II відміни мають паралельні

закінчення -ові, -еві (-єві) і -у,

-ю: писати ректорові (ректору ),

рекомендувати деканові (декану

, відповісти директорові (директору).

Якщо в тексті поряд розташовано

кілька іменників чо­ловічого роду у

формі давального відмінка однини

, то ре­комендують варіювати закінчення:

Надсилаємо керівни­кові навчального

закладу Петру Олександровичу

Шевчен­ку повідомлення.

Кличний відмінок

В українській мові використання у

звертаннях форм називного

відмінка, що властиво російській

мові, є ненор­мативним, отже,

варто послуговуватися

кличним відмін­ком: Василю

Васильовичу, Петре Пилиповичу,

Анатолію Івановичу, Ганно

Василівно, Наталю Олександрівно,

Те­тяно Володимирівно тощо.

Прикметник

Часто порушення морфологічних

норм у сучасній ук­раїнській

мові трапляється через

неправильне творення

якісних прикметників.

Ступенювання прикметників

Прикметники мають вищий і

найвищий ступені порів­няння.

Вищий ступінь прикметників

утворюють додаванням: а)

суфікса -іш- або -ш- до

основи чи кореня звичайної

фор­ми якісного прикметника:

нов-іш-ий, повн-іш-ий, син-іш-ий,

дешев-ш-ий, солодший; б)

слів більш, менш до звичай­ної

форми якісного прикметника:

більш вдалий, більш гли­бокий,

менш вередливий.

Найвищий ступінь прикметників

утворюють додаван­ням: а)

префікса най- до форми вищого

ступеня: найбіль­ший, найкраща,

найменше; б) слів найбільш,

найменш до звичайної форми

якісного прикметника:

найбільш зруч­ний, найбільш

стійка, найменш приємне.

Для підсилення вживають

при формах найвищого сту­пеня

прикметників частки що і як.

Пишуть їх з прикмет­никами разом:

щонайсильніший, якнайбільший, якнай­швидший.

Для офіційно-ділового стилю

мовлення характерна складена

форма ступенів порівняння прикметників.

Активні та пасивні дієприкметники

Переклад з російської та польської мов

дієприкметни­ків і дієприкметникових

зворотів українською мовою

під­порядкований таким правилам:

Пасивні дієприкметники російської

мови на -м(ий) в українській мові

змінюють дієприкметники на -н(ий).

На­приклад: производимый (рос.) —

вироблюваний (укр.); не­достижимый (рос.)

— недосяжний (укр.).

Активні дієприкметники теперішнього

часу російсь­кої мови відтворюють

прикметники українською мовою:

навколишній, життєствердний, руйнівний.

Активні дієприкметники минулого

часу пишуть із суфіксом -л:

посивілий, завислий.

Російські активні дієприкметники

перекладають в українській мові

як іменники: работающий —

працівник; играющий — гравець.

Норми вживання числівників

у фаховому мовленні

За значенням та граматичними

ознаками числівники поділяють

на кількісні й порядкові

. Кількісні числів­ники

відповідають на запитання скільки? і

означають назви абстрактних чисел

чи кількість предметів.

Розрізня­ють такі групи

кількісних числівників: власне кількіс­ні

(сім, дванадцять, тисяча), збірні

(двоє, восьмеро, де­сятеро), дробові

(одна третя, дві сьомих), неозначе­но

-кількісні (чимало, кільканадцять).

Порядкові числівники відповідають

на запитання котрий? і означають

порядок предметів при лічбі або їх

місце в ряду однорідних.

За будовою числівники

поділяють на прості (вісім, тре­тій, двоє),

складні (п'ятдесят, шістсот) та

складені, утво­рені з кількох слів

(сто вісімдесят шість, двадцять три).

Відмінювання числівників

Відмінювання кількісних числівників

За нормами української літературної

мови відмінюються всі розряди числівників.

Поширеними помилками усного мовлення

є вживання ненормативних форм числівників,

неповне відмінювання складених і складних числівників.

Відмінювання порядкових числівників

1. Порядкові числівники відмінюються,

2. як прикметники твердої групи

3. (п'ятий, п'ятого, п'ятому, ... ;

4. сотий, сотого, сотому,...),

5. лише числівник третій

6. відмінюється, як прикметник

7. м'якої групи (третього, третьому,...).

2. У складених порядкових числівниках

відмінюється тільки остання складова

частина: тисяча дев'ятсот п'ятдесятий рік

Синонімія числівників

1. Синонімічні відношення існуют

2. ь між кількісними і збірними числівниками

3. : два хлопці — двоє хлопців, два відра

4. — двое відер. Вибираючи грама­тичний

5. синонім, треба зважати на семантичні,

6. функціональностилістичні особливості

7. двох розрядів числівників.

Збірні числівники виражають кількість

предметів як сукупність, як о.піс ціле: трос синів,

п'ятеро робітників, двадцятеро

співробітник Кількісні

числівники позначають

роздільну кількість, а також

уживаються як назви числа і

цифри: сто зошитів,

сорок метрів, дев'ять

ділиться на три. Збірні

чи­слівники

вживаються для позначення

невеликої кількості (двоє— двадцятеро,

тридцятеро). Вони не можуть

бути компонентами складених

числівників. отже,

такі словосполучення як

сто п'ятеро учнів, сорок

двоє студентці і порушенням норми.

Кількісні числівники не

мають обмежень у

вираженні кількісних понять.

Збірні числівники широко

використовуються в

розмовній мові та мові художніх

творів. Науковому й офіційно-

діловому стилям вони не властиві.

Кількісні числівники належать

до стилістично нейтральних одиниць

і вони використовуються у будь

-якому стилі.

2. Збірні іменники від двоє до

восьмеро утворюють здрібніло-

пестливі форми: двійко, трійко,

четвірко, п'ятірко, шестірко, семірко

, восьмірко; двоєчко, троєчко

. Такі форми є приналежністю

розмовного мовлення.

3. Синонімами числівників

можуть виступати іменники з

числовим значенням: десять

, десятеро — десяток; дванадцять

, дванадцятеро— дюжина; сто —

сотня; одна друга — половина, одна

третя — третина, одна четверта —

чверть. Іменники десяток, дюжини, сотня

властиві розмов­ному мовленню.

4. Збірні числівники обидва, обоє,

обидві синонімічні займенниковим

виразам: «і цей і той», «і один і другий»,

«і ця і та», «і одна і друга».

Синтаксичні норми

і культура фахового мовлення

Офіційно-діловий

стиль передбачає

точний, чіткий, ло­гічний

виклад думки шляхом

використання синтаксич­них

конструкцій (словосполучень і речень).

Вибір варіантів побудови простих

і складних речень ре­гулюють

синтаксичні норми. їх вивчають у

межах такого мовознавчого

розділу як синтаксис.

Синтаксис — розділ граматики

, що вивчає будову простих і

складних речень, їх типи, форми

та умови вживання.

Мовним засобам офіційно-ділового

стилю властиві кон­серватизм і сталість

через його незначну експресивність.

Тому мова ділових паперів

характеризується великою кіль­кістю

словосполучень, які є мовними

кліше: доводжу до вашого відома

, у зв'язку з, прошу надати.

Комунікативній функції ділового

мовлення прита­манний іменний

характер (вживання іменникових

сло­восполучень). У діловому професійному

мовленні широ­ко використовують

віддієслівні іменники, основним

завданням яких є уникнення

двозначності: з метою створення

— створити, шляхом відновлення

— відно­вити.

Для офіційно-ділового стилю

характерне використан­ня

простих речень. Речення

ділових паперів має прямий

порядок слів, що передає загальний

зміст без спеціального виділення

окремих його елементів. Підмет

завжди стоїть перед присудком,

узгоджене означення —

перед означува­ним словом,

неузгоджене — одразу

після нього. Вставні слова

стоять на початку речення,

оскільки вказують на

ви­словлену раніше думку,

систематизують виклад,

поясню­ють окремі слова

та словосполучення.

Непрямий порядок слів у

ділових паперах доцільний

лише в тому разі, коли

логічний наголос падає

на присудок.

Присудок вживають здебільшого

у формі теперішнього часу зі

значенням позачасовості, постійності

. Поширені пасивні конструкції, у

яких вибір присудка обмежується

лексичним значенням підмета:

Ознакою офіційно-ділового

стилю є розміщення кількох

слів підряд в одному відмінку,

найчастіше в родовому чи орудному.

Синтаксис ділової документації

характеризується на­явністю узвичаєних

інфінітивних конструкцій, неозначе­но

-особових та безособових речень

резолюційного змісту: допускаються до

захисту роботи,

Із метою економії висловлювання й

точності відтворен­ня думки в

документах поширені дієприслівникові

та діє­прикметникові звороти. Дієприслівникові

звороти не вжи­вають на позначення умови,

часу і причини. У таких випадках їх замінюють

підрядними конструкціями. Дієприкметникові

звороти в офіційно-діловому стилі використовують

з метою уточнення інформації.

Для ділових паперів характерне використання

непря­мої мови. Пряма мова має місце тоді,

коли цитують розпо­рядчий документ,

законодавчий акт тощо.

У простому реченні не завжди можна

відобразити складність взаємозв'язків між

фактами, ієрархічну послі­довність, тоді

послуговуються складними реченнями.

У діловому мовленні складне речення

використовують обмежено, оскільки офіційно

-діловий стиль тяжіє до системності й лаконічності.

Різні типи синтаксичних струк­тур сприяють

якнайточнішому вираженню змісту ділових

паперів та передаванню різноманітнихлогічних відношень.

Для зв'язку компонентів думки у складних

реченнях найчастіше з-поміж різних типів

синтаксичних одиниць обирають

займенникові зв'язки (цей, такий, той тощо).

Поширеними синтаксичними конструкціями

у ділових паперах є складносурядні реченн

зі сполучниками а, але, і.