- •Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин
- •Загальні положення
- •Внаслідок вивчення дисципліни студенти повинні
- •Тематичний план
- •1.1. Вступ. Анатомія і фізіологія статевих органів самок і самців, статевий цикл план
- •! Основні терміни і поняття
- •Історичні етапи розвитку штучного осіменіння Сканувати ст.
- •Статевий цикл
- •Статеві рефлекси
- •Статеві органи самця малюнки ст28-32
- •Статевий цикл і його стадії.
- •? Питання для самоконтролю
- •1.2. Нервово – гуморальна регуляція статевої функції самок і самців. Фізіологія осіменіння.
- •! Основні терміни і поняття
- •? Питання для самоконтролю
- •Тестовий контроль самостійної роботи по темі :
- •Тестовий контроль знань з теми:
- •1.3. Раціональне утримання, використання і особливості годівлі племінних плідників.
- •! Основні терміни і поняття
- •Штучне осіменшня і його значення
- •Статеве використання
- •2.2. Статева та фізіологічна зрілість самців, сперматогенез
- •2.3. Статевий інстинкт, статеві рефлекси та статевий акт
- •? Питання для самоконтролю
- •1.4. Фізіологічні основи та методи Одержання сперми від плідників різних видів сільськогосподарських тварин. План
- •! Основні терміни і поняття
- •? Питання для самоконтролю
- •Тестовий контроль знань на тему: „Взяття сперми від плідників на штучну вагіну та її підготовка до роботи”.
- •Тестовий контроль знань на тему: „Взяття сперми від плідників на штучну вагіну та її підготовка до роботи”.
- •1.5. Фізіологія і біохімія сперми. Методи оцінки якості сперми. План
- •! Основні терміни і поняття
- •Стор 60
- •? Питання для самоконтролю
- •Тестовий контроль знань на тему: “Оцінка якості сперми. Розріджування, заморожування та зберігання сперми”.
- •1.6. Технологія розріджування, зберігання та транспортування сперми. План
- •! Основні терміни і поняття
- •? Питання для самоконтролю
- •Тестовий контроль знань на тему: “Оцінка якості сперми. Розріджування, заморожування та зберігання сперми”.
- •1.7. Техніка штучного осіменіння самок іспособи підвищення їх заплідненості. Трансплантація ембріонів. План
- •! Основні терміни і поняття
- •? Питання для самоконтролю
- •Тестовий контроль знань на тему: " Техніка штучного осіменіння самок і способи підвищення заплідненості."
- •1.8. Організація роботи племпідприємств, племоб'єднань і пунктів штучного осімніння сільськогосподарських тварин. План
- •! Основні терміни і поняття
- •? Питання для самоконтролю
- •2.Акушерство сільськогосподарських тварин
- •2.1.Запліднення. Фізіологія та діагностика вагітності план
- •! Основні терміни і поняття
- •Плодові оболонки перенести або нові
- •Плодові оболонки теляти
- •Живлення плода
- •Особливості кровообігу плода
- •Розміщення плода в матці.
- •Зміни в організмі вагітної самки
- •Тривалість вагітності
- •Тривалість вагітності у тварин
- •Визначення віку плода
- •Плодючість тварин
- •Запуск і сухостійний період
- •Діагностика вагітності
- •Клінічні методи діагностики вагітності
- •Зовнішне дослідження на вагітність
- •Визначення вагітності методом сонографії
- •? Запитання для самоконтролю
- •Тестовий контроль знань по темі :
- •2.2. Патологія вагітності. Аборти. План
- •! Основні терміни і поняття
- •Випадання (виворіт) піхви
- •Передчасні перейми і потуги
- •Набряк у вагітних тварин
- •Водянка плодових оболонок
- •Класифікація абортів за а. П. Студенцовим
- •Наслідки абортів
- •? Запитання для самоконтролю
- •Тестовий контроль знань на тему: “патологія вагітності.Аборти”.
- •2.3. Фізіологія родів і післяродового періоду. Годівля новонароджених і породіль та догляд за ними. План
- •! Основні терміни і поняття
- •Обладнання родильних відділень і підготовка тварин до родів
- •Фізіологія родів. Поняття про родовий акт
- •Зміни матки під час родів
- •Передвісники родів та їх клінічні ознаки
- •Стадії родів
- •Зміна членорозміщення (а) та позиції (б)
- •Тривалість родів
- •Таз корови:
- •Облизування теляти (а) та випоювання бовтанки з висівок (б).
- •Таз кобили:
- •Оганізацін родильних відділень
- •? Запитання для самоконтролю
- •Тестовий контроль знань на тему: “Фізіологія родів і післяродового періоду, годівля новонароджених і породіль, догляд за ними”.
- •2.4. Патологія родів і рододопомога. План
- •! Основні терміни і поняття
- •Крижово – хвостова анестезія між першим та другим хвостовими хребцями
- •Патологія родів і акушерська допомога при родах
- •Акушерські петлі
- •Костури ( клюки): а – Гюнтера ; б – Кюна
- •1, 2, 3 Та 4 – напрямок та послідовність розрізу.
- •? Запитання для самоконтролю
- •Питання на тему “ Паталогія родів і рододопомога ”.
- •2.5. Патологія в післяродовий період. План
- •! Основні терміни і поняття
- •Затримання посліду
- •Корова із затриманим послідом.
- •Електровідділювач посліду
- •Післяродовий вульвіт, вестибуліт і вагініт
- •Післяродові ендометрити і метрити
- •Післяродовий парез
- •Субінволюція матки
- •? Запитання для самоконтролю
- •ТесТовий контроль знань з теми: “ Патологія в післяродовий період.”
- •2.6. Фізіологія і патологія новонароджених тварин. План
- •! Основні терміни і поняття
- •Кровотеча з пупка
- •Пупковий сепсис (запалення пупка)
- •Виразка пупка.
- •? Запитання для самоконтролю
- •2.7. Фізіологія і патологія молочної залози план
- •! Основні терміни і поняття
- •1, 3, 4, 5, 6 - Молочні протоки; 2 альвеоли.
- •Форма вим'я у корів:
- •Молоковіддача має фазовий характер.
- •15.2. Дослідження молочної залози
- •Вади молока
- •Хвороби, вади та функціональні зміни вим'я
- •Аномалії розвитку вим'я
- •Рідше діагностують такі аномалії, як:
- •Ф ункціональні розлади вимені.
- •Прийоми усунення лактореї:
- •Молочні камені.
- •Затримання молока.
- •Агалактія та гіпогалактія
- •Перелік рекомендованої літератури , що сприяє вивченню дисципліни „Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин”.
- •Мастити план
- •! Основні терміни і поняття
- •Мастити у корів.
- •Серозний мастит
- •Фібринозний мастит
- •Геморагічний мастит
- •Специфічні мастити
- •Діагностика маститів
- •Прогрівання вим'я озокеритом.
- •Вливання у вим'я розчину через дійковий канал.
- •Обробка дійки дезрозчином.
- •Питання для самоконтролю
- •Перелік рекомендованої літератури , що сприяє вивченню дисципліни „Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин”.
- •Гінекологія і андрологія сільськогосподарських тварин
- •! Основні терміни і поняття
- •Основна
- •! Основні терміни і поняття
- •16.1. Форми і причини неплідності
- •16.2. Методика гінекологічного дослідження тварин
- •Кліматична неплідність
- •Неплідність на ґрунті незаразних захворювань
- •Перелік рекомендованої літератури , що сприяє вивченню дисципліни „Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин”.
- •Гінекологічні захворювання план
- •! Основні терміни і поняття
- •Патологія матки
- •17.1. Дослідження органів статевої системи плідників
- •17.2. Діагностика імпотенції бугаів
- •Парувальна імпотенція
- •Запліднювальна імпотенція
- •Набута запліднювальна імпотенція
- •Пухлини статевих органів самців.
- •Питання для самоконтролю
- •Перелік рекомендованої літератури , що сприяє вивченню дисципліни „Акушерство, гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин”.
- •Висновки
? Питання для самоконтролю
Що розуміють під овогенезом і фолікулогенезом і в чому їх суть?
Як утворюється та функціонує жовте тіло; які є види жовтих тіл?
Що розуміють під статевим циклом та статевим сезоном?
Які стадії (фази) виділили у статевому циклі В. Хіп, А. Студєнцов, К. Братанов і в чому їх відмінність?
Як здійснюється нейрогуморальна регуляція статевого циклу?
Які стадії виділюють у сперміогенезі?
У якому віці наступає статеве та фізіологічне дозрівання у самців?
Що розуміють під статевим актом?
Яка послідовність виділення секретів додаткових залоз у самця під час статевого акту і яку роль вони виконують?
Які особливості статевого акту у окремих видів тварин?
1.4. Фізіологічні основи та методи Одержання сперми від плідників різних видів сільськогосподарських тварин. План
1.Наукові і фізіологічні основи одержання сперми від плідників.
2.Способи одержання сперми від плідників.
3.Одержання сперми на штучну вагіну та санітарно – гігієнічні вимоги при взятті сперми.
4.Особливості будови штучної вагіни різних видів плідників та її підготовка до роботи.
5.Техніка взяття сперми від плідників різних видів на штучну вагіну.
Література
1.І.І.Карташов, Г.С. Шарапа Акушерство гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Вища школа 1991. с. 49 - 59
2.Н.Н.Михайлов Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельськохозяйственних животних М.: Агропромиздат 1990. с.
3. Яблонський В.А., Хомін С.П., Калиновський Г.М., Харита Г.Г. та інші Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. – ПП.: Нова книга 2006. с. 97 - 101
4.В.М.Яблонський Практичне акушерство гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. - К.: Мета 2002. с. 40 - 44
! Основні терміни і поняття
Штучне осіменіння, циліндр або корпус, гумова камера, спермоприймачі одноразового та багаторазового використання, термометр, манометр, кулі Річардсона, підставна тварина, чучела стаціонарні та механічні, згасальне гальмування, гальмувальня запізню вального рефлексу, внутрішнє гальмування.
Теоретичні вказівки
Фізіологічні основи та техніка одержання сперми від плідників
Одержання сперми - перший найістотніший захід у системі штучного осіменіння тварин, який повинен забезпечити нормальний прояв статевих рефлексів у плідників з виділенням повноцінного, незабрудненого еякуляту. Техніка його проведення повинна бути простою, легко доступною, безпечною для здоров'я плідників, не викликати у них больових відчуттів.
При опрацюванні техніки штучного осіменіння було запропоновано багато методів одержання сперми від самців, які базувалися головно на особливостях проявлення у них під час статевого акту безумовних статевих рефлексів. Проте умов для нормального прояву цих рефлексів і одержання повноцінної сперми вони не створювали. Тільки метод штучної вагіни дозволив вдало імітувати умови, що виникають у стате вих органах самки під час коїтусу, і забезпечив таким чином нормальне проявлення статевих рефлексів у самців при одержанні сперми.
Відомі до цих пір методи одержання сперми можна умовно поділити на піхвові (власне піхвовий та губковий), уретральні (мастурбація, фістульний, спермозбирача, масажу ампул сперміопроводів, електроеякуляції та штучної вагіни) і хірургічні. При піхвових способах сперму отримують із піхви самки в стані охоти після спарування її з самцем; уретральні методи передбачають одержання сперми безпосередньо з уретрального каналу самця.
Піхвові методи одержання сперми. Запропонований у кінці XIX століття піхвовий або дзеркальний метод полягає у тому, що після природної садки плідника на самку, в її піхву вводили піхвове дзеркало і вибирали сперму за допомогою шприца, ложки чи просто рукою. Недоліками цього методу є необхідність мати у кожному випадку самку в охоті; допускається природний статевий акт, який не виключає небезпеки перенесення заразних захворювань; виділена плідником сперма забруднюється секретами статевих органів самки і її не вдається зібрати повністю. Для свиней через анатомічні особливості будови піхви (вузька і довга) і введення під час коїтусу сперми безпосередньо в матку, цей метод цілком непридатний, хоча Е. Інгер та Н. Н. Михайлов пропонують вводити у передню частину піхви свиноматки перед коїтусом стерильний тампон і збирати у мензурку сперму, що витікає під час еякуляції із статевої щілини.
У звірівництві піхвовий метод застосовують для отримання сперми від лисів, песців, соболів, норок. При цьому, зразу після коїтусу самок доставляють у тепле приміщення, де за допомогою теплих, стерильних товстостінних скляних трубочок з кулькою висмоктують сперму з передньої частини піхви.
На зміну піхвовому методу І. І. Іванов запропонував губковий метод, який відіграв важливу роль у перші роки застосування штучного осіменіння. У піхву самки перед статевим актом за допомогою корнцанга вкладали знезаражену м'яку грецьку губку, яка вбирала у себе виділювану самцем сперму. Тоді виймали її і видавлювали спеціальним пресом. Проте, цьому методу властиві такі ж недоліки, що й попередньому. Крім того, губка, як стороннє тіло, може гальмувати статеві рефлекси і порушувати динаміку еякуляції. Складною є техніка підготовки губки, під час видавлювання сперми багато сперміїв травмуються. Тому нині цей метод не застосовується.
Хірургічні методи. У 1932 р. професор Л. С. Сапожніков запропонував операцію промежинної уретростомії при захворюваннях статевого члена у жеребців. Пізніше І. В. Глумаков застосував цю операцію для одержання сперми від бугаїв, а в 1936— 1938 рр. її широко використовував X. І. Животков у конярстві. Фістулу сечостатевого каналу (уретростомію) проводять з таким розрахунком, щоб нижній кінець її знаходився на рівні дна таза між сідничними горбами. Перед одержанням сперми корінь хвоста у жеребця забинтовують, а краї фістули протирають ватним тампоном, змоченим розчином борної кислоти, хлористого натрію чи 50-60° спирту. Жеребцеві дозволяють зробити природну садку. Хвіст його при цьому відводять набік і до отвору фістули підставляють спермоприймач чи скляний стаканчик.
Рис. 21. Фістула
уретри у жеребця (за X. І. Животковим).
До хірургічних методів можна також віднести кастрацію плідників з наступним видавлюванням сперми з придатків сім'яників. Сюди також відноситься операція фістули сім'япроводів.
Після кастрації з відпрепарованих і подрібнених придатків вимивають сперму розріджувачем, оцінюють їх і використовують для осіменіння. У окремих видів диких тварин можна проколювати голкою хвіст придатка сім'яника, добувати спермії, розріджувати середовищем і використовувати.
Уретральні методи. Якщо суть піхвових методів зводилась до збирання сперми з піхви самки після коїтусу, то при уретральних методах її отримують безпосередньо з уретри самця, користуючись різними прийомами, пристосуваннями та приладами.
Ще на початку розробки методу штучного осіменіння сперму від жеребців отримували досить примітивним і надто грубим методом - жеребця насильно стягували з кобили під час еякуляції, перериваючи статевий акт, і збирали решту виділюваної сперми у мензурку чи іншу посудину.
У 1927 р. Ремолле запропонував вкладати рукою у глибоку частину піхви корови перед садкою гумову грушу, проте вона погано фіксувалася, часто зміщувалася і статевий член бугая не завжди попадав у її отвір. У грушу може затікати сеча.
У 1931 р. В. К. Милованов з співробітниками запропонували м'які гумові спер- мозбирачі для бугая, барана та жеребця, які фіксувалися у піхві самки зовнішнім та внутрішнім кільцями. Цей тип спермозбирача вистилав піхву самки, починаючи від зовнішніх органів аж до шийки матки і дозволяв отримувати чисту сперму, без домішок слизу. Проте, спермозбирач погано фіксувався і, що найважливіше - низька температура його внутрішньої стінки гальмувала статеві рефлекси плідників.
Інший тип спермозбирача мав форму гумового мішка з твердим кільцем на відкритому кінці. Перед статевим актом його нагрівали у гарячій воді, змазували всередині вазеліном. Як тільки жеребець стрибав на кобилу, його статевий член відводили набік, накидали на нього спермозбирач, охоплювали щільно руками і притискали до крупа кобили.
Були також запропоновані спермозбирачі у вигляді широкогорлих скляних пробірок, які фіксувалися у глибокій частині піхви. Проте, погана фіксація, низька температура та необхідність мати на станціях самок в охоті для спаровування витіснили цей метод.
У 1925 р. Кейз, а згодом Міллер і Еванс запропонували отримувати сперму від бугаїв шляхом масажу ампул сім 'япроводів через пряму кишку, виходячи з того, що під час статевого збудження самця частина сперміїв переміщується з хвоста придатка сім'яника в ампули сім'япроводів. Масаж ампул викликає їх судомне скорочення і порція сперми викидається назовні. При цьому вистригають попередньо шерсть навколо препуційного отвору, промивають порожнину препуція 1 %-им розчином хлористого натрію і підводять плідника до корови (щоб спермії з придатка сім'яника перемістилися в ампули сім'япроводів). Тоді в пряму кишку бугая вводять чисто вимиту, продезінфіковану і змащену вазеліном руку, знаходять шийку сечового міхура і розташовані над нею сім'япроводи. Роблять обережний масаж ампул спереду назад, протягом 2-3 хвилин. Через 1-2 хвилини з препуційного отвору виділяється сперма (без ерекції статевого члена), яку помічник збирає у підставлений спермоприймач, мензурку і т. п.
Цим методом можна користуватися лише у тих випадках, коли іншими методами не вдається отримати сперму (наприклад, при захворюваннях кінцівок, недостатньому прояві статевих рефлексів і т. п.), пам'ятаючи, що у ній змінене співвідношення сперміїв і плазми. При частих масажах прямої кишки може виникнути її запалення, а необережні маніпуляції в ній можуть навіть закінчитись пошкодженнями її та про- бодіннями.
Метод мастурбації (запропонував Дж. Амантеа) полягає у механічному подразненні голівки статевого члена при терті її об препуційний мішок. Цей метод використовується для одержання сперми у собак та лисиць.
Метод електроеякуляцїі дозволяє отримувати сперму від бугаїв, баранів, а також птахів без попереднього привчання самців. Він може використовуватися і для одержання сперми від диких тварин при гібридизації.
Метод полягає у подразненні нервової системи самця переривчастим електричним струмом низької напруги і малої сили за допомогою спеціального приладу - електро- еякулятора.
Перші способи одержати сперму шляхом подразнення нервових закінчень електричним струмом зробив Батоллі у 1922 р. на морських свинках. Пізніше, у 1934 р. цей метод застосували А. С. Серебровський і І. І. Соколовська у лабораторії штучного осіменіння інституту тваринництва "Асканія Нова" для отримання сперми від барана та цапа. У його первісному варіанті зафіксованому у станку баранові вводили у пряму кишку срібний електрод. Другим електродом служив пінцет Пеана, накладений на верхівку калитки. Джерелом струму служила батарея у ЗО В. Під дією замикання і розмикання електричного кола ампули сім'япроводів скорочувалися і наявна у них сперма виділялася. Удосконалений згодом прилад складається із щупа (товстостінний гумовий зонд, на вільному кінці якого знаходиться 6 кілець - електродів) і понижуючого трансформатора.
При одержанні сперми у пряму кишку плідника вводять зволожений фізрозчи- ном щуп електроеякулятора і здійснюють подразнення періодичними замиканнями на 5 сек. і розмиканнями на 5-10 секунд.
Для викликання еякуляції у барана застосовують електричний струм напругою від 4 до 8 В при силі струму 1,5-2 мА, а у бугая від 8-10 до 20-30 В і силі струму 500-700 мА.
При цьому наступає подразнення центру еякуляції, розташованого в поперековій частині спинного мозку, а також симпатичних і парасимпатичних нервів статевих органів, внаслідок чого настає еякуляція. Цей метод дозволяє отримувати сперму від плідників, які відмовляються або не можуть робити садку на штучну вагіну (дуже велика маса, старість, хвороби копит, ушкодження суглобів, зв'язок та м'язів тазових кінцівок, анатомічні дефекти та новоутворення статевого апарату, гальмування статевих рефлексів і т. п.).
Метод штучної вагіни є основним методом одержання сперми на станціях штучного осіменіння, що дозволяє отримати від самця повноцінну сперму без сторонніх домішок.
Слід підкреслити, що штучна вагіна виявилася ефективною саме тому, що вона не шкідлива для здоров'я плідника; при її застосуванні виключається можливість передачі інфекційних захворювань через статевий акт, його просто тут немає; в ній відтворюються умови, необхідні для нормального проявлення рефлексу еякуляції, тобто, тут відтворено подразники, що позитивно діють на чутливі нервові закінчення прут- ня. Такими нервовими закінченнями є:
колби Краузе, що сприймають температурні подразнення. Одні з них (розміщені поверхово) - реагують на холод, інші (розміщені глибоко) - збуджуються під впливом тепла;
поверхнево розміщені на прутні тільця Мейснера, чутливі на дотик;
розміщені у товщі стовбура прутня та вісцеральному листку препуція тільця Фатер-Пачіні, що сприймають тиск;
нервові чутливі закінчення, що сприймають біль.
Подразнення тілець Фатер-Пачіні викликає еякуляцію і, навпаки, подразнення генітальних тілець та тілець Мейснера гальмує її.
Перша штучна вагіна була запропонована в 1923 р. італійським ученим Джузеппе Амантеа для одержання сперми від пса. Вона складалася з гумової груші, всередину якої наливали теплу воду, вставляли гумовий мішечок і закріпляли його за допомогою кільця. Другий, тонший мішечок, вкладений всередину першого, служив спер- моприймачем. В 1931 р. Фред Маккензі на Міссурійській дослідній станції (США) запропонував штучну вагіну для взяття сперми від кнура, що складалася з м'якої гумової трубки, з'єднаної з пробіркою. Трубку нагрівали у воді, змащували вазеліном і надівали на статевий член кнура під час садки. Проте вона швидко охолоджувалась, що діяло гальмівно на статеві рефлекси.
У 1932 р. в СРСР Н. В. Комісаров, В. І. ЛіпатовтаІ. М. Родін запропонували штучну вагіну, що дозволила відтворити у ній подразнення нервових закінчень статевого члена плідника, які необхідні для створення повноцінного еякуляту. Такими подразниками є: відповідна температура, відповідний тиск і слизька поверхня
БУДОВА ШТУЧНОЇ ВАГІНИ І II ПІДГОТОВКА ДО ВИКОРИСТАННЯ
Будова і підготовка штучної вагіни повинні забезпечувати одержання еякулята, бути безпечними для тварини і запобігати хворобам.
Штучна вагіна складається з таких частин (рис. 7, 8): основний циліндр або корпус, що має патрубок з отвором для вливання води і вдування повітря; тонкостінна гумова трубка (камера); ебонітовий краник, через який вдувають повітря у міжстінний простір вагіни; загвинчувана гайка, що замінює краник (у вагіні для жеребця); спермоприймач з кришкою; сполучна трубка для приєднання спермоприймача до вагіни для кнура; гумовий тримач спермоприймача; гумові кільця для закріплення камери на циліндрі (є у вагінах для бугая, кнура і жеребця); манометр з гумовим балоном або кулями Річардсона (є тільки у вагіні для кнура конструкції Полтавського науково-дослідного інституту свинарства) .
У вагінах для барана і бугая застосовуються два типи спермоприймачів: двостінний скляний спермоприймач, у міжстінний простір якого наливають теплу воду, що запобігає різкому охолодженню сперміїв, і одностін- ний скляний або пластмасовий. Одностінні спермоприй- мачі можна застосовувати при температурі повітря не нижче 18—20 °С.
Для кнура й спеціальний спермоприймач, зроблений з прозорої пластмаси (плексигласу або капрону). Він складається з градуйованого стакана, ковпака і гумового фільтра. Як спермоприймач для кнура можна також використати звичайну скляну банку з широкою шийкою місткістю 0,5 л, заввишки 16 і діаметром 8 см.
Підготовка штучної вагіни до використання складається з кількох послідовних операцій.
1. Вагіну миють (складену, але без спермоприймача) в тазу або у ванні"теплим розчином двовуглекислої (2— —З %) або вуглекислої (1—1,5%) соди. Миють користуючись йоржиком, спеціальною протиркою чи куском марлі, намотаним на паличку або захопленим корнцангом.
/ — циліндр; 2 — камера; 3 — фіксуючі кільця; 4 — отвір для виходу води і повітря; 5—поліетиленовий спермоприймач одноразового застосування; 6 — з'єднувальна частина спермоприймача; 7 — змішувач спермоприймача; 8 — чохол-пробірка для відбору проб; 9 — з'єднувальна муфта; 10 — лінія термічної герметизації; —лінія відрізу спермоприймача; 12 — лінія відокремлення чохла-пробірки.
2.Вагіну дезинфікують (знезаражують) такими способами: автоклавують протягом 10—15 хв у дистильованій воді при температурі 105 °С і тиску 0,3—0,4 атм; кип'ятять у стерилізаторі протягом 20 хв також у дистильованій воді; старанно протирають за допомогою корнцанга або довгого пінцета всю внутрішню поверхню гумової камери ватним тампоном, змоченим 96° спир- том-ректифікатом. Спирт швидко звітрюється, і поверхня камери залишається сухою.
3.Чисто вимитий спермоприймач знезаражують одним з таких способів: витримують у сушильній шафі при температурі 160—180 °С протягом 20 —30 хв, а потім охолоджують до кімнатної температури; споліскують 70 °С спиртом, виливають спирт і промивають 4—5 разів 1 % розчином хлористого натрію; спермоприймач разом з кришкою ставлять у посудину з теплою водою і кип'ятять протягом 3—5 хв. Вийнявши спермоприймач з кип'ятку, його споліскують 4—5 разів 1 %-м розчином натрію хлориду.
Знезаражений спермоприймач негайно закривають кришкою. Після знезаражування у міжстінний простір двостінних спермоприймачів вливають воду, яка після обігрівання стінок спермоприймача повинна мати температуру ЗО—35 °С для бугая і 25—ЗО °С для барана (вимірюють хімічним термометром). Отвір для води затикають гумовою пробкою. Підготовлені спермоприйма- чі ставлять у шафу-термостат з температурою ЗО—35 °С.
4.Вийнявши ебонітовий краник, вставляють у патрубок скляну лійку і вливають у міжстінний простір вагіни теплу воду, яка має температуру 55—60 °С. Не слід переповнювати вагіну водою, бо стінка камери стає від цього дуже тугою, що може загальмувати еякуляцію.
Норми заповнення вагіни водою такі: для бугая — 350—500 мл, барана — 150—180, кнура — 500—600 (укорочена вагіна для бугая) і близько 1200 мл, якщо використовують спецвагіну, та жеребця— 1500—2500 мл. Підготовлені вагіни зберігають у термостатах при температурі 40—42 °С.
5.Вливши воду, внутрішню поверхню вагіни змазують за допомогою стерильної скляної палички тонким шаром очищеного білого чи жовтого вазеліну, заздалегідь простерилізованого при температурі 100 °С. Той ківець вагіни, до якого приєднуватимуть спермоприймач, залишають незмазаним на 3—5 см.
Приєднують до вагіни спермоприймач. Одностін- ний чи двостінний спермоприймач для бугая і барана, знявши кришку, вставляють у незмазаний кінець вагіни; у вагіні для бугая закріплюють спермоприймач за допомогою гумового тримача, а спермоприймач для барана підтримують пальцями.
Спермоприймач для кнура з'єднують з кінцем вагіни за допомогою гумової трубки. Гумовий спермоприймач для жеребця надівають на горловину штучної вагіни.
Приєднавши спермоприймач, нагнітають у міжстін- ний простір вагіни повітря так, щоб стінки камери зімкнулися і утворили щось подібне до природної вагіни. Повітря вдувається за допомогою гумового балона спеціального компресора.
У вагіну для кнура конструкції Полтавського науково-дослідного інституту свинарства повітря нагнітають у простір між металевим кожухом і камерою за допомогою куль Річардсона. Тиск становить 45—60 см водяного стовпа. Під час садки тиск збільшується на 4—5 см. У разі зниження тиску слід підкачати повітря. У вагіну для жеребця повітря нагнітати не слід.
Перед самим взяттям сперми в цілком підготовленій вагіні вимірюють температуру. Вона повинна бути в межах 40—42 °С. Щоб температура у підготовлених вагінах не знизилась на момент взяття сперми, їх слід тримати у шафі-термостаті при температурі 40—42 °С, однак не дуже довго, бо вазелін, вбираючись у гуму, псує камери.
Рекомендується закривати вхідний отвір штучної вагіни спеціальною закладкою з м'якого поролону, що очищає статевий член від решток бруду або пилу.
ТЕХНІКА ВЗЯТТЯ СПЕРМИ
Сперму у плідників беруть у спеціальному манежі через 2 год після годівлі (згідно з розпорядком роботи) на тварину в механічному станку або чучело (рис. 9). У манежі завжди підтримують належний санітарний стан. Тут повинно бути світло і тепло.
Коли одержують сперму від бугаїв і баранів, у станок ставлять самку, кастрата чи іншого плідника. Слід підбирати такого партнера для кожного плідника, щоб
Механічні чучела для взяття сперми від бугаїв.
останній проявляв статеві рефлекси з найбільшою силою. Такі індивідуальні схильності плідників встановлюють щоденним спостереженням, дані якого записують до журналу. Не можна вибирати для взяття сперми дуже високих тварин, а також тварин з широким крупом, бо в цьому разі доводиться відводити статевий член плідника надто далеко вбік, що може бути причиною появи у нього больових відчуттів, які гальмують рефлекс еякуляції. Тварину фіксують у станку, щоб вона не могла вийти з нього.
Хвіст кобили від ріпиці до половини забинтовують полотняним бинтом, щоб волосся не порізало статевий член жеребця. Самка, кастрат чи плідник (кожен з яких використовується як підставна тварина) повинні бути здоровими.
Бугаїв виводять за допомогою палиці-водила, жеребців — на поводах або розв'язках (норовистих жеребців повинні виводити два конюхи). Баранів і кнурів підганяють у манеж по одному. Па цей час штучна вагіна повинна бути вже підготовленою.
Під час виведення бугая технік, тримаючи підготовлену штучну вагіну в правій руці (для лівий — в лівій), стоїть трохи осторонь і ззаду від станка і уважно стежить за плідником, якого підводять. Як тільки плідник робить стрибок на підставну тварину, технік швидко підходить і приставляє вагіну до крупа підставної тварини вгору спермоприймачем під кутом 35—40° до горизонтальної лінії так, щоб середина вагіни була біля хвоста тварини. Одночасно технік обережно відводить лівою рукою статевий член бугая трохи вбік, спрямовуючи його в отвір штучної вагіни. При цьому не можна до торкатися до статевого члена бугая (а також барана), слід захоплювати пальцями тільки препуцій. Все це роблять дуже швидко. Ні в якому разі не можна надівати вагіиу на статевий член, бугай повинен сам увести його в отвір вагіни.
Садка бугая триває лише кілька секунд. Після характерного різкого поштовху вперед бугай виділяє сперму одним імпульсом. Вагіну не слід відривати від статевого члена відразу за поштовхом, а треба поступово опускати її вниз, поки бугай не зійде з підставної тварини (завдяки цьому запобігають виділенню сперми повз вагіну). Як тільки він витягне статевий член з вагіни, її повертають вниз спермоприймачем,, випускають через краник повітря, щоб сперма .стекла у спермоприймач, і виносять у тепле приміщення (лабораторію), де спермоприймач відокремлюють від вагіни і закривають кришкою. Штучну вагіну негайно відмивають содовим розчином від вазеліну, щоб не допустити набрякання і втрат міцності камери.
Поліетиленовий спермоприймач герметизують термічним шляхом за допомогою приладу «Молнія-1» і відрізають частину з еякулятом.
Коли беруть сперму від барана, технік сідає навпочіпки біля станка з зафіксованою твариною, тримаючи вагіну в правій руці і притримуючи спермоприймач вказівним і середнім пальцями. Під час стрибка барана технік підставляє вагіну до крупа тварини, яка стоїть у станку, причому вагіну слід тримати похило під кутом ЗО—40° спермоприймачем вгору. Лівою рукою, тримаючись за препуцій, технік спрямовує статевий член в отвір вагіни. Якщо поштовху не було, треба дати баранові зійти з вівці і взяти сперму під час наступного стрибка. Решта правил —такі самі, як і при взятті сперми від бугая.
Одержуючи сперму від жеребця, технік стає за кілька кроків від нього і стежить за його рухами. Як тільки жеребець стрибнув на кобилу, технік підбігає до неї, приставляє правою рукою вагіну до її крупа, а лівою бере за статевий член і спрямовує його у вагіну. Під час садки правою рукою сильно натискують на спермоприймач, утримуючи вагіну на місці, а лівою притискують вагіну до крупа кобили. Під час виділення сперми слід випустити з вагіни частину повітря, бо інакше камера може зіскочити з циліндра від сильного напору.
Дерев'яне чучело свині: Одержання сперми від кнура
1 — штучна вагіна; 2 — відкидна стінка; 3 — спермоприймач; 4 — електророзетка; 5 — виступи для впирання передніх ніг кнура; 6 — електрошнур; 7 — термометр на корпусі вагіни; 8 — дерев'яна площадка з ребристою поверхнею; 9 — гума для фіксації вагіни.
Ознакою того, що у жеребця почалася еякуляція, є ритмічні скорочення м'язів біля кореня хвоста. Садка у жеребця триває 1—2 хв. Вагіну слід відділяти від статевого члена, коли жеребець зовсім зійде з кобили.
Відділивши спермоприймач від вагіни, сперму жеребця переливають у теплу (25—ЗО °С) градуйовану стерильну мензурку, накриту складеною вдвоє марлевою серветкою. Фільтрувати сперму через марлю потрібно для того, щоб відокремити тягучі секрети придаткових статевих залоз, що знижують життєздатність сперміїв і закупорюють катетери.
У кнурів сперму беруть майже завжди за допомогою спеціально виготовленого чучела свині (рис. 10). Одержати сперму на свиню дуже важко через тривалість (5—10 хв) садки кнура; до того ж відводити убік статевий член кнура незручно.
Не всі кнури відразу ж роблять садку на чучело. Тому кнурів слід привчати до цього, виробляючи у них відповідні умовні рефлекси. Кнурів по одному приганяють у манеж і дають їм можливість зробити садку на чучело з підготовленою штучною вагіною. Якщо кнур відмовляється від садки, йому дають можливість спаруватися з самкою у тому самому манежі (поруч з чучелом), а потім знову пробують узяти сперму за допомогою чучела. Іноді доцільно зробити садку кнура, вже привченого до спаровування з чучелом, у присутності приучуваного кнура; однак при цьому треба вжити відповідних заходів, щоб між тваринами не виникла бійка.
Штучну вагіну вставляють у чучело і надійно закріплюють у гнізді. Допомога техніка при садці на чучело, як правило, не потрібна; він тільки стежить, щоб не знизився тиск у штучній вагіні. Лише у деяких випадках доводиться обережно спрямовувати статевий член кнура в отвір штучної вагіни.
Ознаки еякуляції у кнура такі: кнур припиняє парувальні рухи, хвіст закручується вгору, м'язи біля задньо- прохідного отвору ритмічно скорочуються. Наприкінці еякуляції хвіст опускається. Після закінчення садки штучну вагіну, вийнявши з чучела, виносять у лабораторію, відокремлюють сгіермоприймач. Секрет цибулинних залоз у вигляді клейких зерен залишається на фільтрі; якщо цього не зробити, то сперму фільтрують через марлеву серветку в чисту, теплу мензурку.
ПОРУШЕННЯ СТАТЕВИХ РЕФЛЕКСІВ
І СПОСОБИ БОРОТЬБИ З НИМИ
Під впливом різних негативних факторів у плідників може виникнути гальмування статевих рефлексів. Негативна індукція, або період зовнішнього гальмування статевих рефлексів, виникає під впливом нових, незначних подразників (вигляд незнайомого приміщення, присутність техніка в халаті або інших людей, незвичні звуки, надмірне освітлення тощо). Таке явище виникає у плідників, коли їх уперше приводять до манежу. Щоб запобігти зовнішньому гальмуванню, плідників слід обережно і поступово привчати до обстановки манежу при одноманітних умовах, без сторонніх осіб і зайвих розмов. Нових плідників необхідно привчати до взяття сперми на штучну вагіну при інших плідниках у манежі.
Через деякий час завдяки ознайомлювальному рефлексу плідник звикає до нової обстановки, повністю проявляє статеві рефлекси і виділяє сперму в штучну вагіну. Згодом одноманітна обстановка в манежі поступово пригнічує нервову систему плідника. Він стає в'ялим, сонливим і не проявляє статевої активності, зовсім не робить садок. Настає охоронне, внутрішнє гальмування статевих рефлексів. Таке явище найчастіше спостерігається у бугаїв. Ось чому слід періодично змінювати обстановку в манежі та умови, які передують взяттю сперми від плідника. Можна замінювати підставних тварин або покривало на чучелі для взяття сперми. Технік міняє халат. Позитивний вплив має і такий прийом, коли бугая повільно ведуть за іншими тваринами для збудження перед манежем, періодично заводять його до манежу і виводять з нього і т. д.
Диферєнціювальне гальмування в ході взяття сперми настає найчастіше тоді, коли неправильно підготовлено штучну вагіну, завдається біль, порушується техніка роботи і проявляється грубе ставлення до плідника. Беручи сперму, не слід ставити в станок великих, широких підставних тварин та використовувати широкі чучела.
У бугаїв може виникати згасальне гальмування статевих рефлексів на інших тварин, з якими вони утримуються в одному приміщенні. Воно з'являється тоді, коли умовні статеві рефлекси не підкріплюються безумовним рефлексом — садкою.
Якщо між часом приведення бугая в манеж і садкою проходить значний проміжок часу, у плідника виникає гальмування запізнювального рефлексу. У жеребців воно буває при чистому використанні їх. Тоді у бугаїв рекомендують виводити плідника з манежу на 5—10 хв, а потім заводити на повторну садку.
Відповідно до вчення І. П. Павлова, для підтримання нормальної статевої активності плідників необхідні різноманітні умови при садках і зміна процесів збудження і гальмування, адже висока статева активність самців при вільному спаровуванні зумовлюється постійною зміною обстановки.
Для боротьби з онанізмом у плідників молодих бугаїв слід більше навантажувати активним моціоном та регулювати садки. Бугаї найчастіше онанують вранці після вставання. В цей час їм треба дати хороші корми або швидше вивести плідника на прогулянку. Запобігти цій звичці можна різким криком або навіть легким ударом бугая.
Підтримання статевої активності у плідників. Під час взяття сперми слід створювати такі умови, які б не гальмували статеві рефлекси.
Сперму у плідників треба брати відповідно до встановленого графіка, не допускаючи садок понад встановлений режим. При її взятті потрібно додержувати повної тиші, не можна кричати, а тим більше бити тварину.. Присутність сторонніх людей категорично забороняється. Від плідників сперму повинен брати той самий технік, бо тварини звикають до нього.
Перед садкою плідника слід витримувати перед станком протягом 3—5 хв, щоб статеве збудження досягло найвищого рівня і встигла виділитися перша порція секретів придаткових статевих залоз, яка промиває канал перед садкою. Змішування цих секретів з спермою погіршує виживаність сперміїв. Не можна приводити плідника у манеж задовго до моменту взяття сперми, оскільки статеве збудження при цьому згасає, і він робить в'ялу садку. Можливі «холості» садки.
Щоб запобігти гальмуванню статевих рефлексів у бугаїв, потрібно змінювати умови, в яких беруть сперму: змінювати підставних тварин, брати сперму на відкритому повітрі під навісом (у теплу пору року), змінювати розміщення парувального станка.
У проміжках між взяттям першого і другого еякулята бугая водять на передманежному майданчику.
Міцне здоров'я і висока відтворна здатність плідників забезпечуються добрими умовами їхнього утримання, повноцінною годівлею, систематичним моціоном та фізіологічно обгрунтованим режимом використання. Порушення зооветеринарних правил при утриманні і використанні плідників призводить до імпотенції. Для її профілактики можна обмивати мошонку і робити масаж сім'яників, що здійснюють у дні взяття сперми. Після обмивання мошонки водою, температура якої 20—25 °С, протягом 5—10 хв погладжують і розминають мошонку, сім'яники і сім'яні канатики.
Рекомендують вводити 1 %-й розчин кофеїну протягом 20—ЗО днів у дозі 3—5 г для бугая і 2 г для барана. Бугаям можна внутрішньом'язово або підшкірно вводити 0,1 %-й розчин прозерину в дозі 3—5 мл протягом 8— 12 днів.
Якість сперми зростає, якщо використовувати корми з великим вмістом незамінних амінокислот і жиру. Введення до раціону бугаїв по 100—110 г соєвого борошна, одержаного внаслідок термічної обробки сої, на 100 кг живої маси протягом 70 днів позитивно впливає на кількість і якість сперми.
Бугаям можна згодовувати разом з основним раціоном по 2—3 кг зеленої маси левзеї протягом 15—16 днів або по 300—500 г гранул. Позитивних результатів досягали, коли згодовували по 25—ЗО мл екстракту елеутерококу або левзеї протягом 12—20 днів.
При низькій статевій активності бугаїв і якості сперми можна внутрішньом'язово вводити антитестикулярну цитотоксичну сироватку (АТЦС-Б) по 1—2 мл на 100 кг живої маси 2—3 рази з інтервалом 72 год, яку перед уведенням розбавляють 1 : 5 стерильним фізіологічним розчином.
Разом з комбікормами рекомендують згодовувати по 1,2—1,3 г тестобромлециту на 100 кг живої маси протягом 7 днів. Можна поєднувати згодовування цього препарату з 4-кратним уведенням по 64 ОД лідази на 100 кг маси тварини з інтервалом 48 год. Застосовують поєднане введення рилізинг-гормону в дозі 2,25 мг на голову і лідази протягом 4 днів.
