Плодючість тварин

В она визначається рядом видових ознак, що склалися еволюційно і успадковані від диких предкових форм. До цих ознак належить: кількість малят, що народжуються одночасно, тривалість плодоношення, сезонність роз­плоду, лактаційне гальмування статевих функцій у підсисний період та ін.

Людина змінює природу тварин і підпорядковує її своїм господарським інтересам. З поліпшенням годівлі і утримання частішають випадки жереблення кобил двійнями, отелення корів та окіт овець і кіз двійнями, трійнями, у свиней в опоросі може бути 15—18 і більше поросят. Прихована здатність до багатоплідності збері­гається в природі тварин. Про це свідчать масовість розвитку фолікулів в яєчниках та множинність пакетів молочних залоз в одноплідних тварин.

Плодючість залежить і від індивідуальних особли­востей самок і самців, одержаних від багатоплідних пометів, а тому молодняк від них треба залишати на від­творення.

Плодючість самок залежить і від процесу дроблення зиготи. Бувають випадки, коли під впливом певних при­чин у стадії дроблення яйцеклітини на два бластомери вони роз'єднуються і кожен з них розвивається як за­родок. Такі двійні називають однояйцеві.

Багатоплідність—народження двох і більше дріб­них плодів, як виняток багатоплідність можлива у великих тварин.

Більше плодів можна одержати в свиней, собак, ко­ли їх осіменяти кількома самцями (суперфекундація). Для підвищення плодючості тварин використовують і гормональні пре­парати.

Запуск і сухостійний період

Фізіологічне значення двох періодів для корів віді­грає значну роль. Вони необхідні для відпочинку організму від лактації, для підвищення продуктивності, жир­номолочності, відновлення сили, маси тіла, сполучної і секреторної тканини вимені, планування надою і нор­мального розвитку плода.

Строк запуску встановлюють виходячи із записів про осіменіння і дослідження тва­рин на вагітність. Тривалість запуску становить 7—10 днів залежно від індивідуальних особливостей тва­рин і добового надою. У деяких господарствах запуск починають із зміною звичних для тварин обставин (на­приклад, коли тварину переводять у другий станок то­що).

Запуск здійснюють так. Із раціону корів виключа­ють соковиті корми, а у високоудійних — концентрова­ні. Іноді у останніх зменшують даванку води, кількість доїнь. З триразового режиму доїння переходять на дво­разове, а потім на одноразове. Під час доїння непов­ністю видоюють молоко. Одноразове доїння проводять через день, а потім припиняють зовсім. Якщо корова за 2 міс до отелення дає 3—5 кг молока, то її запускають відразу, припиняючи доїння. Протягом кількох днів стежать за станом вимені, щоб не виникло запалення. Після запуску починається сухостійний період.

Сухостійний період — це час від запуску самки до ро­дів. Нормальний сухостійний період для вгодованих ко­рів триває 50—60, для ослаблених — 70—75 діб.

Для тварин організовують різноманітну годівлю, мі­няючи набір кормів у раціоні 2—3 рази. Згодовують по­живні, багаті на вітаміни і мінеральні речовини корми.

У цей час у молочній залозі відбуваються два взаєм­них і нерозривних процеси — інволюція і регенерація. Це зумовлює фізіологічні зміни в молочній залозі. Ко­жен процес триває 20—30 діб. З припиненням молоко-утворення залозистий епітелій і сполучна тканина ат­рофуються, і процес набуває зворотного розвитку. Дріб­ні молочні протоки спадаються, а деякі руйнуються. Вим'я ущільнюється і зменшується в об'ємі.

Через 3—4 тижні залозистий епітелій починає регенерувати. Утворюються нові альвеоли і дрібні молочні протоки, їхній просвіт заповнюється секретом, який на­гадує молозиво. Процес перебудови вимені відбуваєть­ся протягом 50—60 діб. Зменшення сухостійного періо­ду негативно позначається на молочній продуктивності корови після отелення.

На молочних комплексах для утримання сухостій­них корів є спеціальні цехи (для них планують 14 % місць від загальної кількості поголів'я тварин), де ко­рови утримуються за 50—60 днів до отелення. Цех має 4 секції. В першій секції тільна корова перебуває за 50—60 днів до отелення, в другій за 30—45, і в третій — протягом 10—30 днів до родів. У четвертій секції роз­міщують нетелей.

У сухостійний період, незважаючи на вид утримання (безприв'язне, на прив'язі та стійлово-вигульне), тва­ринам надають моціон. Відсутність моціону негативно позначається на вагітних самках і може призвести до тяжких родів, затримання посліду та інших післяродо­вих хвороб.

Слід доглядати за вим'ям тварин. Нетелей привча­ють до дотику пальцями рук і доїльними стаканами. Вим'я періодично підмивають теплою водою і витира­ють чистим рушником. За 30 днів до отелення масаж вимені у нетелей припиняють.

Збільшення або зменшення сухостійного періоду еко­номічно невигідне для господарства, оскільки в наступ­ні лактації у тварин знижується молочна продуктив­ність. При збільшенні сухостійного періоду зменшуєть­ся тривалість лактаційного періоду.

ГОДІВЛЯ, ДОГЛЯД І УТРИМАННЯ ВАГІТНИХ ТВАРИН

Повноцінна годівля, належний догляд і утримання вагітних тварин сприяють народженню нормально розвиненого і життєздатного молодняка. Ріст і розвиток плода відбувається за рахунок енергетичних ресурсів матері. В першій половині вагітності плід розвивається повільно, а в другій він росте і розвивається інтенсивно, тому самці потрібно значно більшу кількість поживних речовин.

Г одівля корів. У сухостійний період корова повинна набрати втрачену під час лактації масу (25—50 кг), створити певний запас поживних речовин, фосфору, кальцію і деякий запас жиру. Рівень майбутньої молоч­ної продуктивності корів та нетелей цілком залежить від годівлі, живої маси і стану вгодованості. Наприклад, денний раціон сухостійної корови продуктивністю понад 3000 кг молока за лактаційний період має містити 8 кормових одиниць, 960 г перетравного протеїну, 90 г кальцію, 50 г фосфору, 400 мг каротину. Добову даванку кормів на 10—15 % збільшують первісткам, твари­нам низької вгодованості і після другого отелення.

Раціони в літній період повинні бути різноманітними і містити більше соковитих та зелених кормів. Набір не­замінних амінокислот, вітамінів, мінеральних речовин та мікроелементів — одна з умов доброго раціону. В па­совищний період тварин слід випасати. На пасовищі вони активно рухаються, що сприяє загартуванню і зміцненню їхнього організму і забезпечує правильну підготовку до родів. У погану погоду вагітних тварин випасати не слід.

Взимку у раціоні тільних корів має бути сіно, сінаж, силос, коренеплоди і концентрати. З концентрованих найкращим комбінованим вважається корм, який міс­тить овес і макуху. Раціон повинен містити набір віта­мінів, мінеральних речовин і мікроелементів. Зимою корми втрачають від 50 до 90 % каротину. Тому до ра­ціону доцільно додавати 500—700 г борошна з хвої. Хвоя містить 200—250 мг/кг каротину. Добавка хвої стабілізує перебіг вагітності, родовий і післяродовий пе­ріоди. Годують корів 3 рази за день.

У разі потреби з кормом згодовують олійні концент­рати ретинолу (вітамін А), кальциферолу (вітамін Д), токоферолу (вітамін Е) або сипкі вітаміни — ретинол (вітамін А), рибофлавін (вітамін В₂) і токоферол (віта­мін Е). Кальциферол застосовують з профілактичною (2 тис. МО) і лікувальною (6—10 тис. МО) метою. Ре­тинол призначають вагітним самкам за 90 днів до оте­лення у дозі 500 тис. МО. Обидва препарати застосову­ють один раз на тиждень. Внутріматковому розсисанню ембріонів запобігають призначаючи токоферол (віта­мін Е).

Ультрафіолетове опромінювання підвищує загальну стійкість організму, зменшує мікробну забрудненість шкіри, повітря і діє профілактично проти післяродових захворювань. Вагітних тварин опромінюють спеціальни­ми апаратами. Доза опромінення залежить від марки апарату і способу утримання тварин. Його виконують у Вільний від технічних процесів час на фермі, обов'язко­во дотримуючи правил безпеки.

Відповідно до умов потоково-цехової системи вироб­ництва молока сухостійних корів і нетелей утримують у секціях спеціального технологічного цеху. На великих фермах створюють окремі технологічні групи з сухостій­них тварин. Допускається безприв'язний і прив'язний способи утримання корів у сухостійному періоді.

К оли тварин переводять із стійлового утримання на пасовище і навпаки, дотримуються поступовості у вико­ристанні кормів. Щоденний моціон сприяє зберіганню здоров'я і нормальному перебігу вагітності. Корова, яка мала добрий відпочинок у період сухостою, давати­ме більший удій молока в наступну лактацію порівняно з твариною, що має малу тривалість сухостійного періо­ду. За цей період жива маса тварини повинна збільши­тися на 10 %.

Годують свиней за нормами годівлі, складеними за­лежно від маси тіла, фізіологічного стану, продуктив­ності тощо.

До раціону супоросної свиноматки старше 2 років (масою 200—250 кг) у зимовий період уводять: 2—2,2 кг сумішки концентратів, 4—5 кг соковитих кормів, 0,5— 1 кг трав'яного і сінного борошна, 40 г крейди або три-кальційфосфату, 30 г натрію хлориду.

Влітку до раціону включають зелену масу бобових трав, 2,3—2,5 кг сумішки концентратів і 35 г натрію хлориду. В другу половину супоросності кількість кон­центрованих кормів доводять до 3,1—3,5 кг на свиноматку.

За добу поросній матці згодовують 1,5—2 кг червоної моркви, комбінований силос, 150—300 кг рибного бо м'ясокісткового борошна. З білкових кормів дають биране молоко і відвійки. Корми для поросних свино-аток повинні бути якісними. Напувати маток холодною водою не можна, бо це призводить до абортів.

Поросних свиней утримують індивідуальним і групо­вим методами. Розміщуючи тварин, враховують їхню живу масу, вгодованість і строк поросності. При групово­му утриманні в станку перебуває 10—15 голів. За тиж­день опоросу маток переводять в індивідуальні станки, де й відбуваються роди. Влітку свиноматок утримують у таборах, випасають на пасовищах, що забезпечує по­требу тварин у зелених кормах і моціоні. Взимку порос­ним свиноматкам щодня (протягом 1—1,5 год) органі­зовують моціон.

Годівля овець і кіз. Маток у літній період випасають на пасовищах. У перші 2 міс суягним маткам у стійло­вий період дають 2 – 2,5 кг якісного сіна. Крім того, вів­цям можна згодовувати гілки тополі, берези, липи, кле­на, верби, з концентрованих кормів дають у плющеному вигляді овес, кукурудзу, а також висівки і жмих. Кітним вівцям до раціону вводять силос, а також міне­ральні корми та корми тваринного походження (натрію хлорид, крейда і кісткове борошно).

Раціони для вівцематок першої половини кітності тонкорунних, вовнових і вовново-м'ясних порід з живою масою тіла 50—70 кг повинні містити 0,85—1,15 кормо­вої одиниці, що становить:. 70—100 г перетравного про­теїну, 8—10 г натрію хлориду, 2,7—4,5 г кальцію, 1,9— З г фосфору, 10—12 мг каротину.

В останні два місяці вагітності норми годівлі збіль­шують. Загальна потреба в кормах має становити 1,15— 1,50 кг кормових одиниць, тобто 105—145 г перетравно­го протеїну; 10—12 г натрію хлориду; 7,5—9,5 г каль­цію; 3,5—5,5 г фосфору; 15—20 г каротину. Раціони для молодих маток і тварин з вгодованістю, яка нижча за середню, збільшують на 15—20 процентів.

Годівля кобил. Для годівлі кобил використовують грубі корми (сіно, полову, солому), концентровані (овес, ячмінь, висівки), соковиті (моркву, буряки, картоплю, зелені корми і мінеральну підкормку). При згодовуван­ні корму звертають увагу на його якість і забезпеченість вітамінами.

Жеребним кобилам з живою масою 500 кг потрібно згодовувати за добу 10 кг сіна, 1,5 — вівса, 0,5 — висі­вок, 0,3 — макухи і 2—2,5 кг моркви. Взимку щодня да­ють 200—300 г пророщеного вівса. Згодовування грубо­го корму зменшують за 10 днів до жереблення. В перші дні після жереблення кобиломаткам дають пійло з ви­сівок. Вміст концентрованих кормів у раціоні збільшу­ють поступово.

Жеребних кобил утримують у денниках або стійлах. У першу половину жеребності кобили можуть викону­вати звичайну повсякденну роботу. На легкі роботи1 їх переводить після 6 місяців жереблення. Кобилам дозво­ляють виконувати не більш як 2/3 встановленої норми. За два місяці до родів і 15 днів після них кобилу звіль­няють від будь-якої роботи. У разі неправильної екс­плуатації кобил у них можливі аборти. Жеребній коби­лі надають 2—3-годинний моціон кожного дня.