2. Типи політичних режимів та їх характеристика.

Поняття "політичний режим" можна визначити як систему способів і методів управління певним державно організованим суспільством або як систему способів і методів взаємодії суспільства та органів політичної влади. Серед типологій політичних режимів найпоширенішою в світовій політичній науці й традиційною для вітчизняної політології є та, яка полягає у протиставленні демократії різним недемократичним режимам. Авторитарний політичний режим характеризується тим, що: 1) у діяльності органів політичної влади переважають методи командування, відвертого диктату; 2) з процесу прийняття та реалізації політичних рішень повністю або в основному вилучено метод знаходження компромісу, взаємного погодження (в ході обговорення) різних позицій; 3) органи політичної влади мають дискреційні повноваження, тобто право, виходячи з власного розуміння політичної до цільності, діяти на свій розсуд, у тому числі з порушенням норм закону; 4) виконавчі органи наділені широкими законодавчими повноваженнями; 5) обмежена або відсутня сфера застосування принципу гласності у діяльності органів політичної влади; 6) обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, а також юридичні гарантії їх забезпечення. Тоталітарний політичний режим має такі ознаки: 1) жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема, перетворення людини на додаток до механізмів влади; 2) відсутність легальної опозиції; 3) наявність обов'язкової для всіх офіційної ідеології; 4) нетерпимість до політичного інакомислення; 5) примітивізація політичної культури, всієї сфери гуманітарних знань. Охлократичний політичний режим характеризується: 1) некомпетентністю політичної влади, презирливим ставленням до знань і досвіду світової цивілізації, зокрема постійними намаганнями неадекватними реальній ситуації простими засобами і дуже швидко розв'язувати складні проблеми суспільного життя, що потребують для свого вирішення тривалої копіткої праці; 2) відсутністю у представників органів політичної влади реального почуття громадянської відповідальності перед народом своєї країни та світом; 3) апеляціями політичної влади до широких народних мас для підтримки та рекрутуванням значної частини правлячої політичної еліти із "соціальних низів" та "маргінальних верств" суспільства. Представники останніх прагнуть швидко підвищити свій соціальний статус та поліпшити матеріальне становище. Після характеристики цих режимів можна дати докладніші ознаки демократичного політичного режиму. Він являє собою систему таких принципів взаємовідносин політичної влади та суспільства. Розгляд типів та різновидів політичних режимів не слід обмежувати лише протиставленням "демократичні — недемократичні". Це лише одна з можливих систем координат. До інших систем належать такі класифікації: 1) постійні та тимчасові; 2) нормального та надзвичайного функціонування; 3) конституційні та неконституційні; 4) режими функціонування правової держави, революцій ної законності та сваволі (відсутності законності); 5) світські, релігійні та атеїстичні; 6) безпартійні, одно-, дво- та багатопартійні; 7) цивільні та військові; 8) режими, що мають досить стабільну і надійну внутрішнюопору, та такі, які потребують постійної підтримки ззовні; 9) режими, що спираються лише на національні (тобто не на іноземні) інституції влади, та ті, які підтримуються за допоїмогою діючих на території даної країни політичних інституцій, котрі представляють закордонні сили;