2.2. Патологія вагітності. Аборти. План

1.Хвороби вагітних тварин та їх причини.

2.Випадання піхви, причини ознаки та лікування.

3.Водянка плідних оболонок і плода .

4.Передчасні перейми і потуги .

5.Залежування вагітних.

6.Набряк плодових оболонок .

7.Аборти, їх класифікація, причини, економічні збитки.

8.Наслідки абортів і лікування самок, що абортували.

9.Профілактика абортів.

 Література

1.І.І.Карташов, Г.С.Шарапа Акушерство гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Вища школа 1991. с. 164-170

2.Н.Н.Михайлов Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельськохозяйственних животних М.: Агропромиздат 1990. с. 289 - 305

3. Яблонський В.А., Хомін С.П., Калиновський Г.М., Харута Г.Г. та інші Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. – ПП.: Нова книга 2006. с. 283 – 294.

4.В.М.Яблонський Практичне акушерство гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. - К.: Мета 2002. с.140 – 161, 196 – 199.

! Основні терміни і поняття

Передчасні перейми і потуги, муміфікація плода, мацерация плода, емфізема плода, петрифікація плода, путрифікація плода, аборт з розсмоктуванням плода, повні та неповті аборти, заразні та незаразні аборти, ідіопатичні та симптоматичні аборти.

Теоретичні вказівки

Тварини в період вагітності перебувають у стані значного фізіологічного напруження, тому повноцінна годівля, правильний режим утримання і використання вагітних самок, добрий догляд за ними є дуже важливими умовами для нормального перебігу вагітності, збе­реження здоров'я самок, правильного розвитку плода і народження здорового приплоду. Так, порушення умов годівлі протягом тривалого часу зумовлює зміни обміну речовин у матері і плода, що негативно впливає на вагіт­ність взагалі.

Відомо, що вагітність ускладнює діяльність серця, нирок, легень та інших систем. Це порушує фізіологіч­ну рівновагу і за певних умов спричинює хвороби ва­гітних тварин. їм потрібно створювати раціональні умо­ви утримання, систематично контролювати стан здо­ров'я.

Випадання (виворіт) піхви

В иникає внаслідок інва­гінації піхвової трубки з вип'ячуванням утвореної складки через статеву щілину. Виворіт піхви буває повним і частковим, передродовим, післяродовим, а та­кож у неплідних корів. Найчастіше це захворювання спостерігається у корів і кіз, рідше в кобил, овець, свиней та інших тварин. Здебільшого випадання піхви ви­никле у другій половині вагітності.

Причини Зниження загального тонусу організму; розслаблення маткових зв'язок, рихлої сполучної тканини таза, промежини, м'язової стінки піхви і підвищен­ня внутрішньочеревного тиску. Хвороба виникає пере­важно через недоліки в утриманні і годівлі тварин. Сприяють хворобі такі фактори: виснаження або ожиріння, старість, авітамінози А, О, В, нестача фосфору, . кальцію і мікроелементів.

Симптоми При частковому вивороті піхви її дор­сальна стінка вип'ячується через зіяючу статеву щіли­ну назовні у вигляді червоного тіла за величиною з ку­ряче або гусяче яйце.

На початку хвороби вип'ячування спостерігається у тварин під час лежання, пізніше і в стоячому стані. Іно­ді у тварин частковий виворіт піхви повторюється при кожній вагітності, тоді його називають звичним виворо­том. Часткове випадання піхви не виявляється при пере­бігу родів; після родів складка піхви втягується в тазову порожнину і розправляється.

Повний виворіт може виникати як ускладнення част­кового вивороту; може розвинутись при потугах, тимпанії, при сильних родових переймах і потугах. З вуль­ви звисає велика маса тканин, покрита блискучою слизовою оболонкою рожевого кольору. Венний застій, який при цьому спостерігається, надає слизовій оболон­ці темно-синього відтінку; вона легко зазнає певних травматичних пошкоджень. Місцями на ній з'являють­ся ерозії, тріщини і змертвіння тканин. На периферич­ному кінці випалої піхви промацується шийка матки, яку можна виявити за розміщеною слизовою пробкою вагіт­ності. Іноді разом з піхвою через розширений сечостате­вий канал вивертається і сечовий міхур.

Лікування Повноцінна раціональна годівля і ре­гулярний моціон є основними профілактичними і лікувальними заходами. Випалу частину піхви обробляють в'яжучими дезинфікуючими розчинами і вправляють. При повному вивороті її краще вправити під сакраль­ною анестезією. Після цього тварину треба поставити так, щоб зад її був трохи піднятий, і накласти на вульву фіксаційну петлю або шви з шовку, бинта чи дроту. Часто позитивний результат дають 3—4 сакральні ане­стезії, проведені через 2—3 год. У молодих тварин вдаються до накладання шкірно-піхвових швів, які зніма­ють через 14 днів.