15. Казначейські зобов’язання республіки. Поняття, види.

Казначейські зобов'язання України (надалі казначейські зобов'язання) - вид цінних паперів на пред'явника, то розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

• довгострокові - віл п'яти до десяти років;

• середньострокові - віл одного до п'яти років;

• короткострокові - до одного року.

Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про випуск короткострокових казначейське зобов'язань приймається Міністерством фінансів України.

Порядок визначення продажної вартості казначейських зобов'язань встановлюється Міністерством фінансів України виходячи з час) їх придбання.

Кошти віл реалізації казначейських зобов'язань спрямовувати на покриття поточних видатків державного бюджету.

Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями та їх погашення здійснюється відповідно до умов їх випуску, затверджених:

• за довгостроковими І середньостроковими зобов'язаннями - Кабінетом Міністрів України;

• за короткостроковими Міністерством фінансів України.

16. Основні характеристики ощадних сертифікатів.

Ощадний сертифікат письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків за ним.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний відсоток на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) інший особам г недійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізиті!: найменування цінного папера - "ощадний сертифікат", найменування банку, що випустив сертифікат, та Його місцезнаходження; порядковий номер сертифікату, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), найменування або ім'я держателя сертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку або Іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Дохід за ощадними сертифікатами виплачується при пред'явленні їх для оплати в банк, шо їх випустив.

У разі коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів за строковим сертифікатом раніше обумовленого в ньому строку, то Йому виплачуться понижений відсоток, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

17. Поняття та особливості вексельного права. Вексельне законодавство України.

Вексельне право — це сукупність законодавчих норм, що регулюють відносини між особами, причетними до вексельного зобов'язання; частина цивільного права, особливий його інститут, що становить зміст особливої юридичної дисципліни, яка має самостійний характер.

Поняття цінних паперів визначене в новелах нових кодексів України, зокрема в ст. 163 Гос­подарського кодексу України та ст. 194 Цивільного кодексу України, де визначено, що цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його видала (випустила), і власником, та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають із цього документа, іншим особам.

Закон про цінні папери та фондову біржу.

За ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», можлива видача векселя на умовах товарності (за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги). Дехто вважає, що товарність векселів порушує принципи безумовності векселя, передбачені Уніфікованим Законом.

З таким твердженням неможливо погодитися, оскільки слід відрізняти правовідносини, які регулюються нормами цивільного права, та правовідносини, які регулюються нормами вексельного права. Силу вексельного зобов'язання слід шукати не в договорі, на підставі якого емітовано вексель, а в самому векселі, який, по суті, є результатом одностороннього волевиявлення векселедавця. У такому випадку на векселі, як цінному папері, дійсно не повинна бути передбачена будь-яка умова руху векселя у вексельному обігу. Вексельне зако­нодавство регулює відносини, які випливають із вексельного зобов'язання. Таке зобов'язання виникає з моменту завершення складання векселя і до виконання його в повному обсязі в доб­ровільному чи примусовому порядку особами, зобов'язаними за векселем. У зв'язку з цим, умова товарності векселя на стадії його емітування залишається поза межами виникнення вексельного зобов'язання, а тому не стосується принципу безумовності векселя. А на право­відносини, які виникають при цьому, розповсюджується чинне цивільне законодавство, яке врегульовує дії особи, що направлені на виникнення правочинів. У зазначених цивільно-правових відносинах проявлена одна із функцій векселя, як розрахункового засобу. Як перед­бачає ч. З ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», умови щодо проведення розра­хунків із застосуванням векселя обов'язково повинні відображатися у відповідному договорі, укладеному в письмовій формі.