Дмитро Павличко

Дмитро́ Васи́льович Павли́чко (*28 вересня 1929, Стопчатів на Івано-Франківщині) — український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч.

У 1953 р. вийшла перша збірка Д. Павличка «Любов і ненависть».

Є в творчому доробку Д. Павличка і твори, написані для дітей: поема-казка «Золоторогий Олень», «Дядько Дощ», «Де найкраще місце на землі», «Пригоди кота Мартина» та інші, які приваблюють читачів щирістю, красою художнього слова та простотою, за якою ховаються досить глибокі та важливі думки.

Дітям дошкільного й молодшого шкільного віку давно вже полюбилися Павличкові поезії, що друкувалися в журналі «Барвінок», у календарі «Дванадцять місяців», виходили окремими книжками. Це і казка-поема «Золоторогий олень» (1970), збірки віршів «Дядько Дощ» (1971), «Де найкраще місце на землі?» (1973), «Обруч» (1974). Старшим школярам добре відомі кінофільми «Сон» та «Захар Беркут» за сценаріями поета.

Дмитро Білоус — поет, перекладач, літературний критик, лауреат Національної Премії ім. Т. Шевченка. Автор збірок гумору та сатири, книжок для дітей, статей, літературних розвідок про творчість українських письменників.

Друкується з 1935 р. Під час Великої Вітчизняної війни писав гуморески для радіожурналу "Сатиричний залп", друкувався в журналі "Перець", писав вірші для партизанських листівок.

Як правило, твори Дмитра Білоуса присвячені темі рідної мови, відносяться до громадянської лірики, однак у Д.Білоуса, крім глибоко розробленої цієї теми, є твори специфічні, які поясняють явища мовознавчі (походження крилатих виразів, географічних назв, етимологію слів, особливість перекладу, понятійний апарат лінгвістики).

У вірші «Диво калинове» зустрічаємо образи: «солов'ї на калині», «калинова сопілка», « мости калинові». Саме ними увиразнено образ мови

Оцінюючи поетичний доробок Д. Г. Білоуса, Кость Волинський зауважує: "Головний внесок Дмитра Білоуса в мовнобудівничу, популяризаторську справу - це його твори для дітей... Найголовніше їхнє достоїнство в тому, що твори цікаві! В досить виграненій поетичній формі розповідають про праісторію рідного краю..., викликають інтерес до своєї найдорожчої малої батьківщини, з любові до якої вкорінюється в свідомість читачеві велика любов до України, гордість за неї, її чудову мову, її історію, незрівнянний своєю високою внутрішньою культурою, працелюбністю, душевною добротою і красою український народ" [12, 64].

Не цуратися рідної мови, не забувати її - це так мало! Треба ще й плекати її, правильно користуватися нею", - стверджує Дмитро Білоус, відомий письменник, вчений, академік Академії педагогічних наук України, добрий друг та порадник дітвори та вчительства.

Поет проніс щиру і трепетну любов до мови і до всього рідного крізь усе своє життя. Ця любов вихлюпнулась у неповторне поетичне слово. Книги "Диво калинове", "Чари барвінкові", "За Україну молюся", "Безцінний скарб" пронизані палким бажанням автора розкрити багатство нашої мови, допомогти зрозуміти гнучкість, витонченість її форм, роль у житті багатьох поколінь українців.

Свій талант Д. Білоус віддає прекрасній справі прилучення молодого читача до скарбів української мови. Його поезію, присвячену цим темам, Л. Новиченко називає "філологічною", а почасти

- і «дидактично-прикладною», В. Забаштанський - "мовознавчими" книжками, В. Лупейко

- "поетичним мовознавством" або "мовознавчою поезією ".

Творчий доробок письменника - це літературне явище, яке ще не вивчене в сучасному літературознавстві, хоча вірші з його збірок введені до шкільних підручників, є настільними книгами вчителів-словесників, а окремі фрази стали крилатими виразами .