Вплив нових технологій на організацію
Організаційне вимірювання
|
Зміни в управлінні
|
Накопичення і розподіл знань
|
Нові форми умінь і знань використовуються для розробки нових технологій; працівники критичніше відносяться до оцінки результатів впровадження нових технологій; нові форми інтелектуальної діяльності поширюються в організації |
Управлінські стосунки
|
Організаційна поведінка змінюється в напрямі посилення співпраці і взаємної відповідальності; менеджери і працівники розривають традиційні функціональні і ієрархічні стосунки і створюють нові ролі, які стирають лінії влади і ухвалення рішень |
Методи координації
|
Технології стають багатим ресурсом, який дозволяє використовувати інноваційні методи розповсюдження і обміну інформацією, співробітництва; широкий доступ до інформації створює клімат колективної відповідальності, загальної власності і групового вирішення проблем |
7.2. Поняття знань та їх класифікація
Завдяки різноманітним інформаційним потокам кожне підприємство має можливість миттєво дізнаватися про стан попиту і пропозиції, орієнтуватися на ринках сировини, праці, інновацій і тому подібне.
Для розкриття сутності терміну „знання” необхідно розглянути три поняття: данні, інформація та базпосередньо – знання.
Дані – це неструктуровані цифри і факти поза будь-якого контексту.
Інформація – це структурований потік даних у контексті.
Знання – це здатність застосовувати інформацію у конкретній сфері діяльності.
Отже, дані та інформація є так званими „запасами сировини” для формування знань (рис. 7.1).
Аналіз змісту, особливостей і характеру використання знань дозволяє виділити їх різновиди. Так, розрізняють процедурні, декларативні, епізодичні, евристичні і мета-знання.
ЗНАННЯ
Інформація
дані Дані
Запаси
„сирови-ни” для створен-ня знань
Рис. 7.1. Логіка утворення знань
Сучасні підходи до управління знаннями
Як вже було сказано, Термін «управління знаннями» був введений Карлом Віїгом -американским ученим і консультантом по управлінню і вперше| використаний в 1987 р. в його виступі на конференції в Швейцарії, Міжнародною організацією праці, що проводилася, під егідою ООН.
Термін управління знаннями (УЗ) прийшов до України з заходу (КМ. — „Ноледж менеджмент”) в середині 90-х рр. У крупних корпораціях, де проблеми обробки інформації набули особливої гостроти і стали критичними стало очевидним, що основним вузьким местомом є обробка знань, накопичених фахівцями підприємства, оскільки саме знання забезпечують перевагу перед конкурентами. Світовий бюджет систем управління знаннями (СУЗИ) оцінюється останніми роками в 2 млрд дол. і продовжує зростати. Такі гіганти, як Вот& і ІаВ, активно застосовують технології управління знаннями як основну складову менеджменту.
Управління знаннями — це сукупність процесів, які управляють створенням, розповсюдженням, обробкою і використанням інформації усередині підприємства (за визначенням Джанетто – Уїлера).
Ресурси знань розрізняються залежно від галузей індустрії і додатків, але, як правило, включають технології, бренди, бізнес-процеси, рецептури, керівництво, новини, інформацію про замовників, відомості про конкурентах і дані, що накопичилися в процесі розробки. Программная і технологічна організація процесів управління знаннями реалізується через системи управління знаннями (СУЗ). СУЗ використовують і інтегрують різні інформаційні технології:
бази і сховища даних
електронна пошта
системи групової роботи і її підтримки;
браузери| і системи пошуку;
портали, корпоративні мережі і Інтернет;
бази знань і експертні системи (інакше интеллектуальні системи).
Системи управління знаннями з'явилися в середині 90-х рр. в корпораціях, де проблеми обробки інформації придбали особливу гостроту і стали критичними. При цьому стало очевидним, що основним вузьким местомом є обробка знань, накопичених фахівцями підприємства, оскільки саме знання забезпечують перевагу перед конкурентами.
Нова концепція управління знаннями дійсно допомагає поміняти погляд на автоматизацію корпорації, оскільки акцент в ній робиться на цінність информації. Новизна концепції управління знаннями полягає в принципово новому завданні — накопичувати не розрізнену інформацію, а знання, тобто закономірності і принципи, що дозволяють розв’язувати виробничі і бізнес-завдання. При цьому в розрахунок берутся і «невидимі» знання, які зберігаються в пам'яті спеціалистів, а не на матеріальних носіях .
Управління знаннями можна розглядати і як новий напрям в менеджменті, і як напрям в інформатиці для підтримки процесів створення, розповсюдження, обробки і використання знань усередині підприємств, організацій і навіть держав (рис. 7.2).