1.1 Відхилення та допуски форми циліндричних поверхонь
Відхилення форми поверхні або профілю EF – це відхилення форми реальної поверхні (реального профілю) елемента від форми номінальної поверхні (номінального профілю).
Кількісно відхилення форми поверхонь (профілів) оцінюється найбільшою відстанню від точок реальної поверхні (профілю) до прилеглої поверхні (профілю) за нормаллю до неї.
Нерівності, які відносяться до шорсткості поверхні, у відхилення форми не включаються.
Відхилення форми нормуються допусками форми.
Допуск форми TF – це найбільше допустиме значення відхилення форми.
Поле допуску форми – це область на площині або в просторі, всередині якої повинні знаходитись усі точки реального профілю або поверхні в
межах нормованої ділянки.
Відхилення форми можуть бути комплексними або окремими. Визначають відхилення форми циліндричних поверхонь у поперечному та поздовжньому перерізах.
Комплексним показником відхилення форми циліндричних поверхонь у поперечному перерізі є відхилення від круглості.
Відхилення від круглості EFK – це найбільша відстань від точок реального профілю до прилеглого кола (рис.1.3а).
Поле допуску круглості – це область на площині перпендикулярній осі циліндричної поверхні, яка обмежена двома концентричними колами, відстань між якими дорівнює допуску круглості ТFK (рис.1.3а).
Окремими видами відхилення від круглості є овальність та огранювання.
|
|
|
а) |
б) |
в) |
Рис.1.3 Відхилення форми циліндричних поверхонь у поперечному перерізі: а – відхилення (EFK) та допуск (TFK) від круглості; б – овальність; в – огранювання
Овальність – це відхилення від круглості, за якого реальний профіль
циліндричної поверхні у поперечному перерізі є овалоподібною фігурою, найбільший і найменший діаметри якої лежать у взаємоперпендикулярних напрямках (рис.1.3б).
Кількісно овальність визначається, як
де dmax і dmin – найбільший і найменший діаметри, які виміряні у поперечному перерізі циліндричної поверхні.
Огранювання - це відхилення від круглості, за якого реальний профіль циліндричної поверхні у поперечному перерізі є багатогранною фігурою (рис.1.3в). Огранювання може бути з парною і непарною кількістю граней.
Комплексним показником відхилення форми циліндричних поверхонь у поздовжньому перерізі є відхилення профілю поздовжнього перерізу.
Відхилення профілю поздовжнього перерізу EFP – це найбільша відстань від точок реального профілю до відповідної сторони прилеглого профілю (рис.1.4а).
а)
|
|
|
б) |
в) |
г) |
Рис.1.4 Відхилення форми циліндричних поверхонь у поздовжньому перерізі: а – відхилення (EFP) та допуск (TFP) профілю поздовжнього перерізу; б – конусоподібність; в – бочкоподібність; г – сідлоподібність
Окремими видами відхилення профілю поздовжнього перерізу є конусоподібність, бочкоподібність та сідлоподібність.
Конусоподібність - це відхилення профілю поздовжнього перерізу, за якого твірні прямолінійні, але непаралельні (рис.1.4б).
Бочкоподібність - це відхилення профілю поздовжнього перерізу, за якого твірні непрямолінійні і діаметри збільшуються від країв до середини поздовжнього перерізу (рис.1.4в).
Сідлоподібність - це відхилення профілю поздовжнього перерізу, за якого твірні непрямолінійні і діаметри зменшуються від країв до середини поздовжнього перерізу (рис.1.4г).
Кількісно конусоподібність, бочкоподібність та сідлоподібність визначається, як
де dmax і dmin – найбільший і найменший діаметри, які виміряні у поздовжньому перерізі циліндричної поверхні.
Комплексним відхиленням форми циліндричних поверхонь є відхилення від циліндричності.
Відхилення від циліндричності EFZ – це найбільша відстань від точок реальної поверхні до прилеглого циліндра (рис.1.5).
Поле допуску циліндричності – це область у просторі, обмежена двома співвісними циліндрами, які відстоять один від одного на відстані, що дорівнює допуску циліндричності TFZ.
Рис. 1.5 Відхилення (EFZ) та допуск (TFZ ) циліндричності
Окремими видами відхилення від циліндричності є відхилення від круглості та відхилення профілю поздовжнього перерізу.
Під час визначення відхилень форми циліндричних поверхонь практично обмежуються вимірюванням відхилень у декількох перерізах. За відхилення форми, яке співставляється з допуском, береться найбільше із значень, виміряних у різних перерізах. За величину комплексного відхилення приймається найбільше із окремих.
Наприклад, якщо за результатами вимірювання отримали: овальність
становить 5 мкм , огранювання – 8 мкм. Відповідно за величину відхилення від круглості береться більше з цих значень – 8 мкм.