Велика Вітчизняна війна срср.

22 червня 1941 року Німеччина напала на СРСР згідно плану «Барбаросса» (удар у 3-х напрямах – Південь – на Київ, Північ – на Ленінград, центр – на Москву; війна за один місяць – розгромити армію СРСР і вийти на лінію Архангельськ-Астрахань). За три тижні німці пройшли на 600 км у глиб нашої території на ширині у 3000 км, розгромили 75% наших військ. Причини поразок армії СРСР : 1. Німеччина готова краще за СРСР – на німців працює 11 країн Європи, її потенціал у 2 рази переважає СРСР, вона використала зброю і спорядження 190 розгромлених нею дивізій (французьких, норвезьких, чехословацьких). 80% літаків і 50% танків СРСР були застарілих зразків. 2. Міжнародна ізоляція СРСР – тримали проти Японії 1 млн і проти Туреччини 200.000 солдатів. 3. Масові репресії – охопили понад 5 млн військових (знищено 100% вищого і середнього, а також 80% нижчого керівництва). 4. Прорахунки воєнного керівництва СРСР – Сталін отримав 85 попереджень про війну з точним планом нападу, але не повірив. 5. Перевага першого удару – у німців на кордоні було понад 5 млн армія, а у СРСРП 2.7 млн. (50% танків і 80% літаків СРСР були знищені на стоянках і аеродромах, не маючи палива). Український напрям був головним у планах німців – захопити могутній економічний потенціал України і використати його для себе; підірвати потенціал СРСР; нейтралізувати КРИМ і об’єднатись з турками; підняти бойовий дух своєї армії; мати плацдарм для удару по Москві. Але план «блискавичної війни» провалився вже на кордоні – прикордонники багатьох застав трималися з перевагою ворога у 50-100 разів (Брестська фортеця, Рава-Руська, Перемишль). Київська битва – тривала понад 3 місяці, хоча Кирпонос за планом мав обороняти місто всього 15 днів – відбудували укріплення, в ополчення записалось біля 300.000. 11 вересня Сталін заборонив відступати, а 15 вересня спочатку в оточення а потім у полон попало 600.000 солдат і офіцерів (весь штаб Кирпоноса загинув, а він сам застрелився). Оборона Одеси тривала 73 дні – тут тримали армію німців та румунів в 1 млн. Осінню 1941 у Японії змінився кабінет і вона заявила, що не буде воювати проти СРСР – Сталін наказав перекинути Сибірську армію (1 млн) під Москву. 5 грудня перші сибіряки з’явились під Москвою і почався наступ – німців відкинули на 200-300 км. Сталін наказав наступати в Криму, під Ленінградом і Харковом – всі наступи провалились і німці захопили Україну (почалась 900 – денна облога Ленінграда, здали Севастополь після 8 місяців оборони).

Ще з 1918 року німці мріють загарбати Україну (при Скоропадському) – ідея міністра східних територій Розенберга полягала у створенні «буферної держави Україна» на основі ОУН і під протекторатом німців використати її у боротьбі проти Сталіна ( у 1939 підписано угоду з ОУН та Карпатською Січчу про спільну боротьбу проти СРСР). Але вже у 1940 році опонентом Розенберга став Геринг (на основі «зеленої папки» Геринга створено «план Ост» - освоєння захоплених східних територій). «Ост» передбачав – пограбування українських територій економічно і забезпечення армії та Німеччини продуктами, спорядженням і сировиною; винищення на Україні партійно-радянського активу, євреїв і циган, опозиції; знищення народу України – лишити 5 млн у віці 20-40 років (2.5 млн вивезти до Німеччини як рабів, а стільки ж лишити рабами в Україні); Україну заселити німецькими колоністами (45.000 їх у 1944 вже жили на території України, а 2.5 млн українців таки були вивезені до рейху). Фашистський режим в Україні - захоплену українську територію розчленували : 1. Закарпаття віддали угорцям; 2. Південь України з Одесою – Румунії; 3. Західна Україна і Польща склали Краківське генерал-губернаторство; 4. Центр України став «рейхскомісаріатом Україна» (столиця Ровно); 5. Східні українські землі перейшли до військового командування. «Рейхскомісаріатом» керував Еріх Кох (його називали німецьким Сталіним) – він дуже ретельно виконував «план Ост». До 1944 року німці вивезли з України понад 100 млн тон різного добра, використавши при цьому 1.5 млн вагонів та іншої техніки. Було введено загальну трудову повинність і працювати по 12-16 годин на добу мало все населення України віком від 14 до 65 років – всі хто виступав проти режиму піддавались жорстокому терору. У Києві (Бабин Яр) розстріляно біля 200.000 євреїв та інших, Рівне, Вінниця, Харків, Полтава – по 100.000, знищено повністю Обухів ку та багато інших сіл. 7 грудня 1941 – наказ Гітлера «Ніч і туман» - на Україні утворено 50 гетто, 200 концтаборів і «фабрик смерті» (№ 325, «Цитадель» і особливо Янівський – тут створили «Танго смерті» і знищили понад 200.000). За даними американських істориків (Т.Гунчак і О.Субтельний) населення України за війну скоротилось майже на 15 млн.

Така ситуація приводить до утворення РУХУ ОПОРУ проти фашистів, який мав дві течії (Партизани та ОУН-УПА). Спочатку партизанський рух був слабким (до нього не готувались; не було кадрів та баз; не вистачало зброї і спорядження; не було керування централізованого; німецькі репресії; багато зрадників; репресії проти партизанських діячів громадянської війни та авторитетних лідерів місцевого масштабу. Із залишених у тилу 3500 загонів вижило 20, а із 700 підпільних груп діяло менше 200. Травень 1942 – Центральний Штаб Партизанського Руху (Пономаренко) і Український Штаб (Строкач - червень). Великі з’єднання – С.Ковпака, О.Сабурова, О.Федорова, М.Наумова та інші; загалом було біля 50.000 партизанів і основні операції «Рейкова війна»,»Концерт» (під час Курської битви), «Сарненський Хрест», рейд Ковпака у Карпати, Сабурова та Федорова на Правобережжя і Західну Україну, рейд Вершигори у Польщу та інші (лише у 1943 партизани підірвали біля 4000 ешелонів ворога і 1500 мостів ) - німці визнали, що українські партизани знищили біля 500.000 їх вояків. О У Н - У П А - 30 червня 1941 було проголошено Українську Державу (Я.Стецько, О.Теліга, С.Бандера, А.Мельник, Р.Шухевич) – але німці зустріли це негативно (їх розігнали, частину розстріляли, інші потрапили у концтабори). Після вбивства Є.Коновальця у 1938 ОУН розпалась на групу С.Бандери (пропонував використати всі держави і всі сили, боротись конкретно на українській території всіма засобами і методами); і групу А.Мельника (пропонував орієнтуватись на Німеччину і чекати поки Гітлер не дозволить створити Українську Державу під німецьким протекторатом). З 1941 обидві течії зробили ставку на німців, зокрема мельниківці організували дивізію «СС Галичина», допомагали організовувати місцеве самоврядування при німцях (поліцію, жандармерію, старостат, губернаторів і бургомістрів), допомагали вивозити українців до Німеччини, грабувати Україну, тощо. Бандерівці організували «Легіон українських націоналістів» (два підрозділи – «Нахтігаль» і «Роланд») як прообраз майбутньої української армії. Після проголошення України 30 червня у Львові і розгрому її німцями Бандера до 1944 сидів у німецьких концтаборах, деякі його соратники також. Серпень 1941 – Тарас Бульба-Боровець (із штабу Петлюри) організував «Поліську Січ» для боротьби проти комуністів, партизанів і залишків радянських солдат. В кінці 1941 її перейменували на Українську Повстанську Армію і почали воювати як проти радянських так і проти німців. 1943 – утворено Українську Повстанську Армію на основі бандерівців, мельниківців та бульбівців; очолив її Роман Шухевич (генерал Тарас Чупринка) – німецький капітан, що пройшов гарну підготовку та службу на окупантів. Кількість УПА (за оцінками американських істориків) сягала 30-40.000 , вони провели 800 рейдів і до 1944 знищили більше 10.000 німців (в основному боролись проти поляків та радянських військ і партизанів). Вони винищили понад 40.000 радянських солдатів та партизанів (у 1944 вбили маршала Ватутіна). Мали 15 національних підрозділів у своєму складі, а в 1944 утворили Українську Головну Визвольну Раду (Величковський).

Визволення України почалось із Сталінградської битви у (листопад 1942- лютий 1943) – під Сталінградом було оточено 330.000 німців (федьмаршал Паулюс), а загалом вони втратили біля 1.5 млн. солдатів – 18 грудня 1942 було визволено перше українське село Півнівка Мілоського району Ворошиловградської області. Липень-серпень 1943 – Курська битва – брало участь 4 млн. солдатів з обох боків (німці втратили 500.000 убитими, 3000 гармат і 1500 танків). Дніпрово-Київська операція почалась у серпні 1943 і була найкровопролитнішою (Сталін вимагав визволити Київ до 7 листопада). Штурм Києва проходив із невигідних плацдармів (Лютіжського та Букринського) – не могли пройти танки та артилерія і були величезні втрати (кожен четвертий Герой Радянського Союзу отримав це звання за цю операцію). 6 листопада Київ взяли, а 7 тут був парад. Дніпровська операція була завершенням корінного перелому у війні (почала його Сталінградська битва). Останні битви війни : Корсунь-Шевченківська, «Багратіон»(визволили Білорусь), Яссо-Кишинівська, Східно-Пруська, Вісло-Одерська, Карпатсько-Дуклінська, Будапештська, Берлінська (15 квітня-1 травня), Пражська. 25 березня 1944 на 1009 день війни радянська армія вийшла на кордон з Румунією, а у жовтні цього ж року Україна була повністю визволена. 8 травня капітулювала Німеччина (Кейтель підписав Акт капітуляції), а 2 вересня – Японія. У серпні 1945 радянська армія розгромила японську Квантунську армію 1 млн (6 і 8 серпня американські військові скинули атомні бомби на японські міста Хіросіму і Нагасакі – це була акція демонстрації своїх сил).

Під час евакуації з України на Урал і в Сибір вивезли тільки великих 550 підприємств і вже через рік вони працювали; на фронт працювала наука (Доброхотов – виплавка сталі, Патон – зварювання башт танків, переливання крові, штучна сітківка ока, нові ліки та інше).

1943 – Тегеранська конференція (основне питання – відкриття другого фронту у Європі бо союзники хотіли відкрити його на Балканах). 1945 лютий – Кримська конференція у Ялті (основне – покарання фашистів і перерозподіл територій та колоній і сфер впливу). Літо 1945 – Потсдамська конференція (ті ж питання що і у Ялті – кордони, сфери впливу, покарання фашистів, репарації з Німеччини). 1946 – Нюрнберзький процес – покарання фашистів і засудження фашизму та Гітлера.