6. Асиметрична інформація

Однією з проблем діяльності страхових компаній і виникнення ризиків є асиметрична інформація. Асиметрична інформація – це ситуація, коли одна частина учасників ринкової угоди володіє важливою інформацією, а інша частина такої інформації не має.

Особливістю страхування є те, що інформацією про стан об’єкта страхування тут володіють покупці страхових полісів. У результаті страхова компанія орієнтується на найгірших. Оскільки найімовірніше те, що саме люди з підвищеним ризиком найбільше бажають застрахуватися, їх відсоток у загальній кількості тих, що страхуються, зростає. Це підвищує ціну страхування. Люди, з меншим ступенем свого ризику, воліють не страхуватися. Як наслідок, на ринку виникає негативна селекція, і це завершиться тим, що страхування стане доступним лише за цінами максимального ризику.

Для управління цим процесом страхові компанії наймають страхових агентів, робота яких полягає у зборі інформації щодо клієнтів та класифікації їх за групами ризику з метою проведення розрахунків страхових внесків для кожної групи. Проте не завжди можливо правильно класифікувати клієнтів за групами ризику, оскільки частка важливої інформації може бути прихована клієнтом від агента з метою отримання меншого страхового внеску.

Асиметрична інформація на ринку страхування несе в собі й інші небезпечні прояви. Це проблема морального навантаження. Моральне навантаження – це поведінка індивіда, яка впливає на імовірність або значимість події, що обумовлює виплату. Іншими словами, це свідома поведінка того, хто страхується, щодо збільшення імовірності можливого збитку з надією, що останні будуть повністю (або навіть із надлишком) відшкодовані страховою компанією.

Особа, яка застрахувалась, почувається впевненіше. Однак ця впевненість на деяких діє розслаблююче: вони перестають вживати заходів перестороги, які були для них обов’язковими до страхування. Це підвищує ризик і робить більш імовірним настання події, від якої людина застрахована. Це особливо стосується тих людей, які, розраховуючи на більшу страховку, свідомо йдуть на злочин.

Страхові компанії намагаються мінімізувати моральний ризик, вживаючи ряд заходів:

- здійснюють більш ретельний відбір кандидатів за допомогою класифікації клієнтів за групами ризику (і диференціюють страхові внески);

- не укладають договір страхування з клієнтами, які відносяться до груп підвищеного ризику (наркомани, алкоголіки та ін.);

- здійснюють часткове відшкодування збитку, тобто розділяють з клієнтом небезпеку морального ризику;

- залучають висококваліфікованих спеціалістів для розслідування підозрілих обставин при висуванні сумнівних позовів до компанії.

Тема 7. Менеджмент та маркетинг у страхуванні

1. Менеджмент у страхуванні.

2. Маркетинг у страхуванні.

1. Менеджмент у страхуванні

Розвиток страхування в Україні неможливий без ефективного механізму страхового менеджменту, що потребує системного аналізу діяльності страховика, удосконалення системи управління та ефективного контролю на макро- і на мікрорівнях.

Страховий менеджмент – це система управління у сфері страхової діяльності, складовими якого є: планування, організація, мотивація, контроль, мистецтво спілкування, визначення мети й мотивації її досягнення.

Планування передбачає конкретизацію цілей розвитку страхової компанії, її підрозділів на певний період; визначення завдань, засобів їх досягнення, термінів та послідовності реалізації; виявлення матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, необхідних для вирішення поставлених завдань. Воно поділяється на стратегічне, тактичне і оперативне.

Організація забезпечує упорядкування всіх сторін діяльності (технічної, економічної, соціально-психологічної, правової), дозволяє визначити виконавця завдання й необхідні ресурси.

Мотивація передбачає стимулювання працівників до здійснення ефективної діяльності, яка спрямована на досягнення цілей страхової компанії.

Контроль – це процес співставлення фактично досягнутих результатів із запланованими. Він буває попереднім, поточним і наступним.

Діяльність страхової компанії не може здійснюватися без матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів. Формування матеріальних ресурсів ґрунтується на порівнянні витрат на їх придбання (залучення) і можливої віддачі від їх використання. Компанія має визначити кількісні та якісні параметри необхідних ресурсів, спосіб, тривалість і місце їх взаємодії. Фінансові ресурси, що забезпечують надійність виконання зобов'язань страхової компанії, складаються із грошової частини сплаченого статутного фонду і системи страхових резервів. Основу успіху страхової компанії становлять трудові ресурси. Вплив інтелектуального та професійного рівня персоналу страховика на досягнення стратегічної мети компанії є вирішальним.

Управлінська діяльність страхової компанії поділяється на: стратегічну, тактичну та оперативну.

Система управління страховою компанією передбачає управління людськими ресурсами, інформаційними технологіями, діяльність топ-менеджменту, але особливістю у страховому менеджменті є побудова операційних процесів. У страхової компанії матеріальних активів майже не існує, страховий бізнес будується на підставі договорів, які укладаються між страховиком і страхувальником. Страховик надає фінансові послуги, які не можна оцінити негайно, про якість яких можна зробити висновок лише після їх надання.

Суттєвою відмінністю діяльності страхової компанії від виробничої сфери є ціноутворення. У страхуванні тарифна політика базується на актуарних розрахунках, теорії імовірності, законах статистики, великих чисел тощо. Тому при управлінні страховою компанією необхідно враховувати тривалість терміну дії страхових продуктів і можливість настання страхового випадку.

Компоненти управління страховими компаніями (персоналом, маркетингом, інформаційним забезпеченням, фінансами) за основними ознаками та технологіями впровадження не відрізняються. Основою для всіх локальних управлінських систем є модель стратегічного управління.

Стратегічне управління – це процес, який визначає послідовність дій організації щодо розробки та реалізації стратегії. Він передбачає постановку цілей, виробку стратегії, визначення необхідних ресурсів і підтримку взаємовідносин із зовнішнім середовищем, що дає змогу організації вирішувати поставлені завдання. Ретельно розроблена стратегія у системі менеджменту страхової компанії забезпечує життєздатність у довгостроковій перспективі. При цьому стратегія управління повинна впливати на основні складові життєдіяльності страхової компанії: організаційну структуру та бізнес-процеси, фінансову систему, персонал. Нині більшість страхових компаній не мають чітко розробленої управлінської стратегії, що пов'язано з такими обставинами:

• у багатьох компаніях власник і менеджер є однією особою, а стратегічне управління передбачає розподіл власності та менеджменту;

• кон'юнктура ринку та нестабільність економічної ситуації змушує страховиків ставити перед собою у першу чергу тактичні цілі;

• компаніям для розробки ефективної стратегії не вистачає інтелектуальних і фінансових ресурсів.

Для успішного управління страховою компанією необхідно вводити новий інструмент управління – реінжинирінг, який стосується організації бізнес-процесів структури страхової компанії. Реінжинирінг може існувати у компанії з ідеальною схемою побудови страхової структури. При цьому страховий бізнес складається з трьох основних блоків: адміністративного, середнього та допоміжного. До складу адміністративного входять всі департаменти, які продають страховий продукт, середній займається операційною підтримкою страхового бізнесу, допоміжний об'єднує допоміжні підрозділи (інформаційні технології, фінанси, бізнес-адміністрування).