! Основні терміни і поняття

Субінволюція матки, залежування після ролів, вивертання і випадання матки, післяродовий парез (післяродова кома), післяродова інфекція: септицемія, піємія, септикопіємія; ендометрит, метрит, периметрит, післяродовий сепсис, післяродова еклампсія,

Теоретичні вказівки

ВИВОРІТ І ВИПАДАННЯ МАТКИ

Причини. Утримання вагітних тварин на похилій підлозі, бурхливі потуги після родів, швидке витягуван­ня плода надмірним зусиллям, розслаблення широкий маткових зв'язок та ін.

Симптоми. Випадання матки починається інвагінацією, яка залишається непомітною. Згодом матка виходить за межі вульви у формі грушоподібного тіла у корів (вона сягає скакального суглоба). У жуйних тварин помітні карункули, коли відокремиться послід. Інколи у вивернутій матці залишається послід, У кобил зовнішній вигляд випалої матки має бархатисту поверхню, у свиней — ковбасоподібне утворення, у собак, кішок — форму парних трубок.

Під впливом навколишніх умов у матці розвиваються застійні явища і набряки. На початку випадання матка має темно-червоний, а потім синювато-бурий колій­на тканинах утворюються тріщини від незначних травм або мимовільно. У ділянках некрозу настає відокрем­лення змертвілиx тканин. Можливий сепсис.

G Лікування. Запобігають травмуванню та забруд­ненню тканин матки. Щоб полегшити вправлення матки, тварину розміщують на дерев'яному настилі так, щоб трохи підняти задню частину тіла. Матку обробляють розчинами етакридину лактату, фурациліну, антибіотиків (до і після відділення посліду). Після сакральної анестезії акуратно відокремлюють послід. Тріщини зма­зують 5 %-м спиртовим розчином йоду, а потім емульсією стрептоциду або синтоміцину. Помічники обгорта­ють випалу матку чистим простирадлом, а акушер починає її вправляти спочатку навколо вульви, а потім по­ступово вводячи її тканини у тазову порожнину. Далі до верхівки рога приставляють кулак і остаточно вводять матку в черевну порожнину. Рукою розправляють склад­ки матки.

При інвагінації матки (вип'ячуванні) розправляють її складки і вправляють. Перед вправленням матки у її м'язовий шар бажано ввести у кількох місцях окситоцин: коровам — 50, вівцям — 15, собакам — 3—10, кішкам — 3—5 Од.

Через 2 год повторюють сакральну анестезію. На вульву накладають шви з валиками. Нижню частину вульви не зашивають, щоб забезпечити стікання сечі. Шви знімають через 3—4 дні.

РОЗРИВ МАТКИ

Розрив матки буває повний (наскрізний), коли пору­шується цілісність усіх її шарів, і частковий — пору­шується один або два шари. Захворювання найчастіше спостерігається у корів.

Причини. Розрив матки настає при сильних і бурхливих потугах під час родів. Сприятлива причина захворювання — переродження м'язового шару матки або недостатнє розкриття каналу шийки матки. Непра­вильні положення, позиція і членорозміщення плода, його перерозвинення, водянка чи багатоплідність теж можуть стати причиною захворювання. Головна причи­на, яка зумовлює розрив матки, є груба і некваліфіко-вана допомога породіллі (бувають випадки, коли при родах невміло або необережно маніпулюють акушер­ськими інструментами в матці або витягають плід, в якого оголені кінці кісток після фетотомії).

Симптоми. При неповних розривах виникають сильні потуги, біль під час потуг і в проміжках між ни­ми. Промацуванням виявляють напруженість нижньої стінки живота. Звичайно ці симптоми не помітні до пов­ного розриву матки. При повному розриві матки різко погіршується загальний стан тварини, слизові оболонки блідніють, наростає загальна слабкість через знач­ну внутрішню кровотечу. Потуги раптово припиня­ються.

У великих тварин вагінальним дослідженням виявля­ють місце і величину розриву, петлі кишок, згустки крові. Зовнішньої кровотечі майже не буває, тому що кров потрапляє у черевну порожнину.

Лікування. Насамперед зменшують потуги, для чого тварині надають спокій, тепло укутують крижі і по­перек. Позитивні результати дає крижова (сакральна) анестезія.

Під час маніпуляцій у матку не слід вводити розчин лікарських речовин. Для зменшення кровотечі призна­чають засоби, які підвищують скорочувальну здатність матки (окситоцин, пітуїтрин, препарати маткових ріж­ків). В яремну вену вводять кровозамінні засоби: ізото­нічний розчин натрію хлориду (3—4 л) або 40 %-й роз­чин глюкози (400—500 мл). Корисно перелити 3—4 л крові. На місце розриву матки (після лапаротомії) на­кладають шви. Рану черевної стінки з'єднують швами.

Шви закривають колодійною пов'язкою, яку знімають через 10—12 днів.

Профілактика: Вміле подання родової допомо­ги. Акуратне і кваліфіковане маніпулювання інструментами у матці.

ТРАВМИ ТКАНИН СТАТЕВОГО АПАРАТУ

Травматичні ушкодження промежин, статевих губ, піхви та шийки матки під час родів виникають в усіх видів самок.

Причини. Рани промежини і статевих органів, зав­дані кінцівками плода або інструментами, виникають внаслідок ушкодження під час подання родової допомо­ги. Прикладання надмірної фізичної сили при виведенні плода з родових шляхів супроводиться надривами і роз­ривами тканин статевих губ, піхви або шийки матки, особливо в місцях застарілих звужень та рубцевих стя­гувань.

Симптоми. Із статевих органів виділяється кров. Оглядом і вагінальним дослідженням виявляють місця, величину і характер розривів м'яких тканин. Рана вуль-ви і промежини має нерівні краї з наявністю згустків кро­ві. Якщо рана ускладнена інфекцією, то спостерігається опухання статевих губ, промежини, стегон і молочної за­лози. Рана піхви буває поверхневою і проникною. Остан­ня рана є дуже небезпечною. Дорсальний розрив стінки піхви супроводиться випаданням петель кишок і саль­ника. Така травма на вентральній стінці призводить до випадання сечового міхура, сепсису і загибелі тварин.

Лікування. Хвору корову фіксують у станку і припиняють кровотечу. Хвіст підв'язують тасьмою до шиї тварини. Корінь хвоста, промежину і вульву обми­вають теплою водою з милом і насухо витирають. По­тім рану і прилеглі тканини обробляють розчином фурациліну 1:5000, калію перманганату або етакридину лактату 1 : 1000. З рани видаляють згустки крові, мерт­ві тканини та сторонні предмети.

На поверхневу і чисту рану вульви і промежини на­кладають вузлуватий шов з кетгуту (шовку) № 3—4 після припудрювання травми порошком пеніциліну, стрептоциду і трициліну.

Болючу і забруднену рану знеболюють інфільтрацій­ною або крижовою анестезією. Після видалення сторонніх тіл на рану наносять емульсію стрептоциду, синтомі­цину, мазь Вишневського, йодоформений ефір 1 : 10, стрептоцид або антибіотики.

При великих розривах тканин, коли рану зашити не можна, автор застосував пантенол — антисептичну ріди­ну в аерозольній упаковці (100 г рідини містить 4,2 - 5 г декспантенолу). Рани обробляли двічі на день пантенолом. Препарат наносили на відстані 10 см від поверхні рани, де утворювалась досить стійка піна. Рани вульви добре загоювались.

При ранах піхви затриманий послід відокремлюють. Якщо є випадання внутрішніх органів через проникну рану піхви, то їх треба вправити на місце і накласти шов. Щоб запобігти ускладненням, здійснюють антибіотикотерапію. Поліпшують умови годівлі і догляду.