Питання 24 Сучасна українська Держава.

1 грудня 1991 – референдум і 90% українців за Державу (Президентом вибрали Кравчука); 8 грудня у Мінську Кравчук, Єльцин і Шушкевич розпустили СРСР (21 грудня утворено СНД із 11 держав – без Грузії та Прибалтики). До кінця 1992 Україну визнали понад 100 країн світу (в тому числі США та Росія). Проблеи України : нема енергоносіїв (нафта, газ); 85% підприємств пов’язані з країнами СНД і не можуть працювати самі; важка промисловість складає 70% (на армію працює 50% промисловості і 80% науки). Претензії Росії до України: Крим, Чорноморський флот, борги за енергоносії, статус Севастополя, територіальні претензії (острів Тузла). 1997 підписано Договір про дружбу і співробітництво з Росією. Зразу ж після Акту Незалежності було прийнято ряд законів: про символіку, герб та гімн, про громадянство, про армію і кордони, інше. Вищим законодавчим органом є Верховна Рада, виконавчу владу представляє Президент та Уряд (рада міністрів на чолі з прем’єром); існує Верховний Суд та Генеральна Прокуратура. 1991 – президент Кравчук, 1994 – Кучма, 2004 – Ющенко (внаслідок «Помаранчевої революції»). 28 червня 1996 – Конституція України, а у вересні цього ж року введено гривню. Особливістю політичної ситуації України є наявність «партії влади» (апарат управління, тіньові комерційні структури, державні органи та організації), яка не є політичною, а просто бореться за владу під різними прапорами. У нас існує понад 100 партій, але кількість членів невелика, орієнтуються вони на лідера чи групу; соціальної бази нема, бо програми однакові; існують у великих містах і в центрі. Економіка - у нас було 3 основні шляхи розвитку: а) «шокова терапія» (Польща) при переході до капіталізму (повне ринкове регулювання і відпускання цін на все); б) формування ринку на основах старої системи і під керівництвом партії (Китай, В’єтнам, Монголія); в) еволюційний перехід до ринку (ми пішли по ньому). У зв’язку з тим, що ми були прив’язані до Росії, то в 1992 ми допомогли їй пройти період «шокової терапії»(за наш рахунок). Лібералізація цін 1992 року просто кинула економіку вниз, а реформи Кучми у 1994 просто загальмували падіння. Але з 1998 ми знову падаємо. Проблеми промисловості : відсутність фінансування; нема дешевих кредитів; великі податки; нема нормальних законів і ринку; ринки збуту втрачено; кадри погані і обладнання та станки застарілі. Проблеми села : нема фінансів та гарних кредитів; погані кадри і нема техніки; відсутня інфраструктура переробки і нема нормальних законів; нема ринків збуту продукції та допомоги держави у розвитку. Але основною проблемою є політична нестабільність і часта зміна політичного курсу України. Зовнішня політика : курс Кравчука був розрахований на західний напрям політики, але великим державам непотрібна сильна Україна (лише ринок збуту їх товарів, дешеві робочі руки та дешева сировина), тому він провалився. Кучма вирішив орієнтуватись на Росію, але вона використала нас при економічній кризі (цей курс теж провалився, бо Росія лишила імперсько-диктаторський зовнішній курс щодо України) – зросли ціни на енергоносії, з’явились торгові перешкоди та проблеми територіальні. Ющенко теж почав орієнтуватись на США та Європу, але знову даний курс провалився, бо ніякої підтримки (крім моральної) ми не отримали (обіцяли на закриття Чорнобиля 5 млрд долл, але зовсім не дали). Зараз прийнято синтетичний курс : на Росію і Європу, США і Канаду, СНД та інші країни, що потрібні нам економічно, самі хочуть співробітництва чи мають у себе українську діаспору («місток між Європою та Азією»). Гарні відносини у нас з Грузією, Польщею, США і Німеччиною, дещо гірші з Росією та Білоруссю.

Культура, наука, освіта, релігія – у освіті зростає кількість навчальних закладів, проходить демократизація освіти та експериментування з західними зразками (кредитно-модульна система). Але недостатнє фінансування, слабкий контроль за вищою і середньою освітою приводить до формалізації її (диплом за гроші); слаба матеріально-технічна база, мало підручників та посібників, тощо. Наука також не має фінансування, слабка матеріально-технічна база, погані кадри (бо кращі кадри освіти та науки виїхали за кордон – «відплив умів»). У літературі повертають забуті імена (Барка, Багряний, Теліга, Ольжич, Стус, Зеров, Куліш), з’явились нові імена (Драч, Яворівський, Олійник), друкують багато творів. Театр (Кочерга, Лук’янець, П’ятничка – співаки). Кіно занепадає – фільмів українських знімають мало, в основному на замовлення тих, хто платить гроші, іде «масове кіно» та іноземщина. Загалом у культурі проблемою є фінансування та від’їзд кращих за кордон, масова культура низького ґатунку (Сердючка). Церква активно розвивається при допомозі заходу, але є проблеми – боротьба за майно російської церкви між уніатами, українською православною, автокефальною та іншими. Вибори 2002 – перемогла «Наша Україна» (23,5%); 2004 – президент Ющенко, 2006 – партія регіонів і БЮТ набрали по 25%, «Наша Україна» - 15%, соціалісти – 7%, комуністи – 3%. Уряди очолюють – Тимошенко, Єхануров, Янукович. У 2006 році утворено Антикризову коаліцію ( Партія регіонів, «Наша Україна», Соціалістична партія, Комуністична партія). 2 квітня 2007 року – указ Президента Ющенка про розпуск Верховної Ради і нові Вибори до неї 30 вересня 2007 року. Президент В.Янукович орієнтується на Росію, хоча і заявляє про євроінтеграцію. Прем’єр Азаров також підтримує цей курс. «Майдан» студентів та інтелігенції разом з опозицією виступають за євроінтеграцію і дотримання прав людини в Україні.