Тема 8. Підприємництво і підприємства. Підприємство як товаровиробник.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна господарська діяльність людей, націлена на отримання прибутку, яка здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою майнову відповідальність.

Крім того, підприємництво – комплекс особливих функцій, що виконуються в економіці, спрямований на забезпечення розвитку та вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки господарюючих суб’єктів, створення інноваційного поля діяльності. Сучасна економічна літературара виокремлює три головних функції підприємницької діяльності:

1. Ресурсну, яка реалізується у формуванні і продуктивному використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів;

2. Організаційну - організація маркетингу, виробництва, збуту, реклами та інших господарських прав;

3. Творчу – застосування новаторських ідей, генерування та активне використання ініціативи, уміння ризикувати.

Умови підприємницької діяльності:

• наявність відповідних майнових прав на умови і результати виробництва (підприємець повинен обов ‘язково бути власником виробничого продукту та доходу, щодо капіталу та землі, то тут можливі варіанти: ці економічні ресурси можуть бути як власністю підприємця так і отриманими ним у користування);

• певне економічне, правове та політичне середовище (економічне середовище передбачає самостійність при виборі виду господарської діяльності, визначення цін, розпорядження отриманими прибутками; правове середовище - певні правові гарантії: юридичний захист, державний арбітраж, законодавче забезпечення свободи конкуренції тощо);

• повна економічна відповідальність за результати діяльності;

• етика підприємництва.

Як і в будь-якому іншому виді діяльності , в підприємництві існує свого роду розподіл праці. Виділяють такі види підприємництва: промислове, торгове, кредитне.

Промислове підприємництво реалізується у створенні матеріального продукту і вирішує наступні задачі: створію матеріальний продукт, реалізує основні науково-технічні ідеї.

Торгове підприємництво пов’язане з доведенням продукту від виробника до споживача. В торговому підприємництві використовуються два види операцій: комісійні та комерційні. Комісійні операції здійснюються від імені клієнта та за його рахунок, а доход підприємця складають комісійні – відсоток від вартості угоди. Комерційні – здійснюються підприємцем від свого імені і за власний рахунок, доход формується як різниця міх ціною продажу і ціною купівлі.

Кредитне підприємництво пов’язане з акумуляцією тимчасово вільних грошових коштів і подальшим використанням їх для надання кредиту на умовах терміновості, платності та повернення. Кредити можуть надаватися як у натуральній (споживчий, комерційний), так і у грошовій (банківський, міжгосподарський) формах.

Підприємство – це відокремлена економічна структура, яка займається виробництвом та реалізацією товарів та послуг.

Основні риси підприємства:

1. Економічна відокремленість, яка містить у собі майнову відокремленість, завершений відтворювальний цикл, наявність самостійних економічних інтересів;

2. Технологічна відокремленість, мається на увазі повністю завершений технологічний цикл виробництва;

3. Юридичне оформлення відокремленості – наявність статуту підприємства, рахунку у комерційному банку тощо;

4. Участь у суспільному поділі праці, яке проявляється через спеціалізацію підприємства як товаровиробника.

1. За сферою діяльності підприємтсва бувають промислові, сільськогосподарськіг, будівельні, транспортні, торгові, посередницькі, лізингові, банковські, туристичні тощо.

2. Відповідно до форм власності розрізняють підприємства таких видів:

Індивідуальне, засноване на особистій власності, де використовується виключно особиста праця, самостійно здійснюється виробництво, весь дохід належить виробнику.

Сімейне, засноване на власності та праці членів однієї сім’ї;

Приватне, засноване на власності окремого громадянина з правом наймання робочої сили;

Колективне, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу або іншого статутного виробництва, громадської та релігійної організації;

Державне, засноване на загальнодержавній власності;

Комунальне, засноване на власності адміністративно-територіадьних одиниць;

Спільне, засноване на об’єднанні підприємств різних форм власності;

Орендне – підприємства різних форм власності, що їх держава на певних умовах і на певний час передає в користування трудовим колективам. є робочий період, тобто кількість робочих днів, яка витрачається на виробництво готового продукту, коли предмети праці підлягають безпосередній обробці.

3. За розміром виділяють підприємства малі, середні, великі. Основними критеріями віднесення підприємства до тієї чи іншої групи за розміром зазвичай виступають кількість працівників, виторг підприємства за визначений період часу, вартість капіталу.

4. За формою організації розрізняють наступні підприємства:

- одноосібні – засновані і контролюються одним підприємцем;

- господарські товариства – підприємства, в яких дві або більше осіб домовляються проспільне володіння та керування з метою ведення спільноїпідприємницької діяльності. Основними видами господарських товариств є повне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, змішане (командитне) товариство, товариство з додатковою відповідальністю.

Повне товариство - товариство, члени якого зберігають повну самостійність, але несуть відповідальність за зобов’язаннями не тільки майном підприємства, а й власним майном.

Товариство з обмеженою відповідальністю - товариство, члени якого несуть відповідальність за діяльність підприємства тільки в межах розмірів своїх внесків.

Змішане товариство - об’єднання кількох фізичних і (або) юридичних осіб, що поділяються на дійсних членів і членів-вкладників.

Товариство з додаткоаою відповідальністю – товариство, в якому партнери несуть відповідальність не тільки в межах розмірів своїх внесків, а й додатково у розмірі, кратному внеску кожного;

- акціонерне товариство – підприємство з обмеженою відповідальністю його засновників, капітал якого розділений між власниками на паї у вигляді акцій;

- кооперативні – підприємства, в яких об’єднуються засоби та зусилля партнерів з метою виконання господарських функцій. Відмінністю кооперативів від інших господарських товариств є відсутність абсолютної орієнтації діяльності на отримання прибутку. За характером діяльності кооперативи виступають як організації взаємодопомоги і їх діяльність спрямована на безпосереднє обслуговування членів кооперативу;

- державне - це підприємство, яке створюється і контролюється державою.

Невиробничі фонди не мають прямого відношення до виробничого процесу. До них відносяться лікарні, бази відпочинку, спортивні, культурні заклади, які належать підприємству.

Виробничі фонди безпосередньо забезпечують виробничу діяльність підприємства.

У відтворювальному процесі фонди перебувають у різних формах: виробнича (частина фондів, яка втілена у фізичному капіталі та матеріальних запасах), товарна (у вигляді створеного але ще не реалізованого продукту) та грошова (грошові кошти підприємства).

Оборот виробничих фондів - процес їх кругообороту, що постійно повторюється. Оборот виробничих фондів – це не окремий акт, а процес який постійно відновлюється. Тривалість обороту залежить від продукції, яка виробляється. Різні складові основних виробничих фондів мають різний час

Кругооборот виробничих фондів – безперервний рух виробничих фондів , у процесі якого вони послідовно проходить три стадії, набувають на кожній з них певної функціональної форми і повертається до своєї вихідної форми – грошової.

Стадії руху виробничих фондів:

- перша - виробничі фонди починають свій рух з грошової форми, тобто підприємець володіє капіталом у грошовій формі, але перетворення грошей на грошовий капітал відбудеться лише тоді, коли ці гроші будуть пущені в оборот для отримання прибутку;

- друга стадія здійснюється в процесі виробництва, результатом якого є виготовлення товару. Водночас відбувається перетворення продуктивної форми виробничих фондів на товарну, вартість якої вища від вартості витрачених коштів на засоби виробництва і робочу силу.

- на третій стадії здійснюється реалізація товару і товарний капітал перетворюється на грошовий.

Основні виробничі фонди - частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на новий продукт частинами. До нього відносять частину авансового капіталу, яка втілюється в засобах праці – споруди, машини, устаткування, інструмент тощо.

Існує два види зношування основного капіталу:

1. фізичний знос – матеріальний знос основних фондів за час їхнього функціонування в процесі виробництва. Цей знос є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу тощо. У результаті фізичного зносу основні фонди втрачають частину своєї вартості.

2. моральний знос – передчасна втрата основними фондами їхньої вартості або зменшення її. Є дві форми морального зносу: перша форма – підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці, це приводить до зниження витрат виробництва на відтворення основних фондів; друга форма – з’являються принципово нові засоби праці, які мають більш високі конструктивні характеристики та експлуатаційні якості.

Амортизація основного капіталу – заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на виготовлений продукт. Відрахування на заміщення вартості зношеної частини основного капіталу називають амортизаційними. Встановлений у законодавчому порядку річний процент заміщення вартості зношеної частини основного капіталу називають нормою амортизації.

Оборотні виробничі фонди – частина виробничих фондів, вартість яких входить у створювані товари цілком і яка повністю повертається в грошовій формі після їх реалізації. До складу оборотних виробничих фондів входять предмети праці, а також капітал, витрачений на робочу силу.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна господарська діяльність людей, націлена на отримання прибутку, яка здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою майнову відповідальність. Сучасна економічна літературара виокремлює три головних функції підприємницької діяльності: ресурсну, організаційну і творчу. Виділяють такі види підприємництва: промислове, торгове, кредитне.