24.Особливості складання розпорядчих та організаційних документів: наказ, положення, статут, інструкція.

Наказ – правовий акт, що видається на підставі й на виконання діючих законів, указів, постанов і рішень уряду, наказів та інструкцій вище стоячих органів.

Накази бувають кадрові та з основної діяльності.

Формуляр наказу має такі основні реквізити:

• назва виду документа – наказ (якщо він виданий центральною установою чи відомством, то над його найменуванням повинно бути зображення республіканського герба);

• місце видання;

• номер, індекс за класифікатором чи номенклатурою справ;

• дата підписання;

• заголовок;

• текст (якщо є додатки, то їх перелік);

• підпис керівника.

Крім того вказується прізвища посадової особи, яка підготувала проект, та осіб, з якими він погоджений.

Текст наказу з основної діяльності складається з двох частин: констатуючої та розпорядчої. Перша містить такі елементи:

• вступ (вказується причина, видання наказу);

• доведення (переказуються головні факти);

• висновок (викладається мета видання наказу). Ця частина наказу викладається в міру можливості стисло й охоплює ті питання, щодо яких будуть подані приписи в розпорядчій частині.

У другій – мітяться приписи з у казанням виконавців і терміну виконання. Розпорядча частина починається словом НАКАЗУЮ і викладається у наказовій формі.

СТАТУТ — юридичний акт, що є зведенням правил, які регулюють діяльність організацій, установ, товариств, грома-дян, їхні відносини з іншими організаціями та громадянами, права й обов'язки у певній сфері державного управління або господарської діяльності.

Статути можуть бути типові та індивідуальні.

Типові статути розробляються для певних систем уста-нов чи підприємств і затверджуються вищими органами дер-жавної влади та управління, з'їздами громадських органі-зацій.

Індивідуальний статут укладається для певної організації чи установи шляхом конкретизації типових статутів і за-тверджується вищою установою, якій підпорядковується ця організація.

Статути після затвердження їх підлягають обов'язковій реєстрації в органах Міністерства фінансів України. Лише після реєстрації новостворена організація може розпочина-ти свою діяльність.

Реквізити статуту:

1) гриф затвердження вищою установою чи органом управ-ління;

2) назва виду документа (статут);

3) заголовок;

4) текст;

5) відмітки про погодження та реєстрацію;

6) дата.

Статут є основою для розробки положення. Структура тексту статуту:

1. Загальні положення.

2. Мета і завдання діяльності.

3. Функції.

4. Створення й використання коштів. Майно підприєм-ства.

5. Управління.

6. Створення та використання пайового фонду.

7. Членство. Права й обов'язки.

8. Звіт, звітність і контроль.

9. Виробничо-господарська, зовнішньоекономічна діяль-ність.

10. Реорганізація та ліквідація.

3. Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ — документ, у якому викладають правила, що регулюють спеціальні сторони діяльності і стосунки установ чи поведінку працівників при виконанні службових обов'язків; це зведення правил, детальні настанови, приписи керівного органу чи особи службовим особам або органам, обов'язкові для виконання.

Розрізняють відомчі й міжвідомчі інструкції. До відомчих належать інструкції, обов'язкові для системи одного відомства (міністерства). Міжвідомчими на-зивають інструкції, які видаються спільно двома або кілько-ма організаціями різних систем. Такі інструкції обов'язкові для організацій і підприємств цих систем.

Відомчі інструкції бувають:

1) посадові;

2) з техніки безпеки;

3) з експлуатації обладнання та ін.

Інструкція затверджується вищими органами або керів-никами організацій (чи їхнім наказом із зазначенням но-мера та дати видання).

Реквізити інструкції:

1) назва виду документа (інструкція);

2) гриф затвердження;

3) заголовок;

4) дата, індекс, місце видання;

5) текст;