Завдання 3

Заповніть таблицю

Етапи процесу виховання	їх характеристика
Усвідомлення, оволодіння вихованцями норм і правил поведінки	Він повинен забезпечити визначення домінуючої (наприклад, моральної) і пов'язаних з нею інших цілей виховання (трудового, інтелектуального, фізичного та ін.), конкретних виховних завдань.
Формування ставлення учнів до норм і правил поведінки	Етап повинен забезпечити розробку програми діяльності колективу відповідно до визначеної мети. Від якості планування залежить успіх виховної справи, бо саме план спрямовує виховну діяльність на визначений курс, головні завдання і комплексне їх вирішення.
Формування поглядів і переконань	Планування виховної справи передбачає ефектив-ну організацію спільної суспільно-орієнтованої, пізнавальної, трудової, художньої, екологічної, спортивної та ін. видів діяльності школярів.
Формування загальної спрямованості особистості	На цьому етапі вихователь стежить за ходом реалізації програми виховної справи, виконуючи диспетчерські функції. Він спостерігає за колективом у цілому й окремими учнями, їх активністю, ініціативністю, самостійністю, пам'ятаючи, що виховна справа розвиває у вихованців певні якості. Намагається створити умови для вільного висловлення своїх думок і почуттів, виконання дій. Водночас уважно стежить за розвитком подій, не допускає, щоб вони набули небажаного напрямку.
Аналіз досягнутих результатів	Колективний аналіз виховної справи проводиться з метою виявлення причин успіхів і невдач за такою апробованою Етапи процесу виховання.

Завдання 4

Заповніть таблицю

Об’єктивні чинники процесу виховання	Суб’єктивні чинники процесу виховання
особливості розбудови України взагалі та системи закладів освіти зокрема; перебудова економіки на ринкових засадах; особливості розвитку соціальної сфери; відродження національних традицій, звичаїв, обрядів, народної педагогіки; розширення сфери спілкування з іноземними громадянами; вплив природного середовища.	соціально-педагогічну діяльність сім'ї та громадських організацій; навчально-виховну діяльність закладів освіти в особі їх працівників; цілеспрямовану діяльність засобів масової інформації; діяльність закладів культури; виховну діяльність позашкільних установ та діяльність церкви.

Завдання 5

Підготувати виступ на тему «Мій ідеал вихованої людини (яких я бачив реальний людей, близьких до цього ідеалу)»

Мені здається, що людство прагне винайти ідеал, протягом усієї своєї історії. То ж як і інші ідеали, ідеал вихованої людини не залишається незмінним. Він змінюється й на різних етапах життя самої людини, й у різні періоди історичного розвитку, не кажучи вже про те, що ідеал людини або його певні риси можуть визначатися також класовими й національними або статевими й професійними відмінностями людей.

Всі ми у дитинстві хотіли бути на когось схожими. Брали з когось приклад, наслідували чиїсь дії, в усьому хоч трішечки намагалися бути схожими на старших, котрі були для нас взірцем. Це є свідченням того, що вже у дитинстві людина починає створювати якийсь ідеальний образ, який стає метою певних зусиль щодо самовиховання й самовдосконалення. Але з віком розумієш, що ідеально вихованих людей не існує. Проте, якщо кожна людина прагнутиме досягти нормальних людських стосунків у своєму найближчому оточенні, то можливо життя буде кращим.

Отже, риси характеру, які я вважаю ідеальними. Найперше, це доброта. Я думаю, що це саме та риса, яка робить людину людиною, адже доброта включає в себе і чуйне ставлення до інших людей і увагу до людей старшого покоління, і любов до природи, і уміння співчувати іншій людині. Іноді важко бувати добрим: хтось дратує, хтось заважає, хтось галасує, а хтось просто не подобається. Тоді людина, терпима до інших намагається подолати в собі емоції, розуміючи, що якась риса її характеру теж може не подобатись іншим. Потрібно навчитися сприймати людей такими, які вони є.

Вихована людина має такі риси, як скромність, толерантність, відсут-ність надмірної балакучості. їй чужі зверхність, пихатість, марнославство, бажання похизуватися перед іншими. У спілкуванні, взаємодії з іншими, люди-на не повинна виставляти себе на показ, а навпаки - прагнути пізнати інших, уміти налагоджувати взаємовідносини, жити в колективі, тобто мати таку якість як соціальність.

Нещодавно я почула вислів А. П. Чехова, за яким окреслюються головні ознаки вихованих людей: вони поважають людську особистість, завжди м'які, ввічливі, поступливі; не брешуть навіть у дрібницях; вони не метушливі; якщо мають у собі талант, то поважають його. Але не цей перелік позитивних рис привернув мою увагу. Мене вразили подальші рядки: «Тут потрібна безперервна денна й нічна праця, вічне читання, воля... Тут є цінною кожна година». Це було — як відкриття! Бо мої батьки старанно і ласкаво виховували в мені ввічливість, чесність, акуратність: саме те, про що йдеться у чеховському вислові. Мабуть, без їхньої «школи» мені б зараз було дуже скрутно жити у нашому світі, сповненому змін і суперечливостей. Нас вчили казки, вчили вихователі, вчили батьки. Але з'ясовується головне — це твоя власна щодення праця над собою, над своєю поведінкою. Звісно, важко щомиті контролювати себе, наслідуючи закони народної моралі, бо зараз ці закони сміливо перекреслюються окремими сучасними явищами.

Нам говорять про чистоту ідеалів та високу мету, а з телеекранів ми бачимо зовсім інше. Душу підносять прекрасні герої Шевченка, Лесі Українки, Довженка, Ліни Костенко, а за порогом стикаєшся з грубістю та байдужістю.

Ніколи не забувайте, що поведінка людини - це дзеркало, в якому вона показує своє обличчя. І ні в якому разі не треба соромитися робити хороші вчинки. Доброта вам повернеться сторицею. А, як сказав Д. Бернард, «через свою чемність ми нічого не втрачаємо, щонайменше - місце для сидіння».

Заняття 6

Проаналізуйте та поясність недоліки сучасного виховання в умовах деформації суспільства

Для характеристики сучасної системи виховання, можна використовувати такі визначення, як розірвана, знівельована, деформована та така, що втратила цілісність. Одну з причин цього ми вбачаємо в тому, що майже на всьому пострадянському просторі й в Україні зокрема відбулася різка зміна парадигми освітньої політики. До прикладу, в нашій державі спочатку відбулася реформа середньої освіти, а згодом – змін почала зазнавати і вища школа. Впровадження положень Болонської системи в системі вищої освіти з одного боку, передбачає забезпечення якості освіти, з іншого – не пропонує цілісної системи виховання.

Існуюча вже кілька років суспільно-економічна криза в нашій країні тісно пов'язана з низьким рівнем освітньої й виховної систем в умовах реально існуючого соціалізму. Насамперед має місце особливий виховний дисонанс. Педагогічний дисонанс розуміється як відсутність гармонії й узгодження, як розбіжність між передбачуваними та існуючими підсумками виховання. Навмисні цілі виховання залишаються в дисонансі з результатами, які реально виявляються, - поглядами та поведінкою молоді. Наприклад, у системі суспільних цінностей, прийнятих сучасною молоддю, переважають ті, які стосуються особистих, індивідуальних справ, а такі, як культурна та громадська активність, політична небайдужість або навіть професійна праця, далеко не на першому плані.

Маємо справу з адаптацією молоді до існуючих умов соціалістичного способу життя, але у принципі іншими, ніж припущені уявлення. Це обумовлюється насамперед явищами суспільного дисонансу, що виявляється у стосунках між вихованням (соціалізацією) й вихованням, яке широко розуміється у вузькому значенні.

У широкому розумінні виховання охоплює всі явища та процеси, пов'язані з впливом суспільно-культурного та природного середовища на людину, яке виховує її особистість.

У вузькому розумінні це тільки усвідомлені й навмисні дії установ чи осіб, які спеціалізуються в цій діяльності, та формують особистості відповідно до прийнятих зразків чи виховного ідеалу. Урахування такої диференціації та зосередження уваги на вихованні, що організовано цілісно й заздалегідь, має сенс до тих пір, доки в даному широкому суспільному середовищі панують відносний порядок і гармонія, а негативні явища, що впливають на людей стихійно, неконтрольованим способом, не перевищують певного тривожного рівня. Разом із перевищенням певного критичного чи тривожного рівня у валовому суспільстві діяльність виховних установ порушується і може навіть сприяти збільшенню кількості негативних явищ. Саме такий процес спостерігається у вихованні, тому що живемо ми в епоху великих змін і суспільної напруги.

Тиск і темпи перетворюючих процесів у суспільстві, їх взаємодія та посилення негативних явищ викликають те, що заплановані цілі, зміст, цінності й виховні процеси в дусі гуманних ідеалів соціалізму послабляються або навіть скасовуються. Перемагають спонтанні процеси пристосування окремих одиниць і суспільних груп до дійсного способу життя в родині, трудовому середовищі й місці проживання. Ми переконались, що у швидко змінюваному світі вплив соціалізації стає не тільки більш інтенсивним, а разом з тим і суперечливим, що може послабити чи знищити плановані умови виховання.

Заняття 7