1.7. Техніка штучного осіменіння самок іспособи підвищення їх заплідненості. Трансплантація ембріонів. План

1.Підготовка самок до штучного осіменіння. Ветеринарно – санітарні правила штучного осіменіння сільськогосподарських тварин.

2.Виявлення статевої охоти в самок. Оптимальний час і кратність осіменіння корів, овець, кобил, свиней.

3.Способи осіменіння корів і телиць, дозування сперми, інструменти та їх підготовка до осіменіння.

4.Способи осіменіння овець і кіз, дозування сперми, інструменти та їх підготовка до осіменіння.

5.Способи осіменіння свиней, дозування сперми, інструменти та їх підготовка до осіменіння.

6.Способи осіменіння кобил, дозування сперми, інструменти та їх підготовка до осіменіння.

7. Способи осіменіння самок птиці, дозування сперми, інструменти та їх підготовка до осіменіння.

8. Трансплантація та технологогія пересадки ембріонів.

 Література

1.І.І.Карташов, Г.С. Шарапа Акушерство гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Вища школа 1991. с. 94 - 128

2.Н.Н.Михайлов Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельськохозяйственних животних М.: Агропромиздат 1990. с.

3. Яблонський В.А., Хомін С.П., Калиновський Г.М., Харита Г.Г. та інші Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. – ПП.: Нова книга 2006. с. 156 – 180.

4.В.М.Яблонський Практичне акушерство гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. - К.: Мета 2002. с.

! Основні терміни і поняття

Піхвове дзеркало, шприц – катетер, гумовий катетер, поліетиленовий катетер, візоцервікальний спосіб, маноцервікальний спосіб, епіцервікальний спосіб, цервікальний з ректальною фіксацією шийки матки, фракційний спосіб, нефракційний спосіб, ПОС – 5 (прилад Остапко), УЗК - 3 (універсальний зонд Квасніцького), суперовуляція, донор, реципієнт, ембріон.

Теоретичні вказівки

ОСІМЕНІННЯ САМОК І СПОСОБИ ПІДВИЩЕННЯ

ЇХНЬОЇ ЗАПЛІДНЕНОСТІ

Успішне вирішення завдань щодо збільшення вироб­ництва продуктів тваринництва залежить від ефектив­ності роботи з розширеного відтворення стада в кожному господарстві, дотримання правил підготовки самок і про­ведення штучного осіменіння якісною спермою плідників.

Під осіменінням розуміють уведення сперми у статеві органи самки при природному статевому акті або штуч­ним способом за допомогою спеціальних інструментів.

У розведенні тварин практикуються два методи осіменіння: природне і штучне. Природне осіме­ніння здійснюється при спаровуванні плідника з сам­ кою. Застосовують кілька способів спаровування тва­рин. Вибір способу залежить від виду тварин, напряму продуктивності, умов господарства, розміру стада тощо.

При природному осіменінні на практиці перевагу від­дають ручному спаровуванню тварин, проводячи індиві­дуальний відбір маток до плідників. Статевий акт відбу­вається під безпосереднім контролем тваринників. Цей спосіб дає змогу вести точний облік осіменінь, регулюва­ти статеве навантаження, здійснювати зоотехнічний і ве­теринарний контроль за плідниками.

За одним бугаєм закріплюють 60—100 корів чи те­лиць на рік, за бараном — 50—60 вівцематок, за жереб­цем — 40—50 кобил і за кнуром — 15—20 свиноматок.

До спаровування допускають тільки клінічно здоро­вих тварин. Ручне спаровування корів чи телиць здій­снюють у спеціальному загоні або в станках після вста­новлення охоти. У корів допускають подвійний коїтус з інтервалом 5—10 хвилин. В овець перший коїтус допус­кають відразу після встановлення статевої охоти, а повторний — через 12—-24 год після першого. У свинома­ток, якщо охоту встановлено увечері, коїтус допускаєть­ся вранці наступного дня, а ввечері спаровування повто­рюють.

Перед спаровуванням зовнішні статеві органи самок обмивають теплою водою, а у кобил ще й бинтують хвос­та. Кобил обов'язково розковують і на шию надівають парувальну шлею. Перший коїтус жеребця допускають на другий день увечері після виявлення охоти у кобил, повторюючи до відбою через 36—48 годин. Препуціаль- ний мішок і статевий член самців обмивають теплою во­дою або спеціальними розчинами і витирають серветка­ми. Спаровування тварин потрібно проводити в тихих, спокійних умовах.

За останні десятиріччя широкого застосування набу­ло штучне осіменіння сільськогосподарських тварин і птиці, що здійснюється спеціальними приладами.

Розрізняють такі види осіменіння залежно від місця введення сперми: піхвове — сперму вводять у піхву сам­ки; цервікальне — в шийку матки; маткове — в тіло або роги матки; трубне — в яйцепроводи (фаллопієві труби) та осіменіння in vitro.

Типи природного і способи штучного

осімепіння

Милованов В. К. (1934 р.) розробив вчення про типи природного осіменіння у сільськогосподарських тварин. Це вчення лягло в основу розробки та удосконалення технологічних і технічних прийомів, що їх застосовують при штучному осіменінні тварин.

Розрізняють два основних типи природного осіменін­ня: піхвовий і матковий.

До піхвового типу належать велика рогата худоба, вівці та кози. У самок цього типу матка має відносно не­велику довжину й об'єм. Самці характеризуються виді­ленням під час нетривалої (до 5 с) садки в піхву невели­кого об'єму сперми (баран 1—2 мл, бугай — близько 4— 6 мл) з високою концентрацією сперміїв (баран 2— 4 млрд. в 1 мл, бугай — 0,8—2 млрд.). Порівняно невели­кий об'єм еякулятів є наслідком слабкого розвитку при­даткових статевих залоз і малої кількості їхніх секретів.

Виділена одним імпульсом сперма розсівається в ос­новному по стінках піхви і лише в невеликій кількості попадає на шийку і в шийку матки. Потім спермії внас­лідок власної рухливості і скорочень м'язів стінки матки потрапляють по рогах матки до яйцепроводів. Під час статевого акту відбувається різке перистальтичне скоро­чення гладких м'язів оболонки матки, особливо поздов­жнього її шару, а потім — розслаблення їх (антипери- стальтичне скорочення). В результаті цього частина ви­діленої сперми (1—5 %) всмоктується в канал шийки матки, де живі спермії можуть зберігатися до 25—48 год, а окремі — навіть довше. Поступово протягом 1—6 год невелика кількість їх досягає верхівок рогів матки, а по­тім — яйцепроводів.

Самки маткового типу осіменіння (кобила, свиня) ха­рактеризуються об'ємистою маткою і довгими її рогами (у свині до 1,5—2 м), а самці — виділенням під час три­валого (до 5—15 хв) статевого акту безпосередньо в мат­ку еякуляту великого об'єму (жеребець до 100—150 мл, кнур — до 500—1000 мл) з невеликою концентрацією сперміїв (50—200 млн. в 1 мл).

У жеребця і кнура добре розвинені придаткові статеві залози, які асинхронно (неодночасно) виділяють вели­кий об'єм секретів. Концентрація сперміїв відносно біль­ша в перших порціях еякуляту.

Незважаючи на велику довжину матки у тварин мат­кового типу спермії досягають верхівок рогів матки уже під час статевого акту (коїтусу), адже сперма попадає безпосередньо в матку під час парування.

Відмінність у типі природного осіменіння зумовлює відмінності і в техніці штучного осіменіння тварин. Са­мок, що належать до піхвового типу природного осіме­ніння, можна штучно осіменяти в піхву, шийку матки і безпосередньо в матку. З місцем уведення сперми в ста­теві шляхи самки пов'язана доза сперми, кількість актив­них сперміїв. Чим глибіне вводиться сперма в матку, тим меншою може бути її доза без зниження заплідненості тварин. Якщо застосовувати піхвове осіменіння,то дово­диться вводити майже стільки сперми, скільки її виділяє бугай або баран, а як мінімум — в 4—5 разів більше, ніж при цервікальному осіменінні. При введенні сперми в ка­нал шийки матки корови на глибину 5—6 см досить 12— 15 млн. активних сперміїв, а безпосередньо в роги мат­ки — близько 5 млн. Об'єм уведення сперми становить 1 мл. За даними більшості авторів, вівці нормально за­пліднюються при цервікальному осіменінні дозою 0,05— 0,1 мл з наявністю 75—80 млн. активних сперміїв. При більш глибокому введенні сперми в шийку матки досить ЗО—50 млн. сперміїв (Г. С. Шарапа, 1967).

Самок маткового типу природного осіменіння штучно осімеияють тільки в матку, вводячи об'єм сперми, щоб полегшити швидше проходження сперміїв по рогах мат­ки до яйцепроводів. Для цього сперму жеребця і кнура обов'язково розводять спеціальними розріджувачами.

Рух і виживаність сперміїв у статевих

органах самки

Вивчення механізму просування сперміїв у статевих органах самок та строків їхнього виживання має велике значення для встановлення дози сперми, оптимального часу і способу осіменіння, для підвищення заплідненості тварин.

Більшість дослідників вважають, що механізм про­сування сперміїв у статевих шляхах самок — процес складний і залежить від якості сперми, функціонального стану матки і методу осіменіння. Цей процес здійснюєть­ся внаслідок дії таких факторів: реотаксису сперміїв (прямолінійно-поступальний рух проти течії слизу); динаміки статевого акту чи способу штучного осіменіння тварин; скорочення м'язів матки і яйцепроводів; руху миготливого епітелію і секретів яйцепроводів та тиску черевних стінок.

У період статевої охоти та тічки секрети матки ста­ють порівняно рідкими, в'язкими й еластичними. Водно­час активізуються перистальтичні й антинеристальтичні скорочення м'язів матки, причому сильні ритмічні скоро­чення поздовжніх її м'язів супроводяться розслабленням циркулярних, внаслідок чого матка скорочується, а ка­нал її шийки розкривається. Після скорочення поздовж­ніх м'язів відбувається їхнє розслаблення, в цей час ви­раженою є всисна дія матки. Вона сильніша при природ­ному паруванні у всіх самок, а особливо у свиноматок і кобил. При штучному осіменінні м'язи матки почергово скорочуються і розслаблюються один раз за 1—2 хв, що сприяє просуванню сперми у статевих шляхах самки.

Сперма просувається через шийку, тіло і роги матки в основному внаслідок всисної дії матки, завдяки періо­дичним скороченням ЇЇ м'язів, а частково за рахунок власної енергії сперміїв.

При цервікальному, або матковому, штучному осіме­нінні самок сперма протягом 1—6 год нагромаджується у верхівках рогів матки, біля яйцепроводів. Перед ову­ляцією вона невеликими порціями через розслаблений сфінктер просувається в яйцепровід завдяки моторній функції його м'язів і за рахунок власної рухливості. Цей процес регулюється своєрідною анатомічною системою клапанів, розміщених у місці переходу верхівки рога мат­ки в яйцепровід. У кобил і свиноматок спермії швидко досягають верхівок рогів матки ще під час парування чи штучного осіменіння і депонуються (нагромаджуються) біля яйцепроводів.

При природному паруванні корів або вівцематок ос­новним депо для сперми є шийка матки, а при штучному, як у свиноматок і кобил,— верхівки рогів матки.

Осіменіння самок під час найкращого прояву ознак охоти і тічки забезпечує не тільки просування сперміїв, а й їхню виживаність і запліднювальну здатність. З жит­тєздатністю сперміїв у статевих шляхах самок пов'язані строки їхнього осіменіння і способи підвищення заплід­неності.

Хоча літературні дані з цього питання дуже супереч­ливі, але більшість авторів вважають, що найкраще спер­ мії живуть у каналі шийки матки (до 24—42 год), а най­гірше — в піхві, де спермії у корів, овець і кобил живуть протягом 1—6 годин.

Слід підкреслити, що при глибокому введенні сперми в канал шийки матки спермії довше зберігають рухли­вість у краніальних відділах статевих шляхів та швидше досягають яйцепроводів. При штучному введенні сперми в піхву лише небагатьом сперміям вдається досягти яй­цепроводів: у міру просування їхня життєздатність знач­но знижується.

На виживаність сперміїв у статевих шляхах самок впливає їхній загальний фізіологічний стан, годівля, по­падання в кров різних речовин, запалення статевих орга­нів тощо. Все, що негативно впливає на організм самки, негативно позначається на життєздатності статевих клі­тин і заплідненості тварин. Стійкість сперміїв тісно по­в'язана з умовами годівлі, утримання і використання плідників, станом їхнього здоров'я і дотриманням техно­логічних правил обробки та використання сперми.

Виявлення статевої охоти у самок ^

Визначення охоти у корів і телиць. Основним кри­терієм для плодотворного осіменіння самок є ознаки ста­тевої охоти і тічки, які найкраще проявляються при пов­ноцінній годівлі і систематичному моціоні тварин. Час осіменіння визначають за проявленням самками рефлек­су нерухомості та ступенем зрілості фолікула. При нор­мальному перебігу родів і післяродового періоду статева охота у корів настає через 3—4 тижні після розтелу і три­ває 12—18 годин.

Є багато різних способів виявлення охоти в корів і те­лиць, але найбільшого поширення у виробничих умовах набули візуальний та за допомогою бугаїв-пробників. Охоту визначають не менше трьох разів за день: у 6— 9 год ранку, в 14—15 год дня і в 17—19 год вечора. При встановленні рефлексу нерухомості тварин вилучають із стада в спеціальні невеликі загони, станки або на місця утримання, де вони витримуються до осіменіння і після нього до припинення ознак охоти. Найлегше виявити оз­наки статевого збудження і охоти під час моціону, випа­сання тварин або перебування їх на вигульно-кормових майданчиках. Спільне перебування тварин з бугаями пробниками або самками, які прийшли в охоту, активі­зує прояв у них статевих рефлексів.

При візуальному способі охоту у тварин визначають завдяки спостереженням за їхньою поведінкою та без­посередньому огляду самок. При цьому крім рефлексу нерухомості враховують такі ознаки: занепокоєння, му­кання, тупцювання тазовими кінцівками, часте помаху­вання хвостом і вигинання спини, підвищена реакція на голос техніка чи доярки, погіршення апетиту, зменшення кількості молока тощо. При безпосередньому огляді ко­рів і телиць виявляють ознаки тічки. Зовнішні статеві органи помітно набрякають, а слизова оболонка перед- двер'я піхви і розетки шийки матки блискуча, рожева, з виправленими складками. Канал шийки матки розслабле­ний, з нього на дно піхви звисає або випадає слиз, який на початку охоти є прозорим, а потім стає каламутним. Вагінальне та й ректальне дослідження проводять вибір­ково при «тихій охоті».

Найбільш надійним є метод визначення охоти і опти­мального часу осіменіння тварин за допомогою бугая- пробника, якого використовують дозовано по 1,5—2 год вранці і ввечері. Виявивши в самки статеву охоту, її ви­лучають для того, щоб самець виявляв інших тварин. На молочних комплексах і нетельпих господарствах можна використовувати бугая-пробннка з мітчиком па недоузд­ку, який при контакті з поверхнею шкіри під час стриб­ків пробника на самку в охоті залишає кольорову смугу. Є метод детекторів, використання андрогенізованих ко­рів або з кістою яєчників, електрометричний та іп.

Охота у овець проявляється у деякому неспокої, по­риванні до барана. Єдиним надійним способом вибору овець в охоті є проба на наявність рефлексу нерухомості за допомогою баранів-пробників або вазектомованих ба- ранів-мітчиків.

На кожні 80—100 вівцематок виділяють одного ба­рана-пробника з молодих і активних плідників, що не ма- _ ють племінної цінності. Пробників за місяць до цього треба перевести на посилені раціони. Пробникам, щоб вони не могли спаровуватися з матками, підв'язують па черево фартухи, зшиті з полотна або парусини.

Овець в охоті вибирають рано вранці, щоб уникнути несприятливого впливу спеки. Від отари відбирають гру­пу овець у 150—200 голів і заганяють у загін площею 180—200 м2 (маючи на увазі, що в тісному загоні пере­ сування пробників утруднене, а в дуже великому важко виловлювати відібраних овець). У загін пускають 2—З пробників і уважно стежать за ними і за поведінкою- овець. Матки, які не в охоті, тікають від пробника при його наближенні, а матки в охоті стоять спокійно. Таких маток негайно виловлюють, користуючись герлигою (па­лиця з гаком на місці, яким хапають вівцю за задню но­гу), і поміщають у невеликий загін поруч. Слід зауважи­ти, що прояв рефлексу нерухомості триває в овець недов­го і тому чабанам треба пильно стежити за вівцями і швидко діяти. У вибиранні овець повинні брати участь усі члени чабанської бригади, іноді доводиться виділяти й додаткових робітників.

Закінчивши вибирання, решту овець виганяють із за­гону і пускають наступну групу, підпускаючи до неї інших ,'пробників, які встигли відпочити. На вибирання овець однієї отари (600—700 голів) витрачають 1,5—2 години. Щоб проба відбувалася організовано, слід передбачити обладнання таких загонів: загальний загін для всієї ота­ри, загін для вибирання овець в охоті, загін для відібра­них маток, загін для перевірених маток не в охоті і загін для пробників. У деяких господарствах овець в охоті ви­бирають два рази за день — вранці і ввечері. Щоб у пробників не гальмувалися статеві рефлекси, треба один раз на 5 днів давати їм можливість спаровуватися з вів­цями або застосовувати штучну вагіну в тому самому за­гоні, де відбувається випробування.

У великих господарствах доцільніше визначати охо­ту у овець за допомогою вазектомованих баранів-мітчи- ків. Мітчик складається з двох прямокутних коробочок різного розміру. Більша (обойма) прикріплена до на­грудного ременя, а менша заповнюється спеціальною ко­льоровою мастикою і вставляється в обойму, де фіксу­ється дротом. До кінців нагрудного ременя прикріплю­ють дві пари фіксуючих ременів, за допомогою яких за­кріплюють мітчик на грудях між передніми кінцівками барана.

На період проведення штучного осіменіння овець за маточною отарою закріпляють 8—10 вазектомованих ба- ранів-пробників. Щодня в отару пускають 4—5 таких пробників, які покривають овець в охоті, залишаючи на них кольорове тавро. Цих овець відбирають, пропускаю­чи отару через розкол.

Охоту у свиней визначають за загальним неспокоєм, втратою апетиту, потягом до кнура, стрибками на нього та інших свиней і остаточно за проявом рефлексу неру­хомості у присутності кнура-пробника. Дуже важливо якнайточніше встановити початок прояву цього рефлек­су, який і беруть за початок охоти.

Свиней в охоті слід вибирати у два етапи. При стійло­вому утриманні свиней кнура проганяють по коридору між станками. Свині, в яких почалась або швидко має настати охота, при цьому непокояться і часто стають на задні кінцівки, спираючись передніми па бар'єр. При па­совищному утриманні свиней в стадо пускають кнура- пробника з підв'язаним під черевом фартухом. Свино­матки, в яких починається охота, скупчуються біля проб­ника.

Остаточно початок охоти визначають індивідуальною пробою. Відібраних на першому етапі маток пускають по одній у відгороджений дворик, де є кнур-пробник: з початком охоти свиня при його наближенні стоїть на міс­ці. Якщо рефлекс нерухомості ще не спостерігається, то пробу повторюють через кілька годин. Таку пробу слід робити три або в крайньому разі два рази за добу. Зви­чайно рефлекс нерухомості з'являється через 24 год після появи ознак загального збудження і тічки.

Охоту у кобил виявляють за допомогою жеребця- пробиика. Як пробників використовують молодих жереб­ців, що не мають племінної цінності, але активно прояв­ляють статеві рефлекси. При невеликій кількості кобил у господарстві як пробника використовують основного же­ребця. Виявлення охоти починають з п'ятого дня після жереблення. Для проби кобилу і жеребця підводять з різних боків до невисокого (120—130 см) дощаного бар'є­ра або огорожі і стежать за поведінкою кобили. Якщо немає бар'єра, жеребця підводять на довгих поводах спочатку до голови кобили, а потім (якщо вона стоїть спокійно) до крупа.

У кобили в стані статевого спокою потяг до жеребця відсутній. Вона намагається вдарити його ногами або вкусити (так званий відбій). Під час охоти кобила про­являє неспокій, часто ірже, поривається до інших коней, особливо до жеребців. При наближенні до пробника «ми­гає петлею» (ритмічні скорочення м'язів вульви), виді­ляє сечу. У кобил додатково визначають зрілість фоліку­лів для встановлення оптимального часу їхнього осіменіння.

Підготовка і використання

бугаїв-пробників

Оскільки статева охота у самок яскравіше проявля­ється в присутності самця, практично давно почали його використовувати як пробника для визначення охоти у вівчарстві, свинарстві і конярстві, а останнім часом і у скотарстві.

Якщо для встановлення охоти і кращого часу осіме- ніння свиноматок і кобил використовують плідників без особливої підготовки, то у вівчарстві використовують барана з підв'язаним під живіт фартухом, а у підгрудді закріплюють мітчик з фарбою. Для підготовки бугая- пробника потрібні спеціальні способи.

Вазектомія бугаїв полягає в резекції сім'япроводів, тобто у виведенні сім'яного канатика через один або два розрізи на передній поверхні шийки мошонки. У підго­товлених таким способом пробників зберігаються спер­матогенез і статеві рефлекси. Вони довго зберігають здатність до нормального статевого акту.

Є оперативний метод відведення статевого члена у бугая вправо під кутом 70—80°. Досить відвести незнач­ну частину препуція (10—20 см від препуціального отво­ру) , і статевий акт буде неможливим.

Можна підготувати бугая-пробника шляхом зшиван­ня верхнього і нижнього коліна статевого члена, в ре­зультаті чого стає неможливим його виправлення і вве­дення в піхву самки. Цю операцію здійснюють при роз­різі шкіри завдовжки 5—7 см і підшкіряних тканин в області промежини і видалення статевого члена в місці його згинання.

Пробників слід готувати з молодих (14—15 міс) і ак­тивних у статевому відношенні бугайцїв.

Бугаїв-пробників випускають до корів і телиць, що перебувають на вигульно-кормових майданчиках чи на випасі, на 1,5—2 год вранці й увечері. Тимчасове перебу­вання пробника в стаді є важливою умовою його ефек­тивного використання.

Оптимальний час і кратність осімсніння

Вибір оптимального часу осіменіння самок має велике значення в роботі з відтворення тварин. Час і кратність осіменіння та доза сперми пов'язані як з тривалістю ви­ живаності сперміїв у статевих органах самок, так і три­валістю охоти, часом овуляцій тощо. Осіменінню підля­гають тільки клінічно здорові самки з характерними оз­наками статевої охоти і тічки.

Корів і телиць осіменяють двічі в одну охоту: перший раз після виявлення охоти і другий — через 10—12 год при її наявності. При хороших умовах годівлі та утри­мання тварин, добрій організації роботи з визначення охоти, високій кваліфікації техніка і наявності якісної сперми можна проводити одноразове осіменіння самок через 8—12 год від початку охоти. Кращі результати ма­ють тоді, коли корів осіменяють перед доїнням або через 2—3 год після нього. Доза сперми за об'ємом може бути різною (не більше 1 мл) залежно від способу її заморо­жування; в дозі повинно бути не менше 15 млн. сперміїв з прямолінійно-поступальним рухом.

Вівцематок осіменяють двічі в одну охоту з інтерва­лом 8—10 год, а якщо охота триває, то осіменяють тре­тій раз. Доза нерозбавленої сперми становить 0,05 мл, розбавленої — 0,1 мл з наявністю не менше 75—80 млн. активних сперміїв.

Свиноматок осіменяють в основному двічі: перший раз через 12 год після виявлення охоти, а повторно — че­рез 10—12 год після першого. При триразовому визна­ченні охоти протягом доби можна проводити одноразове осіменіння: дорослих маток через 14 год, а молодих — через ЗО год від початку охоти. Доза сперми пов'язана із способом осіменіння, але не перевищує 150 мл, в ній по­винно бути 5 млрд. сперміїв.

При осіменінні кобил враховують ступінь охоти і зрі­лості фолікула. Його здійснюють починаючи з третього або четвертого ступеня охоти, щодня чи через день до початку затухання ознак охоти. Доза сперми 20—40 мл.

Умови підвищення запліднюваності

самок

За нормальних умов життя корови, вівці, свиноматки і кобили здатні систематично давати приплід. Здатність до розмноження забезпечується їхніми генетико-фізіоло- гічними можливостями, які передусім слід підтримувати раціональним вирощуванням самок. Для забезпечення високої відтворної здатності велике значення має літ­ньо-пасовищне утримання молодняка і дорослих тварин.

У кожному господарстві потрібно систематично кон­тролювати результати штучного осіменіння тварин, ви­значати причини неплідності і вживати заходів щодо швидкого виправлення їх.

У підвищенні запліднюваності самок велику роль ві­діграють:

створення для них оптимальних умов утримання і го­дівля за науково обгрунтованими нормами;

глибоке знання техніками та зооветспеціалісгами ана- томо-фізіологічних особливостей статевих органів тварин та врахування їх при визначенні часу і техніки штучного осіменіння;

раціональна організація відтворення тварин з ураху­ванням потокової технології виробництва продукції, роз­міщення їх залежно від фізіологічного стану за спеціаль­ними циклограмами відтворення;

дотримання ветеринарно-санітариих правил при орга­нізації розтелів тварин та при штучному осіменінні їх;

використання якісної сперми плідників і дотримання правил та техніки штучного осіменіння тварин;

постійна гінекологічна диспансеризація самок та сти­муляція їхньої відтворювальної здатності з метою мак­симального використання фізіологічних можливостей ор­ганізму.

Тільки вжиття організаційних і спеціальних зоовете­ринарних заходів забезпечить успішну роботу з макси­мального одержання здорового молодняка.

Штучне осіменіння корів і телиць

Штучне осіменіння проводять на пунктах чи лабора­торіях, які на промислових комплексах блокуються з тва­ринницькими приміщеннями і входять у загальний тех­нологічний процес, переважно глибоко замороженою спермою цінних бугаїв-плідників при наявності у самок, виявлених ознак охоти і тічки.

Ветеринарно-санітарні правила роботи. При штучно­му осіменінні самок необхідно дотримуватись діючих ветеринарно-санітарних правил роботи станцій і пунктів штучного осіменіння сільськогосподарських тварин.

Пункт штучного осіменіння огороджують, всі його приміщення, обладнання і територію біля нього утриму­ють у чистоті, періодично проводячи дезинфекцію непа­хучими речовинами. Дез'ящик, що його встановлюють у

Станки для фіксації корів при осіменінні.

тамбурі пункту, заправляють тирсою і щодня зволожу­ють 1—2 %-м розчином каустичної соди.

Щодня після закінчення роботи миють фіксаційний станок (рис. 21) і підлогу манежу (після механічної очи­стки) теплим 2—3 %-м розчином двовуглекислої соди. Цим самим розчином (або 1—2 %-ю кальцинованою со­дою) миють забруднені місця на стінках, підлогу в лабо­раторії і мийній кімнаті, столи, стільці, шафи тощо. Один раз на тиждень у манежі та приміщенні для витримуван­ня тварин після осіменіння проводять дезинфекцію теп­лим 1—2 %-м розчином каустичної соди. Для боротьби з мухами використовують 0,5—1 %-й розчин хлорофосу.

У вікнах пункту повинні бути кватирки з металевими та марлевими фільтрами (в літній період).

Технік працює в спецодязі, відповідно до норм йому дають два халати на рік, лікарський ковпак або косин­ку, гумові або кирзові чоботи на два роки, акушерські рукавиці, а при наявності в господарстві заразних за­хворювань тварин — додатково прогумований фартух. Тканинний спецодяг не рідше одного разу на тиждень кип'ятять і прасують, а чоботи та фартух миють і знеза­ражують 2 %-м розчином хлораміну або розчином фура- циліну 1 : 5000.

Технік дотримується правил особистої гігієни, особ­ливо стежачи за чистотою рук. Перед кожним осіменін-

ІІЯМ їх миють теплою водою з милом, витирають чистим рушником і знезаражують 70° спиртом. Якщо на руках є ушкодження шкіри, технік працює в тонких акушерсь­ких рукавицях.

При роботі він використовує чисті, знезаражені інст­рументи, користуючись такими способами стерилізації: кип'ятіння, сухий жар, хімічний, ультрафіолетове опро­мінення, фламбування та ін. Спочатку інструменти і посуд миють у гарячих розчинах вуглекислої чи двовугле­кислої соди (20—ЗО г на 1 л води) або в розчині кальци­нованої соди (10—15 г на 1 л води). З цією метою мож- • на використовувати 2—3 %-й розчин одного з пральних порошків. Після цього інструменти добре споліскують перевареною водою, протирають чистим рушником, мар­левою серветкою або просушують па повітрі, після чого стерилізують одним із способів і зберігають у шафах до використання.

Піхвове дзеркало перед осіменінням і після нього об­тирають ватним тампоном, миють 1—2 %-м розчином двовуглекислої соди, старанно промивають теплою водою, витирають чистим рушником або серветкою і знезаражу­ють кип'ятінням протягом 20—ЗО хв у дистильованій або перевареній воді. В польових умовах допускається ста­ранне фламбування дзеркала на полум'ї спиртівки або ватного тампона з 96° спиртом-рсктифікатом.

Шприц-катетер знезаражують кип'ятінням або хіміч­ним способом після відповідної обробки. В небезпечних щодо заразних захворювань тварин господарствах шприц-катетер знезаражують тільки кип'ятінням. Після старанного промивання в теплому розчині двовуглекис­лої соди і споліскування в дистильованій воді циліндр і поршень у розібраному вигляді загортають у марлю і сте­рилізують протягом 15—20 хвилин. Потім, додержуючи правил асептики, поршень вставляють у циліндр, шприц- катетер промивають 3—4 рази 3 %-м розчином цитрату натрію або 1 %-м розчином двовуглекислої соди.

Найбільш поширеним є хімічний спосіб знезаражен­ня шприца-катетера. Для цього готують стерильний З %-й розчин цитрату натрію або 1 %-й розчин двовугле­кислої соди, 70° спирт-ректифікат, ватні тампони з 96° спиртом-ректифікатом і стерильні марлеві серветки. Все це вміщують у шість баночок з притертими кришками.

На початку і в кінці роботи шприц-катетер промива­ють 5—6 разів 3 %-м розчином цитрату натрію або 1 %-м

розчином бікарбонату натрію з баночки № 1, потім про­мивають 2—3 рази 70° спиртом-рсктифікатом, набираю­чи (близько 1 мл) з баночки № 2. Замість розчину спир- ту-ректифікату використовують 0,02 %-й розчин фураци- ліну (1 : 5000). Для його приготування в 1 л перевареної гарячої води (близько 90 °С) розчиняють 10 г хлористо­го натрію, 0,2 г фурациліну, охолоджують і фільтрують. Розчин зберігають не більше двох діб у банці з темного скла в затемненому місці.

Після цього шпрнц-катетер відмивають від залишків спирту або фурациліну теплим (близько 38 °С) 3 %-м розчином цитрату натрію або 1 %-м розчином бікарбо­нату натрію по 3—4 рази з баночок № 3 і № 4, а потім канюлю катетера висушують серветкою.

Якщо використовують сперму від одного бугая, зне­заражують тільки поверхню шприца-катетера. Ватним тампоном з 96° спиртом-ректифікатом (можна викорис­товувати 70° спирт, який зливають у тампонницю після промивання шприца-катетера) охоплюють катетер на відстані 10—15 см від кінця канюлі і протирають її до кінця. Другим тампоном знезаражують весь катетер і циліндр. У разі осіменіння спермою від різних бугаїв або при інтервалі між осіменінням корів більш як ЗО—40 хв проводять повну обробку шпрнца-катетера за схемою.

Після закінчення роботи шприц відмивають від за­лишків сперми розчином з баночки №1, стерилізують кип'ятінням, загортають у стерильний папір або сервет­ку і зберігають у шафі. Допускається зберігання шприца- катетера, заповненого 70° спиртом. Розчин соди або цит­рату натрію готують щодня перед початком роботи.

Умовно стерильні одноразові поліетиленові інструмен­ти знезаражують, опромінюючи ультрафіолетовим випро­мінюванням протягом 40—60 хв; їх розміщують на столі під бактерицидною лампою на відстані 20—40 см. Зне­заражувати можна в паровому стерилізаторі протягом 20—ЗО хвилин. Висушені скляні інструменти та посуд витримують у сушильних шафах при температурі 160— 180 °С протягом 20—ЗО хвилин.

Підготовка (розморожування) сперми для осіменін­ня. Відомо, що тепер практично на всіх пунктах вико­ристовується заморожена сперма бугаїв, яка зберігаєть­ся в посудинах Дьюара різних марок з рідким азотом. Перед осіменінням корів чи телиць її розморожують. Для розморожування сперми в гранулах об'ємом 0,1—0,2 мл технік використовує водяну баню з температурою води 40 °С, куди ставить пеніциліновий флакон з 1 мл 3 %-го розчину цитрату натрію на 2—3 хв, щоб розчин нагрівся до температури водяної бані.

У процесі підігрівання та розморожування сперми флакони накривають стерильними предметними скельця­ми. Відкривши посудину Дьюара, підтягують металевий або поліетиленовий стаканчик до горловини, довгим пін­цетом, бранші якого заздалегідь охолоджують у рідкому азоті близько 20 с, швидко дістають гранулу відповідно­го бугая і вносять у флакон з підігрітим розчином, а ста­канчик опускають в азот посудини, закривши її пробкою. Через 20—ЗО с флакон з розмороженою гранулою пере­носять на стіл, стерильною скляною паличкою перемі­шують сперму. Краплю її беруть на тепле предметне скло, покривають покривним і перевіряють на активність під мікроскопом при збільшенні в 200 разів і температу­рі 40 °С. Активність сперми повинна бути не менш як 4 бали.

Розморожену і оцінену сперму набирають у теплий підготовлений шприц-катетер або поліетиленовий інстру­мент і використовують протягом 10—20 хв для осіменін- ня тварин.

Заморожену сперму в пайєттах (соломинках) відтаю- ють у теплій воді або теплому (38—40 °С) розчині фура- циліну 1 : 5000, занурюючи їх на хвилину. Потім вийма­ють з водяної бані, протирають марлевою серветкою, від­різають знезараженими ножицями кінець пайєтти з лабораторною пробкою і встановлюють у прилад для осі- меніння корови чи телиці, перевіряючи активність сперми вибірково.

Глибокозаморожену сперму у формі облицьованих гранул відтаюють у водяній бані або термосі з розчином фурациліну 1 : 5000 при температурі 38—40 °С.

Способи і техніка осіменіння

На практиці використовують три способи осіменіння корів, якими повинен оволодіти кожен технік, забезпечу­ючи глибоке цервікальне введення сперми (коровам на 6—7 см, телицям па 3—4 см).

Візоцервікальний спосіб полягає в тому, що шприц- катетер вводять у канал шийки матки під візуальним контролем за допомогою піхвового дзеркала різної кон­струкції (рис. 22).

Рис. 22. Схема візоцер- вікального способу осі- меніння корів.

Рис. 23. Схема маноцервікального спо­собу осімеиіння корів.

За маноцервікальним (тактильним) способом катетер поліетиленового приладу вводять у канал шийки матки за допомогою підготовленої і введеної в піхву руки (рис. 23).

Ректоцервікальний спосіб здійснюється за допомогою довгого стерильного поліетиленового катетера, який вво­дять у шийку матки після її ректальної фіксації (рис. 24).

Візоцервікальний спосіб осіменіння. Корову фіксу­ють у спеціальному станку. Для її осіменіння використо­вують піхвове дзеркало і шприц-катетер різних конст­рукцій.

Інструменти готують у лабораторії стаціонарного чи пересувного (рис. 25) пункту штучного осіменіння, де на столі розміщують чотири баночки з притертими проб­ками. В банки під № 1, 3, 4 наливають свіжовиготовле­ний стерильний теплий (38—40 °С) 1 %-й розчин бікар­бонату натрію або 3 %-й розчин лимоннокислого натрію, а в банку №2 — 70° спирт. В таких самих банках повин­ні бути стерильні марлеві серветки і напіввологі тампо­ни, зволожені 96° спиртом для фламбування піхвових дзеркал, зовнішньої обробки шприца-катетера та інших інструментів. На столі розміщують підставку для шпри

ца-катетера, пінцета, скляної палички, термометра то­що, а також чашку для відпрацьованих розчинів.

Перед початком роботи шприц-катетер, що був про­стерилізований кип'ятінням або зберігався в розчині спирту, промивають розчином із баночок № 3 і № 4 по три-чотири рази з кожної. При промиванні розчин із шприца виливають у товстостінну скляну чашку. Рухом поршня шприца видаляють залишки розчину і набира­ють сперму для осіменіння.

Набравши сперму, шприц тримають вертикально ка­тетером догори і рухом поршня вниз сперму збирають у циліндр шприца. Потім при такому самому положенні шприца рухом поршня вверх витісняють із шприца і ка­тетера пухирці повітря до появи краплі сперми на кінці катетера, у разі потреби її наносять на предметне скло для оцінки активності сперміїв. Підготовлений інстру­мент кладуть на стерильну підставку і оцінюють якість сперми.

Піхвове дзеркало перед використанням для осіменін­ня стерилізують 20-хвилинним кип'ятінням, сухим жаром або знезаражують фламбуванням над полум'ям ватного тампона, змоченого 96° спиртом. Освітлювач протирають спиртовим тампоном.

Продезинфіковане тепле (38—40 °С) піхвове дзерка­ло зволожують невеликою кількістю 1 %-го розчину бі­карбонату нагрію і вводять лівою рукою в статеві орга­ни корови Шприц-катетер тримають у правій руді в май­же горизонтальному положенні, злегка піднявши кінець катетера і повернувши дзеркало ручками вниз. Обережно розсунувши лопаті дзеркала і переміщуючи його, від­шукують шийку матки і освітлюють її відбитим від дзер­кала світлом. Якщо дзеркало не має освітлювальної лам­почки, то технік повинен тримати голову на деякій від­стані від дзеркала, щоб не закривати світла від вікна або електричної лампочки. Оглянувши уважно слизову обо­лонку піхви та шийки матки і переконавшись, що вона в нормальному стані, кінець катетера вводять у канал шийки матки на глибину 6—7 см. Повільно натискуючи на поршень, уводять дозу сперми. Водночас посувають дзеркало трохи назад, що сприяє стисканню шийки мат­ки й запобігає витіканню сперми в піхву. Спочатку вий­мають з піхви шприц, потім дзеркало, дещо зблизивши його лопаті, але не повертаючи навколо поздовжньої осі. Після осіменіння кожної корови або телиці катетер об­тирають спиртовим тампоном, миють і дезинфікують дзеркало. При осіменінні телиць слід застосовувати спе­ціальне піхвове дзеркало менших розмірів.

Якщо під час осіменіння корова вигинає спину, поміч­ник техніка або доярка повинні натиснути рукою на кри­жі тварини, щоб ослабити напруження м'язів. Після осі­меніння треба залишити корову в станку на 8—10 хв і вже потім вивести її з нього, причому головою вперед, щоб не витікала сперма з шийки матки в піхву. При цьо­му способі осіменіння тварин можна візуально контро­лювати стан статевих органів, основні ознаки тічки, сту­пінь розкриття каналу шийки матки і глибину введення сперми, а також помітити можливі патологічні зміни на шийці, в піхві тощо. Слід пам'ятати, що при грубому вве­денні піхвового дзеркала (або холодного) може порушу­ватися моторика матки, що утруднює введення катетера на потрібну глибину в канал шийки матки і просування сперми до яйцепроводів.

Якщо осіменяють кількох корів спермою одного бу­гая, зовнішню поверхню катетера після осіменіння кож­ної корови витирають спиртовим тампоном.

Ректоцервікальниіі спосіб осіменіння. Корів і телиць осіменяють замороженою спермою в гранулах за допо­могою стерильної поліетиленової піпетки завдовжки 45 см, з'єднаної з поліетиленовою ампулою або шприцем (на 1—2 мл), що має пластмасову муфту.

Для осіменіння тварин спермою, замороженою в со­ломинках (пайєттах), застосовують інструмент, що скла­дається з металевої трубки з утримувачем і фіксатором, поршня і захисного чохла.

А якщо осіменяють корів і телиць спермою, заморо­женою в облицьованих гранулах, то використовують спе­ціальний інструмент, що складається із металевого труб­чатого корпуса і стержня з виступом.

Перед осіменінням тварин спермою в гранулах технік бере чисто вимитими і продезинфікованими руками па­кетик з одноразовими піпетками, протирає край пакетика спиртовим тампоном і його однією піпеткою. Висунувши її на третину, з'єднує за допомогою муфти з підготов­леним шприцем або надрізаною ампулою. Після цьо­го піпетку виймають повністю і в її канал набирають розморожену сперму.

Інструменти з спермою кладуть па стерильну підстав­ку, а зроблений у пакеті отвір запаюють на полум'ї спир­тівки (сірника) або затискують його канцелярською скріпкою.

Перед осіменінням тварин спермою в облицьованих гранулах підготовлену упаковку з спермою кладуть у ка­нал одноразового полімерного наконечника, який з'єдну­ють з спеціальним нодовжувачем. За допомогою поршня спермодозу посувають до вихідного отвору. На інстру­мент надівають чохол і через вихідний отвір оболонку гранули проколюють стерильною голкою.

Підготовлений інструмент уводять в шийку матки, знімаючи чохол з'а допомогою рухомого замка, в якому зафіксований вільний кінець полімерного чохла. При введенні інструмента в шийку матки на глибину б—7 см сперму видавлюють в її канал, натискуючи великим пальцем руки на виступ стержня. Після осіменіння одно­разовий інструмент знищують, а подовжувач використо­вують постійно.

Якщо використовують сперму, що зберігається в со­ломинках, застосовують одноразовий спеціальний інстру­мент і захисні чохли. Соломинку з розмороженою спер­мою потрібного бугая кладуть у камеру інструменту.

Герметизуючу пробку відрізають спеціальними ножиця­ми і зразу ж на інструмент надівають підготовлений сте­рильний захисний чохол.

Після підготовки і заправлення спермою спеціально­го інструменту (піпетки) здійснюють осіменіння тварин. Технік надіває на ліву руку поліетиленову рукавичку, зволожує її теплою водою (краще мильною), обтирає зовнішні статеві органи зволоженим і сухим тампоном, розкриває соромітні губи тварини і, не торкаючись зов­нішніх статевих органів, уводить піпетку в піхву знизу вверх під кутом 20—30°, потім горизонтально до шийки матки. Далі, притримуючи піпетку горизонтально, руку в зволоженій рукавиці він вводить у пряму кишку; якщо кінець піпетки попав у складку, звільняє його і проштов­хує до шийки матки. Після видалення калу з прямої кишки досліджує стан яєчників, матки і робить легкий масаж статевих органів, а потім шийку матки фіксує ру­кою через пряму кишку і під контролем пальців уводить піпетку в цервікальний канал.

Шийку матки фіксують, підводячи кисть руки під шийку матки, і мізинцем відшукують її канал з боку ро­зетки. Сперму вводять, натискаючи на ампулу, яку не відпускають до видалення піпетки із піхви, або на пор­шень шприца. Після цього руку вільно виймають з пря­мої кишки.

Піпетки, ампули і рукавиці одноразового користуван­ня після кожного осіменіння знищують. Скляні піпетки використовують багато разів після попередньої стерилі­зації їх. Якщо користуються шприцами, з'єднаними з піпетками за допомогою муфт, їх знезаражують розчи­ном, як шприци-катетери.

Ректоцервікальний спосіб осіменіння тварин має пе­реваги порівняно з іншими в підвищенні заплідненості корів і телиць внаслідок масажу статевих органів, який сприяє підвищенню моторики матки і прояву основних ознак тічкн, а також прискоренню овуляції. При вико­ристанні одноразових стерильних інструментів і малого зовнішнього діаметра піпеток забезпечується введення сперми при кращих асептичних і температурних умовах, завдяки чому значна кількість життєздатних сперміїв швидко просувається в яйцепроводи.

В обладнаних підпунктах цервікальне осіменіння тва­рин з ректальною фіксацією шийки матки можна прово­дити безпосередньо в приміщенні, де утримують корів, додержуючи необхідних ветеринарно-санітарних правил. Контроль за станом яєчників, масаж матки і глибоке введення сперми в статеві органи корів і телиць дають можливість осіменяти їх один раз в охоту при високій заплідненості.

Маноцервікальний спосіб. Осімеиіння корів проводять за допомогою полістиролового катетера завдовжки 7,5 см, поліетиленової конусовидної форми ампули і рукавиці. Для осімеиіння корів спермою в облицьованих гранулах використовують спеціальний зоошприц. Промисловість випускає ці інструменти стерильними, у разі потреби їх можна додатково стерилізувати безпосередньо перед ви­користанням за допомогою бактерицидних ламп протя­гом 60—80 хвилин.

Перед осіменінням корови технік бере мішечок з ам­пулами, протирає куточок його спиртовим тампоном, над­різає і виштовхує шийку ампули, зрізаючи її конус зне­зараженими ножицями. Так само бере мішечок з корот­кими катетерами і приєднує до них ампули. Потім в ампулу набирає 1 мл сперми.

На праву руку надіває трипалу поліетиленову рука­вицю, зволожує її теплим 1 %-м розчином бікарбонату натрію (3 %-м цитратом натрію чи розчином фурацилі- ну) і вводить руку в піхву після відповідної обробки зов­нішніх статевих органів корови. Пальцями відшукує шийку матки, масажує її піхвову частину, підтягує ший­ку матки до себе, відводячи руку так, щоб кисть була в передвер'ї піхви, і подає лівою рукою ампулу с катете­ром у піхву. Під контролем вказівного пальця технік уво­дить катетер у канал шийки матки на глибину 6—7 см, піднімаючи ампулу трохи вгору і здавлюючи її з дна до шийки, щоб витиснути сперму. Потім, не розслаблюючи пальців, виймає катетер з шийки матки, а руку з піхви.

Шийка матки під час масажу періодично скорочуєть­ся, тому сперму слід видавлювати в момент її розслаб­лення. Після осімеиіння корів інструменти знищують.

Осіменіпия опсць

Успішне відтворення поголів'я овець пов'язане з під­готовкою їх до осімеиіння. Для цього у весняно-літню по­ру року формують маточні отари після відділення ягнят і вибракування старих та не придатних до відтворення маток. Організовують випасання та підгодівлю овець, щоб до початку сезону осіменіння вони мали середню та вищу за середню вгодованість. Особливого значення на­дають підготовці баранів-плідників та баранів-пробників. Недалеко від пункту штучного осіменіння овець потрібно мати площі для випасання баранів та окремих груп ма­ток у період осіменіння.

У господарствах організують основні пункти штучно­го осіменіння, на яких одержують сперму від високопро­дуктивних баранів і осіменяють маток, або підсобні пункти, що працюють на завезеній з держплемстанцій чи основних пунктів спермі.

Овець осіменяють сезонно протягом 35—40 днів у серпні — вересні. Осіменіння дворазове: перший раз — відразу після визначення охоти і повторно — через 8— 10 годин. Вівцематок з тривалою охотою осіменяють третій раз.

Техніка осіменіння овець подібна до техніки осіме­ніння корів. Овець осіменяють за допомогою скляного шприца-катетера або шприца-напівавтомата. Сперму вводять в канал шийки матки на глибину 1—3 см у дозі 0,05 мл нерозбавленої і 0,1 мл розбавленої з наявністю не менше 75—80 млн. живих сперміїв.

При осіменінні овець слід старанно підготувати ро­боче місце техніка, щоб прискорити роботу. Для осі­меніння вівцю заводять у спеціальний станок (найкраще такий, що обертається), поміщаючи її шию у виріз вер­тикальної дошки. Підсобний робітник фіксує вівцю но­гами, піднімає вгору її хвіст і обтирає зовнішні статеві органи вівці чистою ватою. Технік сідає на край спеці­альної заглибини позаду станка, опускаючи ноги в цю заглибину. Справа і зліва від техніка є два низеньких столики, на яких розкладено: мікроскоп, предметні і по­кривні стекла, банка з спиртом і 1 %-м розчином бікар­бонату натрію, банка з спиртовими тампонами, пінцет, підставка для шгіриців-катетерів і примус для фламбу- вання дзеркал. Шприц-катетер промивають, знезаражу­ють і наповнюють за тими самими правилами, що й при осіменінні корів.

Технік приймає від санітарки чисто вимите і витерте піхвове дзеркало, фламбує його на полум'ї пальника і після зволоження лівою рукою вводить у піхву вівці (переконавшись спочатку, що дзеркало не гаряче). Зна­йшовши шийку матки, технік уводить кінець катетера на глибину 1—3 см і, натискуючи на кінець поршня, упорскує потрібну дозу сперми, об'єм якої перед цим відрегульовано за допомогою бігунка. Потім виймає з піхви шприц, а після нього дзеркало, яке віддає для миття санітарці. Технік дезинфікує катетер, обтираючи його зовні спиртовим тампоном, встановлює за допомо­гою бігунка нову дозу і осіменяє наступну вівцю. Після осіменіння 3—4 овець слід нанести краплю сперми з шприца на предметне скло і перевірити активність спер­міїв під мікроскопом, в разі різкого її зниження осіме- няти овець цією спермою не слід.

Щоб використати останню дозу сперми, яка є в ка­тетері, сперму з катетера збирають у циліндр рухом поршня назад, повертають шприц катетером вниз і обе­режним рухом поршня знову вводять сперму в катетер, залишаючи між спермою і поршнем повітряний проша­рок. При осіменінні вівці тиском повітря сперма виштов­хується з катетера в шийку матки.

Закінчивши роботу, шприц старанно промивають 1 %-м розчином бікарбонату натрію з баночки № 1 і 70° спиртом. На холці або крупі кожної осімененої вівці ставлять позначку фарбою, яка легко змивається.

Осіменіння свиней

У практиці свинарства широко застосовують штучне осіменіння свиней, організовуючи пункти, розраховані на одержання сперми від своїх кнурів при груповому чи індивідуальному утриманні свиноматок на комплексах, або пункти, що працюють на привозній спермі. При цьо­му застосовують два методи штучного осіменіння сви­номаток: нефракційний і фракційний з використанням інструментів ПОС-5, приладу УЗК-5 та ін. Свиноматок осіменяють, як і інших самок, при наявності у них ознак охоти і тічки.

Час осіменіння свиней пов'язаний з кратністю вияв­лення охоти протягом дня, він впливає на заплідненість маток і ефективність використання кнурів.

При одноразовому виявленні охоти (вранці) моло­дих і дорослих свиноматок осіменяють двічі: безпосе­редньо після виявлення та через 24 год після першого осіменіння.

При дворазовому (вранці та ввечері) виявленні охо­ти перше осіменіння маток проводять через 12 год після виявлення охоти, а повторне — через 12 год після пер­шого.

Якщо ж організовано триразове виявлення охоти про­тягом доби, свиноматок осіменяють один раз: дорос­лих — через 24 год, молодих — через ЗО год від початку охоти. Кожен раз уводять повну дозу сперми.

Дозування сперми кнура. Осіменяючи свиней розбав­леною спермою, вводять 1 мл розбавленої сперми на 1 кг живої маси свині, але не більше 150 мл. У дозі по­винно бути 4—5 млрд. сперміїв.

Ііри осіменінні фракційним методом враховують кон­центрацію та активність сперміїв у спермі. Дорослим свиноматкам уводять 50 мл сперми, а молодим —35— 40 мл. Кількість активних сперміїв у дозі має становити З млрд. для дорослих, 1—2 млрд.-—для молодих. У тих випадках, коли об'єм нерозбавленої сперми менший від 50 мл, слід долити розріджувач до цього об'єму. Це роб­лять для рівномірнішого розподілу сперми по обох ро­гах матки. З другої ампули вводять дорослим і молодим свиноматкам по 100 мл розріджувача (заповнювача).

Осіменінпя розбавленою спермою нефракційним спо­собом. Для осіменіння застосовують сперму, заздалегідь розбавлену одним з розріджувачів. Можна застосову­вати як свіжорозбавлену, так і збережену сперму. В усіх випадках сперма прн введенні в статеві органи свині по­винна мати температуру ЗО—35 °С, для чого її підігрі­вають у теплій воді протягом 10—15 хвилин. Уведен­ня холодної сперми зумовлює бурхливі скорочення матки свині, внаслідок чого сперма виштовхується у піхву.

Осіменяють безпосередньо в станках або загородах, де утримують свиней. Діожна користуватися також спе­ціальною кліткою, в яку свиню заганяють перед осіме- нінням. Безпосередньо перед уведенням сперми поміч­ник техніка (свинар) обмиває зовнішні статеві органи свині чистою ватою, змоченою кип'яченою водою або розчином фурациліну 1 : 5000. Під час осіменіння сви­нарка тримає свиню на місці, погладжуючи її по спині або на сосках.

У разі використання поліетиленового приладу кон­струкції ВІТ чи ПОС-5 (рис. 26) перед осіменінням на флакон нагвинчують катетер замість кришки. Під час осіменіння катетер уводять у піхву свині до упору. Фла­кон піднімають вище спини тварини і злегка стискують

Рис. 26. Прилади для штучного осіменіння свиней: а —і поролоновий термос з набором інструментів; б — прилади ПОС-5.

його стінки. Після введення сперми катетер обережно виймають з піхви.

Якщо застосовують прилад, що складається з скля­ної пляшки і гумових трубок, то з градуйованої пляшки з спермою виймають пробку і заміняють пробкою з при­ладу. У цю пробку пропущено трубки. Пробки повинні щільно входити в шийку пляшки, щоб не виходило по­вітря. До вільної трубки приєднують катетер і вводять його у піхву свині, спрямовуючи спочатку трохи вгору під кутом 20—25°, щоб не потрапити в отвір сечовипуск­ного каналу, а потім горизонтально на глибину 25— 40 см (залежно від довжини піхви), роблячи катетером рухи вперед-назад. Кінець катетера входить на глибину 8—10 см у канал шийки матки. Вводити катетер слід обережно, не застосовуючи сили. Якщо катетер уперся у виступ слизової оболонки, треба подати його трохи назад, дочекатися розслаблення м'язів шийки і потім знову подати катетер вперед. Скорочення і розслаблен­ня м'язів шийки відбуваються ритмічно, приблизно че­рез 40—50 секунд.

Увівши катетер у шийку матки, лівою рукою під­німають пляшку із спермою вище від спини свині, пе­ревертають пляшку вниз пробкою і злегка нагнітають в неї повітря спринцівкою, затуливши пальцем отвір у її дні. Як тільки сперма піде в матку самопливом, при­пиняють нагнітати повітря. Не слід швидко вливати сперму: у великих свиней процес осіменіння триває 2— 5 хв, у дрібних — до 10 хв. Якщо сперма не витікає з пляшки, слід злегка повернути катетер або подати його трохи назад. У разі витікання сперми піхви треба по вернути пляшку пробкою вгору, опустити її нижче рів­ня спини свині і з'ясувати причину затримання.

Як тільки закінчиться введення потрібної дози спер­ми, що видно з градуювання, яке є на пляшці, пляшку опускають і перевертають вгору пробкою. Вийнявши ка­тетер з піхви свині, його замінюють іншим, заздалегідь знезараженим, або ж дезинфікують, протираючи спир­товим тампоном.

Якщо потрібно осіменити спермою того самого кну­ра іншу свиню і в пляшці залишилось досить сперми, починають осіменіння за тими самими правилами. Як­що сперми в пляшці немає, переносять пробку з трубка­ми в іншу пляшку. Якщо потрібно використати сперму іншого кнура, треба взяти другий, заздалегідь продезин­фікований прилад або ж знезаразити використаний. Для цього прилад розбирають. Трубки промивають спо­чатку холодною водою, потім гарячою, а далі розчином соди (1,5—2 %). Потім укладають пробки з трубками в просторі полотняні мішечки і занурюють на 5—10 хв у киплячу воду. Після видалення решток води і вису­шування мішечки залишають, не відкриваючи до мо­менту використання.

Фільтри знезаражують у сушильній шафі при тем­пературі 130 °С. Катетер багато разів промивають по­слідовно холодною, гарячою водою і содовим розчином, а потім дистильованою водою і розчином фурациліну (1 : 5000).

Вимиті після використання пляшки знезаражують у сушильній шафі при температурі 130—160 °С або кип'я­тінням.

Поліетиленові інструменти миють у 2—3 %-му содо­вому розчині, споліскують чистою водою і кип'ятять 10—15 хв або вміщують в автоклав при температурі до 130 °С. Перед використанням інструменти промивають розріджувачем.

Фракційний метод осіменіння має ту особливість, що сперму вводять у статеві органи свині фракціями: спо­чатку невеликий об'єм нерозбавленої сперми, а слідом за нею розріджувач (заповнювач), який проштовхує сперму до верхівок рогів матки. Фракційне введення сперми дає змогу значно зменшити витрату нерозбавле­ної сперми на одну свиноматку.

Осіменіння проводять за допомогою уніфікованого приладу УЗК-З (рис. 27), яким можна осіменяти сви номаток нефракційним способом (тільки обидва флако­ни наповнюють розбавленою спермою).

Прилад складається з плексигласового ковпака, що є одночасно корпусом і теплоізолятором. У ковпак встав- іяють скляний (100 мл) і поліетиленовий (150 мл) фла­кони. Отвір кожного флакона закривають гумовою проб­кою, в якій є два отвори, через них до кожного флакона підводять по дві трубки. Одна з них доходить тільки до пробки, по якій у флакон надходить повітря з балона Річардсона. Кінець другої опущено до дна флакона, а саму трубку виведено назовні корпуса. Вона проходить через затискачі, сполучається з аналогічною трубкою другого флакона і підводиться до катетера. По цій труб­ці сперма або заповнювач (на 1 л дистильованої води ЗО г медичної глюкози і 4,5 г хімічно чистого хлористо­го натрію) під тиском повітря надходить з флакона в катетер, а потім у матку свині.

Зовні корпуса монтують затискач, яким регулюють надходження сперми або розріджувача в катетер. Вико ристані флакони можна замінювати іншими за допомо­гою рухомого дна корпуса.

Спереду корпуса є сполучна муфта, за допомогою якої фіксують змінні катетери з гумовою головкою. В комплекті УЗК.-5 є один металевий і 10 пластмасо­вих катетерів.

Прилад у зібраному вигляді стерилізують паром, приєднуючи замість балона Річардсона пароутворювач з відкритими затискачами. Пар по трубці надходить че­рез флакони в катетер і виходить з чохла біля з'єдну­вальної муфти. Тривалість стерилізації становить 25— ЗО хвилин.

Свиней осіменяють після підготовки зовнішніх ста­тевих органів, оцінки якості сперми і її підігрівання протягом 5—6 хв у водяній бані при температурі 38 °С.

У прилад вставляють один флакон із спермою і дру­гий із заповнювачем. Катетер, звільнивши від чохла, обе­режно вводять до упору у статеві шляхи свиноматки. Потім відкривають затискач флакона із спермою і нагні­тають у нього повітря, внаслідок чого сперма надходить у матку, що видно по зниженню її рівня у флаконі. Якщо сперма не надходить, трубку перекривають затискачем і витримують 1—2 хв до послаблення м'язів шийки матки.

Ввівши сперму, перекривають трубку затискачем і від­кривають затискач флакона із заповнювачем. Після вве­дення 80—100 мл заповнювача закривають затискач і обережно виймають катетер із статевих органів свині. Можна використовувати спрощений зонд УЗК.-6. Осіме- нених свиноматок протягом 2—3 діб витримують в інди­відуальних станках.

Осіменіпня кобил

Охота у кобил проявляється через 8—10 днів після жереблення і триває 5—7 діб, а овуляція настає за 24— 48 год до закінчення охоти. Розрізняють чотири ступені охоти у кобил і п'ять стадій розвитку фолікула. Кобил осіменяють на третьому або четвертому ступені охоти (кобила підпускає жеребця, розставляє задні кінцівки, мигає петлею, підходить до плідника задом) щодня або через день до початку затухання ознак охоти.

У матку кобил сперму вводять гумовим катетером Іванова, скляним або ебонітовим катетером, а також ви­користовують ампуловий спосіб.

Кобилу ставлять у станок для осіменіння і надівають парувальну шлею. Корінь хвоста забинтовують, щоб во­лосся не потрапило у піхву. Зовнішні статеві органи обмивають теплою водою і обтирають ватою.

Технік уводить лівою рукою знезаражене піхвове дзер­кало у піхву кобили (за тими самими правилами, що й при осіменінні корів), відшукує шийку матки і вводить скляний катетер у матку на глибину 10—15 см. Помічник техніка приєднує до кінця катетера за допомогою гумової трубки шприц, наповнений спермою і, натискуючи на поршень, уводить сперму в матку. Якщо об'єм шприца недостатній для введения повної дози, то набирають спер­му в шприц ще раз і вводять у матку.

Ебонітовий катетер прикріплюється хомутиком з гу­мовою прокладкою до шприца заздалегідь. Технік мо­же осіменяти кобил за допомогою катетера без поміч­ника.

Замість шприца можна приєднувати до кінця катете­ра спеціальну скляну ампулу. Піднявши ампулу вгору, виймають пробку з її широкого кінця, і сперма само­пливом виливається через катетер у матку. Температура сперми в усіх випадках повинна бути ЗО—35 °С. Закін­чивши осіменіння, з піхви виймають спочатку дзеркало, а потім катетер. Після кожного осіменіння катетер і дзеркало миють та знезаражують.

Кобил за допомогою м'якого гумового катетера осі- меняють так. Технік коротко обстригає нігті на правій руці, миє її теплою водою з мплом і щіткою, насухо витирає чистим рушником, протирає спиртовим тампо­ном і зволожує 1 %-м содовим розчином або розчином хлористого натрію. Руки миють і дезинфікують перед осіменінням кожної кобили.

Потім технік бере звужений кінець катетера між долонею і великим пальцем та вводить його в піхву ко­били без дзеркала, затуляючи вказівним пальцем отвір катетера, щоб туди не потрапив слиз. Визначивши кін­цями пальців ступінь розкриття шийки матки, кінець катетера спрямовують в її канал, а вільною рукою про­сувають вперед, поки катетер не ввійде в матку на гли­бину 10—15 см. Помічник приєднує до вільного кінця катетера шприц чи ампулу і вводить сперму в матку. Потім катетер виймають з піхви і дезинфікують.

Кобил за допомогою скляних ампул осімешоють, підготувавши відповідно до діючих правил. Технік під­готовляє руку, як описувалося вище. Протерши поверх­ню ампули спиртовим тампоном, знімає із загостреного кінця ампули гумовий ковпачок і приєднує трубку, що йде від гумового балона. Трубку знезаражують спирто­вим тампоном. Знявши ковпачок з тупого кінця ампули, беруть її правою рукою і вводять у піхву кобили без піхвового дзеркала. Кінець ампули затуляють вказівним пальцем. Відшукавши шийку матки, вводять ампулу в її канал на глибину 10—12 см і натискують на балон; сперма витікає під тиском повітря в матку. Не ослаб­люючи стискання балона, ампулу виймають з піхви, ін­струменти та руки миють і дезинфікують.

Доза нерозбавленої або розбавленої сперми, яку вво­дять кобилі при кожному осімеиіниі, становить 20— 40 мл залежно від її якості. Великим, старим, а також тим кобилам, які недавно впжеребилися, слід вводити максимальну дозу, оскільки об'єм матки у них збіль­шений.

Через 8—10 днів після закінчення охоти осіменених кобил перевіряють на наявність охоти. Пробу проводять через день протягом 30 днів, а потім перевіряють на же­ребність ректальним методом.

Трансплантація ембріонів

Трансплантація (пересаджування) ембріонів є важли­вим біотехнічним методом інтенсивного використання генетичного потенціалу корів-рекордисток, а також при­скореного одержання, оцінки і використання цінних плід­ників для здійснення селекційних програм. За літера­турними даними, від однієї корови можна мати до 20— 50 телят.

Результати роботи з пересадження ембріонів (зигот) залежать від якості корів-донорів, телиць-реципієнтів і ембріонів, техніки виконання всіх технологічних проце­сів, якості препаратів та інструментів, умов роботи і ква­ліфікації спеціалістів.

Робота з ембріопересаджеиь виконується згідно з ді­ючою інструкцією в умовах лабораторно-технологічного приміщення або пункту з дотриманням ветеринарно-са­нітарних правил.

Є хірургічний і нехірургічний (найбільш поширений і перспективний) методи трансплантації.

Добір донорів і реципієнтів. Донором беруть клініч­но здорову корову високої племінної цінності і з висо­кою відтворювальною здатністю.

Реципієнтом рекомендують брати телиць віком 16— 20 міс, вирощених па рівні не нижче першого класу (350—400 кг), або молодих, клінічно здорових корів не­високої племінної цінності. Реципієнту пересаджують один або два ембріони в роги матки на 7—8-й день піс­ля закінчення статевої охоти.

Донорів добирають з племінних корів, які позитивно реагують на гормональну обробку і дають повноцінні ембріони. Такі корови протягом останніх отелень не по­винні мати ускладнень. Для гормональної обробки, для прояву суперовуляціи (множинна овуляція) відбирають здорових корів через 50—60 днів після розтелу. Якщо корова не реагує на введення гормонів, то її не беруть донором.

Добираючи та готуючи реципієнтів, слід враховува­ти вірогідність бракування 25—ЗО % тварин через не­придатність до відтворення, асинхронність строків охо­ти у донора і реципієнта тощо.

Суперовуляційна обробка й осіменіння донорів. Мно­жинної овуляції досягають в основному внутрішньом'я- зовим введенням фолікулосгимулюючого гормону (ФСГ) в поєднанні з простагландинами (естрофан тощо) за відповідною схемою. ФСГ уводять протягом 5 днів (8— ,12-й день статевого циклу) двічі за добу — вранці і вве­чері по 5 мг з інтервалом точно через 12 годин. На чет­вертин день від початку введення ФСГ додатково вводять 2 мл естрофану. Застосовують введення гона- дотропіну (СЖК) в поєднанні з простагландинами, а також фолігону та інших стандартних препаратів ГСЖК високого очищення, вітамінів за відповідними схемами.

Після гормональної обробки корів за ними встанов­люють постійний контроль для того, щоб своєчасно ви­явити статеву охоту і провести осіменіння. Донорів осі- меняють спермою дуже цінних бугаїв (в дозі має бути не менше 50—75 млн. активних сперміїв) тричі з інтер­валом 10—12 годин. Одночасно готують телиць-реципі- єнтів, щоб охота у них збігалася з охотою у корів-донорів.

Одержання ембріонів (зародків). Раніше більше за­стосовували хірургічний спосіб одержання ембріонів, а тепер практично скрізь користуються нехірургічним. Для цього ректально визначають кількість жовтих тіл на яєчниках корів. Роботу виконують у манежі лаборато­рії. Якщо ж її виконують в господарстві, то на пункті штучного осіменіння додатково обладнують стерильну кімнату (бокс) для роботи з ембріонами. Тварин фік­сують у станках, звільняють пряму кишку від калових мас і проводять санітарну обробку. Зовнішні статеві органи корови миють теплою водою з милом, висушу­ють серветками, дезинфікують 2 %-м розчином діоциду або 70 % етанолом. Для зняття напруження прямої киш­ки проводять сакральну анастезію 2 %-м розчином но­вокаїну в дозі 5 мл. Збудженим коровам уводять вну- трішньо.м'язово 0,5—0,7 мл міорелаксанту (рампуну) або 0,7—1 мл комбелену.

Для вимивання ембріонів використовують металеві, пластмасові або гумові катетери. Найчастіше користу­ються двоканальними гумовими стерильними катетерами з балончиком. Перед використанням кожен катетер до­датково зрошують аерозолем «Силікон».

У порожнину катетера вставляють металевий ман- дрен, який з'єднують з перехідником. Катетер уводять у піхву і рукою ректально контролюють його рух через канал шийки матки. Впевнившись, що катетер уведено в отвір шийки матки, обережно натягують її на катетер, просуваючи останній в один з рогів матки. Одночасно мандрен поступово видаляють. Остаточно видаливши .його, в балончик накачують 10—15 см3 повітря. Потім до катетера приєднують гумові трубочки, одна з яких з'єднується через голку з флаконом з середовищем Дю- льбекко, а другу опускають у циліндр місткістю 500 мл або у флакон (колбу). Промивну рідину можна подава­ти через катетер у ріг матки за допомогою шприца об'ємом 60—100 мл. Наповнення рога рідиною і її від­тік контролюють ректально. Па промивання одного ро­га витрачають 400—500 мл середовища Дюльбекко, яке подають і видаляють порціями по 40—60 мл. Промивши кожен ріг, видаляють повітря із балончика, а катетер із статевих органів. У матку вводять пеніцилін і стрепто­міцин по 500 тис. ОД на 0,5 %-му розчині новокаїну.

Оцінка якості ембріонів. Циліндр з рідиною після вимивання ембріонів, накритий фольгою, переносять у стерильний бокс, де рідину відстоюють для осадження ембріонів у термостаті при температурі 37 °С протягом 20 хвилин. Потім верхню прозору рідину через сифон видаляють у склянку або колбу. Густішу частину ріди­ни з ембріонами, що залишилися в нижній частині ци­ліндра, об'ємом 50—60 мл переносять невеликими пор­ціями в чашки Петрі, дно яких поділено на квадрати 1X1 см. Циліндр прополіскують промивною рідиною (5—10 мл) і теж переносять у чашки. Рідину досліджу­ють під бінокулярною лупою при збільшенні в 15—25 разів на наявність ембріонів. Виявлені ембріони' капі­лярною піпеткою переносять у середовище Дюльбекко з 20 %-ї фетальної сироватки теляти або вівці, проводять морфологічну оцінку під мікроскопом при збільшенні в 160 разів і зберігають при 37 °С в 0,5—1 мл середовища в годинникових чашках, уміщених у стерильні чашки Петрі із зволоженим фільтрувальним папером на дні.

Одержані на 7—8-й день після першого осіменіння нормально розвинені ембріони можуть перебувати в стадії пізньої морули, ранньої і пізньої бластоцисти. Маніпуляції з ембріонами займають близько трьох го­дин. їх можна використовувати відразу, культивувати поза організмом і зберігати протягом 1—2 діб, а також заморожувати і зберігати до планового використання.

Пересадження ембріонів. Пересадження зародків тва- ринам-реципієнтам проводять хірургічним або нехірур- гічним способом у верхівку рога матки на стороні жов­ того тіла в яєчнику. Нехірургічний спосіб пересаджен­ня нагадує ректоцервікальннй спосіб осіменіння корів-і виконується спеціальними стерильними інструментами.

Підготовку приладів і заправлення піпетки ембріо­ном здійснюють у боксі, піпетку передають спеціалісту для трансплантації безпосередньо перед уведенням. Те- лицю-реципієнта фіксують у станку і відповідно оброб­ляють зовнішні статеві органи. Від бокса до тварини піпетку з ембріоном переносять у стерильній серветці в горизонтальному положенні при температурі 35—37 °С. Інструменти перед роботою стерилізують сухим жаром і витримують у настільному боксі під бактерицидними лампами.

Нова

Штучне осіменіння птахів

Штучне осіменіння сільськогосподарських птахів широко застосовується на вели­ких птахофабриках. У Німеччині та в США при штучному осіменінні курей і клітко­вому їх утриманні домагаються до 92,8-96,2 % запліднення яєць (В. Давиденко).

Штучне осіменіння птахів дозволяє значно вдосконалювати селекційну роботу, збільшити навантаження на самців, скоротити строки їх оцінки, прискорити ротацію, підвищити запліднення яєць.

Методи штучного осіменіння птахів ґрунтуються на морфологічних та фізіологіч­них особливостях органів розмноження птахів, головною з яких є те, що у самців є два сім'яники і обидва сім'япроводи відкриваються у клоаку, а у самок є один (лівий) яєчник та яйцепровід, що відкривається у клоаку.

Важливо також підкреслити, що спермії птахів довгий час зберігають заплідню­ючу здатність у статевому тракті самок, внаслідок чого самки можуть тривалий час нести запліднені яйця після осіменіння.

Нині виробництво володіє досконалою технологією осіменіння усіх видів свій­ських птахів.

Таблиця 12

Показники	Кури	Індики	Гуси	Качки	Цесарки
Час початку використання для племінних цілей, міс.	7-8	9-10	9-10	6-7	7-8
Об'єм еякуляту, мл	0,2-0,5	0,2-0,4	0,2-0,3	0,05-0,6	0,02-0,12
Концентрація сперміїв, млрд/мл	2-А	3-8	0,5-1,0	1,5-8,0	1,5-7,0
Доза для осіменіння, мл	0,03	0,03	0,05	0,1	0,03
Кратність осіменіння	1 раз в 5 днів	1 раз в 6 днів	1 раз в 6 днів	1 раз в 4 дні	1 раз в 10 днів

Для осіменіння птахів користуються шприцами-напівавтоматами, що застосову­ються при штучному осіменінні овець, індивідуальними полістироловими чи скляни­ми піпетками і поліетиленовими (гумовими) кульками.

При організації штучного осіменіння курок-несучок їх утримують у батареях з індивідуальними клітками (для моноспермного осіменіння), батареях з груповими клітками (для поліспермного осіменіння змішаною спермою кількох плідників) і на підлозі.

Осіменіння курей проводять дволанковою бригадою у другій половині дня після закінчення яйцекладки. Одна ланка отримує сперму від півнів, друга проводить осі­меніння курок. їм вводять сперму у яйцепровід на глибину 4-5 см. Осіменяють курок один раз за 5 днів.

Для того, щоб забезпечити насичення статевих шляхів курей необхідною кіль­кістю сперміїв під час першого осіменіння, слід вводити подвоєну дозу сперми. Збір яєць на інкубацію можна починати через 48 годин після такого осіменіння.

Для штучного осіменіння індичок обладнують біля пташника невелику лаборато­рію, мийку, кімнату для отримання сперми і в кожному пташнику-маточнику ізольо­ване приміщення для осіменіння індичок.

Молодих індичок починають осіменяти після знесення ними перших яєць. Потім їх осіменяють через кожних 3 дні до тих пір, поки в стаді не почне нести яйця остання маса індичок. Після цього інтервал між осіменінням збільшується до 10-14 днів.

Пункт штучного осіменіння гусей влаштовують у приміщенні, де утримують гуса­ків. Для виконання робіт створюють бригаду з чотирьох працівників: два з них одержу­ють сперму, оцінюють її і розріджують, а два інші - виловлюють і осімсняють гусок.

Штучне осіменіння гусок бажано проводити після 12 годин дня, коли у більшості з них у матці (2—5-ти сантиметрова каудальна частина яйцепроводу) відсутнє яйце.

Для підтримання високого рівня заплідненості осіменіння гусок повторюють че­рез кожні 5-6 днів. Після першого осіменіння відбирають яйця для інкубації, почина­ючи з третього дня.

Штучне осіменіння качок проводять спермою 4-6-ти самців, зразу ж після її одер­жання і розрідження.

Висока заплідненість яєць (понад 90 %) зберігається протягом 4-х днів після осіме­ніння, тому осіменяють качок в умовах виробництва через кожні 4 дні о 16-18-й годині.

Штучне осіменіння цесарок проводять через кожні 8-10 днів, пам'ятаючи, що за­плідненість яєць забезпечується протягом 8-10-ти днів (Деталі - див. В. А. Яблонсь- кий "Практичне акушерство", 2002).

5.2. Організація штучного осіменіння

Штучне осіменіння сільськогосподарських тварин проводиться нині як важливий народногосподарський захід, скерований на інтенсивне використання цінних пле­мінних плідників з метою забезпечення відтворення поголів'я та поліпшення його породних та продуктивних якостей. Проте невміле застосування цього методу може завдати значних збитків господарству через неплідність, а також передачу нащадкам спадкових вад, народження виродків та інших негативних наслідків.

Головними організаційними формами штучного осіменіння нині є племінні під­приємства (об'єднання) та пункти штучного осіменіння, які можуть спеціалізуватися на осіменінні тварин одного виду або ж бути комбінованими.

Завданнями племпідприємств є забезпечення господарств зони обслуговування, відповідно до укладених угод, високоякісною спермою підібраних для цього племін­них плідників певної породи та класу; організація штучного осіменіння тварин у цих господарствах; запровадження заходів з підвищення заплідненості самок; генотипіч- на селекція плідників шляхом оцінки їх за якістю нащадків та відбору поліпшува­чів. Племінні підприємства надають допомогу господарствам в організації пунктів штучного осіменіння, підборі та підготовці кадрів для них, складанні ними планів штучного осіменіння, втіленні досягнень науки у практику відтворення поголів'я, профілактику неплідності тварин.

При виборі місця для будівництва племпідприємства враховують рельєф місце­вості, залягання ґрунтових вод, напрямок панівних вітрів, можливості транспортного сполучення. Розміщують племпідприємства на віддалі не менше 3-3,5 км від населе­них пунктів та тваринницьких приміщень та 300-500 м від проїжджих доріг.

Приміщення та споруди на території племоб'єднання розміщують так, щоб за­безпечити раціональний технологічний їх взаємозв'язок при дотриманні необхідних ветеринарно-санітариних вимог.

Територія племпідприємства повинна бути обгородженою, проїзд та прохід через

неї стороннього транспорту та осіб забороняється.

При складанні генерального плану забудови територію племпідприємства розді­ляють на 3 зони: А - суворо ізольована, тут розміщують приміщення для племінних плідників (з вигульними майданчиками), лабораторно-тсхнологічий корпус, кормоцех, ветеринарний пункт; зона Б - умовно ізольована, тут розміщують виробничі об'єкти, що з'єднують зону А з зоною Б (передача сперми для транспортування на пункти); зона В - умовно відкрита, тут розміщують адміністративно-господарські об'єкти.

За огорожею підприємства на віддалі не менше 250 м розміщують карантинний двір, цех кормовиробництва, житлові будівлі.

У лабораторно-технологічному корпусі повинні бути приміщення для обробки плідників, манеж для взяття сперми, стерилізаційна, стерильний бокс, лабораторія та сховище сперми.

Будують об'єкти підприємства за типовими проектами, виходячи із їх завдань, об'єму роботи, технологічних вимог, особливостей утримання плідників того чи ін­шого виду.

Для виконання цих завдань укомплектовують племпідприємство плідниками пла­нових та поліпшуючих порід або ж закуповують необхідну кількість сперми з інших

племоб'єднань, в тому числі з-за кордону.

Потребу у плідниках визначають, виходячи з прийнятих навантажень маточного поголів'я на одного плідника (на бугая 2 500, а при глибокому заморожуванні спер­ми - 5-10 тис., барана - 200, кнура та жеребця - по 250 маток на рік).

Утримують плідників у відповідності з чинними зоогігієнічними вимогами і ви­користовують їх чітко за графіком.

Бугаїв-плідників утримують на прив'язі у стійлах або без прив'язі в індивідуальних денниках, з щоденним активним моціоном; кнурів - у індивідуальних або групових

станках з моціоном на вигульних майданчиках; баранів - у групових клітках по 20 го­лів, а в парувальний період по 4-6 голів з моціоном на вигульно-кормових дворах; же­ребців - у індивідуальних денниках з моціоном у індивідуальних вигульних дворах.

Осіменіння тварин у господарствах проводять шляхом організації стаціонарних, маршрутно-кільцевих міжгосподарських і внутрішньогосподарських форм обслуго­вування. Стаціонарну форму застосовують у господарствах з високою концентрацією поголів'я, маршрутно-кільцеву форму організовують для осіменіння тварин декількох господарств з невеликою кількістю поголів'я, а внутрішньогосподарську маршрутно- кільцеву - у господарствах з декількома фермами осіменіння тварин як за стаціонар­ною, так і маршрутно-кільцевою формою проводять у місцях утримання тварин.

Стаціонарний пункт по штучному осіменінню сільськогосподарських тварин може бути: комплексним або спеціалізованим, по осіменінню тварин одного виду; основним (з утриманням плідників та одержанням від них сперми) і підсобним, що працює на привізній спермі.

Пункти штучного осіменіння будують за типовими проектами і по можливості розташовують ближче до корівників, вівчарень, свинарників або у блоці з ними, що полегшує доставку тварин на осіменіння.

На великих тваринницьких комплексах з безприв'язно-боксовим утриманням та доїнням на доїльному майданчику пункти розташовують біля доїльних майданчиків по ходу тварин у доїльний зал, або біля скотопрогінних доріжок по шляху руху тварин з вигульно-кормових майданчиків для доїння у корівники. На окремих комплексах пункти з манежами для осіменіння зблоковують з родильними відділеннями (після­родовою секцією), де корови утримуються до осіменіння.

У типовому стаціонарному пункті повинен бути манеж для осіменіння тварин, лабораторія для роботи зі спермою, кімната для миття та знезаражування інструмен­тів і посуду, приміщення для зберігання інвентаря, вхідні тамбури, приміщення для утримання тварин після осіменіння, побутові кімнати. На пунктах штучного осіме­ніння овець обладнують два тамбури (для відібраних для осіменіння тварин та для осіменених тварин), а на основних пунктах також приміщення для баранів.

При будівництві пункту штучного осіменіння свиноматок враховують, на якій спер­мі він працюватиме - привізній чи отримуваній від своїх кнурів і який в господарстві спосіб утримування поросних свиноматок - у індивідуальних чи групових клітках.

Такі пункти розміщують у середині приміщення, для холостих та першого періоду поросності свиноматок, або прибудовують з боку цього приміщення.

У числі приміщень пункту штучного осіменіння свиней, розрахованого на одер­жання сперми від своїх кнурів та групове утримання свиноматок, повинен бути ма­неж для отримання сперми з кількома кабінами, з чучелом у кожній з них та манеж для осіменіння свиноматок. Якщо холості та першої половини поросності свиномат­ки утримуються у індивідуальних клітках, то їх тут і осіменяють.

При літньо-табірному утриманні корів та телиць їх осіменяють у спеціальних пе­ресувних будиночках-пунктах.

У м'ясному скотарстві осіменіння корів та телиць у більшості господарств про­водять сезонно, головним чином влітку. Проте, ферми та гурти розміщують тут, зви­чайно, на великих віддалях, тому важко буває забезпечити чітку організацію осіме­ніння. З цієї точки зору бажано якомога більше тварин осіменити зимою. Для цього на кожній фермі обладнують пункт, у якому крім манежу, лабораторії та мийної кімнати, обладнують розкіл, станок з механічним фіксатором шиї корови чи телиці, 10-15 ін­дивідуальних станків-боксів у манежі для тимчасового витримування тварин після осіменіння.

У літній період на підвищеній ділянці пасовища розміщують пересувний пункт з розрахунку один на 2-3-и гурти худоби.

Науково-дослідний інститут тваринництва Лісостепу і Полісся України пропонує створювати у великих господарствах на базі пунктів штучного осіменіння лабораторії з відтворення та поліпшення тварин, які займаються плануванням та організацією заходів з розвитку тваринництва, відтворення та поліпшення тварин, штучного осіме­ніння, профілактики та ліквідації гінекологічних захворювань.

Там, де осіменіння тварин організоване за маршрутно-кільцевою системою, осі­меніння тварин проводять ветлікарі-гінекологи, за якими закріплюють автотранспорт та необхідне обладнання. Отримавши завдання на осіменіння, спеціалісти об'їжджа­ють ферми і проводять штучне осіменіння. На кожній фермі є графік приїзду ветліка- ря-гінеколога із зазначенням часу прибуття його на ферму і тривалості перебування, визначена організація виявлення тварин у охоті, доставления їх до місця осіменіння та його технологія. При цьому осіменіння тварин на окремих фермах проводять на­віть безпосередньо в стійлах, спеціально обладнаних боксах чи просто на прив'язі. Головне тут - забезпечити надійну фіксацію та асептику.

Робота з штучного осіменіння вимагає чіткого її обліку та відповідної звітності. Тому на станціях штучного осіменіння ведуть облік використання плідників, якості їх сперми, виробничої діяльності установи (договори з господарствами, інвентаризація обладнання, відомості затрат кормів, дані їх аналізів і т. п.). На пунктах штучного осі­меніння ведуть облік осіменінь та отелень маточного поголів'я. Наслідки осіменінь самок встановлюють попередньо по відсутності повторної охоти протягом 18-28 днів після осіменіння і остаточно за наслідками дослідження тварин на вагітність.

Для своєчасного виявлення корів у охоті на багатьох пунктах ведуть спеціальний настінний календар техніка у вигляді планшета з 32-ма кишеньками. Виходячи з того, що при нормальній годівлі та утриманні корів через 18-21 день після отелення у них з'являється охота, технік, отримавши у кінці дня картки отелених корів, поміщає їх у кишеньку календаря, що відповідає даті очікуваного настання у них охоти (через 18 днів). Прийшовши у цей день на роботу, він в першу чергу оглядає цих корів і попе­реджує доярок про можливість появи у цих корів охоги. Якщо корова не приходить в охоту протягом 10-ти днів, її піддають ветеринарному огляду.

Можна користуватися більш досконалими календарями - з пересувними шухляд­ками, картотекою у вигляді циклограми маточного поголів'я чи стендом фізіологічно­го стану корів і телиць.

Про хід штучного осіменіння тварин та його ефективність пункти та племпідпри- ємства періодично звітують перед відповідними органами.

5.3. Ветеринарний контроль при штучному осіменінні

Для охорони здоров'я плідників, попередження занесення на племоб'єднання та розповсюдження через штучне осіменіння заразних захворювань і забезпечення нор­мального відтворення тварин потрібно суворо дотримуватися наявних ветеринарно- санітарних правил при комплектуванні племпідприємств плідниками, їх утриманні та використанні, одержанні від них сперми, технологічній її обробці та осіменінні тварин. У комплексі виробничих приміщень племпідприємства повинен бути ветери­нарний пункт, карантин та ізолятор.

Племпідприємство є установою закритого типу. Доступ на його територію сторон­ніх осіб та транспорту забороняється. Для проходу на племпідприємство обслуговую­чого персоналу влаштовують санпропускник, а для в'їзду транспорту - дезбар'єр.

Комплектують племпідприємства здоровими тваринами з безпечних щодо заразних захворювань господарств. Перед вивезенням плідників з господарства кожного з них піддають клінічному дослідженню, що включає загальний огляд, дослідження статевих органів, рефлексологічну пробу на самку (статево дозрілих самців) та оцінку сперми.

При дослідженні статевих органів звертають увагу на розвиток сім'яників, їх симе­трію. Під час пробного статевого акту звертають увагу на прояви статевих рефлексів.

Завезених тварин карантинують протягом ЗО днів (завезених з-за кордону - 60 днів), досліджуючи їх ще раз на небезпечні хвороби.

Протягом карантинування тварин утримають у спеціальних (карантинних) при­міщеннях, закріплюють за ними окремий обслуговуючий персонал, а також забезпе­чують відповідний санітарний режим у приміщенні.

Після проведення діагностичних досліджень, при їх негативних наслідках, плід­ників вакцинують у відповідності з планом протиепізоотичних заходів.

Щоб своєчасно помічати всі випадки захворювань плідників, перед кожним ви­користанням потрібно піддавати їх ветеринарному огляду.

Всі приміщення, манеж, предмети догляду та інвентар періодично обробляють та дезінфікують, плідників щоденно чистять, а в літню пору купають під душем. Корми для плідників заготовляють у місцевості, безпечній із заразних захворювань тварин.

Перед початком роботи приміщення, у яких отримують, розріджують та розфасо­вують сперму, знезаражують бактерицидними лампами.

Перед взяттям сперми плідників та підставних тварин чистять за допомогою щіт­ки чи пилососу, особливо миють черевну стінку; калитку та прспуцій обмивають те­плим содовим розчином (1,5-2 %) і витирають насухо стерильною індивідуальною серветкою чи туалетним папером.

При чищенні плідників особливу увагу звертають на нижню черевну стінку. Окре­мі спеціалісти радять промивати порожнину препуція антимікробними розчинами, проте при частому застосуванні цього прийому знижуються бактерицидні властивос­ті слизової оболонки препуція. Тому промивання порожнини препуція 3 %-им роз­чином перекису водню, розчином фуразолідону 1 : 10000 чи фурациліну 1 : 5000 про­водять один раз у декаду в спеціально відведеному місці з добрим стоком рідини.

Після одержання сперми при необхідності видаляють з поверхні препуція вазелін З %-им розчином соди і витирають стерильною серветкою. Це важливо тому, що до залишків вазеліну на препуції прилипають різні механічні домішки (особливо, коли для підстилки використовують опилки), що можуть викликати баланопостит.

За кожним плідником закріплюють по дві штучні вагіни і кожен еякулят беруть на окремо підготовану вагіну. Не дозволяється застосовувати одну і ту ж вагіну для одержання декількох еякулятів, оскільки при цьому сперма сильно забруднюється.

Перед використанням штучні вагіни стерилізують у автоклаві, кип'ятять в дисти­льованій воді або, як виняток, знезаражують 96 %-им спиртом-ректифікатом. Перед стерилізацією кип'ятінням чи автоклавуванням на обидва кінці складеної вимитої вагі­ни одягають полотняні ковпаки або закривають обидва отвори приладу пергаментним папером, зафіксованим гумовими кільцями. Якщо після знезаражування внутрішня поверхня вагіни залишається вологою, її витирають насухо стерильною серветкою.

Бугаям і баранам підвішують за передніми кінцівками перед прспуцієм свіжови- митий, висушений і прогладжений фартух для попередження попадання пилу та мі­кроорганізмів з шерсті підставної тварини у сперму. Під час стрибка плідника фартух застилає круп підставної тварини і перешкоджає забрудненню статевого члена.

Особливу увагу приділяють чистоті і стерильності спермоприймача. Одноразові поліетиленові спермоприймачі разом зі штучними вагінами стерилізують автоклаву­ванням при 105 °С протягом 30 хвилин. У Чехії для цього користуються спеціальним стерилізатором з ультрафіолетовим випромінювачем, розміщеним усередині трубчас­того тримача, на який фіксують вагіну.

Один раз у квартал проводять ветеринарно-санітарну оцінку сперми і змивів з прс- пуція шляхом дослідження їх на наявність мікробних тіл і колі-титр. До використання допускається сперма, що містить не більше 5 тисяч мікробних тіл в 1 мл при колі-ти- трі не більше 0,3 для сперми бугая, та 0,1 для сперми барана, кнура та жеребця.

До і після кожного отримання сперми від кнура чучело миють теплою водою з милом і витирають насухо чистим рушником. Задню частину чучела протирають там­поном, змоченим у розчині фурациліну (1 : 5000).

Штучне осіменіння тварин в Україні, як і у інших країнах, проводять як спермою, отриманою від власних плідників, так і спермою, завезеною з-за кордону. Згідно на­казів № 39 від 20.10.99 та № 52 від 27.09.02 Головного Державного інспектора вете­ринарної медицини України дозволяється імпорт сперми бугаїв лише з підприємств, вільних від губкоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби і скрепі овець, бруце­льозу, лейкозу, туберкульозу, паратуберкульозу - протягом останніх 3-х років, інфек­ційного ринотрахеїту, вірусної діареї, трихомонозу, кампілобактеріозу, лептоспірозу, бесноітіозу, інфекційного кератокон'юнктивіту - протягом останніх 12-ти місяців.

За 30 днів перед отриманням сперми бугаїв досліджують на туберкульоз, пара- туберкульозний ентерит, бруцельоз, лептоспіроз, лейкоз, блутанг, інфекційний ріно- трахеїт, вірусну діарею, трихомоноз, кампілобактеріоз, хламідіоз та інші інфекційні хвороби (залежно від епізоотичної ситуації).

Не допускається наявності у спермі патогенних і токсикогенних мікроорганізмів та клітин крові. Бугаї-плідники, від яких одержують сперму для постачання на екс­порт, повинні бути не вакциновані проти бруцельозу.

Сперма баранів-плідників повинна бути отриманою на підприємстві та адміністра­тивній території, офіційно вільних від заразних хвороб тварин, у тому числі: губкопо дібної енцефалопатїї великої рогатої худоби і скрепі овець, меді-віспи, аденоматозу, блутангу, артриту-енцефаліту кіз - протягом останніх 3-х років, ку-лихоманки, афри­канської чуми свиней, ящуру, чуми дрібних жуйних, кампілобактеріозу, лістеріозу, ін­фекційної агалактії, інфекційного маститу - протягом 12 місяців на території країни. Барани-плідники не повинні бути вакциновані проти бруцельозу і епідидиміту.

Сперма кнурів повинна надходити з підприємства і адміністративної території, офіційно вільних від заразних хвороб тварин, у тому числі: африканської чуми сви­ней - протягом останніх 3 років, ящуру, везикулярної хвороби свиней - протягом останніх 12 місяців; туберкульозу, бруцельозу, трихінельозу, репродуктивно-респі­раторного синдрому свиней - протягом 3 років у господарстві. Кнури-плідники, від яких одержують сперму, не повинні бути вакциновані проти класичної чуми свиней.

Сперма жеребців має надходити з підприємств та адміністративних територій, офіційно вільних від заразних хвороб тварин, у тому числі: інфекційних енцефало- міелітів коней усіх типів, вірусного артеріїту, африканської чуми коней - протягом останніх 3 років на території країни, ящуру, африканської чуми свиней, везикулярно­го стоматиту, грипу коней - протягом останніх 12 місяців на території країни; пару­вальної хвороби (трипаносома Авансі), піроплазмозу (бабезія Кабані) і таліозу (бабе- зія Екві) - протягом останніх 12 місяців на адміністративній території; інфекційного метриту коней - протягом останніх 12 місяців на території господарства; ринопнев- монії, інфекційної анемії і віспи коней - протягом останніх 3 місяців на території гос­подарства. Жеребці-плідники, від яких беруть сперму, не повинні бути вакциновані проти ринопневмонії.

Два рази на рік на племпідприємстві проводять диспансерне обстеження плідників у відповідності з планом протиепізоотичних заходів, проводять ветеринарно-санітар­ні заходи. При виникненні у плідників заразної хвороби, що може передаватися через осіменіння, запаси чи залишки отриманої від них сперми підлягають знищенню.

Поводження з плідниками має бути спокійним, лагідним, але наполегливим, упевненим.

Середовища, що застосовуються для розрідження сперми, повинні бути стериль­ними. Курячі яйця, жовтки яких використовуються для приготування середовищ, за­готовляють у господарствах, безпечних по заразних хворобах.

Розріджують і розфасовують сперму у стерильних умовах. Для попередження роз­витку мікроорганізмів до середовищ додають сануючі препарати.

Один раз на місяць на станції проводять ветеринарно-санітарний день. У цей день проводять клінічний огляд плідників, розчистку та обрізання у них копит, взяття проб сперми, слизу та змивів з препуція для перевірки їх мікробного забруднення та колі- титру, проводять дезінфекцію приміщень, інвентаря та предметів догляду.

До роботи з штучного осіменіння тварин допускаються лише особи, що мають ветеринарну чи зоотехнічну освіту і пройшли відповідну підготовку.

На пунктах штучного осіменіння необхідно суворо дотримуватися ветеринарно- санітарних правил. Всі приміщення пункту, обладнання та навколишню територію слід утримувати в чистоті та порядку, регулярно їх дезінфікувати непахучими дезза- собами.

При вході у манеж має бути дезкилимок, який щоденно зволожують 20 %-им роз­чином їдкого натрію.

Посуд, прилади та інструменти, що використовуються при осіменінні, мають бути чистими та стерильними. Оператор повинен працювати у чистому білому халаті, ков­паку чи косинці, після осіменіння кожної тварини повинен мити руки з милом і про­тирати їх тампоном, зволоженим 70°-им спиртом.

Щоденно після закінчення роботи необхідно очистити і помити гарячим 2-3 %-им розчином соди станок, прибрати усі приміщення пункту і помити підлогу манежу.

При приведенні на пункт хворої тварини чи виявленні її під час осіменіння необ­хідно припинити осіменіння, помити та продезінфікувати станок, та приміщення ма­нежу і повідомити про це ветеринарну лікарню.

Для осіменіння тварин у карантинованих та оголошених небезпечними господар­ствах користуються лише привізною спермою, яку доставляють у разових термосах, що не підлягають поверненню.