- •10 Принципів Глобального Договору
- •5. Законодавство Євросоюзу в сфері охорони праці можна умовно розділити на дві групи:
- •6. Міжнародна Організація Праці (моп) є однією з багатосторонніх структур, що успішно виконують свій мандат з нагляду за безпекою людини та її здоров’ям на виробництві.
- •8. Соціальний діалог в україні
- •9. Стан безпеки праці в україні
- •13. Технологічний прогрес й інтенсивний тиск конкуренції стрімко змінюють умови праці, його процеси й організацію.
- •14. Розробка системи управління охороною праці (суоп)
- •16. Політика в галузі охорони праці
- •17.Економічна ефективність визначається з метою:
- •18. План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій – плас
- •20. Оцінка стану безпеки праці в організації.
- •21. Стимулювання за досягнуті результати
- •22. Порядок заохочення працюючих за дотримання вимог охорони праці
- •24. Органи державного нагляду за охороною праці. Основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
- •25.Завдання страхування від нещасного випадку. Принципи та види страхування.
- •26.Суб’єкти та об’єкти страхування. Види страхування. Страховий ризик і страховий випадок.
- •27.Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду
- •30. Страхові тарифи. Страхові виплати. Обов'язки та права суб'єктів страхування від нещасних випадків
- •33.Розслідування та облік нещасних випадків
- •35. Опитування потерпілого, свідків та посадових осіб
- •36. Визначення причин нещасного випадку
- •37. Методи дослідження виробничого травматизму
- •38. Профілактика нещасних випадків. Загальні положення
- •40. Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.
- •41.Загальні вимоги безпеки в галузі до виробничого обладнання та технологічних процесів
- •42. Медичний оглядів працівників певних категорій
- •43. Безпека праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин
- •44. Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •45. Організація безпечної роботи електроустановок
- •46. Виділяють три системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки:
- •47. Вимоги до виробничих приміщень
- •48. Методи регулювання параметрів повітряного середовища є невід'ємною частиною загальнодержавного підходу до керування навколишнім середовищем.
- •52. Класифікація вибухо- і пожежонебезпечних зон
- •53. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
- •54. Протипожежні перешкоди
- •55. Основні причини виникнення горючого середовища і загорання в електричному устаткуванні
- •56. Утримання евакуаційних шляхів і виходів
- •57. Експертиза проектної документації на пожежну безпеку
- •58. Державний пожежний нагляд
- •59. Первинні засоби гасіння пожеж
- •60. Пожежна техніка.
- •61. Оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння.
- •62.Противопожежне водопостачання.
- •63. Забезпечення безпечної евакуації персоналу.
53. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
Ступінь вогнестійкості – це нормована характеристика вогне¬стійкості будинків і споруд, що визначається межею вогнестійкості основних будівельних конструкцій.
Вогнестійкість (вогнетривкість) – здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі.Ступінь вогнестійкості будівель та споруд залежить від меж вогнестійкості будівельних конструкцій та меж поширення вогню по них.
Межа вогнестійкості конструкцій – показник вогнистій¬кості конст¬рукції, який визначається часом від початку вогневого випробування за стандартного температурного режиму до настання одного з нормованих для даної конструкції граничних станів з вогнестійкості.
Втрата несучої здатності визначається заваленням конструкції або виникненням її граничних деформацій.
Втрата цілісності – це вид граничного стану конструкції за вогнестійкістю, що характеризується утворенням в конструкціях наскрізних тріщин або наскрізних отворів, через які проникають продукти горіння або полум’я.
Втрата теплоізолювальної здатності – вид граничного стану конструкції за вогнестійкістю, що характеризується підвищенням температури на поверхні, що не обігрівається, до встановлених граничних значень. Вона визначається підвищенням температури на поверхні конструкції, що не обігрівається, в середньому більше ніж на 140 оС або в будь-який точці цієї поверхні – більше ніж на 180 оС у порівнянні з температурою конструкцій до випробування.
Для колон, балок, ферм, стовпів межа вогнестійкості визначається тільки втратою несучої здатності конструкцій. Для зовнішніх несучих стін та покриттів – втратою несучої здатності та цілісності. Для ненесучих внутрішніх стін та перегородок – втратою цілісності та теплоізолювальної здатності. Для несучих внутрішніх стін та протипожежних перешкод – всіма трьома граничними станами.
Межею розповсюдження вогню по будівельних конструкціях визначають розміри пошкодження конструкції у сантиметрах внаслідок її горіння за межами зони нагрівання – у контрольній зоні. Будівлі та споруди за вогнестійкістю діляться на ступені, які визначаються мінімальними межами вогнестійкості основних будівельних конструкцій та максимальними межами розповсюдження по них вогню.Межі вогнестійкості та межі розповсюдження вогню по будівельних конструкціях визначаються на основі випробування зразків у спеціальних печах. Мінімальні межі вогнестійкості та максимальні межі розповсюдження вогню по будівельних конструкціях залежно від ступеня вогнестійкості будівель та споруд приведені у ДБН В 1.1-7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівнитцтва», який передбачає вісім ступенів вогнестійкості – І, ІІ, ІІІ, ІІІа, ІІІб, ІV, ІVа, V.
Підвісні стелі (за виключенням улаштованих у загальних коридорах, на сходах сходових кліток, вестибюлях, холах І – IV ступеня вогнестійкості) допускається заповнювати горючими матеріалами.Протипожежні перешкоди у будівлях та приміщеннях, до яких належать протипожежні стіни, перегородки, перекриття, двері, воро¬та, люки, тамбури, шлюзи та вікна, повинні виконуватися із негорю¬чих матеріалів.