2.4. Патологія родів і рододопомога. План

1.Причини патологічних родів.

2.Слабкі та бурхливі перейми й потуги.

3.Звуження родових шляхів.

4.Патологічні роди та рододопомога.

5.Акушерський інструментарій.

6.Неправильне розміщення голови і шиї плода.

7.Неправильне розміщення кінцівок.

8.Неправильні позиції.

9.Неправильне положення.

10.Кесарів розтин.

11. Фетотомія та її методи.

 Література

1.І.І.Карташов, Г.С.Шарапа Акушерство гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Вища школа 1991. с. 215 - 227

2.Н.Н.Михайлов Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельськохозяйственних животних М.: Агропромиздат 1990. с.

3. Яблонський В.А., Хомін С.П., Калиновський Г.М., Харута Г.Г. та інші Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. – ПП.: Нова книга 2006. с. 346 - 401

В.М.Яблонський Практичне акушерство гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. - К.: Мета 2002. с. 151 – 157.

! Основні терміни і поняття

Положення, позиція, передлежання, членорозміщення, затримання посліду, карункули, мануальне та оперативне відділення посліду, акушерські петлі, петлепровідники, щипці, акушерські гачки, фетотомія, інструменти для фетотомії, фетотоми, відкритий та закритий методи фетотомії, кесарів розтин, ампутація матки.

Теоретичні вказівки

Під патологією родів треба розуміти такий перебіг стадій родів, коли вони не мо­жуть самостійно закінчитись народженням живого і здорового приплоду та своєчас ним відділенням і вигнанням із матки фетальної частини плаценти та навколоплідню рідин. Частота і характер патології родів визначають стан організму матері і плода.

За нормального розвитку таза матері і при відповідності його анатомічних пара метрів промірам плода патологія родів виникає в результаті порушення функціональ ної активності матки, піхви і її присінку, або патологічних змін у них, що створююті перешкоди в родовому шляху для виведення плода.

Причини патологічних родів

Факторами, що сприяють виникненню патологічних родів, можуть бути неповно цінна годівля, відсутність моціону при прив'язно-стійловому утриманні, що обумовлюють загальну слабість організму.

З власного клінічного досвіду та аналізу літературних даних найчастіше патологічні роди виникають за таких причин:

• порушення анатомо-топографічних відносин між родовими шляхами і організмом плода;

• невідповідності родового шляху розмірам плода;

• слабості родової діяльності;

• наявності механічних перешкод в родовому шляху;

• некваліфікованого втручання у перебіг родового акту.

Слабість родової діяльності - це такий стан роділлі, що клінічно проявляється недостатністю або відсутністю перейм і потуг.

П. А. Белошапка визначає слабість родової діяльності "Як стан, при якому енергія тривалість і періодичність перейм недостатні, а процеси розкриття родового шляху вигнання плода при нормальних взаємовідносинах розмірів таза і плода перебігают сповільненими темпами".

Слабість родової діяльності зустрічається у всі пори року у всіх тварин, але най­частіше у весняний період, і у більшості випадків ускладнюється патологією другої і третьої стадії родів та перебігом післяродового періоду, а також народженням мерт­вих плодів, крововиливами в мозок, ранньою післяродовою смертністю і виникнен­ням пневмонії.

Розрізняють первинну і вторинну слабість родової діяльності.

Причини слабості родової діяльності не завжди вдається виявити, але основними є: первинні - неповноцінна годівля і відсутність моціону у вагітних, надмірне накопи­чення рідин, багатоплідність, субклінічні запальні процеси статевих органів; захво­рювання інших органів, що супроводжуються гіпоксемією і гіпоксією; вторинні - на­явність рубців, що утворюються в просвіті родового шляху, невідповідності розмірів плода і таза роділлі, неправильного членорозташування частин тіла плода в матці, передчасного відходження навколоплідних рідин.

Симптоми. При первинній слабості родової діяльності: неспокійна поведінка роділлі, викликана рухами плода в матці; навколоплідні рідини відійшли або нерозірваний плодовий міхур находиться в родових шляхах; перейми і потуги відсутні. Вторинна слабість виникає після тривалих нормальних або енергійних перейм і по­туг, що не увінчалися народженням плода: плодовий міхур розірваний, навколоплідні рідини відійшли, у родових шляхах находяться частини тіла плода, роділля лежить, загальний стан пригнічений. У сук і кішок загальний стан майже не змінюється, вони спокійні, їдять, граються.

Патогенез. Первинна слабість родової діяльності є наслідком високої активності окстоцинази, що руйнує окситоцин, а вторинна - зниження вмісту в крові серотоніну, що залежить від виснаження м'язів матки (А. П. Николаев).

В основі патогенезу слабої родової діяльності є недостатній синтез естрогенів фетоплацентарним комплексом, що обумовлює несвоєчасне дозрівання нервово-м'язо­вого апарату матки, збереження до родів прогестеронового блока, знижений синтез окситоцину, простогландинів, серотоніну, ацетилхоліну, катехіламінів і високу актив­ність ферментів, що їх руйнують.

Діагноз легко обґрунтовувати за часом перебігу родів, поведінкою і станом роділлі.

Прогноз завжди обережний як відносно здоров'я роділлі, так і стану новонаро­джених.

Лікування. Сучасні методи лікування можна розділити на 4 групи: механічні, фізіо­терапевтичні, гормональні та медикаментозні.

І з механічних методів у дрібних тварин застосовують масаж живота, у напрямку виходу плода із родових шляхів, дійок і шийки матки. При масажі настає рефлекторне збудження м'язів матки і підновлення їх скоротливої функції.

Механізм фізіотерапевтичних методів відновлення і посилення родової діяльнос­ті теж мас нервово-рефлекторний характер, при якому у складну рефлекторну дугу включається і гуморальна ланка організму (К. М. Биков). Найчастіше застосовують сухе тепло па ділянку крижей (грінки з піском, висівками, промені лампами).

Найширше користуються медикаментозними методами збудження скоротлива функції матки у дрібних тварин: собакам вводять окситоцин по 2,5-5 ОД і проміжком 30-25 хвилин.

Коровам внутрішньовенно вводять 100-150 мл 40 % розчину глюкози з 20-25 ОД окситоцину. При первинних слабих переймах і потугах, нормальному взаємовідио шенні плода та родових шляхів можна використовувати, крім окситоцину, ін'єкції 0,5 %-го розчину прозерину Застосовуючи прозерин, треба завжди мати 1 %-й розчин атропіну, щоб можна було зняти побічні ефекти, що можуть виникнути (спазматично скорочення м'язів тулуба і матки); його вводять у таких дозах: кобилам - 4,5 мл, ко­ровам - 2-А мл, свиням - 1-2 мл, сукам - 0,1-0,5 мл.

У сук при наданні допомоги за слабості родової діяльності враховують породу і тривалість родів, розміри таза і стан плодів. При затяжному перебігу родів застосо­вують вітаміни групи В₁ аскорбінову кислоту, 5 %-й розчин глюкози підшкірно або внутрішньовенно в дозі 5-10 мг на 1 кг живої ваги, повільне введення 10 %-го роз­чину кальцію глюконату - 0,5 мг/кг живої маси.

Бурхливі перейми та потуги. Тривалі і сильні скорочення м'язів матки (пере­йми) і черевного пресу (потуги) з дуже короткими проміжками часу між ними нази­вають бурхливими. Якщо протягом 5-7 сек. між ними відсутня пауза, то їх називають тетанічними (tetania uteri).

Спостерігаються у всіх роділь, але найчастіше у корів і сук.

Причини. Неправильне членорозташування органів плода, невідповідність родо­вого шляху і розмірів плода, перешкоди на шляху виведення плода із родових шляхів, застосовування розчину прозерину для стимуляції родової діяльності, переповнення шлунково-кишкового тракту, затримання сечі, збудження тварин.

Симптоми. Одночасні перейми і потуги підтримують роділлі у напруженому стані: у стоячих - кінцівки розставлені, хребет зігнутий дугою, хвіст піднятий, очні яблука вилучені, язик висолоплений, вони стогнуть, ревуть; у лежачих - кінцівки ви­тягнуті, напружені, шия витягнута; як у лежачих так і у стоячих роділль - випинаним ануса, стінки передвер'я піхви, витікання навколоплідних рідин.

Діагноз. Характер прояву перейм і потуг, їх тривалість і положення роділлі - осно­вні симптоми для постановки діагнозу.

Ускладнення. Після тривалих перейм і потуг настає втома роділлі, що проявля­ється ослабленням родової діяльності; може виникати розрив стінок матки або піхви; внаслідок тривалого перетискання судин пуповини настає гіпоксія і смерть плода.

Лікування. Прив'язаних тварин відв'язати, дати їм можливість вільно рухатись; під таз лежачої тварини підкладають мішок з соломою, роблять масаж черевної стінки, застосовують тепло на крижі. Сакральна епідуральна новокаїнова анестезія, епіплевральна новокаїнова блокада за В. В. Мосіним; коровам вливають- 1,5-2,5 л горілки перорально; внутрішньом'язово вводять розчин 2,5 %-го аміназину: кобилам і коро вам - 10-15 мл, сукам -2-3 мл, кішкам І мл; сукам і кішкам перорально вливають 50-100 мл фізіологічного розчину нагрію хлориду з додаванням платифіліну.

Сухі роди. Виникають після передчасного розриву навколоплідних оболонок і ви­тіканні навколоплідних рідин. При розриві оболонок в глибині родового шляху по­рушується динаміка розкриття шийки матки.

Причини. Перешкоди на шляху виведення плода із родового шляху.

Симптоми. Слизові оболонки родового шляху сухі, з синюватим відтінком. При Введенні руки в родові шляхи слизова оболонка прилипає до шкіри.

Допомога. Зняти перейми і потуги, дати можливість роділлі заспокоїтись. У родо­вий шлях ввести ослизняючі, що не подразнюють слизову оболонку стерильні розчи­ни: відвари льону або крохмалю, олії, жиру. Не застосовувати мильної води, розчинів Калію перманганату, етакредину лактату.

Вузька вульва. Зустрічається найчастіше у первісток або повторнородячих - при порушенні динаміки родового акту в результаті недостатнього перетворення звичай­ного таза у родовий, наявності рубців і новоутворень в стінці вульви.

Симптоми. Із вульви виступають частини плода або навколоплідний міхур. Пере­йми і потуги ритмічні і нормальні. Вульва вузька, а частини плода упираються в її Стінки, промежина вип'ячена.

Допомога. її спрямовують на завершення родів і попередження розриву зовнішніх Статевих органів. Консервативна допомога: при переймах і потугах вульву притриму­ють двома руками, якщо слизові оболонки сухі - в родовий шлях вводять ослизняю­чі рідини. Оперативна допомога: вихід із родового шляху збільшують розтином по шву промежини; після закінчення родів рану промежини закривають двоповерховим швом - на слизову оболонку та шкіру з м'язами.

Вузька піхва. У первісток і сук зустрічається за причин гіпертрофії сечостатевої перетинки, у повторнородячих - за наявності рубців стінки піхви або новоутворень.

Симптоми. При нормально виражених переймах і потугах та взаємовідношеннях плода і родових шляхів родовий акт затримується.

Діагноз. При дослідженні мануально виявляють перешкоди в порожнині піхви. Виявлені перешкоди усувають, плід за допомогою сторонньої сили під час перейм і потуг витягують.

Виниклі ускладнення ліквідовують відповідно до ситуації, що склалась при на­родженні плода.

Звуження каналу шийки матки. Розрізняють вроджене і набуте звуження кана­лу шийки матки. Набуте виникає за причин стриктур, при наявності рубців в стінці Шийки матки, новоутворень, хронічного цервіциту, гіпертрофії шийки матки.

Симптоми. За наявності нормальних перейм і потуг канал шийки матки повністю НЄ розкривається. Роділля неспокійна, стогне. Може випадати шийка матки. Затягу­вання родового акту завжди вимагає ретельного дослідження і виявлення причин. По­дразнення рукою каналу шийки матки, що не супроводжується його розширенням, є підставою для діагнозу захворювання, Його необхідно диференціювати від скручуван­ня матки, при якому завжди удається виявити повздовжні її складки. Як ускладнення можуть виникати розриви стійки матки, бурхливі перейми і потуги, смерть плода.

Допомога. Зрошування шийки матки теплим фізіологічним розчином нагрію хлориду, сухе тепло на крижі, механічне розширення каналу шийки матки пальцями, епідуральна сакральна анестезія, введення розчину атропіну безпосередньо в стінку шийки матки. Коли плід вклинився в канал шийки, то, підтягуючи його під час пе­рейм і потуг, поступово витягують.

Якщо консервативним шляхом не можна усунути причини звуження каналу шийки матки, то застосовують оперативне лікування.

Спазми шийки матки. Виникає за умов непогодженого скорочення м'язів окре­мих відділів родового шляху: м'язи матки скорочуються, виштовхуючи плід в родо­вий шлях, але шийка матки не розширюється, а, навпаки, звужується.

При виявленні такого стану не можна форсувати перебіг родового акту. Роділлі треба дати заспокоїтись, надати можливість вільно рухатись.

Допомога. Сухе тепло на крижі, епідуральна сакральна анестезія, зрошення матки теплим фізіологічним стерильним розчином натрію хлориду. У сук і кішок - введення розчинів но-шпи, баралгіну.

Кровотеча під час родів. Може виникати у всіх свійських тварин у першу і другу стадію родів. Зустрічається рідко.

Основними причинами кровотечі можуть бути розрив судин хоріона, передчасне відділення фетальної частини плаценти, травми судин родового шляху. Г. М. Калиновський спостерігав кровотечу у другу стадію отелення внаслідок розриву пупкових вен. Кров витікала струйкою протягом всього часу виведення плода. З народженням теляти кровотеча припинилась самостійно.

У сук кровотеча виникає теж у другу стадію родів, якщо фетальна частина пла­центи відділилася, а виведення плода затримується за будь яких причин.

У більшості випадків кровотеча не є загрозливою для життя роділлі і плода, якщо своєчасно завершити його народження.

Перекручування матки (torsio uteri). Під перекручуванням матки розуміють по­вертання її навколо своєї поздовжої осі (рис. 91). Така зміна положення спостеріга­ється найчастіше у корів, рідше у інших свійських тварин. У свиней і сук перекручування обмежується тільки одним рогом або навіть однією ампулою, в якій міститься плід. Перекручування матки утворюється звичайно до настання родів або в період розкриття каналу шийки матки під час родів; значно рідше - раніше цього строку.

Причини. Певна схильність до цього захворювання створюється анатомічною бу­довою статевих органів.

Матка з плодом у тварин розміщена у черевній порожнині у вигляді звислого мішка, не фіксованого щільно в своєму положенні, бо подовжені зв'язки мало сприяють збереженню матки в певному положенні. Крім того, передня частина матки далеко заходить за передній край широких маткових зв'язок, а тому більша частина її зовсім позбавлена будь-якої фіксації.

Безпосереднім фактором, що сприяє перекручуванню матки, можуть бутті різкі рухи вагітних по нерівній місцевості, раптове падіння, обертання або перехід через рови.

Такі випадки бувають, коли тва­рини падає па похилих місцях (з гори, зі схилів), особливо, якщо при цьому вона кілька разів перевернулася, коли кобила качається по землі. Перекручування матки можуть викликати також різкі рухи плода і надмірні потуги.

Найчастіше перекручування матки Спостерігається у корів при утриманні іч v тісному приміщенні. За таких умов Корова, встаючи або лягаючи і підніма­ючи при цьому частину тулуба, і зги­наючи передні кінцівки в карпальних суглобах, затримується в цьому поло­женні довше, ніж звичайно. Очевидно, таке дуже похиле положення тіла сприяє тому, що нутрощі черевної порожнини відсовуються до діафрагми. В цей час матка Мне можливість вільно хитатися і перекручуватися навколо поздовжньої осі.

Зовнішні механічні дії на стінки живота тварини (поштовхи, тиск) в кінці вагіт­ності теж можуть спричинятися до перекручування матки. Такі ж обставини виника­ють при спусканні вагітної тварини з крутої гори. Тісне розміщення в приміщеннях і місць і кіз, спускання їх по схилу крутої гори, особливо, коли вони виношують по одному плоду, сприяє появі скручування матки і у цих тварин.

У сук перекручування матки нерідко настає внаслідок стрибків через перепони або коли їх тренують у другій половині вагітності.

Симптоми. При перекручуванні матки задовго до настання родів спостерігаються явища неспокою і розладу травлення. У корів, кіз, овець і свиней це виявляється в тому, що вони часто встають і лягають на підстилку, б'ють кінцівками по животу, не ремигають., у них буває мало помітна тимпанія, часто виділяється кал. Ці симптоми неспокою періодично змінюються спокійним станом тварини внаслідок притуплення болю. Апетиту немає, температура тіла нормальна, дихання і пульс прискорені. Через 2-3 дні самопочуття кращає, якщо не настає ускладнення у вигляді септицемії, яке виявляється в різкому підвищенні температури тіла та прогресуючому розладі травлення.

У сук і кішок ознаки цього захворювання виявляються в пригніченому стані, здутті стінки живота в тому місці, де є зміщення рога.

Якщо перекручування матки сталося в кінці вагітності, то це захворювання легше розпізнається завдяки потугам і настанню всіх ознак початку родів, але не показується плодовий міхур із статевої щілини. Під час огляду вульви виявляють, що статеві губи не набряклі, а паніть викривлені, трохи зморщені і втягнуті у піхву.

У сук і кішок при пальпації тієї стінки живота, де є здуття, спостерігається болючість.

Діагноз. Перекручування матки найточніше можна визначити нагіпальним дослі­дженням. При цьому виявляють, що піхва буває звужена подібно до лійки і в глибині зібрана у складки, що мають напрям до шийки матки. Така складчастість стінок піхви ясно свідчить про перекручування матки. При незначному перекручуванні (90") можна легко пальпувати шийку матки і ввести в її канал всю руку. Коли матка дуже перекручена (180°), ввести в канал шийки матки можна один палець, а іноді навіть і цього зробити не можна (360°).

При дослідженні піхви звертають увагу на напрям складок слизової оболонки піхви. Якщо складки мають напрям зліва, ззаду і зверху- направо, вперед і вниз, то тут правостороннє перекручування матки; якщо ж ці складки мають зворотний напрям, тобто справа, ззаду і зверху - наліво, вперед і вниз, то відбулося лівостороннє перекручування матки.

При дослідженні через пряму кишку виявляють матку із спірально зігнутою поверхнею. Крім того, можна промацати широкі маткові зв'язки, з яких одна натягнута, а друга розслаблена залежно від того, в який бік сталося перекручування матки, що треба точно визначити.

Перебіг хвороби. Якщо перекручування матки не усувається, то плід незабаром гине внаслідок порушення живлення, а у тварини через кілька днів починається перитоніт та запалення матки.

Коли матка перекручена на повний оберт (360°), то може статися розрив широ­кої маткової зв'язки. Якщо при цьому канал шийки матки трохи відкритий, то через нього в порожнину матки проникають мікроорганізми, і тоді відбувається мацерація плода, або гнильний розклад його.

Прогноз. У корів, овець і кіз при незначному перекручуванні матки - сприятливий. Якщо матка перекручена на 180° або на повний оберт і стан тварини важкий - прогноз обережний. У свиней, сук і кішок при важкому стані прогноз несприятливий, бо завжди настає ускладнення у вигляді септицемії. Коли ж у нетяжких випадках вдаються до лапаротомії і кесаревого розтину, щоб розкрутити матку, то прогноз у таких випадках обережний.

Лікування. Найкращим способом розкручування матки є обертання лежачої тва­рини. Для цього виводять тварину на просторе місце, де підстилають багато соломи на площі кількох метрів. При цьому найбільший шар соломи має лежати на одному боці майданчику. Тварину перед цим видоюють. Після цього її кладуть на солому так, щоб задня частина її тулуба була вище від передньої. Цим досягають переміщення черевних органів ближче до діафрагми. Якщо попереднім дослідженням через піхву і пряму кишку встановлено, що матка перекручена вліво, то тварину кладуть па правий бік, коли ж матка перекручена вправо, відповідно до цього кладуть на лівий бік, Кінцівки корові спутують, причому передні і задні пари фіксують окремо і обертають корову на спину. Тоді різко повертають тварину в той бік, у який скручена матка. Це інколи треба повторити 2-3 рази. Під час швидкого повертання корови важка матка і плодом за законом інерції дещо відстає від обертання тіла матері у попереднє положення.

У тих випадках, коли під час по­вертання тварини можна дістати рукою пишку матки, намагаються її фіксувати, що сприяє швидшому усуненню пере­кручування матки.

Якщо напрям перекручування матки точно не встановлено, то напрями по­вертання тварини визначають методом перевірки рукою через піхву. При по­вертанні тварини у правильному напря­мі рука відчуває розширення родових шляхів, у протилежному випадку - зву­ження їх. Якщо під час першого повер­тання тварини на другий бік матка не розкрутилася, то тварину дуже повільно ставлять у вихідне положення і повторюють повертання.

Треба відзначити, що у деяких випадках доводиться декілька разів перевертати тварину, щоб нарешті досягти бажаного результату.

При незначних перекручуваннях можна вдатися до розкручування матки рукою у поставленої на крутий схил корови з одночасним зміщенням матки руками (чи плечем) через черевну стінку двома помічниками, розташованими справа і зліва біля корови.

В окремих випадках добрих результатів можна домогтись за допомогою метода Шефера. Поваливши корову зі спутаними попарно кінцівками на бік, у який відбу­лося скручування, кладуть на її черево між останнім ребром та маклаком дошку і, натискаючи нею на матку, повільно повертають корову через спину (рис. 92).

Іноді описаними вище методами все ж не вдається розкрутити матку. Тоді до­водиться розкручувати матку через розріз черевної стінки. Операція розкручування матки полегшується, якщо трохи підняти стінки живота дошкою, підведеною під жи­віт. Після розкручування матки на черевну стінку накладають шви. Цей метод дає добрий ефект у жуйних тварин, а у багатоплідних тварин він є єдино можливим для досягнення успіху. Якщо після розкручування матки шийка відкривається, то треба Приступити до витягування плода. В тих випадках, коли шийка матки зовсім закрита, слід дочекатися настання нормальних родів.

У кобили дуже рідко вдається розкрутити матку через розтин черевної стінки, бо звичайно настає ускладнення - запалення очеревини, в результаті якого тварина гине.

Затримання посліду (фетальної частини плаценти- Retentio placentae s. retentio scciiinlannv) є патологією третьої, послідової стадії родів, яка має широке розповсю­дження у корів, рідше - у кобил, сук, кішок та дрібної рогатої худоби. За нормального перебігу родів у всіх свійських самиць фетальна частина плаценти повинна відділитись від материнської одночасно з народженням плода. Практично так завершуються роди у багатоплідних тварин (сук, кішок, свиней). У кобил фізіологічним періодом відділення фетальної частини плаценти,

Корова із затриманням посліду материнської частини плаценти

тобто закінчення родів, вважається 35 хв., у корів - 6 годин, овець і кіз - 5 годин, у свиней, кішок, сук - до 3-х годин. Найдовша тривалість послідової стадії родів у корів обумовлена особливістю морфології плацен­ти (А. П. Студєнцов).

За даними клінічних спосте­режень І. П. Заянчковського та Г. М. Калиновського у 50 % корів послідова стадія родів закінчува­лася протягом 2-х годин, 10%- до 5 годин і у 7,6 % вона тривала до 12 годин.

Етіологія. Розрізняють безпосередні причини захворювання і фактори, що спри­яють його виникненню.

До загальних факторів, що сприяють виникненню затримання фетальної частини плаценти, належать неповноцінна і недостатня годівля, прив'язне утримання вагіт­них тварин, особливо корів у запуску, водянка навколоплідних оболонок, перерозви­нуті плоди, двійні у одно народжуваних самиць, виснаження або ожиріння тварин. А. П. Студєнцов, як безпосередні причини затримання фетальної частини плаценти виділяє:

а)недостатню напруженість послідових перейм і інволюції матки (атонія матки);

б)зростання (злипки) плодової і фетальної частин плацент внаслідок запальних процесів в ендометрії або в хоріоні плода.

Згідно даних багатьох авторів (І. П. Заянчковський 1957; В. С. Шипілов, 1977; Н. Glok, 1969 та ін.), основними причинами затримання посліду є атонія матки зни­ження протеолітичних процесів у плаценті в останні тижні вагітності та під час родів, порушення капілярного кровообігу у ворсинках хоріону і гідролітичного стану тка­нини плаценти на ґрунті неповноцінної годівлі, надмірної експлуатації та незадовіль­ного утриманням протягом вагітності. Дискусійною є теорія щодо ролі алергічних, токсичних, нервових, гормональних, генетичних і генеалогічних факторів у етіології цього захворювання.

Патогенез. Виходячи з етології та симптоматики хвороби, можна зробити висновок про істотну роль у її виникненні розладів мікроциркуляції крові у материнській частині плаценти. Це підтверджується даними вмісту вільного гепарину в крові як основного фактора антикоагуляційної системи.

Встановлено (Г. М. Калиновський), що гепаринове число крові корів при затри манні посліду буває значно вищим, ніж при нормальному отеленні. Низька концентрація вільного гепарину число крові при нормальному отеленні забезпечує згортання крові і гемостаз в мікроциркуляторному судинному руслі материнської частини плаценти, а висока концентрація цільною гепарину в крові в період родів гальмує гемостаз і тромбування суди у материнських плацентах, тобто підтримує циркуляцію крові в них на такому ж рівні, як і при вагітності; швидкий і ефективний фізіологічний ге­мостаз є необхідною умовою нормального перебігу родів (Є. П. Федорова і М. Ф. Калишнікова, 1976).

Не можна забувати і морфологічних механізмів регуляції кровообігу в материнській частині плаценти. Починаючи з 3,5-місячного терміну тільності в основах мате­ринських плацент утворюються артеріовенозні анастомози (рис. 94), а на 6-му місяці у венулах і венозних синусах починається закладка клапанів, що мають різну форму виступаючих в їх просвіт складок інтими. На 9-му місяці тільності стулки клапанів находять одну на одну і можуть повністю перекрити канал судин. У венулах, локалізованих безпосередньо під основами плаценти, функціонують клапани, що належать до так званих "інтимальних подушок". У венулах другої половини тільності, що виходить із материнських плацент, утворюються гладком'язові сфінктерні кільця.

Вени материнських плацент належать до групи безм'язових вен, їх стінки зрос­лі зі стромою залозистої частини, вони пасивні у відношенні впливу на циркуляцію крові (В. Н. Банков, 1974). Отже, гемостаз у венозних судинах материнських плацент визначають концентрацією вільного гепарину і функціонування їх морфологічних структур, здатних перекривати течію крові.

При нормальному перебігу отелення перераховані морфофункціональні зміни в організмі і в материнських частинах плацент сприяють відділенню і вигнанню посліду з матки зразу або в перші години після народження теляти. Відділенню плодових оболонок сприяє скорочення гладеньких м'язових клітин основ материнських пла­цент, внаслідок чого зало­зиста тканина дугоподібно завертається в бік слизової оболонки матки, крипти роз­ширяються і ворсинки хорі­ону вільно виходять із них.

Т аким чином, у патогенезі затримання фетальної частини плаценти головне Значення має стан гемоста­зу в судинах мікроциркуляторного кровоносного рус­ла материнських плацент

і скоротлива функція основ материнських плацент. Роз'єднанню котиледонів і карункулів, вивільненню ворсинок із крипт сприяє рідина, що міститься в порожнині матки під час родів, оскільки вона мас протеолітичні властивості.

Скорочення стінки матки в процесі роз'єднання ворсин котиледонів і крипт карункулів має другорядне значення. Основна скоротлива функція матки - вигнання п порожнини матки вже відділеного посліду (фетальної частини плацент і навколоплід­них оболонок).

Симптоми. Розрізняють повне, неповне і часткове затримання посліду (рис. 95). Повне частіше буває у корів і кобил. При повному - у корів, у всіх плацент котиледони з'єднані з карункулами, а із статевої щілини звисають пуповина з навколоплід­ними оболонками або їх взагалі не видно.

У кобил рідко буває затримання феталь­ної частини плаценти, але якщо буває, то завжди повне. Із статевої щілини теж зви­сають навколоплідні оболонки і пуповина.

У багатоплідних роділь переважно затримуються фетальні плаценти окремих плодів.

При частковому затриманні, що буває найбільше у корів, із статевої щілини зви­сають навколоплідні оболонки аж до скакових суглобів і нижче, а з'єднані між собою котиледони і карункули залишаються тільки в окремих місцях.

У більшості хворих загальний стан не змінюється. При акті сечовиділення вони неспокійні, напружуються, піднімають хвіст, переступають кінцівками, із статевої щілини разом з сечею виділяються залишки навколоплідних рідин.

Діагноз. Звисання навколоплідних оболонок із статевої щілини та відсутність ви діленого Посліду у стійлі тварин - основні підстави для постановки діагнозу.

При повному затриманні посліду діагноз підтверджують вагінальним дослідженням. Введеною в родові шляхи рукою визначають наявність посліду, його ступінь за тримання. При відсутності контролю за перебігом послідової стадії родів, виділений послід можуть з'їсти самі роділлі або собаки, якщо вони є на фермі. Про повне від ділення фетальної частини плаценти від материнської у корів можна стверджу нити тільки після ретельного дослідження виділених із матки навколоплідний, оболонок і, перш за все, котиледонів. їх розкладають і розправляють па щиті або столі і оглядають кожний котиледон: при само­тні.ному виділенні вони мають круг-no овальну форму, не розірвані, тем­но вишневого кольору, ворсинчасті.

У кобил цілість виділеної феталь­ної частини плаценти визначають за розгалуженням кровоносних судин: При повному відділенні вони нага­дують замкнуту сітку на розтягнутій судинній оболонці.

У сук і кішок оглядають кожну виділену плаценту зразу ж після на­родження цуценят і котенят — вона мас форму мішечка, на якому чітко виділяється поясок фетальної частини плаценти, по краю якого добре помітні маргі­нальні гематоми (рис. 96).

Лікування. Застосовують консервативне і оперативне лікування. Консервативне лікування корів починають не пізніше 6 годин від народження теляти. З цією метою коровам випоюють 10-15 л 5 %-го теплого розчину кухонної солі або цукру (0,5 кг па 10 л води); внутрішньовенно вводять 200-250 мл 40 %-го розчину глюкози з 20 мл 5 %-го розчину аскорбінової кислоти, внутрішньом'язово - розчин синестролу, під­шкірно — розчин прозерину тощо.

У порожнину матки в проміжок між слизовою оболонкою і навколоплідними обо­лонками вводять пробіотик ендоспорин: одну або дві ампули по 500 млрд мікробних клітин в 20 мл фізіологічного розчину натрію хлориду або в 0,5 % розчину новокаїну, одну - дві свічки ендоспорину, що містять по 500 млрд мікробних тіл.

Бунце (1956) рекомендує вводити в порожнину матки "ензим-препарати", до скла­ду яких входять протеолітичні ферменти пепсин і трипсин. Проведеними нами до­слідженнями установлено, що ферменти, так само як і ваготіл, екзутер, розчин калію перманганату та етакридину лактату руйнують муцини слизової оболонки і їх не мож­на застосовувати у порожнину матки.

Підшкірно ін'єктують розчини: ерготилу 0,05 % - 6-8 мл, ергометрину 0,02 % -5-6 мл, 0,1 % карбахоліну - 2-3 мл, 2 % бревіколіну - 10 мл.

Необхідно не забувати, що навіть при існуванні високоефективних засобів і ме­тодів лікування корів при затриманні посліду, найраціональнішою є профілактика за­хворювання, її основою повинні бути організаційно-господарські і зооветеринарні заходи: запуск корів на 55-60 днів; регулярний моціон особливо в період сухостою; годівля нетелей і корів в запуску кормами високої якості; виключення із раціону кис­лих і недоброякісних кормів; переведення корів за 10-15 днів до отелення в родильне відділення; підтримання високого санітарного стану в родильному відділенні, в боксах для родів; підготовка корів і нетелей до родів (миття зовнішніх статевих органів і кореня хвоста дезінфекційним розчином, дезінфекція стійла, боксу); правильне ве­дення родів: дотримання тиші, відсутність сторонніх людей у приміщенні; спостере­ження за перебігом родів без передчасного втручання для їх прискорення; утримання від передчасного розривання навколоплідних оболонок; надання допомоги роділлі тільки при необхідності, пам'ятаючи, що перша стадія родів триває від 1 до 12 годин, а друга - до 4-х годин; створення можливостей для обов'язкового облизування коро­вою теляти зразу ж після його народження; збирання і випоювання корові не пізніше 2-х годин після народження теляти 3-5 л навколоплідних рідин або 10-15 мл теплої підсоленої води, чи 5 % розчину цукру; перше доїння корів не пізніше 2-х годин після народження теляти; виключення можливостей прийому роділлею холодної води.

З цією ж метою коровам за 2-5 тижнів до отелення щоденно згодовують впродовж 10-12 днів по 5 таблеток кайоду або ж підшкірно ін'єкують по 20 мл свіжого молози­ва, взятого від інших здорових тварин.

Ефективним способом профілактики затримання посліду у корів є згодовування їм за 80-55 днів до отелення суміші, до складу якої входять такі компоненти: 1 млн І.О. вітаміну А, 100.000 І.О. вітаміну D і 600 мг вітаміну С. Не менш ефективним є згодовування коровам за 12-15 днів і 5-3 дні до отелення тільки вітамінів А і D в за­значених дозах (А. X. Ібрагімова, 1993).

В. А. Кльонов (1984) з метою профілактики затримання посліду рекомендує за­стосовувати, виготовлений із навколоплідних рідин корів препарат, - амністрон по 2 мл внутрішньом'язово 2 рази з інтервалом 10 годин.

Оперативне відділення фетальної частини плаценти від материнської виконують рукою у корів через 24 години після народження теляти, у кобил - через 15-20 хв. після народження лошати.