Структура сучасної мережі Internet.

Діяльність NSFNET повинна була припинятися поступово, у кілька етапів, зі збереженням існуючих з'єднань між різними державними інститутами й агентствами. Інфраструктура мережі Internet сьогодні — відхід від концентрованого ядра мережі (як це було в NSFNET) до більш розподіленої архітектури, яка управляється в основному комерційними провайдерами, такими як UUNET, Qwest, Sprint і тисячі інших. Всі вони з'єднуються один з одним через точки обміну трафіком або напряму. На Рис. 2 представлена сучасна структура мережі Internet.

Сучасна опорна мережа Internet являє собою об'єднання провайдерів Internet, у яких в декількох регіонах є вузли, називані точками присутності (Points Of Presence — POP). Це — об'єднання точок присутності й сукупність каналів, які з'єднують їх між собою. Всі підключення клієнтів до провайдерів Internet здійснюються саме через сервери доступу або інші засоби хостинга, розташовані на POP провайдера. Іноді клієнти й самі можуть бути одночасно провайдерами Internet (їх називають субпровайдерами).

Провайдери, в яких є точки присутності в більшості регіонів США, вважаються національними провайдерами (national provider). Провайдери, які обслуговують певний регіон США, називаються регіональними провайдерами (regional provider). Вони з'єднуються один з одним через одну або декілька точок обміну трафіком. Клієнти, підключені до одного провайдера, можуть спілкуватися по мережі із клієнтами іншого провайдера завдяки точкам доступу до мережі (Network Access Points — NAP) або через безпосереднє мережне з'єднання між двома провайдерами. Термін сервіс-провайдер Internet (Internet Service Provider — ISP) зазвичай використається стосовно до компанії, яка забезпечує підключення до мережі Internet інших провайдерів або кінцевих користувачів. Термін мережний сервіс-провайдер (Network Service Provider — NSP) традиційно ставиться лише до провайдерів, які забезпечують підключення до опорної мережі передачі даних. Однак сьогодні термін NSP все частіше вживається у зв'язку із провайдером, представленим в NAP, і який обслуговує опорну мережу.

Відповідно до термінології NSF, точка доступу до мережі (NAP) — це високошвидкісний комутатор або мережа комутаторів, до якої підключається певне число маршрутизаторів для обміну трафіком. Будь-яка NAP повинна працювати зі швидкістю не нижче 100 Мбіт/с і мати можливість підвищення пропускної здатності по запитах або залежно від навантаження. Робота кожної NAP при передачі трафіка від одного провайдера іншому повинна бути так само прозора й проста, як робота Атм-коммутатора (45 Мбіт/с) або комутатора FDDI (100 Мбіт/с).

Концепція побудови NAP заснована на застосуванні точок обміну трафіком FIX і CIX, які були створені у свій час навколо магістральних кілець FDDI для підключення мереж на швидкостях до 45 Мбіт/с. Трафік через NAP вже не має обмежень з боку Зводу правил, тобто це може бути не тільки інформація в інтересах освітніх або дослідницьких установ. Всі мережі при підключенні до NAP автоматично одержують дозвіл на обмін трафіком з іншими мережами, не порушуючи при цьому ніяких законів і правил.

Мережеві пристрої глобальних мереж

Під час передачі даних телефонними каналами зв’язку використовуються модеми. Модем — це пристрій, який перетворює цифрові сигнали на аналогові і навпаки. Модеми бувають з амплітудною, частотною та фазовою модуляціями. Методи передачі — асинхронний, синхронний. Апаратна реалізація модемів можливі внутрішня та зовнішня. Внутрішні модеми являють собою плату, яка вставляється у системний блок комп’ютера. Зовнішні модеми підключаються через COM-порти.

Управління функціонуванням модемів відбувається за допомогою спеціального програмного забезпечення. Такі системи як Microsoft Office у своєму складі містять відповідні програми.

Вузли комутації — це процесори, що виконують проміжну обробку пакетів та їх подальшу маршрутизацію.

З’єднання різних мереж між собою відбувається за допомогою мостів, шлюзів та маршрутизаторів.

Міст — це пристрій, що з’єднує дві мережі, які побудовані за різними технологіями. Міст виконує перерозподіл інформаційних потоків між мережами.

Маршрутизатор — це пристрій, що маршрутизує дані між мережами як з однаковою технологією, так і з різною. Він визначає оптимальний маршрут передачі даних.

Шлюз — пристрій для з’єднання локальних та глобальних мереж. Вважаючи, що глобальні та локальні мережі мають різні протоколи передачі даних, шлюзи застосовуються для перетворення даних з одного формату на інший. Шлюзи також можуть використовуватись для підключення робочих станцій до глобальних мереж.