§ 4. Об'єкти права інтелектуальної власності та їх класифікація

Чинний нині перелік об'єктів права інтелектуальної влас­ності був легалізований на міжнародному рівні у 1967 р. у Кон­венції, якою засновувалася Всесвітня організація інтелектуаль­ної власності (ВОІВ), про що вже йшлося вище. Так, згідно зі ст. 2 цієї Конвенції інтелектуальна власність включає права, що належать до:

• літературних, художніх і наукових творів;

• виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо- і те­левізійних передач;

• винаходів у всіх галузях людської діяльності;

• наукових відкриттів;

• промислових зразків;

• торговельних марок, фірмових найменувань і комерційних позначень;

• захисту від недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, які стосуються інтелектуальної діяльності у промисловій, науковій, літературній та художній галузях.

Загальний перелік об'єктів права інтелектуальної власності у національному законодавстві закріплений у ст. 420 ЦК України. Проте зазначена стаття ЦК України не містить виключного пе­реліку та визначення категорії «об'єкт права інтелектуальної влас­ності», а наводить лише їх перелік.

Так, до об'єктів права інтелектуальної власності належать:

• літературні та художні твори;

• комп'ютерні програми;

• компіляції даних (бази даних);

• виконання;

— фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

• наукові відкриття;

• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

• раціоналізаторські пропозиції;

• сорти рослин, породи тварин;

• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (зна­ки для товарів і послуг), географічні зазначення;

• комерційна таємниця.

Разом із тим, наведення узагальненого переліку об'єктів права інтелектуальної власності у законодавстві України є новелою та значним кроком вперед у проведенні правової реформи у сфері інтелектуальної власності. Проте зі змісту ст. 420 ЦК України мож­на дійти висновку, що пропонований перелік не є виключним. Доцільність існування не виключного переліку об'єктів права інте­лектуальної власності полягає у тому, що з кожним роком у світі та в Україні стрімко розвивається наука і техніка, у зв'язку з чим мо­жуть з'явитися нові об'єкти права інтелектуальної власності, які не передбачені в чинному національному законодавстві. У такому ви­падку наявність не виключного переліку виключає можливість відсутності їх правової охорони з боку держави.

На підставі спільних ознак об'єктів права інтелектуальної влас­ності у спеціалізованій юридичній літературі пропонуються різні класифікації, які можна об'єднати таким чином:

першу групу складають об'єкти авторського права та суміжних прав, що межують з першими. До них належать наукові, літера­турні, художні твори, комп'ютерні програми та бази даних, а також об'єкти суміжних прав (виконання, фонограми та відеогра­ми, передачі організацій мовлення);

другу групу складають об'єкти патентного права (об'єкти ви­ключного права на результати творчої діяльності, використовувані у виробництві) — винаходи, промислові зразки, корисні моделі, а також комерційна таємниця, ноу-хау;

до третьої групи належать засоби індивідуалізації цивільного обороту, товарів, робіт, послуг — комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазначення;

четверта група об'єднує у собі інші об'єкти інтелектуальної діяльності — сорти рослин і породи тварин, топографії інтеграль­них мікросхем, наукові відкриття тощо.

Рис. 2 Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності

Для зручності всі об'єкти поділені на три групи:

об'єкти промислової власності, нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, об'єкти авторського права і суміжних прав.