- •Політологія (екзамен)
- •Придмет, структура і функції політології. Основні політологічні критерії та методи дослідження.
- •Форми державного правління та їх характеристика. Форма державного правління в Україні.
- •Політика як соціальне явище: причини виникнення зміст та суть.
- •Типи політичних режимів та їх характеристика.
- •Причини зростання політизації суспільного життя в посттоталітарних державах.
- •Особливості парламентської республіки. Британська модель парламентської системи.
- •Суть, структура і особливості політичної влади.
- •Критерії та принципи демократичної організації суспільства.
- •10. Політичні концепції українських мислителів поч. ХХст.
- •11. Політичні концепції у Києво-Могилянській академії
- •12. Концепція розподілу державної влади і проблеми її реалізації в Україні.
- •13. Суть, структура та функції політичної діяльності
- •14. Структура і співвідношення державних органів влади в умовах призедентської республіки. Призидентська республіка сша.
- •15. Роль і значення української національної ідеї.
- •16. Становлення та розвиток багатопартійного Україні
- •17.Сутність, структура і функції політичної системи
- •18. Типологія політичної влади. Особливості політичної влади в Україні
- •19 Політичні інститути, їх класифікація взаємодія і роль в політичній системі суспільства . Політичні інститути в Україні
- •20.Партійні системи та їх роль у функціонуванні політично влади
- •21 Роль політичної свідомості і політичної культури в функціонуванні політичної системи суспільства.
- •22. Економічна влада
- •23. Держава як базовий інститут політичної системи
- •24. Лібералізм і неолібералізм.
- •25 Суть правової держави і шляхи її побудови в Україні
- •26.Політичні і економічні принципи неоконсерватизму.
- •27. Політичні ідеї Кирило мефодіївського братства
- •28. Основні форми і методи політ. Діяльності лобізм екстремізм,конформізм
- •29.Основні ознаки, функції ,класифікація політичних партій
- •30. Актуальні проблеми розбудови сучасної Української держави.
- •31. Комуністичний рух: виникнення, програмні цілі та причини кризи
- •32. Націоналізм та різновиди його доктрин
- •33. Суб’єкти політичного життя та їх типологія
- •34. Політичні партії та громадянські організації України
- •35. Політичні відносини : поняття, види та роль у функціонуванні політичної системи суспільства
- •36. Особливості розвитку сучасного політичного процесу
- •37. Форми державного устрою та їх характеристика
- •38. Соціал-демократичний рух: виникнення, програмні цілі, практичні досягнення.
- •39. Політичні принципи і норми як компоненти політичної системи суспільства
- •40. Основні концепції виникнення держави
- •41.Етапи розвитку світової політичної думки
- •42. Пряма і представницька демократія. Поняття парламентаризму.
- •44) Поняття нації. Формування та розвиток української нації.
- •45) Національно-політична думка у другій половині хіх — на початку хх століття
- •46) Україна в сучасному геополітичному просторі
- •47) Політичної системи України
- •48) Суб'єкти міжнародних відносин та їх типологія
- •49) Українська державность. Виникнення та етапи розвитку.
- •50) Політична культура України: історія розвитку і сучасність
- •51) Політична думка Стародавнього світу
- •52) Україна в системі сучасних міжнародних відносин
- •53)Політична думка епохи Відродження
- •54)Розвиток політичного процесу після прийняття Конституції.
- •55) Політично-правові вчення в Німеччині у XVIII—XIX ст.
- •56) Роль держави в політичній системі суспільства
- •57 Бекон і Локк про державу та правові основи людського буття
- •58 Закономірності розвитку міжнародних відносин
- •59. Макіавеллі в політиці
- •60 Поняття політичного лідерства
- •61 Конституція україни як втілення демократичної моделі розвитку суспільства
- •62 Оон.- структура та функції
- •63 Історичні етапи формування політології
- •64 Виборчі системи
- •65. Новий виборчий закон в Україні.
- •66. Національні відносини в Україні.
- •67 Взеємодія політики та економіки
- •68. Громадянське суспільство та його взаємодія з державою.
- •69 Конституційні форми участі громадян у політичному житті
- •70 Тоталітаризм
63 Історичні етапи формування політології
Політична партія (від лат. Pars – частина, група, відділ) – політичний інститут, що представляє інтереси та цілі різноманітних суспільних груп. Через цей інститут люди висловлюють свої групові вимоги до держави, спілкуються та взаємодіють з нею .Феномен політичної партії досліджували Г. Бюрдо, К. фон Бойме, М. Дюверже, Дж. Лапаламбара, Дж. Сарторі та ін. Партія – це організація, тобто достатньо довго діюче об'єднання людей. Довготривалість існування організації дозволяє відокремити її від фракцій або клік, які виникають та зникають разом зі своїми організаторами. Мета партії – завоювання та здійснення влади. Саме це виокремлює їх від груп тиску та суспільних організацій. У структуру політичної партії входять:–лідерпартії;–партійнабюрократія;–мозковийштаб;–партійнаідеологія;–партійнийактив;– рядові члени партії. Політичні партії повинні складати гармонійну цілісність як у власних межах, так і в зв'язках з електоратом і владою. Життєздатність політичних партій визначається якісними і кількісними характеристиками зв'язку електорату з партійним лідером, партійною структурою та усвідомленням потенційними виборцями партійної програми. Найчастіше провідну роль тут відіграє партійне лідерство, здатне компенсувати низьку ефективність організаційних, кадрових і програмно-цільових ресурсів партії. Наявність у політичній партії сильного харизматичного лідера створює можливості компенсувати низьку функціональність партії та програми, але, з іншого боку, може сприяти перетворенню всієї структури на систему обслуговування вузько корпоративних інтересів лідера та соціальної групи, що його підтримує.
64 Виборчі системи
Виборча система — це порядок формування виборних органів держави та органів місцевого управління (самоврядування) на основі конституції та законів. Розрізняютьтаківиборчісистеми:мажоритарна,пропорційна, змішана.Мажоритарна система — система визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) отримують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються не обраними. Мажоритарні системи можуть бути: а) відносної більшості (обраним вважається депутат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, а у випадку рівності голосів питання вирішується шляхом жеребкування або проведенням повторних виборів ( більшість країн світу); б) абсолютної більшості (обраним вважається депутат, за якого проголосувало більше половини виборців, що прийшли на вибори, тобто 50% + 1 голос. У разі, якщо жоден кандидат не набрав необхідної кількості голосів, організовуються повторні вибори, в яких беруть участь 2 кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів (Франція, вибори Палати представників Австралії); в) мажоритарна система кваліфікованої більшості (обраним вважається кандидат або список, який отримав певну кваліфіковану більшість голосів виборців, яка є більшою за абсолютну. Пропорційна система (лат. proportio — співрозмірність) — система визначення результатів виборів, при якій депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості поданих за них голосів виборців у багатомандатному окрузі. Тобто чим більший відсоток голосів отримала партія на виборах, тим більший відсоток депутатів вона буде мати у парламенті.За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють пропорційні системи: а) з жорсткими списками; б) з префенціями; в) з напівжорсткими списками. При застосуванні жорстоких списків виборець голосує за список партії в цілому. У виборчому бюлетені вказуються тільки назви партій, певна кількість перших кандидатів за партійним списком (Іспанія, Ізраїль, Україна). Система префенцій (лат. praeferre — перевага) надає можливість виборцю голосувати не лише за конкретну партію, а й робити помітку навпроти номеру того кандидата від цієї партії, якому він віддає свій голос Система напівжорстких списків передбачає можливість голосування як за списком у цілому, так і визначати префенції, помітивши або вписавши прізвища одного чи кількох кандидатів(Змішана система — система визначення результатів виборів, яка передбачає поєднання у собі елементів мажоритарної та пропорційної систем. Використовується у понад 20 країнах світу.
Одним із найпоширеніших варіантів змішаної системи є рівне комбінування, що передбачає обрання половини депутатів мажоритарним шляхом, а іншої — пропорційним. Так обираються парламенти ФРН, Литви, Болгарії, Грузії, України. Але існують і інші: а) система з єдиним голосом (у багатомандатному окрузі виборець голосує лише за одного кандидата, а не за список); б) система з обмеженим голосуванням (виборці мають право обирати кількох кандидатів з одного бюлетеня, але їх має бути менше ніж кількість місць для заповнення (вибори в Україні до обласних рад);
