- •1. Мета, завдання, об'єкт, предмет, методологічні основи. Економічне та соціальне значення охорони праці.
- •2 Основні етапи розвитку вчення про охорону праці . Роль вітчизняної науки. Зв’язок охорони праці з іншими дисциплінами.
- •3.Стан охорони праці виробничого травматизму і професійної захворювасті в Україні та інших країнах. Невиробничий травматизм.
- •4 Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
- •5 Основні поняття в галузі охорони праці.
- •6. Гарантії прав громадян на охорону праці та законодавча та нормативна база україни з охорони праці
- •Закон України "Про охорону праці"
- •Законодавство про працю
- •7 Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору та під час роботи
- •8 Обов’язки роботодавця (керівника)щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та обов’язки працівника за трудовим договором
- •9 Тривалість робочого часу на підприємстві, тривалість відпочинку
- •Соціальний захист працюючих
- •Медичні огляди певних категорій працівників
- •11 Охорона праці жінок
- •12.Охорона праці неповнолітніх
- •13 Охорона праці інвалідів
- •14 Нормативно-правові акти з охорони праці
- •15 Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці
- •16 Нормативні акти з охорони праці на окремих об’єктах
- •17 Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці
- •18 Організаційні питання з охорони праці. Поняття управління охороною праці
- •19 Державне управління охороною праці
- •Органи державного управління охороною праці
- •Система управління охороною праці
- •20 Повноваження Кабінету Міністрів України щодо охорони праці.
- •21 Повноваження Державного департаменту промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду
- •22.Повноваження міністерств та інших центральних органів державної і виконавчої влади в галузі охорони праці.
- •23 Повноваження місцевих державних адміністрацій рад народних депутатів обєднань підприємств охорона праці
- •24 Управління охороною праці на виробництві. Система управління системою праці на виробництві.
- •25 Задачі управління охороною праці. Планування робіт з охорони праці та контроль за її безпекою.
- •26 Методи управління в суоп
- •27 Основні функції охорони праці на підприємстві повноваження служби охорони праці на підприємстві
- •28 Комісія з питань охорони праці підприємстві.
- •29 Навчання з питань охорони праці
- •30 Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи Професійний добір та його медичне забезпечення
- •31 Державний нагляд за охороною праці. Громадський контроль за охороною праці
- •32 Економічні методи управління охороною праці
- •33 Фінансування охорони праці. Застосування матеріальних та моральних стимулів охорони праці
- •Стимулювання охорони праці
- •34 Відшкодування підприємствам, громадянам і державі збитків, завданих порушенням вимог щодо охорони праці
- •35 Виробничий травматизм, професійні захворювання,аварії їх розслідування та облік Розслідування нещасного випадку на виробництві.
- •36. Основні групи причин виробничого травматизмі і професійних захворювань
- •37. Спеціальне розслідування нещасних випадків
- •38. Розслідування та облік хронічних професійних захворювань і отруєнь
- •39.Розслідування та облік аварій
- •40. Визначення збитків пов'язаних з втратою працездатності працівників та доцільності проведення заходів з оп
- •41. Аналіз і прогнозування травматизму і професійних захворювань
- •42. Колективні та індивідуальні засоби захисті від дії небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища
- •43. Фізіологічні основи праці. Характеристика основних форм діяльності людини. Працездатність людини
- •45. Стомлення його причини та психофізіологічні механізми
- •46. Перевтома її механізми ступені розвитку та профілактика
- •47. Поняття та основні завдання гігієни праці та виробничої санітарії. Фактори трудової діяльності та умови праці
- •48.Мікроклімат виробничого середовища, його значення для здоров'я і працездатності
- •49. Загальне уявлення про мікроклімат, його оптимальні й допустимі норми
- •51. Хімічні фактори повітряного середовища робочого місця та основні джерела його забруднення
- •52. Шкідливі речовини та їх класифікація залежно від дії на організм людини
- •54. Гранично допустима концентрація шкідливих речовин. Класифікація шкідливих речовин за ступенем впливу на організм людини
- •55. Засоби захисту людини від шкідливих речовин
- •56. Природна вентиляція виробничих приміщень та її види
- •57. Механічна вентиляція виробничих приміщень її види.Вимоги до механічної вентиляції
- •58. Освітлення виробничих приміщень.Загаальне уявлення про освітлення та освітленість
- •59. Природне освітлення його значення та види. Коефіцієнт природного освітлення
- •60. Штучне освітлення та його види залежно від призначення та джерела світла
- •61. Робоче, аварійне, чергове, ремонтне, евакуаційне та охоронне освітлення
- •62.Кольорове оформлення виробничих приміщень як фактор підвищення продук-сті праці
- •63. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання. Захист від електромагнітнимх полів.
- •64. Загальна характеристика електромагнітних полів та джерело їх утворення
- •65.Дія електромагнітних полів на організм людини.Рівні допустимого опромінення
- •66.Інрфрачервоне випромінювання
- •68.Лазерне випромінювання
- •69. Іонізуюче випромінювання.Джерела, властивості та види іонізуючого випромінювання
- •70. Дія іонізуючого випромінювання на організм людини. Основні параметри іонізуючого випромінювання та його нормування
- •72. Вплив шуму, ультра- та інфразвуку на організм людини.
- •73.Вплив шуму на організм людини.
- •74.Ультразвук та його нормування.
- •75.Інфразвук та його нормування.
- •76.Вібрація. Характеристика вібрації та її види.
- •77.Гігієнічне нормування вібрації.
- •78. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, робочих і допоміжних приміщень.
- •79.Поняття та об’єкт аналізу технічної безпеки.
- •80.Безпека виробничих процесів. Технічні засоби безпеки.
- •81.Безпека при експлуатації посудин і систем, що працюють під тиском.
- •82. Безпека при експлуатації котельних установок.
- •83.Безпека при експлуатації трубопроводів.
- •84.Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах.
- •85.Безпека при експлуатації ліфтів.
- •86.Безпека на транспорті. Безпека при використанні автотранспорту.
- •87.Електробезпека. Поняття про електробезпеку. Дія електричного струму на організм людини.
- •88.Фактори, що впливають на наслідки ураження людини електричним струмом.
- •89.Класифікація приміщень за ступенем електробезпеки.Електробезпека.
- •90.Заходи і засоби електробезпеки.
- •91.Захист від статичної та атмосферної електрики.
- •92.Безпека при роботі з електронно-обчислювальними машинами.
- •93.Вимоги безпеки до електронно-обчислювальних машин та устаткування.
- •94.Вимоги безпеки під час експлуатації, обслуговування, ремонту та налагодження еом.
- •95.Поняття про пожежу. Основні причини пожеж та їх негативні наслідки.
- •96.Горіння, його характеристики та різновиди.
- •97.Розвиток пожежі. Класи пожеж.
- •98.Дії працівників на випадок пожежі та надання першої допомоги потерпілим.
- •99.Категорії виробництв та приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.
- •100.Протипожежні вимоги до улаштування та експлуатації електроустановок.
- •101.Пожежна профілактика та пожежна безпека.
- •102. Пожежна профілактика та пожежна безпека. Система попередження пожежі. Первинні засоби пожежогасіння.
- •103.Вогнестійкість будівель, споруд та шляхи її підвищення.
- •104.Обов'язки підприємств, установ, організацій, громадян щодо забезпечення пожежної безпеки.
- •105.Загальне уявлення про піротехнічні вироби та їх небезпечні чинники. Види піротехнічних виробів. Безпека при зберіганні та використанні піротехнічних виробів.
- •1. Мета, завдання, об'єкт, предмет, методологічні основи. Економічне та соціальне значення охорони праці.
12.Охорона праці неповнолітніх
Держава враховує певні фізичні, фізіологічні та інші особливості неповнолітніх і виявляє турботу про здоров'я молодого покоління. Законодавчо це закріплено, зокрема, в ст. 43 Конституції України. Законом України "Про охорону праці" забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років, на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджені МОЗ України (табл. 1.2).
Не допускається зараховувати на роботу осіб, молодших 16 років. Однак, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, які досягли 16 років, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається оформляти на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час після досягнення ними 14-річного віку, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (ст. 188 КЗпП).
Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). Усі особи, молодші 18 років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові (ст. 191 КЗпП).
Для неповнолітніх у віці від 16 до 18 років встановлений скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для 15-річних - 24-годинний.
Заробітна плата працівникам молодше 18 років за скороченої тривалості щоденної роботи сплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій за повної тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпП).
Щорічні відпустки неповнолітнім надаються в літній час або, за їх бажанням, у будь-яку іншу пору року (ст. 195 КЗпП). Тривалість такої відпустки - один календарний місяць.
Звільнення неповнолітніх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх (ст. 198 КЗпП).
13 Охорона праці інвалідів
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (стаття 172 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до зазначеного у разі застосування праці інвалідів роботодавець зобов'язаний враховувати рекомендації МСЕК, оскільки невиконання цих рекомендацій може призвести до погіршення стану здоров'я працівника-інваліда, за що він нестиме відповідальність.
Скорочена тривалість робочого часу регулюється статтею 51 КЗпП України, якою визначається перелік працівників, що мають право на скорочений робочий час, і встановлюється його тривалість.
Частиною п'ятою цієї статті передбачено, що законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Згідно з частиною п'ятою статті 6 Закону України "Про охорону праці" працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
Однак тривалість скороченого робочого часу для працівників-інвалідів не встановлена жодним законодавчим актом, в т. ч. ні статтею 51 КЗпП України, ні Законом України "Про охорону праці".
Тому, якщо у рекомендаціях МСЕК зазначено, що працівник-інвалід може працювати за своєю посадою на умовах "скороченого робочого дня", роботодавець на прохання інваліда зобов'язаний встановити йому неповний робочий час відповідно до ст. 172 КЗпП. Для цього працівник-інвалід подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ. У разі незгоди інваліда на переведення його на неповний робочий день роботодавець не має права в односторонньому порядку встановити йому неповний робочий день.
Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів впродовж тижня. Роботодавець зобов'язаний на прохання працівника, що має право на неповний робочий час, встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ст. 56 КЗпП).
Відповідно до підпункту 8 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. N 1317, міські, міжрайонні, районні комісії аналізують разом з лікувально-профілактичними закладами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, профспілковими органами умови праці з метою виявлення факторів, що мають негативний вплив на здоров'я і працездатність працівників, а також визначають умови та види діяльності, робіт і професій для хворих та інвалідів.
Тому з питання можливості роботи повний робочий день за займаною посадою (у разі незгоди на переведення на неповний робочий день) слід звернутися до МСЕК, яка встановила інвалідність та винесла трудові рекомендації.