Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lektsiyi_UZ_za_Sadyekovim.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
585.7 Кб
Скачать

Визначення поняття «стратегія», що відображають ускладнюючий характер розвитку теорії стратегічного управління

Визначення стратегії

Автор

Основний підхід

1. Стратегія, як метод встановлення довго-строкових цілей органі-зації, програми її дій і пріоритетних напрямів по розміщенню ресурсів

А. Чандлер, 1962 р.

Довгострокові цілі розроб-ляються і не підлягають перегляду до зміни зовнішніх або внутрішніх умов середовища функціонування організації

2. Стратегія, як метод визначення конкурентних цілей організації

Гарвардська школа бізнесу,

1965 р.

Стратегія визначає основні сфери бізнесу, які компанія продовжуватиме і/або почне здійснювати

3. Стратегія, як спосіб реакції на зовнішні можливості і погрози, внутрішні сильні і слабкі сторони

М. Портер, 1980-1985 рр.

Основне завдання стратегії полягає в досягненні орга-нізацією довгострокових конку-рентних переваг над суперни-ками в кожній сфері бізнесу

4. Стратегія, як спосіб встановлення цілей для корпоративного, ділово-го і функціонального рівнів

І. Ансофф, 1965 р.; Д. Стейнер, 1977 р., П. Лоранж, 1977 р., інші автори

При розробці стратегії слід виділяти корпоративні, ділові і функціональні цілі з погляду різного їх впливу на процеси управління в організації

5. Стратегія, як послі-довна, узгоджена і інтегрована структура управлінських рішень

Генрі Мінцберг

1987 р. (Канада)

При розробці стратегії основна увага приділяється формуванню планів, які служать для цілей контролю по ефективності досягнення стратегічних орієнтирів

6. Стратегія, як спосіб визначення економічних і неекономічних пере-ваг, які організація має намір надати основним зацікавленим групам

Стратегія набуває соціальної спрямованості і розглядається з погляду корпоративної філософії і організаційної культури

7. Стратегія, як спосіб розвитку ключових конкурентних переваг організації

Р. Хамель, 1989 р.

Основу конкурентоспроможності складають особливі здібності фірми і внутрішні ресурси

8. Стратегія, як набір дій і підходів по досягненню заданих показників діяльності

Артур Томпсон (молодший)

1995 р.

Стратегія одночасно є проактивною (що попереджує) і реактивною (що адаптується)

Поняття стратегії і стратегічного управління було введене в науковий обіг на стику 60-х –70-х років ХХ століття для того, щоб позначити різницю між поточним управлінням на рівні виробництва і управлінням, здійснюваним на довготривалу перспективу і реалізацію стратегічних завдань розвитку підприємства в ринково-конкурентному середовищі. Необхідність такого якісного «стрибка функціонування систем управління» була викликана, насамперед, змінами в умовах ведення бізнесу. Провідною ідеєю, що відображає сутність переходу від переважаючого значення оперативного управління до стратегічного, з'явилася ідея необхідності перенесення центру уваги на оточення (ринкове і позаринкове). Це було необхідним для того, щоб відповідним чином і своєчасно реагувати на зміни, що відбуваються в нім.

З другої половини 1990-х рр. починають формуватись засади нової концепції стратегічного управління. За визначенням А. Томпсона, вироблення стратегії повинно бути спрямоване, як на своєчасну адаптацію організації до змін зовнішніх умов господарювання так і на отримання додаткових вигод від створюваних у бізнес-середовищі можливостей.

З огляду на все вищеозначене, в еволюції теорії стратегічного управління за останні 50 років можна виділити низку етапів. Зокрема, у дослідженнях російський ученого В. Катькало виокремлюється чотири етапи еволюції (розвитку) теорій стратегічного управління (табл. 1.2).

Перший етап, доаналітичний, охоплює 1960-ті і першу половину 1970-х рр.

Таблиця 1.2

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]