36-37. З ЯКИХ ЧАСТИН СКЛАДАЄТЬСЯ ПЛАН ЕВАКУАЦІЇ. ЗМІСТ ТЕОРЕТИЧНОЇ ЧАСТИНИ ПЛАНУ ЕВАКУАЦІЇ.

Текстова частина. Виконується у вигляді таблиці (№ п/п перелік і порядок дій, виконавець). Також може оформлятися у вигляді інструкцій або пам'яток про дії при пожежі. У документі мають бути відзначені наступні моменти:1) Оповіщення про пожежу;2) Організація евакуації;

3) Перевірка - чи всі люди покинули приміщення;4)Перевіркаспрацьовування систем пожежної автоматики;.

Дії в разі не спрацьовування систем автоматики:5) Гасіння пожежі;6) Евакуація майна.Призначати виконавців слід виходячи з можливостей людей. При відпрацюванні плану евакуації слід проводити хронометраж. Необхідно передбачати дублювання. Під таблицею мають бути підписи осіб, що склали план евакуації і підпису співробітників, ознайомлених з ним.

Умовні графічні позначення

№

з/п Найменування Символ за

ГОСТ 28130-89 Символ за

ГОСТ 12.1.114-821 Переносний вогнегасник2 Переносний водяний вогнегасник3 Переносний АВС-порошковий вогнегасник4Переносний вуглекислотний вогнегасник

5 Пересувний ВС-вогнегасник

6Телефон Ручний пожежний сповіщувач

Кран пожежний

9 Головний евакуаційний шлях

10 Запасний евакуаційний шлях

11 Основний вихід

12 Запасний вихід

13 Знак просторової орієнтації “Ви перебуваєте тут”

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН ЕВАКУАЦІЇ

Різновидом загального плану евакуації є індивідуальний план евакуації, розробка якого потрібна для кожного кабінету, класної кімнати. Індивідуальний план евакуації містить графічну і текстову частини.

Графічна частина. Графічна частина складається так само, як для загального плану евакуації, але дороги евакуації наносять для конкретної кімнати, кабінету.

Текстова частина. Текстова частина індивідуального плану евакуації містить перелік дій відвідувачів на випадок пожежі і коротку пам'ятку про заходи пожежної безпеки.

ПЕРІОДИЧНІСТЬ ВІДРОБІТКУ ПЛАНУ ЕВАКУАЦІЇ

«Без практичного відробітку план евакуації залишається непотрібним, формально складеним і незнайомим для співробітників документом». Згідно з правилами пожежної безпеки в Україні на об'єктах з масовим перебуванням людей (50 і більш за чоловік) практичні тренування по відробітку планів евакуації повинні проводитись не рідше за один раз в півріччя.

Згідно з правилами пожежної безпеки для міста Києва, практичний відробіток інструкцій і планів евакуації повинен проводиться:

- в будівлях і спорудах (окрім житлових будинків) – не рідше за один раз в півріччя;

- на об'єктах з масовим перебуванням людей (50 чоловік і більш) – не рідше за один раз в квартал;

- в школах і дитячих дошкільних установах – не рідше за один раз в місяць.

ЖУРНАЛ ВІДРОБІТКУ ПЛАНУ ЕВАКУАЦІЇ.

Проведення навчань повинне фіксуватися в журналі відробітку плану евакуації. У журнал заносяться: дата проведення навчань, ввідна інформація (наприклад, спрацьовування систем пожежної автоматики або виявлення пожежі (ознак пожежі співробітником), загальний час евакуації, хронометраж окремих епізодів евакуації, а також виявлені недоліки і позитивні приклади дій людей при пожежі. На основі розбору учбової евакуації, приймаються заходи по підвищенню рівня пожежної безпеки будівлі.

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО СКЛАДАННЮ ПЛАНІВ ЕВАКУАЦІЇ.

Плани евакуації повинні складатися зважаючи на особливості поведінки людей при пожежі, об'ємно-планувальні вирішення будівлі (розміри і тип комунікаційних доріг і тому подібне) надійності доріг евакуації (наприклад, в будівлі серед декількох сходовий кліток, деякі надійніші оскільки постійно експлуатуються, завжди відкриті, мають протидимний захист). Слід також враховувати потужності сформованих людських потоків, режим експлуатації будівлі, що склався, активні і пасивні системи пожежної безпеки. При складанні плану евакуації рекомендується спиратися на розрахунок динаміки небезпечних чинників пожежі і параметрів руху людей.

38-39. ПОРЯДОК РОЗРАХУНКУ ШТУЧГОГО ОСВІТЛЕННЯ МЕТОДОМ КОЕФІЦІЄНТІВ ВИКОРИСТАННЯ СВІТЛОВОГО ПОТОКУ.

Для розрахунку загального рівномірного освітлення при горизонтальній робочій поверхні основним є метод коефіцієнта використання світлового потоку, що враховує світловий потік, відбитий від стелі і стін.

Світловий потік лампи Фл (лм) при лампах розжарювання або світловий потік групи люмінісцентних ламп розраховують по формулі:

Фл=100Ен*S*Z*k/(N), де

Ен=нормована мінімальна освітленість,

S - площа освітлювального приміщення, м2

Z - коефіцієнт мінімальної освітленості, рівний Еср/Еmin, значення якого для ламп розжарювання і ДРЛ =1,15; для люмінісцентних = 1,1.

к - коефіцієнт запасу (по таблиці СНиП)

N - число світильників в приміщенні

- коефіцієнт використання світлового потоку ламп, що залежить від ККД, кривої розподілу сили світла світильника, коефіцієнтів відбиття стелі п , стін с та робочої поверхні, висоти підвісу світильників і показника приміщення і. Коефіцієнт вибирають по таблицях СНиП.

Користуючись цією формулою можна розраховувати необхідну кількість світильників.

Показник приміщення

і = АВ/Нр(А+В)

А і В - два характерних розміри приміщення;

Нр - висота підвісу світильників над робочою поверхнею.

Підрахувавши Фл (світловий потік ламп) підбирають стандартну лампу і вираховують ел.потужність всієї освітлювальної установки по формулі:

Р=Рл*n*Nd Де:

Рл - потужність лампи

n - число ламп в світильнику

Nd-кількість світильників

40. Як освітлення виробничих приміщень впливає на працівника.

Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світлу відводиться одне із чільних місць. Адже відомо, що майже 90% всієї інформації про довкілля людина отримує через органи зору.

Вплив світла на життєдіяльність людини вивчений досить добре. Воно впливає не лише на функцію зору, а й на діяльність організму в цілому: посилюється обмін речовин, збільшується поглинання кисню і виділення вуглекислого газу. Відомий сприятливий вплив природного освітлення на скелетну мускулатуру.

Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників відносяться: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість. До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об’єктом і фоном, видимість.

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати таким вимогам:

– створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

– не повинно бути засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

– забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

– не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

– повинен бути достатній, для розрізнення деталей, контраст поверхонь, що освітлюються;

– не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);

– повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв’язку з довкіллям.

Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях.