залози широко розповсюджені і складають біля 12-1.6 % віл усіх незаразних захворювань. Левову частку захворювань молочної залози складам мастит, який становить до 40 % від усіх інших захворювань у корів та свиней, до 20 ° у овець і біля 5 % у кобил. Ризик захворювань молочної залози значно зріс з концен­трацією поголів'я та застосуванням промислових технологій у скотарстві.

Захворювання молочної залози завдають значних збитків народному господарству. Ці збитки складаються із втрат молока від хворих тварин, погіршення його якості. шлунково-кишкових захворювань молодняку на ґрунті випоювання молока від хворих корів, погіршення якості молочних продуктів при потраплянні молока від хворих корів до загального надою, передчасного вибракування і частої заміни корів. Тому профілак­тиці цих захворювань надають важливого значення, в ряді країн створені спеціальні науково-дослідні ветеринарні служби, які виконують програму "Нагляд за маститом".

Морфологічна структура молочної залози

Молочна залоза фізіологічним призначенням якої є вигодову­вання приплоду, функціонує у тісному зв'язку з органами розмноження: вона еволю­ціонує у зв'язку з наближенням родів, активно функціонує у підсисний період після родів, забезпечуючи приплід повноцінним живленням, і тоді піддається інволюції. З одомашненням тварин людина стала використовувати їх для своїх потреб, в том;. числі для власного харчування. Молочні тварини стали продуцентами молока, що на­клало свій відбиток не лише на морфологію та фізіологію молочної залози, а й на її резистентність щодо дії несприятливих чинників.

Більшість видів ссавців має парну молочну залозу. У приматів, слонів, китів, ка­жанів молочна залоза розміщена у ділянці грудей і тому називається грудною або груддю; у жуйних і кобил між стегнами, у пахвинних ділянках- вим'я у всеїдних, м'ясоїдних і гризунів вона має вигляд парних ізольованих горбів (пакетів), розміщених уздовж білої лінії живота і на вентральні поверхні грудної клітки, утворюючи мно­жинне вим'я.

Підвішуюча зв'язка вим'я у окремих тварин під час другої-третьої лактації зна­чно розтягується і вим'я опускається аж до землі. Нащадків таких корів не бажано ви­користовувати в селекції стада.

Як залоза, вим'я складається з паренхіми (залозиста тканина) та вивідних проток, між якими розміщені інтерстиціальна сполучна тканина, судини, нерви.

Залозиста тканина вим'я формується альвеолами (пухирцями овальної чи грушо­подібної форми), кожна з яких вистелена секреторними клітинами, має власну оболон­ку, оточену міоепітелієм. У неактивному стані залозисті клітини мають циліндричну форму, при наповненні секретом вони стають кубічними, а після виділення секре­ту - плоскими. Кожна залозиста клітина оточена міоепітелієм. Відростки міоепітелію утворюють навколо кожної альвеоли своєрідну сітку, скороченням якої з альвеол ви­давлюється молоко у молочні протоки. Ззовні до міоепітелію прилягає тонка сполуч­нотканинна облямівка - скловидна кайма, що переходить у інтерстиціальну тканину. Альвеоли- це секреторна частина, що формує паренхіму вим'я (див.рис). Від кожної альвеоли відходить вивідна протока (дрібна). Дрібні протоки впадають у се­редні вивідні протоки (молочні канали), вони- у великі молочні ходи (біля 10-15), ті впадають у цистерну, яка відкривається у дійки до­вжиною 4-10см. Альвеоли, об'єднані середніми вивідними протоками, утворюють часточку, що нагадує гроно винограду.

Середні та великі вивідні протоки на своєму протязі мають чисельні розширення та звуження, що сприяє утриманню молока у великій системі в проміжках між доїннями.

Схема будови частки молочної залози: