? Питання для самоконтролю

1. Що розуміють під овогенезом і фолікулогенезом і в чому їх суть?

2. Як утворюється та функціонує жовте тіло; які є види жовтих тіл?

3. Що розуміють під статевим циклом та статевим сезоном?

4. Які стадії (фази) виділили у статевому циклі В. Хіп, А. Студєнцов, К. Братанов і в чому їх відмінність?

5. Як здійснюється нейрогуморальна регуляція статевого циклу?

6. Які стадії виділюють у сперміогенезі?

7. У якому віці наступає статеве та фізіологічне дозрівання у самців?

8. Що розуміють під статевим актом?

9. Яка послідовність виділення секретів додаткових залоз у самця під час статевого акту і яку роль вони виконують?

10. Які особливості статевого акту у окремих видів тварин?

1.4. Фізіологічні основи та методи Одержання сперми від плідників різних видів сільськогосподарських тварин. План

1.Наукові і фізіологічні основи одержання сперми від плідників.

2.Способи одержання сперми від плідників.

3.Одержання сперми на штучну вагіну та санітарно – гігієнічні вимоги при взятті сперми.

4.Особливості будови штучної вагіни різних видів плідників та її підготовка до роботи.

5.Техніка взяття сперми від плідників різних видів на штучну вагіну.

 Література

1.І.І.Карташов, Г.С. Шарапа Акушерство гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Вища школа 1991. с. 49 - 59

2.Н.Н.Михайлов Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельськохозяйственних животних М.: Агропромиздат 1990. с.

3. Яблонський В.А., Хомін С.П., Калиновський Г.М., Харита Г.Г. та інші Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. – ПП.: Нова книга 2006. с. 97 - 101

4.В.М.Яблонський Практичне акушерство гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. - К.: Мета 2002. с. 40 - 44

! Основні терміни і поняття

Штучне осіменіння, циліндр або корпус, гумова камера, спермоприймачі одноразового та багаторазового використання, термометр, манометр, кулі Річардсона, підставна тварина, чучела стаціонарні та механічні, згасальне гальмування, гальмувальня запізню вального рефлексу, внутрішнє гальмування.

Теоретичні вказівки

Фізіологічні основи та техніка одержання сперми від плідників

Одержання сперми - перший найістотніший захід у системі штучного осіменіння тварин, який повинен забезпечити нормальний прояв статевих рефлексів у плідників з виділенням повноцінного, незабрудненого еякуляту. Техніка його проведення пови­нна бути простою, легко доступною, безпечною для здоров'я плідників, не викликати у них больових відчуттів.

При опрацюванні техніки штучного осіменіння було запропоновано багато мето­дів одержання сперми від самців, які базувалися головно на особливостях проявлення у них під час статевого акту безумовних статевих рефлексів. Проте умов для нор­мального прояву цих рефлексів і одержання повноцінної сперми вони не створювали. Тільки метод штучної вагіни дозволив вдало імітувати умови, що виникають у стате вих органах самки під час коїтусу, і забезпечив таким чином нормальне проявлення статевих рефлексів у самців при одержанні сперми.

Відомі до цих пір методи одержання сперми можна умовно поділити на піхвові (власне піхвовий та губковий), уретральні (мастурбація, фістульний, спермозбирача, масажу ампул сперміопроводів, електроеякуляції та штучної вагіни) і хірургічні. При піхвових способах сперму отримують із піхви самки в стані охоти після спарування її з самцем; уретральні методи передбачають одержання сперми безпосередньо з уре­трального каналу самця.

Піхвові методи одержання сперми. Запропонований у кінці XIX століття піх­вовий або дзеркальний метод полягає у тому, що після природної садки плідника на самку, в її піхву вводили піхвове дзеркало і вибирали сперму за допомогою шприца, ложки чи просто рукою. Недоліками цього методу є необхідність мати у кожному ви­падку самку в охоті; допускається природний статевий акт, який не виключає небез­пеки перенесення заразних захворювань; виділена плідником сперма забруднюється секретами статевих органів самки і її не вдається зібрати повністю. Для свиней через анатомічні особливості будови піхви (вузька і довга) і введення під час коїтусу сперми безпосередньо в матку, цей метод цілком непридатний, хоча Е. Інгер та Н. Н. Михай­лов пропонують вводити у передню частину піхви свиноматки перед коїтусом сте­рильний тампон і збирати у мензурку сперму, що витікає під час еякуляції із статевої щілини.

У звірівництві піхвовий метод застосовують для отримання сперми від лисів, песців, соболів, норок. При цьому, зразу після коїтусу самок доставляють у тепле приміщення, де за допомогою теплих, стерильних товстостінних скляних трубочок з кулькою висмоктують сперму з передньої частини піхви.

На зміну піхвовому методу І. І. Іванов запропонував губковий метод, який віді­грав важливу роль у перші роки застосування штучного осіменіння. У піхву самки перед статевим актом за допомогою корнцанга вкладали знезаражену м'яку грецьку губку, яка вбирала у себе виділювану самцем сперму. Тоді виймали її і видавлювали спеціальним пресом. Проте, цьому методу властиві такі ж недоліки, що й попередньо­му. Крім того, губка, як стороннє тіло, може гальмувати статеві рефлекси і порушу­вати динаміку еякуляції. Складною є техніка підготовки губки, під час видавлювання сперми багато сперміїв травмуються. Тому нині цей метод не застосовується.

Хірургічні методи. У 1932 р. професор Л. С. Сапожніков запропонував операцію промежинної уретростомії при захворюваннях статевого члена у жеребців. Пізніше І. В. Глумаков застосував цю операцію для одержання сперми від бугаїв, а в 1936— 1938 рр. її широко використовував X. І. Животков у конярстві. Фістулу сечостатевого каналу (уретростомію) проводять з таким розрахунком, щоб нижній кінець її знахо­дився на рівні дна таза між сідничними горбами. Перед одержанням сперми корінь хвоста у жеребця забинтовують, а краї фістули протирають ватним тампоном, змоче­ним розчином борної кислоти, хлористого натрію чи 50-60° спирту. Жеребцеві до­зволяють зробити природну садку. Хвіст його при цьому відводять набік і до отвору фістули підставляють спермоприймач чи скляний стаканчик.

Рис. 21. Фістула уретри у жеребця (за X. І. Животковим).

Недоліками цього методу є те, що не виклю­чається природний статевий акт, хоча сперма і не попадає у піхву; необхідно мати оперованих сам­ців і самок в стані охоти.

До хірургічних методів можна також віднести кастрацію плідників з наступним видавлюванням сперми з придатків сім'яників. Сюди також від­носиться операція фістули сім'япроводів.

Після кастрації з відпрепарованих і подрібне­них придатків вимивають сперму розріджувачем, оцінюють їх і використовують для осіменіння. У окремих видів диких тварин можна проколювати голкою хвіст придатка сім'яника, добувати спермії, розріджувати середовищем і використовувати.

Уретральні методи. Якщо суть піхвових ме­тодів зводилась до збирання сперми з піхви самки після коїтусу, то при уретральних методах її отри­мують безпосередньо з уретри самця, користую­чись різними прийомами, пристосуваннями та приладами.

Ще на початку розробки методу штучного осіменіння сперму від жеребців отри­мували досить примітивним і надто грубим методом - жеребця насильно стягували з кобили під час еякуляції, перериваючи статевий акт, і збирали решту виділюваної сперми у мензурку чи іншу посудину.

У 1927 р. Ремолле запропонував вкладати рукою у глибоку частину піхви корови перед садкою гумову грушу, проте вона погано фіксувалася, часто зміщувалася і ста­тевий член бугая не завжди попадав у її отвір. У грушу може затікати сеча.

У 1931 р. В. К. Милованов з співробітниками запропонували м'які гумові спер- мозбирачі для бугая, барана та жеребця, які фіксувалися у піхві самки зовнішнім та внутрішнім кільцями. Цей тип спермозбирача вистилав піхву самки, починаючи від зовнішніх органів аж до шийки матки і дозволяв отримувати чисту сперму, без до­мішок слизу. Проте, спермозбирач погано фіксувався і, що найважливіше - низька температура його внутрішньої стінки гальмувала статеві рефлекси плідників.

Інший тип спермозбирача мав форму гумового мішка з твердим кільцем на від­критому кінці. Перед статевим актом його нагрівали у гарячій воді, змазували всере­дині вазеліном. Як тільки жеребець стрибав на кобилу, його статевий член відводили набік, накидали на нього спермозбирач, охоплювали щільно руками і притискали до крупа кобили.

Були також запропоновані спермозбирачі у вигляді широкогорлих скляних про­бірок, які фіксувалися у глибокій частині піхви. Проте, погана фіксація, низька тем­пература та необхідність мати на станціях самок в охоті для спаровування витіснили цей метод.

У 1925 р. Кейз, а згодом Міллер і Еванс запропонували отримувати сперму від бугаїв шляхом масажу ампул сім 'япроводів через пряму кишку, виходячи з того, що під час статевого збудження самця частина сперміїв переміщується з хвоста придатка сім'яника в ампули сім'япроводів. Масаж ампул викликає їх судомне скорочення і по­рція сперми викидається назовні. При цьому вистригають попередньо шерсть навколо препуційного отвору, промивають порожнину препуція 1 %-им розчином хлористого натрію і підводять плідника до корови (щоб спермії з придатка сім'яника перемісти­лися в ампули сім'япроводів). Тоді в пряму кишку бугая вводять чисто вимиту, про­дезінфіковану і змащену вазеліном руку, знаходять шийку сечового міхура і розташо­вані над нею сім'япроводи. Роблять обережний масаж ампул спереду назад, протягом 2-3 хвилин. Через 1-2 хвилини з препуційного отвору виділяється сперма (без ерекції статевого члена), яку помічник збирає у підставлений спермоприймач, мензурку і т. п.

Цим методом можна користуватися лише у тих випадках, коли іншими методами не вдається отримати сперму (наприклад, при захворюваннях кінцівок, недостатньо­му прояві статевих рефлексів і т. п.), пам'ятаючи, що у ній змінене співвідношення сперміїв і плазми. При частих масажах прямої кишки може виникнути її запалення, а необережні маніпуляції в ній можуть навіть закінчитись пошкодженнями її та про- бодіннями.

Метод мастурбації (запропонував Дж. Амантеа) полягає у механічному подраз­ненні голівки статевого члена при терті її об препуційний мішок. Цей метод викорис­товується для одержання сперми у собак та лисиць.

Метод електроеякуляцїі дозволяє отримувати сперму від бугаїв, баранів, а також птахів без попереднього привчання самців. Він може використовуватися і для одер­жання сперми від диких тварин при гібридизації.

Метод полягає у подразненні нервової системи самця переривчастим електричним струмом низької напруги і малої сили за допомогою спеціального приладу - електро- еякулятора.

Перші способи одержати сперму шляхом подразнення нервових закінчень елек­тричним струмом зробив Батоллі у 1922 р. на морських свинках. Пізніше, у 1934 р. цей метод застосували А. С. Серебровський і І. І. Соколовська у лабораторії штучного осіменіння інституту тваринництва "Асканія Нова" для отримання сперми від барана та цапа. У його первісному варіанті зафіксованому у станку баранові вводили у пряму кишку срібний електрод. Другим електродом служив пінцет Пеана, накладений на верхівку калитки. Джерелом струму служила батарея у ЗО В. Під дією замикання і розмикання електричного кола ампули сім'япроводів скорочувалися і наявна у них сперма виділялася. Удосконалений згодом прилад складається із щупа (товстостінний гумовий зонд, на вільному кінці якого знаходиться 6 кілець - електродів) і понижую­чого трансформатора.

При одержанні сперми у пряму кишку плідника вводять зволожений фізрозчи- ном щуп електроеякулятора і здійснюють подразнення періодичними замиканнями на 5 сек. і розмиканнями на 5-10 секунд.

Для викликання еякуляції у барана застосовують електричний струм напругою від 4 до 8 В при силі струму 1,5-2 мА, а у бугая від 8-10 до 20-30 В і силі струму 500-700 мА.

При цьому наступає подразнення центру еякуляції, розташованого в попереко­вій частині спинного мозку, а також симпатичних і парасимпатичних нервів статевих органів, внаслідок чого настає еякуляція. Цей метод дозволяє отримувати сперму від плідників, які відмовляються або не можуть робити садку на штучну вагіну (дуже велика маса, старість, хвороби копит, ушкодження суглобів, зв'язок та м'язів тазових кінцівок, анатомічні дефекти та новоутворення статевого апарату, гальмування стате­вих рефлексів і т. п.).

Метод штучної вагіни є основним методом одержання сперми на станціях штуч­ного осіменіння, що дозволяє отримати від самця повноцінну сперму без сторонніх домішок.

Слід підкреслити, що штучна вагіна виявилася ефективною саме тому, що вона не шкідлива для здоров'я плідника; при її застосуванні виключається можливість пе­редачі інфекційних захворювань через статевий акт, його просто тут немає; в ній від­творюються умови, необхідні для нормального проявлення рефлексу еякуляції, тобто, тут відтворено подразники, що позитивно діють на чутливі нервові закінчення прут- ня. Такими нервовими закінченнями є:

колби Краузе, що сприймають температурні подразнення. Одні з них (розмі­щені поверхово) - реагують на холод, інші (розміщені глибоко) - збуджуються під впливом тепла;

поверхнево розміщені на прутні тільця Мейснера, чутливі на дотик;

розміщені у товщі стовбура прутня та вісцеральному листку препуція тільця Фатер-Пачіні, що сприймають тиск;

нервові чутливі закінчення, що сприймають біль.

Подразнення тілець Фатер-Пачіні викликає еякуляцію і, навпаки, подразнення ге­нітальних тілець та тілець Мейснера гальмує її.

Перша штучна вагіна була запропонована в 1923 р. італійським ученим Джузеппе Амантеа для одержання сперми від пса. Вона складалася з гумової груші, всередину якої наливали теплу воду, вставляли гумовий мішечок і закріпляли його за допомо­гою кільця. Другий, тонший мішечок, вкладений всередину першого, служив спер- моприймачем. В 1931 р. Фред Маккензі на Міссурійській дослідній станції (США) запропонував штучну вагіну для взяття сперми від кнура, що складалася з м'якої гу­мової трубки, з'єднаної з пробіркою. Трубку нагрівали у воді, змащували вазеліном і надівали на статевий член кнура під час садки. Проте вона швидко охолоджувалась, що діяло гальмівно на статеві рефлекси.

У 1932 р. в СРСР Н. В. Комісаров, В. І. ЛіпатовтаІ. М. Родін запропонували штуч­ну вагіну, що дозволила відтворити у ній подразнення нервових закінчень статевого члена плідника, які необхідні для створення повноцінного еякуляту. Такими подраз­никами є: відповідна температура, відповідний тиск і слизька поверхня

БУДОВА ШТУЧНОЇ ВАГІНИ І II ПІДГОТОВКА ДО ВИКОРИСТАННЯ

Будова і підготовка штучної вагіни повинні забезпечу­вати одержання еякулята, бути безпечними для твари­ни і запобігати хворобам.

Штучна вагіна складається з таких частин (рис. 7, 8): основний циліндр або корпус, що має патрубок з отвором для вливання води і вдування повітря; тонко­стінна гумова трубка (камера); ебонітовий краник, че­рез який вдувають повітря у міжстінний простір вагіни; загвинчувана гайка, що замінює краник (у вагіні для жеребця); спермоприймач з кришкою; сполучна трубка для приєднання спермоприймача до вагіни для кнура; гумовий тримач спермоприймача; гумові кільця для за­кріплення камери на циліндрі (є у вагінах для бугая, кнура і жеребця); манометр з гумовим балоном або ку­лями Річардсона (є тільки у вагіні для кнура конструк­ції Полтавського науково-дослідного інституту свинар­ства) .

У вагінах для барана і бугая застосовуються два ти­пи спермоприймачів: двостінний скляний спермоприй­мач, у міжстінний простір якого наливають теплу воду, що запобігає різкому охолодженню сперміїв, і одностін- ний скляний або пластмасовий. Одностінні спермоприй- мачі можна застосовувати при температурі повітря не нижче 18—20 °С.

Для кнура й спеціальний спермоприймач, зроблений з прозорої пластмаси (плексигласу або капрону). Він складається з градуйованого стакана, ковпака і гумово­го фільтра. Як спермоприймач для кнура можна також використати звичайну скляну банку з широкою шийкою місткістю 0,5 л, заввишки 16 і діаметром 8 см.

Підготовка штучної вагіни до використання склада­ється з кількох послідовних операцій.

1. Вагіну миють (складену, але без спермоприймача) в тазу або у ванні"теплим розчином двовуглекислої (2— —З %) або вуглекислої (1—1,5%) соди. Миють корис­туючись йоржиком, спеціальною протиркою чи куском марлі, намотаним на паличку або захопленим корнцан­гом.

Після миття вагіну обполіскують чистою гарячою водою, висушують або насухо витирають всередині і зовні чистим рушником або марлевою серветкою. Вагіни слід мити відразу ж після роботи. Миють і ті вапни, якими ще не користувалися.

/ — циліндр; 2 — камера; 3 — фіксуючі кільця; 4 — отвір для виходу води і повітря; 5—поліетиленовий спермоприймач одноразового застосування; 6 — з'єднувальна частина спермоприймача; 7 — змішувач спермоприймача; 8 — чохол-пробірка для відбору проб; 9 — з'єднувальна муфта; 10 — лінія тер­мічної герметизації; —лінія відрізу спермоприймача; 12 — лінія відокрем­лення чохла-пробірки.

2.Вагіну дезинфікують (знезаражують) такими спо­собами: автоклавують протягом 10—15 хв у дистильова­ній воді при температурі 105 °С і тиску 0,3—0,4 атм; кип'ятять у стерилізаторі протягом 20 хв також у дистильованій воді; старанно протирають за допомогою корнцанга або довгого пінцета всю внутрішню поверх­ню гумової камери ватним тампоном, змоченим 96° спир- том-ректифікатом. Спирт швидко звітрюється, і поверх­ня камери залишається сухою.

3.Чисто вимитий спермоприймач знезаражують од­ним з таких способів: витримують у сушильній шафі при температурі 160—180 °С протягом 20 —30 хв, а потім охолоджують до кімнатної температури; споліскують 70 °С спиртом, виливають спирт і промивають 4—5 ра­зів 1 % розчином хлористого натрію; спермоприймач разом з кришкою ставлять у посудину з теплою водою і кип'ятять протягом 3—5 хв. Вийнявши спермоприй­мач з кип'ятку, його споліскують 4—5 разів 1 %-м розчи­ном натрію хлориду.

Знезаражений спермоприймач негайно закривають кришкою. Після знезаражування у міжстінний простір двостінних спермоприймачів вливають воду, яка після обігрівання стінок спермоприймача повинна мати тем­пературу ЗО—35 °С для бугая і 25—ЗО °С для барана (вимірюють хімічним термометром). Отвір для води за­тикають гумовою пробкою. Підготовлені спермоприйма- чі ставлять у шафу-термостат з температурою ЗО—35 °С.

4.Вийнявши ебонітовий краник, вставляють у патру­бок скляну лійку і вливають у міжстінний простір вагіни теплу воду, яка має температуру 55—60 °С. Не слід пе­реповнювати вагіну водою, бо стінка камери стає від цього дуже тугою, що може загальмувати еякуляцію.

Норми заповнення вагіни водою такі: для бугая — 350—500 мл, барана — 150—180, кнура — 500—600 (уко­рочена вагіна для бугая) і близько 1200 мл, якщо вико­ристовують спецвагіну, та жеребця— 1500—2500 мл. Підготовлені вагіни зберігають у термостатах при тем­пературі 40—42 °С.

5.Вливши воду, внутрішню поверхню вагіни змазу­ють за допомогою стерильної скляної палички тонким шаром очищеного білого чи жовтого вазеліну, заздале­гідь простерилізованого при температурі 100 °С. Той ківець вагіни, до якого приєднуватимуть спермоприймач, залишають незмазаним на 3—5 см.

Приєднують до вагіни спермоприймач. Одностін- ний чи двостінний спермоприймач для бугая і барана, знявши кришку, вставляють у незмазаний кінець вагіни; у вагіні для бугая закріплюють спермоприймач за допо­могою гумового тримача, а спермоприймач для барана підтримують пальцями.

Спермоприймач для кнура з'єднують з кінцем вагіни за допомогою гумової трубки. Гумовий спермоприймач для жеребця надівають на горловину штучної вагіни.

Приєднавши спермоприймач, нагнітають у міжстін- ний простір вагіни повітря так, щоб стінки камери зімк­нулися і утворили щось подібне до природної вагіни. По­вітря вдувається за допомогою гумового балона спеці­ального компресора.

У вагіну для кнура конструкції Полтавського науко­во-дослідного інституту свинарства повітря нагнітають у простір між металевим кожухом і камерою за допомогою куль Річардсона. Тиск становить 45—60 см водяного стовпа. Під час садки тиск збільшується на 4—5 см. У разі зниження тиску слід підкачати повітря. У вагіну для жеребця повітря нагнітати не слід.

Перед самим взяттям сперми в цілком підготовле­ній вагіні вимірюють температуру. Вона повинна бути в межах 40—42 °С. Щоб температура у підготовлених вагінах не знизилась на момент взяття сперми, їх слід тримати у шафі-термостаті при температурі 40—42 °С, однак не дуже довго, бо вазелін, вбираючись у гуму, псує камери.

Рекомендується закривати вхідний отвір штучної вагіни спеціальною закладкою з м'якого поролону, що очищає статевий член від решток бруду або пилу.

ТЕХНІКА ВЗЯТТЯ СПЕРМИ

Сперму у плідників беруть у спеціальному манежі че­рез 2 год після годівлі (згідно з розпорядком роботи) на тварину в механічному станку або чучело (рис. 9). У манежі завжди підтримують належний санітарний стан. Тут повинно бути світло і тепло.

Коли одержують сперму від бугаїв і баранів, у ста­нок ставлять самку, кастрата чи іншого плідника. Слід підбирати такого партнера для кожного плідника, щоб

Механічні чучела для взяття сперми від бугаїв.

останній проявляв статеві рефлекси з найбільшою си­лою. Такі індивідуальні схильності плідників встанов­люють щоденним спостереженням, дані якого записують до журналу. Не можна вибирати для взяття сперми ду­же високих тварин, а також тварин з широким крупом, бо в цьому разі доводиться відводити статевий член плідника надто далеко вбік, що може бути причиною появи у нього больових відчуттів, які гальмують рефлекс еякуляції. Тварину фіксують у станку, щоб вона не мог­ла вийти з нього.

Хвіст кобили від ріпиці до половини забинтовують полотняним бинтом, щоб волосся не порізало статевий член жеребця. Самка, кастрат чи плідник (кожен з яких використовується як підставна тварина) повинні бути здоровими.

Бугаїв виводять за допомогою палиці-водила, жереб­ців — на поводах або розв'язках (норовистих жеребців повинні виводити два конюхи). Баранів і кнурів підганя­ють у манеж по одному. Па цей час штучна вагіна по­винна бути вже підготовленою.

Під час виведення бугая технік, тримаючи підготов­лену штучну вагіну в правій руці (для лівий — в лівій), стоїть трохи осторонь і ззаду від станка і уважно сте­жить за плідником, якого підводять. Як тільки плідник робить стрибок на підставну тварину, технік швидко підходить і приставляє вагіну до крупа підставної тва­рини вгору спермоприймачем під кутом 35—40° до го­ризонтальної лінії так, щоб середина вагіни була біля хвоста тварини. Одночасно технік обережно відводить лівою рукою статевий член бугая трохи вбік, спрямову­ючи його в отвір штучної вагіни. При цьому не можна до торкатися до статевого члена бугая (а також барана), слід захоплювати пальцями тільки препуцій. Все це роблять дуже швидко. Ні в якому разі не можна надіва­ти вагіиу на статевий член, бугай повинен сам увести його в отвір вагіни.

Садка бугая триває лише кілька секунд. Після харак­терного різкого поштовху вперед бугай виділяє сперму одним імпульсом. Вагіну не слід відривати від статевого члена відразу за поштовхом, а треба поступово опуска­ти її вниз, поки бугай не зійде з підставної тварини (завдяки цьому запобігають виділенню сперми повз ва­гіну). Як тільки він витягне статевий член з вагіни, її повертають вниз спермоприймачем,, випускають через краник повітря, щоб сперма .стекла у спермоприймач, і виносять у тепле приміщення (лабораторію), де спер­моприймач відокремлюють від вагіни і закривають криш­кою. Штучну вагіну негайно відмивають содовим розчи­ном від вазеліну, щоб не допустити набрякання і втрат міцності камери.

Поліетиленовий спермоприймач герметизують тер­мічним шляхом за допомогою приладу «Молнія-1» і від­різають частину з еякулятом.

Коли беруть сперму від барана, технік сідає навпо­чіпки біля станка з зафіксованою твариною, тримаючи вагіну в правій руці і притримуючи спермоприймач вка­зівним і середнім пальцями. Під час стрибка барана технік підставляє вагіну до крупа тварини, яка стоїть у станку, причому вагіну слід тримати похило під кутом ЗО—40° спермоприймачем вгору. Лівою рукою, тримаю­чись за препуцій, технік спрямовує статевий член в отвір вагіни. Якщо поштовху не було, треба дати баранові зій­ти з вівці і взяти сперму під час наступного стрибка. Решта правил —такі самі, як і при взятті сперми від бугая.

Одержуючи сперму від жеребця, технік стає за кіль­ка кроків від нього і стежить за його рухами. Як тільки жеребець стрибнув на кобилу, технік підбігає до неї, приставляє правою рукою вагіну до її крупа, а лівою бе­ре за статевий член і спрямовує його у вагіну. Під час садки правою рукою сильно натискують на спермоприй­мач, утримуючи вагіну на місці, а лівою притискують вагіну до крупа кобили. Під час виділення сперми слід випустити з вагіни частину повітря, бо інакше камера може зіскочити з циліндра від сильного напору.

Дерев'яне чучело свині: Одержання сперми від кнура

1 — штучна вагіна; 2 — відкидна стінка; 3 — спермоприймач; 4 — елек­тророзетка; 5 — виступи для впирання передніх ніг кнура; 6 — електро­шнур; 7 — термометр на корпусі вагіни; 8 — дерев'яна площадка з реб­ристою поверхнею; 9 — гума для фіксації вагіни.

Ознакою того, що у жеребця почалася еякуляція, є ритмічні скорочення м'язів біля кореня хвоста. Садка у жеребця триває 1—2 хв. Вагіну слід відділяти від ста­тевого члена, коли жеребець зовсім зійде з кобили.

Відділивши спермоприймач від вагіни, сперму же­ребця переливають у теплу (25—ЗО °С) градуйовану стерильну мензурку, накриту складеною вдвоє марлевою серветкою. Фільтрувати сперму через марлю потрібно для того, щоб відокремити тягучі секрети придаткових статевих залоз, що знижують життєздатність сперміїв і закупорюють катетери.

У кнурів сперму беруть майже завжди за допомогою спеціально виготовленого чучела свині (рис. 10). Одер­жати сперму на свиню дуже важко через тривалість (5—10 хв) садки кнура; до того ж відводити убік стате­вий член кнура незручно.

Не всі кнури відразу ж роблять садку на чучело. Тому кнурів слід привчати до цього, виробляючи у них відпо­відні умовні рефлекси. Кнурів по одному приганяють у манеж і дають їм можливість зробити садку на чучело з підготовленою штучною вагіною. Якщо кнур відмовля­ється від садки, йому дають можливість спаруватися з самкою у тому самому манежі (поруч з чучелом), а по­тім знову пробують узяти сперму за допомогою чучела. Іноді доцільно зробити садку кнура, вже привченого до спаровування з чучелом, у присутності приучуваного кнура; однак при цьому треба вжити відповідних захо­дів, щоб між тваринами не виникла бійка.

Штучну вагіну вставляють у чучело і надійно закріп­люють у гнізді. Допомога техніка при садці на чучело, як правило, не потрібна; він тільки стежить, щоб не знизився тиск у штучній вагіні. Лише у деяких випадках доводиться обережно спрямовувати статевий член кну­ра в отвір штучної вагіни.

Ознаки еякуляції у кнура такі: кнур припиняє пару­вальні рухи, хвіст закручується вгору, м'язи біля задньо- прохідного отвору ритмічно скорочуються. Наприкінці еякуляції хвіст опускається. Після закінчення садки штучну вагіну, вийнявши з чучела, виносять у лаборато­рію, відокремлюють сгіермоприймач. Секрет цибулинних залоз у вигляді клейких зерен залишається на фільтрі; якщо цього не зробити, то сперму фільтрують через мар­леву серветку в чисту, теплу мензурку.

ПОРУШЕННЯ СТАТЕВИХ РЕФЛЕКСІВ

І СПОСОБИ БОРОТЬБИ З НИМИ

Під впливом різних негативних факторів у плідників може виникнути гальмування статевих рефлексів. Нега­тивна індукція, або період зовнішнього гальмування ста­тевих рефлексів, виникає під впливом нових, незначних подразників (вигляд незнайомого приміщення, присут­ність техніка в халаті або інших людей, незвичні звуки, надмірне освітлення тощо). Таке явище виникає у плід­ників, коли їх уперше приводять до манежу. Щоб запо­бігти зовнішньому гальмуванню, плідників слід обережно і поступово привчати до обстановки манежу при одно­манітних умовах, без сторонніх осіб і зайвих розмов. Но­вих плідників необхідно привчати до взяття сперми на штучну вагіну при інших плідниках у манежі.

Через деякий час завдяки ознайомлювальному ре­флексу плідник звикає до нової обстановки, повністю проявляє статеві рефлекси і виділяє сперму в штучну вагіну. Згодом одноманітна обстановка в манежі посту­пово пригнічує нервову систему плідника. Він стає в'я­лим, сонливим і не проявляє статевої активності, зовсім не робить садок. Настає охоронне, внутрішнє гальмуван­ня статевих рефлексів. Таке явище найчастіше спостері­гається у бугаїв. Ось чому слід періодично змінювати обстановку в манежі та умови, які передують взяттю сперми від плідника. Можна замінювати підставних тва­рин або покривало на чучелі для взяття сперми. Технік міняє халат. Позитивний вплив має і такий прийом, ко­ли бугая повільно ведуть за іншими тваринами для збуд­ження перед манежем, періодично заводять його до ма­нежу і виводять з нього і т. д.

Диферєнціювальне гальмування в ході взяття сперми настає найчастіше тоді, коли неправильно підготовлено штучну вагіну, завдається біль, порушується техніка ро­боти і проявляється грубе ставлення до плідника. Бе­ручи сперму, не слід ставити в станок великих, широ­ких підставних тварин та використовувати широкі чучела.

У бугаїв може виникати згасальне гальмування стате­вих рефлексів на інших тварин, з якими вони утримують­ся в одному приміщенні. Воно з'являється тоді, коли умовні статеві рефлекси не підкріплюються безумовним рефлексом — садкою.

Якщо між часом приведення бугая в манеж і садкою проходить значний проміжок часу, у плідника виникає гальмування запізнювального рефлексу. У жеребців во­но буває при чистому використанні їх. Тоді у бугаїв ре­комендують виводити плідника з манежу на 5—10 хв, а потім заводити на повторну садку.

Відповідно до вчення І. П. Павлова, для підтриман­ня нормальної статевої активності плідників необхідні різноманітні умови при садках і зміна процесів збуд­ження і гальмування, адже висока статева активність самців при вільному спаровуванні зумовлюється постій­ною зміною обстановки.

Для боротьби з онанізмом у плідників молодих бу­гаїв слід більше навантажувати активним моціоном та регулювати садки. Бугаї найчастіше онанують вранці після вставання. В цей час їм треба дати хороші корми або швидше вивести плідника на прогулянку. Запобігти цій звичці можна різким криком або навіть легким уда­ром бугая.

Підтримання статевої активності у плідників. Під час взяття сперми слід створювати такі умови, які б не галь­мували статеві рефлекси.

Сперму у плідників треба брати відповідно до вста­новленого графіка, не допускаючи садок понад встанов­лений режим. При її взятті потрібно додержувати повної тиші, не можна кричати, а тим більше бити тварину.. Присутність сторонніх людей категорично забороняєть­ся. Від плідників сперму повинен брати той самий тех­нік, бо тварини звикають до нього.

Перед садкою плідника слід витримувати перед стан­ком протягом 3—5 хв, щоб статеве збудження досягло найвищого рівня і встигла виділитися перша порція секретів придаткових статевих залоз, яка промиває ка­нал перед садкою. Змішування цих секретів з спермою погіршує виживаність сперміїв. Не можна приводити плідника у манеж задовго до моменту взяття сперми, ос­кільки статеве збудження при цьому згасає, і він робить в'ялу садку. Можливі «холості» садки.

Щоб запобігти гальмуванню статевих рефлексів у бу­гаїв, потрібно змінювати умови, в яких беруть сперму: змінювати підставних тварин, брати сперму на відкрито­му повітрі під навісом (у теплу пору року), змінювати розміщення парувального станка.

У проміжках між взяттям першого і другого еякулята бугая водять на передманежному майданчику.

Міцне здоров'я і висока відтворна здатність плідників забезпечуються добрими умовами їхнього утримання, повноцінною годівлею, систематичним моціоном та фізіо­логічно обгрунтованим режимом використання. Порушен­ня зооветеринарних правил при утриманні і використанні плідників призводить до імпотенції. Для її профілак­тики можна обмивати мошонку і робити масаж сім'яни­ків, що здійснюють у дні взяття сперми. Після обмиван­ня мошонки водою, температура якої 20—25 °С, протя­гом 5—10 хв погладжують і розминають мошонку, сім'я­ники і сім'яні канатики.

Рекомендують вводити 1 %-й розчин кофеїну протя­гом 20—ЗО днів у дозі 3—5 г для бугая і 2 г для барана. Бугаям можна внутрішньом'язово або підшкірно вводити 0,1 %-й розчин прозерину в дозі 3—5 мл протягом 8— 12 днів.

Якість сперми зростає, якщо використовувати корми з великим вмістом незамінних амінокислот і жиру. Вве­дення до раціону бугаїв по 100—110 г соєвого борошна, одержаного внаслідок термічної обробки сої, на 100 кг живої маси протягом 70 днів позитивно впливає на кіль­кість і якість сперми.

Бугаям можна згодовувати разом з основним раціо­ном по 2—3 кг зеленої маси левзеї протягом 15—16 днів або по 300—500 г гранул. Позитивних результатів дося­гали, коли згодовували по 25—ЗО мл екстракту елеуте­рококу або левзеї протягом 12—20 днів.

При низькій статевій активності бугаїв і якості спер­ми можна внутрішньом'язово вводити антитестикулярну цитотоксичну сироватку (АТЦС-Б) по 1—2 мл на 100 кг живої маси 2—3 рази з інтервалом 72 год, яку перед уведенням розбавляють 1 : 5 стерильним фізіологічним розчином.

Разом з комбікормами рекомендують згодовувати по 1,2—1,3 г тестобромлециту на 100 кг живої маси протя­гом 7 днів. Можна поєднувати згодовування цього пре­парату з 4-кратним уведенням по 64 ОД лідази на 100 кг маси тварини з інтервалом 48 год. Застосовують поєд­нане введення рилізинг-гормону в дозі 2,25 мг на голову і лідази протягом 4 днів.