Післяродовий парез

П р и ч и н и. Здебільшого захворювання трапляється у високоудійних корів 5—9-річного віку. Виникненню його сприяє тривалий сухостійний період, простуда, відсутність моціону, згодовування надмірної кількості концентратів, конюшинного або люцернового сіна і знижений на 20—60% вміст кальцію (гіпокальцеадія) та цукру (гіпоглікемія) в крові, Значна частина кальцію виділяється з молозивом і молоком або втрачається внаслідок недостатнього всмоктування його у травний канал з харчових мас. Гіпоглікемія зумовлюється підвищеною секрецією інсуліну підшлунковою, залозою.

А. П. Студенцов вважає причиною захворювання перенапруження, гальмування або виснаження аналізаторів кори головного мозку подразненнями, що йдуть від статевих органів при родах.

Симптоми. У корів перші ознаки захворювання розвиваються у перші 3 доби після родів іноді до або під час родів, рідше — через місяць і більше після родів. У деяких тварин захворювання виникає після кожних родів.

Розрізняють дві форми хвороби: легку (атипову) і вахку (типову). Найбільш частими, але не характерни-1ш ознаками прояву захворювання у легкій форді є при­гнічення загального стану і незначне пониження темпе­ратури тіла (хоч вона може бути нормальною). Зміни з боку органів травлення такі: зниження апетиту, від­рижка жуйка і рухи рубця припиняються, перистальти­ка кишечника ослаблена, видалення калу і сечі сповіль­нені. Порушується координація рухів. Тварина обереж­но піднімається і пересувається. При лежанні спостерігається характерне S-подібне скривлення шиї, хоч голову тварина утримує.

Baжка форма захворювання характеризується при­гніченим або збудженим загальним станом. Після кіль­кох невдалих спроб встати тварина лежить у характер­ній позі — на боці з витягнутими кінцівками, голова закинута набік, з напіввідкритого рота звисає язик. З ро­тової порожнини витікає слюна. Спроба змінити поло­ження голови є безуспішною.

Іноді захворювання проявляється значним збуджен­ням (тварина реве, скреготить зубами, виникають судо­роги). Погляд стає напруженим, зіниці розширюються. На поколювання шкіри голкою тварина не реагує.

Загальна температура тіла знижується до 35—37 °С. Температура в окремих ділянках тіла також знижуєть­ся; особливо у ділянці основи рогів та дистальних від­ділів кінцівок. З очей постійно виділяється сльоза. На­стає помутніння рогівки.

Надалі порушуються функції майже всіх органів і систем. В рубці нагромаджуються гази, розвивається тимпанія. Сечовий міхур переповнюється сечею. Пряма кишка наповнена пересохлим калом. Змінюється ритм роботи серця, а отже, показники і якість пульсу. Дихан­ня стає хриплим. Явища коматозного стану у тварин наростають.

В овець і кіз хвороба розвивається в 1—3-й день піс­ля родів і дуже рідко до і під час родів. У хворої тва­рини відмічається пригнічення загального стану, пога­ний апетит, припинення жуйки, виділення сечі і калу. Рухи стають непевними і хиткими. Тварина лежить з ви­тягнутою вперед головою.

Знижується загальна і місцева (шкіра вух, основ рогів) температура, розвивається параліч глотки, язика. Тварина лежить з витягнутими кінцівками і закинутою на грудну клітку головою. У діяльності серцево-судин­ної і дихальної систем відмічаються розлади.

У свиней виникає на 2—5-й день після родів. Якщо перебіг хвороби легкий, тварина встає, хоч і з трудно­щами. Під час руху помітною є хитка хода, байдужа до всього. У молочній залозі мало молока. Іноді свиномат­ки лягають на живіт.

Прогноз несприятливий, якщо корову не лікувати (че­рез 12—18 год може загинути). Своєчасне лікування у 90—95 % випадків дає позитивні результати. Рідко настає самовидужання на 2—3-й день після захворю­вання.

В овець і кіз без лікування через 1—2 доби настає смерть. Після лікування одужання настає через 1—2 год. Свиноматки одужують через 1—2, іноді через 4 дні після захворювання.

Лікування. Подання першої допомоги хворій" тварині полягає в розтиранні солом'яними джгутами кінцівок, шкіри, м'язів крупа, попереку, грудної клітки. Після масажу тіло вкривають попоною. У дрібних тва­рин масажують вим'я з камфорним маслом. В очищену від калу пряму кишку дрібним тваринам уводять розчину цукру: вівці (козі) — 150, свині — 100 г на 750 мл теплої води. Введення цукру свині можна повторити через 2-3 год.

Ефективним методом лікування хвороби у великої і дрібної рогатої худоби є нагнітання повітря (аерація); у молочну залозу. Суть його полягає в попередньому видоюванні молока з усіх чвертей вимені. Верхівки дійок обробляють спиртовими тампонами. Корові надають спинно-бокового положення. Спочатку через нижні, а потім, через верхні дійки нагнітають повітря у чверті вимені за допомогою апарату Еверса, шприца Жане або інших пристосувань. Чверть вимені наповнюють повітрям до розправлення шкіряних складок. ;

При постукуванні по наповненому повітрям вимені відчувається тимпанічний звук. Потім посередині дійку. перев'язують куском бинта на 20—25 хв, щоб повітря не виходило. Після аерації роблять легкий масаж -вимені,)? Одужування настає через 2—3 год.

Недостатнє (слабке) наповнення вимені повітрям не дає належного лікувального ефекту, а надмірне призводить до виникнення підшкірної емфіземи, яка через деякий час зникає. Якщо через 5—6 год не настає поліпшення, нагнітають повітря повторно. Молоко у корови здоюють через 1—2 год після її піднімання.

Дослідження В. С. Кирилова свідчать про позитивне введення 600—2000 мл парного молока від здорової ко­рови хворій замість нагнітання повітря. З успіхом мож­на в одну чверть вимені вводити підігріте до 48 °С мо­локо. Корова після цього піднімається через 1—1,5 год. Доза молока, яке вводиться у чверть вимені, визначає­ться її місткістю — до 500 мл.

Пряму кишку, сечовий міхур звільняють від вмісту. У разі виникнення тимпанії вживають заходів щодо видалення газів. Заливати лікарські препарати хворій тварині не можна, оскільки у неї спостерігається розлад процесу ковтання. Ліки вводять через зонд, уколом у рубець, підшкірно або внутрішньовенно.

З медикаментозних засобів корові призначають підшкірне введення 20 %-го розчину кофеїну-бензоату натрію до 10 мл, а вівцям, козам та свиням—1—2 мл. У яремну вену вводять 20 %-й розчин глюкози і 10 % розчин кальцію хлориду, кальцію глюконату у дозі 150— 200 мл.

Ознаками одужання є реакція на поколювання шкіри голкою, нормалізація серцево-судинної та дихальної функцій, підвищення температури тіла, поліпшення перистальтики та інші симптоми. Якщо вжиті заходи недали ефекту, тварину забивають на м'ясо.

Профілактика. Нормована годівля тварин різ­номанітними кормами (вітамінними, мінеральними), під­годівля та годівля концентратами протягом усієї вагіт­ності. Не допускається надмірна годівля корів концент­рованими кормами. Коровам, схильним до захворюван­ня, дають всередину 200—400 г цукру перед родами і стільки ж 3-4 рази після родів.

Щоденний моціон у сухостійний період дає змогу за­побігти виникненню післяродового парезу. У приміщенні де повинно бути протягів.

У багатьох господарствах практикують внутрішньо-м'язові ін'єкції коровам кальциферолу (вітаміну D), який регулює обмін кальцію і фосфору, сприяє всмокту­ванню цих елементів у травному каналі. Із застосуван­ням цього вітаміну всередину одночасно з кормом уво­дять 100—140 г хлориду амонію на добу.

ЗАЛЕЖУВАННЯ ПІСЛЯ РОДІВ

Причини. Контузія крижового сплетіння сідничного або запиральних нервів при виведенні великого пло­да. Це може статися під час родопомочі при патологіч­них родах. Існують припущення, що залежування є на­слідком токсикозів, порушення обміну речовин.

Симптоми. Патологічних станів з боку внутріш­ніх органів не виявляють. Тварина не може стояти через слабкість задньої частини тулуба. Хвороба триває кілька днів або тижнів, При тривалому лежанні у тварини утворюються пролежні в ділянці ребер, маклаків, на кінцівках.

Запобігають захворюванню на післяродовий парез нагнітанням повітря у вим'я або введенням молока, внутрішньовенною ін'єкцією кальцію хлориду, кальцію глюконату або розчину глюкози.

Прогноз сприятливий, хоча трапляються випадки ; загибелі тварин.

Лікування. Невідкладна допомога полягає у то­му, що підлогу застилають м'якою підстилкою у достатній кількості. Роблять масаж хворій тварині, щоб ліквідувати застійні явища у тулубі та кінцівках. Регулярно, перевертають її з одного боку на інший. Перевертання супроводжують масажем, який роблять джгутами з соломи або сіна із застосуванням скипидару або подразнювальних лініментів. Тривалість сеансу масажу — 20— 25 хв.

На ділянку попереку і крижа застосовують різні види ,; тепла; опромінювання лампою солюкс, зігрівальні комп­реси або припарки, тепле укутування.

Показаним є підшкірне введення стрихніну нітрату як загальнотонізуючого, збуджувального засобу при роз­ладі функції руху.