1.1. Вступ. Анатомія і фізіологія статевих органів самок і самців, статевий цикл план

1. Коротка історія розвитку та досягнення вчених з питань акушерства, гінекології та штучного осіменіння.

2. Історичні етапи розвитку штучного осіменіння, та його значення.

3. Видові особливості будови статевих органів самок.

4. Особливості будови статевих органів самців.

5. Кровообіг статевих органів самців та самок.

6. Іннервація статевих органів самців та самок.

7. Статевий цикл і його стадії.

8. Видові особливості перебігу статевого циклу у тварин.

9. Статеві рефлекси самців і самок.

 Література

1.І.І.Карташов, Г.С.Шарапа Акушерство гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Вища школа 1991. с.4 - 35

2.Н.Н.Михайлов Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельськохозяйственних животних М.: Агропромиздат 1990. с.3 - 58

3. Яблонський В.А., Хомін С.П., Калиновський Г.М., Харута Г.Г. та інші Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. – ПП.: Нова книга 2006. с.15 - 78

4.В.М.Яблонський Практичне акушерство гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. - К.: Мета 2002. с. 5 - 39

! Основні терміни і поняття

Зовнішні статеві органи: статева щілина, статеві губи, присінок (переддвер’я піхви), клітор; внутрішні: піхва, матка, яйцепроводи та яєчники, статевий цикл, стадія збудження, стадія гальмування, стадія зрівноваження, гонадотропні гормони, естрогенні гормони, фоллікули, фоллікулін, жовте тіло; гіпофіз, статеві цикли: поліциклічні, моноциклічні, повноцінні, неповноцінні, анестральні, ареактивні, ановуляторні, алібідні; овуляція, охота, тічка, сім’яники з придатками, сім’япроводи, придаткові статеві залози, сечостатевий канал, статевий член, препуцій, калитка (мошонка), уретральні залози, сперміогенез, овогенез.

Теоретичні вказівки

Перед агропромисловим комплексом країни поставлено великі завдання щодо інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. В галузі тваринництва, зокрема, необхідно забезпечити стійке зростання виробництва молока, м’яса, сировини та ін.

У вирішенні цих завдань велика роль належить вче­ним, зоотехнічним і ветеринарним спеціалістам. Вони по­винні прискореними темпами впроваджувати досягнення науки і передового досвіду, успішно розв'язувати пробле­ми виробничого характеру щодо організації і проведення комплексу робіт з відтворення стада, застосовуючи мето­ди штучного осіменіння тварин, своєчасну і ранню діагностику вагітності, неплідності та захворювань вимені, оволодівати новими методами профілактики і лікування акушерсько-гінекологічних та інших захворювань тварин.

На сучасному етапі розвитку науки і виробництва ве­теринарне акушерство, гінекологія і метод штучного осі­меніння сільськогосподарських тварин взаємопов'язані з анатомією, фізіологією, біохімією, терапією, хірургією, розведенням і годівлею сільськогосподарських тварин та іншими предметами зооінженерного та ветеринарного профілю.

Ветеринарне акушерство — клінічна галузь ветерина­рії, що вивчає фізіологічні процеси і патологічні зміни в організмі тварин при паруванні (осіменіння, запліднення тощо), вагітності, родах і в післяродовий період, а також у молочній залозі і в новонародженого молодняка.

Ветеринарна гінекологія — це наука про хвороби ста­тевих органів самок, методи їхньої профілактики та ефек­тивного лікування. В основі ветеринарної гінекології лежить вчення про боротьбу з неплідністю сільськогосподарських тварин, яка завдає великих збитків у тваринництві.

Штучне осіменіння – зоотехнічний метод швидкого удосконалення існуючих і виведення нових порід тварин, ефективного використання і прискореної оцінки плідників, профілактики багатьох захворювань, що передаються при безпосередньому контакті самця і самки. Метод штучного осіменіння тварин відкрив необмежені можливості в реалізації планів племінної роботи з використанням плідників – поліпшувачів незалежно від місця їхнього утримання. Цьому значною мірою сприяє розробка і використання методів кріоконсервації сперми та трансплантації ембріонів.

Основоположник методу штучного осіменіння І.І. Іва­нов вважав, що цей метод стане однією з могутніх рушій­них сил прогресу в тваринництві. Його пророчі слова справдилися.

Головні завдання штучного осіменіння, акушерства і гінекології полягають в організації цілеспрямованого від­творення поголів'я тварин на основі раціональної органі­зації праці, створення належних умов утримання і повно­цінної годівлі плідників і самок з урахуванням їхнього фізіологічного стану та продуктивності, використання до­сягнень селекції, біотехнології та ветеринарії. Велике значення має забезпечення нормального перебігу вагітності, родів, післяродового періоду у тварин, народжен­ня і збереження молодняка.

Глибокі знання анатомо-фізіологічних особливостей відтворної здатності тварин, біологічних і технологічних аспектів штучного осіменіння, а також причин, перебігу і лікування акушерсько-гінекологічних захворювань допоможуть спеціалістам ефективно вести роботу з профі­лактики неплідності і підвищення продуктивності тварин в умовах промислової технології виробництва продуктів тваринництва і різноманітних форм організації праці.

КОРОТКА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ І ДОСЯГНЕНЬ З АКУШЕРСТВА, ГІНЕКОЛОГИ ТА ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

Виникнення простих прийомів родопомочі тваринам відноситься до часів появи на світ нових організмів і ускладнень при родах. З розвитком скотарству акушерський досвід став концентруватись у певно? групи людей, а згодом виникла потреба в підготовці ветеринарних спеціалістів.

У період розвитку капіталізму ветеринарне акушерство сформувалося в окрему дисципліну, було створено навчальні посібники, організовано спеціальні курси або кафедри, на яких ветеринарні спеціалісти набували необхідних знань.

У нашій країні уже в 1919 р. було створено першу кафедру ветеринарного акушерства при Московському ветеринарному інституті, які очолював професор М.П. Мишкін. З 1922 р. такі кафедри було організовано в Казанському та Ленінградському ветеринарних інститутах.

В 1931 р. вийшли в світ підручник з ветеринарного акушерства проф. М.П. Мишкіна і рекомендації по боротьбі з неплідністю сільськогосподарських тварин B. В. Конге, останній у 1932 р. видав курс ветеринарного акушерства.

Проф. Н. Ф. Мишкін розробив клінічні методи діагностики вагітності корів, запропонував ряд методів профілактики родового парезу, затримання посліду та класифікацію маститів.

Значний внесок зробив проф. А. Ю. Тарасевич. Він розробив клінічний метод діагностики вагітності у ко­бил, їхнього осіменіння з ректальним контролем овуля­ції, запропонував ряд способів лікування гінекологічних захворювань у тварин. А. Ю. Тарасевич є автором монографії «Неплідність сільськогосподарських (1936р.).

Професори І. О. Бочаров, Н. О. Флегматов, Я. Г. Губаревич, X. І. Животков, П. І. Шйталов, П. О. Волосков, В. К. Кедров, І. П. Заянчковський розробляли питання, пов'язані з причинами, методами діагностики та лікуван­ня акушерсько-гінекологічних захворювань тварин, вели велику роботу з підготовки спеціалістів, видами ряд мо­нографій та підручників.

Розвиток акушерської науки тісно пов'язаний з ім'ям видатного вченого А.П. Студенцова, члена-кореспондента ВАСГНІЛ, який свою наукову діяльність присвятив вивченню фізіології і патології вагітності тварин, діагностиці і лікуванню акушерсько-гінекологічних захворювань, розробці методів кастрації самців і самок, лі­куванню хвороб молочної залози та іншим питанням. Ре­зультати його роботи опубліковано в 300 наукових працях, серед яких особливе місце займає підручник «Ветеринарне акушерство і гінекологія» (1948), що витримав п’ять видань.

Вітчизняну акушерсько-гінекологічну науку і практику збагатили учні і послідовники А.П.Студенцова – академік ВАСГНІЛ В.С.Шипілов, член – кореспондент ВАСГНІЛ Г.В.Звєрєва, професори Д.Д. Логвинов, А.А. Сисоєв, І.С. Нагорний, М.І. Полянцев, О.В. Безхлєбнов, М.П.Рязанський, Є.В. Ільїнський, О.І. Сергієчко, А.І. Пулковський та ін.

Академік ВАСГНІЛ В.С.Шипілов багато уваги приділяє розробці способів підвищення відтворної здатності корів і збереження телят, післяродової стимуляції статевої функції тварин, виявлення статевої охоти тощо. Він займається підготовкою ветеринарних і зооінженерних спеціалістів, наукових працівників. Видав ряд монографій, що мають теоретичне і практичне значення.

Основоположник львівської школи ветеринарних акушерів член-кореспондент ВАСГНІЛ Г.В.Звєрєва успішно веде педагогічну і наукову роботу. Вона вивчає захворювання молочної залози, питання акушерської фізіології і патології, неплідності та штучного осіменіння тварин. Разом із своїми учнями видала ряд цінних монографій, довідників тощо.

Професор Д.Д. Логвинов розробив метод патогенетичної терапії маститів, затримання посліду, післяродових захворювань. Він видав ряд книжок і здійснює підготовку спеціалістів для сільського господарства.

Штучне осіменіння тварин почали застосовувати давно, але вперше науковий дослід по штучному осіменінню суки провів у 1780 р. італійський біолог Ладзаро Спалланцані. Багато окремих дослідів, мета яких полягала в розробці методів боротьби з неплідністю, було проведено в ХІХ ст.

У біологічній науці серед відкриттів ХХ ст. важливе місце посідає штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. Це відкриття тісно пов'язане з іменем видатного російського вченого професора І. І. Іванова.

Він запропонував ряд інструментів, штучно виготов­лені розріджувачі сперми, винайшов губковий спосіб одержання сперми жеребця, запропонував зберігати сперму поза організмом при низьких температурах, просту оцінку якості сперми, встановив зв'язок охоти з овуля­цією У самок тощо. Головною заслугою І.І. Іванова було наукове обгрунтування штучного осіменіння тварин як зоотехнічного методу на основі зробленого ним відкрит­тя, що однією порцією сперми плідника можна осіменити кільки самок. У 1909 р. Іванову вдалося відкрити в Пе­тербурзі спеціалізовану лабораторію, а в 1910 р. в «Асканія-Нова»— зоотехнічну дослідну станцію і до 1917 р. здійснити ряд експериментів з біології розмноження сільськогосподарських тварин, ознайомити з цим мето­дом близько 500 спеціалістів і провести штучне осіменін­ня понад 7 тис. кобил. Особливо плодотворною робота І. І. Іванова та його помічників була у післяреволюцій­ний час. Уже в 1920 р. під Москвою було відкрито Цен­тральну дослідну станцію з розмноження тварин, яка в 1924 р. стала відділом біології розмноження тварин Дер­жавного інституту експериментальної ветеринарії, Поряд і науковими розробками Іванов організував навчання кадрів і практичну роботу з штучного осіменіння тварин. Вій, крім того, зробив істотний внесок у розвиток ветеринарного акушерства й гінекології. Йому належить понад 60 наукових праць.

Метод штучного осіменіння збагатився новими теоре­тичними і практичними досягненнями завдяки натхнен­ній роботі учнів і послідовників І.І. Іванова — академі­ка ВАСГНІЛ В. К. Милованова, М. П. Шергіна, Г.В. Паршутіна, П. М. Скаткіна, М. П. Кузнецова, Д. В. Смирнова-Угрюмова, І. І. Соколовської, О. В. Квасницького, I. В. Смирнова, Т. Лі. Козенко, А. І, Лопиріна, Н. В. Догінової, М. М. Асланяна, В. А. Яблонського, Ю. Д. Клінського, М. I. Сергеева, Ф, I. Остатка, П; I.Пакенаса, С. I. Сердюка, Б. М. Чухрія та багатьох інших вітчизня­них і зарубіжних учених. Розв'язано багато проблем біології розмноження фізіології і біохімії сперми, теорії і техніки її розбавлення і зберігання, теорії і практичних прийомів організації і техніки штучного осіменіння тва­рин. Надзвичайно важливим відкриттям стало заморо­жування і тривале зберігання сперми плідників при низьких (—196 °С) температурах (В. К. Милованов, І. В. Смирнов, 1.1. Соколовська).

Завдяки штучному осіменінню та більш глибокому вивченню біологічних можливостей самок розроблено метод трансплантації ембріонів, що дає змогу регулювати стать у тварин, застосовувати біотехнічні прийоми стимуляції статевої функції самок і синхронізації охоти. Те­пер ветеринарне акушерство, гінекологія та штучне осі­меніння є галуззю клінічної ветеринарії. Курс з цього предмета читають на всіх ветеринарних і зоотехнічних факультетах, в інститутах і технікумах. Спеціалізовані кафедри і лабораторії вищих навчальних закладів, нау­ково-дослідних установ є центрами з вирішення акушер­сько-гінекологічних проблем, розробки і впровадження у виробництво методів підвищення плодючості та продуктивності тварин.

Радянські вчені підтримують тісні зв'язки з вченими інших країн. Вони беруть участь у проведенні міжнарод­них конгресів, конференцій, обмінюються літературою, у тісному взаємозв'язку здійснюють дослідження з транс­плантації ембріонів, удосконалення методу кріоконсервації сперми та більш ефективного використання тварин.

Перша в Європі ветеринарна школа була відкрита за указом Петра Першого в 1733р.

В 1803 р. в Росії були організовані скотолікувальні училища в яких готували ветери фахівців для кавалерії.

Перше друковане ветеринарне керівництво в нашій країні було видано в 1833 р. під назвою “Зоохірургія” (В.І.Всеволодова).

Перший ветеринарний інститут був відкритий у Варшаві в 1840 р., а в Харкові в 1851 р.

Перший підручник по акушерству для інститутів написав Мишкін в 1931р.

У нашій країні уже в 1919 р. було створено першу кафедру ветеринарного акушерства при Московському ветеринарному інституті, яку очолював професор М.П.Мишкін .

В 1931р. вийшли в світ підручник з ветеринарного акушерства проф.. М.П.Мишкін і рекомендації по боротьбі з неплідністю сільськогосподарських тварин В.В.Конге, останній у 1932 р, видав курс ветеринарного акушерства також розробив клінічні методи діагностики вагітності корів, запропонував ряд методів профілактики родового парезу, затримання посліду та класифікацію маститів.

Значний внесок зробив проф.. А.Ю.Тарасович. Він розробив клінічний метод діагностики вагітності у кобил, їх осіменіння з ректальним контролем овуляції, запропонував ряд способів лікування гінекологічних захворювань у тварин. А.Ю.Тарасович є автором монографії “Неплідність сільськогосподарських тварин” (1936 р.).

Розвиток акушерської науки тісно пов’язаний з ім’ям видатного вченого А.П.Студєнцова, члена – кореспондента ВАСГНІЛ , який свою наукову діяльність присвятив вивченню фізіології і патології вагітності тварин, діагностиці і лікуванню акушерсько – гінекологічних захворювань, розробці методів кастрації самців і самок, лікуванню хвороб молочної залози та іншим питанням. Результати його роботи опубліковано в 300 наукових працях, серед яких особливе місце займає підручник “Ветеринарне акушерство і гінекологія” (1948), що витримав п’ять видань.

Академік ВАСГНІЛ В.С.Шипілов багато уваги приділяе розробці способів підвищення відтворної здатності корів і збереження телят, післяродової стимуляції статевої функції тварин, виявлення статевої охоти тощо. Він займається підготовкою ветеринарних і зооінженерних спеціалістів, наукових працівників.

Видав ряд монографій, що мають теоретичне і практичне значення і нині.

 Член – кореспондент ВАСГНІЛ Г.В. Звєрєва -основоположник львівської школи ветеринарного акушерства вивчала захворювання молочної залози, питання акушерської фізіології і патології, неплідності та штучного осіменіння тварин. Разом із своїми учнями видала ряд цінних монографій, довідників.

 Професор Д.Д.Логвинов розробив метод патогенетичної терапії маститів, затримання посліду, післяродових захворювань. Він видав ряд книжок і здійснював підготовку спеціалістів для сільського господарства.

 У біологічній науці серед відкриттів ХХ ст. важливе місце посідає штучне

осіменіння сільськогосподарських тварин. Це відкриття тісно пов’язане з іменем видатного російського вченого професора І.І.Іванова.

Він запропонував ряд інструментів, штучно виготовлені розріджувачі сперми, винайшов губковий спосіб одержання сперми від жеребця, запропонував зберігати сперму поза організмом при низьких температурах, просту оцінку якості сперми, встановив зв’язок охоти з овуляцією у самок, тощо. Головною заслугою І.І.Іванова було наукове обґрунтування штучного осіменіння тварин як зоотехнічного методу. У 1909 р. Іванову вдалось відкрити в Петербурзі спеціалізовану лабораторію, а в 1910 р. в “Асканія - Нова” – зоотехнічну дослідну станцію і до 1917р. здійснити ряд експериментів з біології розмноження сільськогосподарських тварин. В 1920 р. під Москвою було відкрито Центральну дослідну станцію з розмноження тварин, яка в 1924 р. стала відділом біології розмноження тварин Державного інституту експериментальної ветеринарії. Поряд з науковими розробками Іванов організовував навчання кадрів і практичну роботу з штучного осіменіння тварин. Він, крім того, зробив внесок у розвиток ветеринарного акушерства й гінекології. Йому належить понад 60 наукових праць.