Зміни матки під час родів

Фізіологічна активність матки визначається перш за все функціональним станом її нервово-м'язових структур, основними параметрами чого є тонус, збудливість, провідність, скоротливість та реактивність на біологічно активні речовини. З наближенням строків родів тут домінують α-рецептори. Зростання концентрації естроге­нів з паралельним зниженням вмісту прогестерону і викликає ослаблення чутливості β-рецепторів, що обумовлює скорочення матки. Тому блокада β-рецепторів має прак­тичне значення при збудженні родової діяльності.

Стимуляція а-адренергічних рецепторів матки підсилює її скорочення, в той час, як їх блокування - знижує їх. Стимуляція β-рецепторів знижує скорочувальну актив­ність матки.

В процесі родів розтягнуті м'язові волокна матки при кожній переймі все більше скорочуються (контракція), взаємно зміщуються, переплітаючись одне з одним в ре­зультаті чого відбувається їх так звана ретракція (нашарування). З ретракційним пере­групуванням м'язових волокон матки тісно пов'язана дистракція (розтягнення) ший­ки матки. Іншими словами, в процесі родів відіграють роль три фактори - контракція, ретракція і дистракція м'язових волокон, а також процес активного їх розслаблення.

При цьому спрацьовує феномен "домінанти верхівки рогу", суть якої полягає В тому, що м'язи верхівки рогів матки починають скорочуватися раніше, більш інтенсив­но і протяжно, ніж інші сегменти матки. При нормальних родах хвиля скорочення роз­повсюджується впродовж 30-80 сек. від кінцевих ділянок яйцепроводів до тіла матки.

Що стосується місця виникнення першого - пускового скорочення матки, за яким іде розповсюдження скорочувальної хвилі, то тут існує декілька думок. За аналогією і діяльністю м'язів ряд авторів висловлюються за наявність у міометрії ділянок так зва­ного "водія ритму", де зароджуються скорочення. З іншого боку, інші вчені вважають, що в матці немає якогось центру зародження скорочення і шляху розповсюдження імпульсу. Кожний сегмент міометрію може функціонувати як синусний вузол. Кожна точка м'язів матки може стати спонтанно активною і відіграти роль синусного вузла або "водія ритму". Розміщення цієї місцевої активності залежить лише від йонної рівноваги у м'язовій тканині.

З точки зору йонної теорії збудження, в основі скорочувальної активності матки при родах лежать зміни мембранних потенціалів м'язової клітини.

В ластивість живої тканини збуджуватися, тобто відповідати на зовнішні подраз­ники тісно пов'язана з тонусом маткових м'язів. Тонус і збуджуваність матки визна­чаються морфо-функціональним станом нервово-м'язових структур.

Значній морфологічній і функціональній перебудові під час вагітності і родів під­дається і судинна система матки. Кровоносні судини, особливо вени, стають довши­ми, стінки судин гіпертрофуються, кровонаповпення значно підсилюється. Швидкість кровотоку у матці в кінці вагітності прискорюється, насиченість крові киснем зростає в декілька разів

Перейми і потуги ведуть до зменшення об'єму циркулюючої крові в міометрії, а це викликає тимчасову його гіпоксію, що особливо виражене в кінці періоду розкрит­тя шийки матки (підготовчого).

При нормальних родах в період пауз між переймами і потугами гемодинаміка в міометрії швидко відновлюється, а при слабкості родової діяльності відбуваються значні відхилення в гемодинаміці - утруднений приплив і відтік крові як результат зменшення судинного тонусу матки, інколи спазматичні явища.

Відомо, що однією з умов розвитку родового процесу є оптимальний стан вну­трішнього середовища організму роділлі, причому, особливе значення має стан кис­лотно-лужної рівноваги крові. У вагітних перед родами в крові відзначається компен­саторний метаболічний ацидоз та дихальний алкалоз. Під час першого і, особливо, другого періоду родів метаболічний ацидоз підсилюється, але, як правило, залиша­ється компенсованим.

Таз як шлях для народження плоду. Родові шляхи складаються з двох основних частин: 1) кістково-зв'язової основи і 2) м'яких частин.

Кістково-зв'язовою основою родових шляхів є таз, який складається з двох без­іменних кісток, що з'єднуються одна з одною своїми нижніми частинами за допомо­гою тазового зрощення. Кожна з безіменних кісток в свою чергу складається з трьох кісток: широкої клубової кістки, що утворює суглоб з крилами крижів, лобкової і сід­ничної кісток, що утворюють дно таза. У новонароджених тварин усі три кістки спо­лучені хрящем, а у дорослих вони зростаються у одну кістку.

Крім клубових кісток, тазова порожнина з боків обмежена ще широкими тазови­ми зв'язками; зверху - крижовою кісткою і першими хвостовими хребцями; спере­ду - вона безпосередньо межує з черевною порожниною і нарешті, ззаду обмежена шкірно-м'язовою стінкою, так званою діафрагмою таза.

Діафрагма таза має своєю основою м'язи і фасції. У верхній частині через діафрагму проходить пряма кишка, а у нижній - піхва. Пружність діафрагми зу­мовлює звуження піхви і є іноді перешкодою для проходження широких ділянок плода. Надмірне розслаблення м'язів діафрагми є фактором, що сприяє випадін­ню піхви назовні.

Для встановлення роз­мірів (об'єму) тазу користу­ються такими поняттями

• тазова вісь - поздовжня лінія, що проходить через центр тазової порожнини на однаковій відстані від усіх однойменних кісткових виступів, тобто вектор прохо­дження плода під час родів через тазову порожнину;

• висота входу в таз - лінія, проведена від переднього краю лобкового зрощен­ня до переднього кінця тіла крижів;

• .

Таз кобили має найсприятливішу будову для родів серед усіх інших видів свій­ських тварин, він доволі обширний. На бокових стінках таза розміщені широкі зв'язки з товстим шаром м'язів, що забезпечує еластичність тазової порожнини. Вхід до таза майже округлий, тільки донизу має незначне звуження. Найбільша ширина по верхньому поперечному діаметру. Дно таза майже горизонтальне, тільки передній край його трохи опущений, що збільшує розміри входу и таз. Вісь таза кобили мас вигляд лінії, зверненої незначним викривленням догори.

К рижі під час родій бувають мало­рухомі, бо зчленування їх з клубовою кісткою щільніше; це в процесі родів особливого значення немає, бо розміри Тазової порожнини великі, а бокові стін­ки дуже податливі.

Таз корови має будову, несприятли­ву для проходження плода під час родів. Він має овальний вхід, витягнутий у до­вжину і форму зрізаного конуса.

Вісь таза має вигляд ламаної лінії. Дно таза жолобкувате і має великий підйом у задній частині, що спричиняє зміну напрямку руху плода під час ви­воду з родових шляхів, а тому частини їлода, що увійшли в тазову порожнину, ржуть тут натрапляти на деякі пере­шкоди дальшому просуванні назовні.

Під тиском плода, що проходить по родових шляхах, крижі трохи зміщу­ються догори. Це зміщення можливе у корів, як наслідок, не зовсім міцного зчленування крижів з клубовою кіст­кою. Насильне натиснення крижової кістки догори при витяганні занадто великого плода може спричиняти розтягнення зв'язок крижово-клубового зчленування, або навіть розрив їх, що призводить до важ­кого захворювання (залежування після родів).

Таз дрібних жуйних, свиней і м 'ясоїдних має в анатомічному відношенні такі осо­бливості в будові тазової порожнини, що створюють умови, сприятливі для родів.

М'які структури родових шляхів представлені тканинами матки і шийки, піхви та вульви. Під час родів шийка матки повільно розкривається повністю і її межа між зовнішніми і внутрішніми отворами практично зникає. Піхва легко розтягується і не протидіє проходженню плоду. Розтяжність вульви дещо менша ніж піхви, тому великі плоди під час родів інколи затримуються в цьому місці.

Коли шийка матки цілком розкривається, межа між зовнішніми і внутрішніми отворами її згладжується. Тільки у корів іноді верхня стінка втулкоподібного виступу шийки матки спостерігається у вигляді складки в порожнині піхви.

У тазовій порожнині розташовані, крім піхви і шийки матки, ще пряма кишка і сечовий міхур. Через те, що пряма кишка і сечовий міхур на початку родів спо­рожняються, вони в цьому стані не перешкоджають розширенню м'яких родових частин.