Тема: Новітня українська література для дітей (іі половина хх століття).

Література цього періоду має вагомі досягнення, в її створенні беруть участь талановиті письменники. Як серед поетів минулих десятиліть, так і серед тих, хто працює на літературний ниві у наші дні, мабуть немає таких, щоб за все життя жодного разу не звернулися до творчості дітей. Основні тенденції радянської літератури для дітей яскраво позначаються майже в кожному національному письменстві, де поглиблення інтелектуальних пошуків, зображення характерів дітей в розвитку, прагнення знайти контакти між природою і дитиною ХХ століття. Нерозривні зв’язки дитячої літератури з усією художньою літературою з роками не послаблюються, хоча літературно-теоретична і педагогічна думка в цей час особливо підкреслює, що дитяча книга має свою специфіку, обумовлену віковими особливостями читача, педагогічною спрямованістю і особливою роллю в соціалізації підростаючого покоління.

Олесь Гончар (1918-1995)

Олесь Терентійович Гончар — всесвітньо відомий письменник і громадський діяч. Його високо гуманістичні твори вражають глибиною і масштабністю мислення. Письменника турбує не тільки доля рідної України, а й доля всього людства. У його творах основним об'єктом дослідження є людина. Людські вчинки і людські помисли, людська велич і людська чистота — ось чим захоплюється письменник! Він обвинувачує як загальнолюдське зло, так і антиморальні прояви окремих людей, вважаючи, що найменша підлість може згодом перерости у велику біду, яка здатна призвести до трагедії багатьох людей або навіть людства в цілому. Вболівання за долю людини, високий патріотизм і гуманізм — ось найяскравіші ознаки творчості Олеся Гончара.

У своїх творах Олесь Гончар постійно звертається художнім словом до юних читачів: його книги оповідань «Модри Камень» (1948) , «Південь» (1951), «Маша з верховини» (1950), та повістей «Земля гуде» (1947), «Щоб світився вогник» (1955), «Бригантина» - користуються великою любов'ю у дітей і підлітків.

Михайло Стельмах (1912-1984) переносив у вірші для дітей мотиви народної пісні, колискової. Сто його поезій та казок увійшло до книжки «Ой весна-зоряночка» (1977). Збірка "У бобра добра багато". (1979) відповідно до барвистої образності віршів, оздоблена вишуканими аплікаціями художниці В.Мельниченко. Стельмах змалку відчув силу поетичного слова. Про це читаємо в автобіографічних повістях "Гуси-лебеді летять", "Щедрий вечір", "Казка вкладає в мої уста оте слово, до якого дослухається землі і вода, птиця в небі і саме небо... А в цей час наді мною і саме небо: хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка...".

Поезія Стельмаха може багато зробити сьогодні для виховання любові до землі, хліборобської праці саме завдяки створенню неповторної атмосфери сільського побуту, який зближає дітей і батьків. Більшість віршів Стельмаха сюжетні, що надає їм особливої цінності як творам дитячої літератури.Не раз у творах Стельмаха, написаних за мотивами народних пісень, виступають реалії. Так, у колисанці "Край лісочка": !Трактор пісню все співає – злого вовка відганяє".Книжки для дітей: «Жнива» (1951); «Колосок до колоска» (1951); «Живі огні» (1954); «Весна-весняночка» (1955); «У сестрички дві косички» (1955); «В їжаковім вітряку», «Як журавель збирав щавель» (1957); «Бурундукова сім'я» (1963); «Цапків урожай» (1967); «Літо-літо» (1969).

В кінці 50-х на початку 60-х років в українську літературу прийшло чимало обдарованих прозаїків. Коло авторів дитячих книг поповнюється людьми найрізноманітніших професій. Поширюється, отже, і тематичне поле дитячої літератури-нові твори вносять до неї добре знайомий їм матеріал з різних життєвих сфер.

Серед найбільш обдарованих — Григір Тютюнник (1931 —1980). В одному із інтерв'ю письменник признався, що ідеалом для нього завжди були і залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах. Цей ідеал освітив його твори для дітей. Чимало з них — про війну, яка вривається жорстоким дисонансом в життя і почуття маленької людини (Климко в однойменній повісті, Харитон в «Облозі»). У тяжких обставинах війни розкривається те заповітне, що лежить на дні душі героїв письменника, що робить їх здатними на героїчні вчинки («Климко»). Драматична напруга творів Г. Тютюнника величезна і тоді, коли йдеться не про війну, а про інше зло, яке несуть з собою байдужість, жорстокість, власницька обивательська психологія. Вразливий, обдарований ніжною вдачею Павло з повісті «Вогник у степу» мало не загинув від руки байдужої, бездушної людини. Яскраві дитячі образи виведені в численних оповіданнях Г. Тютюнника, лейтмотивом яких можуть бути слова тітки Ялосовети ( «Вогник у степу») «Усі люди красиві, як добрі…»

Для маленьких читачів письменник написав оповідання про людей, які не мислять себе без природи. «Лісова Сторожка», «Бушля», «Ласочка», «Степова Братія». Поетична розповідь, якій чужа описовість, невелике коло персонажів, наділених стислими влучними характеристиками, гумор – все це надає оповіданням і казкам Г. Тютюнника свіжості і принадності.

Василь Сухомлинський (1918-1970) дуже дбав, щоб художнє слово залишало «глибокий слід у дітей», стало «школою емоційно-морального виховання». Яскраві суспільно-етичні та естетичні ідеали втілено у його власних казках та оповіданнях, що були видруковані посмертно у збірках «Гаряча квітка» (1978) і «Куди поспішали мурашки» (1981). Розвиваючи традиції Л. Толстого, К. Ушинського, В. Сухомлинський дає в невеликих за обсягом творах (мініатюрах) цікаві сюжети і образи виразного педагогічного звучання («Ледача подушка», «Лялька під дощем», «Я вирощу внучку, дідусю»). Але повчання не засушує емоцію, а ще яскравіше підкреслює поетичність сприймання дитиною світу. Про троянду, що цвіте серед снігів, Оля говорить: «Вона гаряча, їй не страшно» («Гаряча квітка»). Малий Сергійко, виконавши прохання брата-солдата, збагнув, що таке відчуття рідної домівки («Пшеничний колосок»). У всіх творах уславлюється людська доброта, самовідданість, краса душі