5. Зміст заняття

Різновиди форм Епілепсія і епілептиформні синдроми

хвороби Епілептична хвороба Симптоматична епілепсія Епілептиформні синдроми

(епілептичний синдром) (неепілептичні пароксизми)

- при менінгітах, енцефалітах

- алкоголізмі

- черепно-мозковій травмі

- пухлинах мозку та ін.

Клінічні форми Генералізовані(загальні) Парціальні(вогнищеві)

судомних нападів напади напади

Великі судомні напади Малі напади: Рухові -джексонівскі,

-абсанси, -адверсивні,

-міоклонічні, -оперкулярні,

-акінетичні, -тонічні постуральні,

-гіпертонічні -міоклонічні,

(пропульсивні, Чутливі -соматосенсорні,

ретропульсивні, -зорові,

обертальні) -слухові

-нюхові

-напади запаморочення

Вегетативно-вісцеральні

Психічні -сутінкові, сноподібні

дисфорії

-епілептичні психози

-психомоторні автома-

тизми

Диференціальна Об’ємні внутришньочерепні процеси, лейкодистрофія, факоматози порушення обміну амінокислот, природжені

діагностика пороки серця, вірусні інфекції, ревматизм, фебрильні судоми, гіпертермія, ЗЧТ, тетанія, спазмофілія, ларинго-

спазм, істерія.

Діагностика ЕЕГ, ЕхоЕГ, РЕГ, краніографія, офтальмоскопія, дослідження спино-мозкової рідини, пневмоенцефалографія, комп’ютерна томографія.

Лікування Антиконвульсанти, транквілізатори, дегідратація, тканинні препарати, гормони, діета. Інтенсивна терапія епілеп тичного статусу

Класифікація неепілептичних нападів /пароксизмів/

1. Гіпоксичні (непритомність)

2. Обмінні (спазмофілія)

3. Психогенні (невротичні)

4. Напади токсичного походження (правцеві, стрихнинні)

5. Напади метаболічного походження (гіпоглікемічні)

6. Афективно-респіраторні напади

7. Напади гіпнічного походження (парасомнії) – нічні страхи,

сноходіння, нічний енурез.

Треба мати на увазі можливість появи ранніх та пізніх ускладнень епілепсії. При встановленні клінічного діагнозу, узагальнюють клінічні дані та дані параклінічних обстежень хворих. Слід підкреслити роль рентгенографії, ЕхоЕГ, ЕЕГ, показників люмбальної пункції при визначенні тактики консервативного або оперативного лікування і особливостей нагляду за хворими, впровадженні реабілітаційних заходів.

Епілептичний статус.

Невідкладна допомога.

Епілептичний статус – це серія судомних нападів, які відбуваються один за одним, без повернення притомності між ними.

Клінічна картина. Хворі перебувають у стані коми з частими і постійними судомами. Без лікування епістатус швидко ускладнюється дегідратацією, електролітними порушеннями, аспіраційною пневмонією, зміненням серцевого ритму.

Лікування проводять тільки у стаціонарі. До недавнього часу, коли у лікуванні провідну роль відігравали хлоралгідрат і сульфат магнію, смертність при епістатусі досягла 30%. Зараз вона знизилася у 3-4 рази. Вільне проходження повітря слід підтримувати за допомогою ендотрахеальної трубки, вжити заходів для запобігання западанню язика; глотковий і бронхіальний секрет треба відсмоктувати.

Внутрішньовенно повільно вводять седуксен – 1-2 ампули (20 мл) 40%-го розчину глюкози, після чого, як правило, напади припиняються. Дія седуксену триває 15-20 хвилин. Якщо немає ефекту, внутрішньовенно вводять тіопентал або гексенал: 1 г препарату розводять у 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію з розрахунку 1 мл на 10 кг маси тіла хворого. У реанімаційному відділенні ці барбітурати вводять внутрішньовенно краплинно, контролюючі пульс, тиск, дихання. Одночасно 5 мл 10%-го розчину тіопенталу (гексеналу) вводять внутрішньом′язово. Для внутрішньовенного наркозу використовують також оксибутират натрію (20%-й розчин).

У резистентних випадках застосовують інгаляційний наркоз закисом азоту й кисню у відношенні 2:1 з використанням міорелаксантів.

Дуже важливо своєчасно розпочати терапію: затримка введення седуксену на 6 год знижує ефективність лікування втричі. Хворим проводять увесь комплекс реанімаційних заходів (інкубація, глюкокортикоїди, салуретики, серцеві засоби). При набряку мозку й підвищенні внутрішньочерепного тиску вводять дексаметазон до 12 мг (3 ампули).