Н

Форми спільної роботи школи і сім’ї

акресліть схему

індивідуальні

колективні

Запрошення до школи на розмову

Конференція

Відвідування сім'ї

Лекції і бесіди

Педагогічний диспут

Індивідуальна педагогічна бесіда

Університет педагогічних знань

Листування з батьками

Збори концерти

Дні відкритих дверей

Загальношкільні та батьківські збори

Індивідуальні тема-тичні консультації

Вечори запитань і відповідей

Завдання 6

Підібрати народну або авторську казку, що виховує любов і повагу до матері, батька, інших членів сім’ї

За народним моральним кодексом батьки зобов'язані виховувати своїх дітей, утримувати їх в неповнолітньому віці, а також у повнолітньому, якщо діти непрацездатні й потребують матеріальної допомоги. Повнолітні діти зобов'язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, і піклуватися про них. Народна педагогіка пильно стоїть на сторожі здійснення цих справедливих вимог у житті, засуджує тих дітей, які цураються своїх батьків, забувають про свій синівський чи дочірній обов'язок перед ними. Саме про таких синів розповідається в українській народній казці «Невдячні сини». українській народній казці «Невдячні сини»

Ось її початок і зав'язка: «Був собі старий чоловік. Старий прожив вік, дав йому бог дітей, вивів він їх на люди, поділив їх. Живуть діти, кожен особно. Всіх синів у старого чотири, кожного старий зробив хазяїном; яку мав мізерію, кожному з неї досталось. Хазяї в старого всі чотири сини, а старий роздав на дітей все своє, думає: «Доживу віка при дітях».

Живе старий у старшого сина, спершу приймають старого, як повинно бути: знати, що він батько. Чи їдять що, чи плаття перуть, чи латають що, чи сорочик обрізують, найсамий перід батькові чого чи не треба?! І як скаже старий, його й слухають. Там у празник в старого є на чарку. Таки так старому, як у доброго сина.

Так геть старший син подержав у себе батька, став якось наче не такий, вже й крикне часом на старого; далі старий уже в хаті собі місця не найде. Нема чого чекати, таке діло: не хоче син держати, жаліє батькові кавалка хліба; нічого робити, треба кидати та йти до менших; чи лучче, чи поганше, а вже і висидіти у старшого не можна.

Ото перейшов старий до свого другого сина. І в того старому хутко стало мулько; як візьме старий що з'їсти, то син з невісткою, якби могли, то й не знати що. А сварка з-за старого! Жінка гризе чоловіка:

— Самі жадні кавалкові хліба, а тут старців понаприймав.

Старий не всидів і йде далі...

Так один по одному всі з чотирьох синів брали батька, а батько од них одходив. Всі чотири сини один на другого стикаються, той на того:

— Нехай же він вас, тату, подержить.

А той знов на того:

— Той ще, тату, не держав вас, чи там мало держав.

Таке межи дітьми, що не доведи господи! Далі змагались вже так, що й жоден не приймає до себе батька. У того те, а в того те, і всі не можуть держати у себе батька. Той з малими дітьми, той жінку має сварливу, а в того хата тісна, той знов бідний. Хоч куди хоч іди старий. А старий — сивий, сивий, як голуб, просить дітей та плаче перед ними, як не знати як...

А що? То даремна річ, що ніхто з дітей не приймає батька; треба його десь подіти. Ще й до того старий не сперечається, з ним можна що хочеш зробити».

Рада в раду, рада в раду, всі чотири зібрались. І пристали на те, щоб перестарілого батька жебраком по світу пустити. Черстві серцем сини не зважили на батькові й сльози.

Казка закінчується тим, що невдячні сини зазнали заслуженої кари за свій негідний вчинок. Вони все ж таки змушені були як слід доглянути старого, а по смерті поховати з усіма почестями: «Поховали, як біг приказав; обід справили, вже знати, що не жалують для мертвого, гарні похорони справили». Однак це вони робили не із синівського обов'язку, а тому, що гострили зуби на шкатулку, принесену батьком, де, як їм уважалося, мусило бути багато грошей. Нарешті: «Принесли тую шкатулку — хитають її, брязкає всередині... Прийде кожен до скриньки, візьме за скриньку — тріп, тріп: є! Ото розпечатали, одчиняють... Ге! Скло! Не доймають віри вони, копають дальше, і скрізь скло.

Страшно стало, не може то бути, щоб скринька така гарна, батько її одкопав під дубом, і щоб не було у ній грошей. Ото й кажуть брати:

— Тут саме скло батько нам зоставив! Вони кажуть, і один стояв у сінях, частував людей, почув і каже: «Е, вам-то карбованці, а мені вже тільки скло!»

«...Мало брати не побились...».

«Названий батько». Казка починається так: «Зосталися три брати сиротами — ні батька, ні неньки. І дома нема нічого —-ні хазяйства, ні хати. Ото й пішли вони всіх втрьох найматися. Аж іде дід старий-старий, борода біла.

— Куди це ви, дітки, йдете?

А вони кажуть:

— Найматися.

— Хіба в вас свого хазяйства нема?

— Нема, — кажуть. — Якби до доброго чоловіка в найми попасти, то ми б йому по правді робили, по щирості слухалися і за рідного батька його мали б.

Тоді дід і каже:

— Добре! Коли так, будьте ви мені сини, а я вам батько. Слухайтесь мене, то я з вас людей пороблю, навчу, як жити, з правдою не розминаючись».

Названий батько додержав обіцянки, подбав, щоб сини одружилися, завели хазяйство. І побажав кожному з них: «Ну, синку, тепер живи щасливо, та гляди, за правду не забувай!» та й пішов по світах, зробивши з синів самостійних людей. «А три брати живуть. Старший брат так забагатів, що вже будинки собі помурував, червінці складає та тільки про те й думає, як би йому тих червінців найбільше постягати. А щоб убогому чоловікові допомогти, то того й не нагадуй — дуже скупий був. Підстарший брат теж розбагатів. Стали на нього наймити робити, а сам він тільки лежить, їсть, п'є та порядок дає. Найменший так собі живе: коли що дома є, то й з людьми поділиться».

Через певний час батько вирішив перевірити, «подивитися, як то його сини живуть та чи з правдою не розминаються. Приходить до найстаршого старцем убогим. Той ходить по двору. Він кланяється, каже:

— Якби ваша ласка подати мені милостині!

А той каже:

— Ге, не який старий! Схочеш, то заробиш, — я сам недавно на ноги зіп'явся.

А в нього добра, що страх: будинки муровані, стоги, стодоли, товару повні обороги, комори добра повні, гроші... А милостині не дав!

Пішов той дід. Відійшов так, може, з версту, став, оглянувся назад на ту господу та на те добро — і все добро запалало».

Не виконав заповіту названого батька й підстарший син, скривдивши старого. То й згорів в кару за це разом із своїм маєтком.

— «Приходить той дід до третього брата. А той живе вбого, хатка невелика, тільки чистенька. Прийшов та такий уже зробився обшарпаний, обідраний». Третій, наймолодший син, щиро прийняв старого, запросив до хати, разом з дружиною пригостили, гарно одягнули, допомогли вилікувати на його грудях велику, страшну рану, нагодували, напоїли. Щоб позбавити старого від страшної недуги, третій брат спалив свою хату і все своє добро, щоб попелом з цього «затоптати рану», бо це, як сказав старий, були тільки єдині ліки для нього. «Повиносили вони дітей, самі повиходили. Глянув чоловік на хату — жалко йому свого добра! А чоловіка ще жалкіше! Взяв та й підпалив. Так ураз хата полум'ям і взялася — де й ділася. А замість неї постала інша хата, така гарна та пишна.

А дід стоїть та тільки всміхається.

— Бачу, — каже, — сину, що з вас трьох тільки ти й не розминувся з правдою. Живи ж щасливо!

Тут відразу пізнав чоловік названого батька. Кинувся до нього, аж його вже й нема».

Завдання 7

Проаналізуйте ситуацію

У приймальній біля кабінету лікаря сиділа мама з хлопчиком чотирьох років. Він стояв на колінах на стільці, дивився у вікно і без зупинку щось запитував маму.

• Чому у цієї машини червоний хрест? Чому хворих возять? А це яка машина?

• Хлопчик все запитував і запитував маму, а вона йому залюбки відповідала.

• Як тебе звати хлопчику? — запитав його хтось із відвідувачів. Хлопчик озирнувся, але нічого не відповів і продовжував дивитися у вікно.

• Ти чому ж не відповів? Адже тебе запитали! — серйозно сказала йому мама, але хлопчик мовчав.

Через деякий час він жваво запитав:

— А це теж пожежна машина?

Мама не відповідала. Він ще й ще раз повторив своє запитання, але відповіді не отримав.

• Чому ти не відповідаєш, мамо?

• Тобі не подобається? А чому ж ти не відповів тьоті? Ти її образив.

Жінка, яка запитувала хлопчика, пішла до кабінету, а мати з сином про щось тихо розмовляли. Коли жінка ви­йшла з кабінету, хлопчик зістрибнув зі стільця і, підбігши до неї, сказав:

• Мене звати Сергійко.

• А мене, — відповіла йому жінка, — Ольга Софіїна. Ось ми з тобою і познайомились!

У роздягальні мама сказала:

— Приємно, коли з тобою розмовляють?

— Так.

— Ось і ти будь привітним і завжди відповідай на запитання.

1. Проаналізуйте цю ситуацію з позиції доцільності дій матері. Чи варто звертати увагу на такі дрібниці у вихованні дітей?

2. Який метод (і прийом) використала мама у вихованні сина?

Я вважаю, що мати хлопчика поступила правильно. Якщо добре подумати, то можна прийти до висновку, що дрібниць у вихованні дітей просто не існує, адже кожна дрібничка, кожна незначна ситуація формує особистість дитини.

Матір’ю дитини було використано метод переконання, найскладніший і найважчий метод батьківського виховання. Так, мати без окрику і без паніки зуміла пред’являти вимоги до своєї дитини. Її мовчання, використане до місця і в в потрібний момент виявилося дієвішим, ніж урок моралі. Вона звернулась до відчуттів дитини, повторивши її дію мовчання на задане питання, показавши дитині хороший приклад того, як це неприємно, коли на твоє звертання на звертають уваги. А, як відомо, діти, особливо дошкільного і молодшого шкільного віку, схильні наслідувати як хорошим, так і поганим вчинкам, чим і скористалася жінка.

Завдання 8

Проаналізуйте ситуацію

Зіна вчиться уже у 2-му класі. Мама хоче, щоб Зіна була у неї помічницею. Вона сказала:

— Зіно, щодня будеш хату підмітати та сміття на смітник викидати.

Стала Зіна щодня хату підмітати, але не захотілося сміття викидати, бо смітник далеко. Подивилася Зіна на смітник, обгороджений низьким тином, та й вирішила: можна під шафу підмести. Підмете Зіна в хаті, а сміття під шафу. Шафа біля її ліжка стоїть. Прийшла раз Зіна зі школи, бачить: сидять тато й мама. А там, де стояла шафа, лежить купа сміття.

Опустила Зіна голову, почервоніла.

Приніс батько з двору парканчик і ставить його біля сміття.

• Що ви робите, тату? — запитує Зіна.

• Та смітник треба загородить. Тепер смітник буде у нас в хаті.

Ставить тато паркан, ліжко загороджує разом зі смітни­ком. Заплакала Зіна і просить:

— Ой таточку, я винесу сміття ! Не хочу, щоб у хаті був смітник.

1. Чи варто дітей у такому віці залучать до праці в хатньому господарстві?

1. Наскільки доречні дії батьків Зіни?

2. Які методи (прийоми) використали батьки у вихованні доньки?

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 9

Проаналізуйте ситуацію

Ми обідали. Тато встав із-за столу. Я сказала:

- Помий за собою тарілку.

- А тобі важко.

- Я завжди за собою мию, і ти помий.

І почалося! Крик, лайка. Так вже багато разів було…

Він сам розподілив кожному хатні обов’язки. І сам же прийшов з роботи, а хліба не купив! Каже мені: «Збігай по хліб». Я звичайно, відповідаю:

- Це, між іншим, твій обов’язок!

І знову сварка.

1. Хто не правий в цій ситуації?

Не права у цьому випадку донька,у зв’язку з відсутністю субординації з батьком і поваги до старших.

2. Як би ви повелися у цьому випадку?

Дивлячись по ситуації, якщо батько прийшов з роботи стомлений, я би ввічливо запитала: «Батьку,чи не зміг би ти помити за собою посуд,як і домовлялись. Якщо тобі не важко»

3. Чим викликані подібні помилки виховання?

Взаєморозуміння в родині – запорука хороших, безконфліктних відносин.

Безперечно, розподіл хатніх обов’язків_між членали родини є основою порядку. Правил потрібно дотримуватись в першу чергу батькам,щоб подавати хороший приклад дітям. Але потрібно враховувати і людський фактор,не створювати конфліктних ситуацій,іти на компроміси,залишатись людянними

Завдання 10

Взяти інтерв’ю у батьків (із зазначенням типу сім’ї) про їхні стратегії виховання дітей у сім’ї

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 11

Створіть пам’ятку для батьків по попередженню домашніх конфліктів

Попередження сімейних конфліктів залежить від всіх членів сім ’ї і перш за все від самих чоловіка і дружини. Хоча інколи сімейні конфлікти і можуть носити позитивну спрямованість, але в цілому сімейних конфліктів не варто допускати. Шляхи попередження сімейних конфліктів:

• формування психолого-педагогічноїкультури у подружньої пари;

• виховання дітей з врахуванням їх індивідуально-психологічних і вікових

особливостей та емоційного стану;

• формування сімейних традицій, розвиток взаємодопомоги, взаємної відповідальності, довіри та поваги;

• формування культури спілкування.

Розв’язання сімейного конфлікту може мати декілька варіантів, а саме: досягнення згоди і взаємовигідного компромісу по спірних питаннях, втікання дітей із сім % позбавлення батьківських прав, розлучення.

Завдання 12

Підберіть з будь-якого видання інформацію про виховання дітей (журнал для жінок, педагогічна періодика, книги, тощо) та запропонуйте форми ознайомлення з нею батьків

Сім'я є незамінним, глибоко специфічним соціальним інститутом розвитку особистості. Протягом усього життя родина є найважливішим компонентом мікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, вплив сім'ї домінує над усіма іншими впливами, значною мірою визначаючи її життєвий шлях у майбутньому. Саме в сім'ї закладаються основи ціннісно-мотиваційної сфери особистості, формується її характер.

Вплив сім'ї на розвиток особистості залежить від її складу, морально-психологічного клімату, соціальної орієнтації, загальної та педагогічної культури батьків, часу і характеру спілкування кожного з них з дитиною, єдності чи суперечливості вимог до-неї, кола сімейних інтересів тощо. Особливе значення для розвитку особистості дитини мають наступні умови:

1. Батьківське тепло, взаємна повага в сім'ї, довіра до дитини. Моральний розвиток дитини можливий лише в сімейній атмосфері взаємної поваги і довіри Діти, які емоційно залежать від батьків і відчувають до них велику прихильність, виростають більш совісними в порівнянні з тими, хто не знав таких відносин. Довірливі, щиросердечні стосунки сприяють тому, що діти поважають батьків, захоплюються ними і прагнуть бути схожими на них, що в кінцевому рахунку формує в них позитивні моральні якості. Діти, які відчувають турботу, любов і довіру батьків, вчаться так само ставитися до інших. Підлітки, які живуть в атмосфері ворожості і нерозуміння, хоча й бояться своїх батьків, але переймають їхні негативні риси.

2. Частота и інтенсивність стчкування батьків з дітьми. Те, в якій мірі дитина ідентифікує себе з одним із батьків, залежить від частоти, інтенсивності і близькості їхнього спілкування. Для сина, що проводить більше часу і батьком, вплив останнього буде вирішальним. Аналогічно, дівчинка, якій бпижче товариство матері, скоріше ідентифікує себе саме з нею Завдяки частому й інтенсивному спілкуванню з батьками (особливо якщо воно демократичне) дитина переймає і засвоює батьківські цінності та норми. Однобічний авторитарний вплив батьків веде до більш слабких емоційних зв'язків з дітьми і знижує ефективність виховання.

3. Сімейна дисципліна, методи виховання, які використовуються батьками

Сімейна дисципліна впливає на моральний розвиток дітей, коли проводиться в життя не хаотично, а послідовно; коли підтримується за допомогою довірливого спілкування і переконування, а не зовнішнього контролю; коли між дітьми і батьками складаються демократичні стосунки, а не процвітає вседозволеність чи деспотизм

Одним з найважливіших аспектів дисципліни є послідовність дій батьків та їхня взаємна узгодженість Непослідовність вимог створює в сім'ї нестабільну, нервову обстановку, що, природно, не сприяє моральному розвитку дітей, а іноді призводить до їх ворожості і навіть протиправних вчинків.

Батьки, які надають перевагу методу переконування і порадам, справляють більш позитивний вплив, ніж ті, хто суворо контролює дітей. Використовуючи методи, спрямовані на розуміння і внутрішнє прийняття певних цінностей, батьки домагаються їх засвоєння дітьми. Пояснення і заохочення з метою направити чи виправити поведінку дитини сприяють моральному розвитку, у той час як фізичні покарання і постійні дорікання призводять нерідко до антисоціальної поведінки і правопорушень.

Батьки, що покладаються на каральні методи, не досягають справжньої мети: формування у дітей совісності, уміння плідно спілкуватися і взаємодіяти з навколишніми. Жорстокі покарання, особливо на тлі негативних у цілому відносин, ведуть до того, що дитина виростає черствою, байдужою, недисциплінованою. Замість того щоб виховати чуйність, такі методи послаблюють чутливість, діти звикають боятися і ненавидіти, вони не хочуть піклуватися про інших, не прагнуть заслужити схвалення. Підлітка можна змусити підкоритися, але як тільки загроза покарання ззовні зникає, його поведінка стає потенційно антисоціальною.

Зайва поблажливість з боку батьків також веде до відставання в соціалізації і моральному розвитку дитини, оскільки дітям не допомагають учитися контролювати себе При відсутності зовнішнього регулювання дитина залишається мов би поза мораллю Дітям необхідне батьківське керівництво. Без нього вони можуть вирости "зіпсованими" і швидше за все будуть зазнавати репресій з боку ровесників за відсутність поваги до інших людей, самоконтролю, витримки, внутрішнього стрижня.

4. Приклад батьків.

Важливо, щоб батьки самі були моральними людьми, якщо вони прагнуть прищепити своїм дітям моральні норми і цінності. Багаторічні дослідження дорослих, які у підлітковому віці були засуджені за антигромадську поведінку, свідчать, що в період становлення на них найсильніше вплинула антисоціальна поведінка батьків.

На жаль, є родини, де складаються несприятливі умови для виховання дитини. До них належать сім'ї, уражені алкоголізмом, з аморальною поведінкою батьків, низьким культурним та освітнім рівнем, поганими житловими умовами та недостатнім матеріальним забезпеченням, конфліктністю у взаєминах між членами родини. До неблагополучних зараховують і зовні благополучні родини, у яких систематично припускаються серйозних помилок в сімейному вихованні внаслідок несприятливих взаємин між членами родини, педагогічної неосвіченості, низького рівня педагогічної культури. Діти з таких сімей, незважаючи на матеріальний "достаток, виростають озлобленими, замкненими, з порушеною вольовою активністю.

У деяких сім'ях батьки цікавляться лише успішністю дітей у школі. Питання морального виховання, поведінки дітей, взаємин із товаришами, статусу їхньої дитини в класному колективі таких батьків не хвилюють.

Ні про які контакти у стосунках батьків і дітей не може бути і мови у сім'ях, де переважає надмірна суворість у ставленні до дитини, застосовуються антипедагогічні засоби впливу. Деякі батьки не враховують вікових та індивідуальних особливостей дітей, їхніх інтересів, здібностей. Особливо гостро це відчувається, коли діти переходять у підлітковий вік. У таких родинах дитина почуває себе чужою, страждає від браку взаєморозуміння з батьками.

Найбільш поширеними помилками сімейного виховання є невміння батьків знаходити адекватні вікові дитини прийоми і методи виховання, неузгодженість виховного впливу дорослих членів сім'ї, а також впливу сім'ї і школи, вчителя. Ці помилки часто не усвідомлюються батьками, і тому виправлення їх вимагає від класного керівника високої професійної майстерності, такту і терпіння.

Завдання 13

Напишіть реферат (на вибір)

1. Валеологічне виховання дітей у сім’ї.

2. Грайтеся разом з дітьми.

3. Шляхи залучення дитини до домашньої праці.

4. Організація вільного часу в родині.

5. Як ми спілкуємося в сім’ї.

Вимоги до написання реферату: простий план, розкриття основних теоретичних положень практичними розробками та методика їх втілення у співпрацю з батьками.