Питання 22 Україна в період «відлиги» м. Хрущова (50-60-і рр..Хх ст.)

5 березня 1953 помер Сталін і до влади прийшов М.Хрущов (були розгромлені спроби державного перевороту Л.Берії та групи Молотова_Маленкова_Кагановича). На ХХ з’їзді партії було заявлено про десталінізацію і лібералізацію суспільного життя. Припинено русифікацію та переслідування націоналістів, почалась нова хвиля українізації (на місце росіянина Мельникова у 1953 Україною став керувати українець Кириченко) – у 1954 українці становили 50% керівників, 60% комуністів і 75% депутатів Верховної Ради України. 1954 – Хрущов передає Крим Україні (300-річчя Переяславської Ради), компенсували передачу територіями Курщини та Вороніжчини, де проживали українці (у самому Криму росіян було понад 75%). Розширено права союзних республік – Україні передали її підприємства і бюджет виріс у 3 рази (до 44 млрд) – тепер вирішували фінансово-економічні та планові питання, юридичні проблеми, тощо. Кількість туристів в Україні виросла у 25 разів, Україна стала членом 30 міжнародних організацій. На 50% скорочено апарат управління і виросли місцеві Ради, розширено їх права та компетенцію.

1961 – ХХІІ з’їзд партії прийняв нову Програму партії – побудову комунізму до 1980 (у соціалістичному змаганні брали участь 50% працівників). Але були розгромлені повстання народу у 1959 («Казахська магнітка»), 1962 (у Новочеркаську), 1963 (Кривий Ріг та Одеса). Дисидентський рух (дисидент – той, що не погоджується з існуючою політикою керівництва) – почався ще в 50-х роках, зокрема у 1958 викрито групу у Івано-Франківську («Об’єднана партія визволення України»), 1961 – Український національний комітет та інші (Український національний фронт, Союз української молоді – Ю.Бадзьо, І.Гель, брати Горині, В.Мороз, В.Чорновіл). Найбільш авторитетною була група Лук’яненка «Українська робітничо-селянська спілка» (утворена у 1959 і розгромлена у 1961). Хрущов активно бореться проти дисидентів (ряд політичних процесів та репресії) – це розхитує його владу і приводить до його падіння внаслідок перевороту у 1964.

Соціально-економічне життя – не дивлячись на те, що по багатьох показниках Україна увійшла до п’ятірки передових країн світу (чавун, вугілля, сталь, прокат), але вона значно відставала по багатьох інших показниках. Потрібно – прискорення науково-технічного прогресу. нові технології, одягнути і нагодувати людей, підняти їх культурний рівень, укріпити оборону за рахунок нових озброєнь. Спочатку вирішували продовольчу проблему і в середині 50-х років сільське господарство вперше стало прибутковим – у 1958 (у порівняні з 1954) валова продукція сільського господарства виросла на 35% (збір зерна на 20%, буряків і м’яса - у 2 рази, молока у 3 рази). Причини росту: 1) Матеріальна зацікавленість колгоспників (закупівельні ціни виросли – на зерно у 7 разів, картоплю у 8 разів, продукти тваринництва – 6 разів). 2) Розвиток особистих господарств (зменшення податків, збільшення присадибних ділянок). 3) Розширення самостійності колгоспів та радгоспів (менше централізації та диктату). 4) Укріплення матеріально-технічної бази села (фінансування села збільшили у 5 разів). 5) Покращення керівництва (якщо у 1953 вищу освіту мали всього 3% керівників та спеціалістів села, то в 1960 – 65%). 6) Нові технології і зарубіжний досвід. 7) Покращення життя людей (отримали паспорти, пенсії, зарплати вищі, інше). Але було і негативне – підняття уваги до колгоспів і заборона тримати худобу у містах та селищах міського типу привело до зменшення поголів’я худоби на 15% (корів на 10%, свиней на 20%, овець і кіз на 55%). Негативні експерименти (зверх -програми) – 1. Освоєння цілини – з 1954 почали обробляти 30 млн гектарів цілини Сибіру і Казахстану (Україна направила туди 80.000 механізаторів і 100.000 одиниць техніки) – урожай зібрали великий, але він пропадав без інфраструктури переробки (дороги, транспорт, елеватори, склади, млини). Також почалось вивітрювання та ерозія грунтів, з’являються яри та западини. 2. Кукурудза – в Україні під неї виділили 5 млн гектарів (потім дійшло до 20% земель)- але використовували іноземні гібриди (врожайність упала з 30 до 15 центнерів на гектар), кукурудза виснажила землі – навіть почали купляти зерно за кордоном (Канада). 3. М'ясо-молочна – догнати і перегнати США у виробництві цих продуктів на душу населення (почали з 1957) – але на місцях просто вирізали худобу, на деякий час по мясу наздогнали, але потім у 1964 тваринництво впало до 90% рівня 1958. Загалом у 1958 році почався спад сільського виробництва, який мав такі причини: а) Командно-адміністративна планова система діє. б) Експерименти забирали величезні кошти і не приносили прибутків. в) Реформи проходили суб’єктивно і непослідовно, науково не обґрунтовані. г) Село підірвала ліквідація МТС – вони заплатили за стару техніку 5 млрд карбованців (вона коштувала у 10 разів менша). В управлінні – розширили права республік і демократизували управління, скоротили апарат, ввели раднаргоспи (господарське об’єднання промисловості і села на території одного регіону) – це був гарний принцип кращого використання ресурсів у регіоні, але централізована система управління (командно-планова) цей принцип вижила, не давши йому можливість показати себе.

Але прибутки робітників при Хрущову виросли на 230-370%, селян на 1000%; гроші на рахунках людей – у 10 разів, робочий день 8 годин і тиждень – 5 днів; підняли пенсії робітників і службовців, дали пенсії селянам; за Хрущова побудували у 3 рази більше житла, ніж за Сталіна (200.000 кв метрів – «Хрущовки»). Особливості духовно-культурного життя: 1. Невдала реформа освіти 1958 – фінансування і кількість шкіл виросли у 2 рази; кількість студентів стаціонару виросла у 2 рази, заочників у 4 рази, вечірніх факультетів у 10 разів; але впала якість освіти. 2. Русифікація – батьки вибирали мову навчання дітей, але у російських школах не вчили українську мову та літературу, а в українських вивчення російської мови і літератури обов’язкове (у 60-х роках у великих містах і обласних центрах російські школи становили 70%, в інших містах – 85%). 3. Демократизація науково-культурної діяльності – появилась «нова генерація» творчої інтелігенції, яка думала і творила по-новому ; іде реабілітація старої репресованої інтелігенції (З.Тулуб, О.Ковінька, М.Годованець, М.Колесса, інші); нові видання («Український історичний журнал», «Всесвіт», »Прапор», »Знання та праця»); спілкування із міжнародними діячами культури та науки. 4. Національне відродження і нова хвиля українізації – у Києві 1959 – клуб »Супутник» (Л. Танюк і І. Драч); Львів «Пролісок» (М.Косів); Харків (Чичибабін-Полухін) – це були «шестидесятники». 5. Нова творча молодь – В.Симоненко, Л.Костенко, Б.Олійник, І.Драч, В.Коротич, І.Дзюба, А.Горська та інші. 1963 – конференція з питань культури української мови (в цей час Хрущов починає тиск на діячів культури). 6. Атеїзм і боротьба з церквою – (з 1954) – до 1964 з реєстрації зняли 1500 релігійних об’єднання, а у церкви забрали 5000 культових споруд (церкви, монастирі, собори, каплиці та інше).