3. Управління ризиком при реалізації стратегії організаційних змін

При реалізації комплексної корпоративної стратегії, які відображають відносно самостійні сфери діяльності організації можуть виникати ризики.

Г. Клейнер включає 7 стратегій. О.В. Коровіна включає всі 12 видів стратегій [с.231-232].

До них відносять:

• Товарно-ринкову (стратегію поведінки на товарному ринку);

• Ресурсно-ринкову (стратегію поведінки на ринках факторів виробництва);

• Технологічну (стратегію вибору і оновлення технології);

• Інтеграційно-дезінтеграційну стратегію (поведінка в сфері злиття, поділу, поглинання тощо);

• Фінансово-інвестиційна стратегія (вибір джерел, сторін і порядку формування фінансових ресурсів);

• Соціальна стратегія (поведінка при внутріорганізайційному управлінні людськими ресурсами);

• Управлінська стратегія (планомірна управлінська поведінка, техніка і технологія управлінського впливу на організацію);

• Стратегія формування корпоративної культури (організаційна поведінка з впровадження нових ключових цінностей, спільне управління);

• інституціональна стратегія (формування внутрішньої інституціонально-культурного ділового середовища);

• Когнітивна стратегія (придбання, створення, акумулювання, поширення і збереження знань, внутріорганізаційне навчання);

• Стратегія управління соціально-економічною еволюцією як безперервними змінами, вдосконаленням і розвитком організації);

• Стратегія управління подіями (управління безперервністю бізнесу, планування і створення подій, регулярний менеджмент).

Під ризиком розуміють загрозу виникнення непередбачених подій, які мають негативні наслідки. У підприємницькій діяльності найбільш загрозливими ризиками є події з ймовірністю втрат, які значно перевищують розмір очікуваного прибутку. Такими ризиками можуть бути фінансовий, страховий, економічний,екологічний, техногенний ,природний,регіональний (територіальний), політичний, законодавчий, професійний, особистісний, майновий, транспортний, виробничий, маркетинговий, підприємницький.

Умовою зниження ризику є всесторонній аналіз організації з позиції системності і відкритості, глибоке дослідження чинників внутрішнього і зовнішнього середовища.

Аналіз ризиків здійснюється за такою методичною поетапною схемою:

• Виявлення ризикоутворюючих факторів та їх джерел – моделюється карта ризиків, приводиться аналіз ризиків по дереву цілей стратегії;

• Комплексний аналіз ризику – здійснюється кількісна оцінка ймовірності заступлення ризикової події, проводиться оцінка рівня ризику,порівнюється ризик з оптимальним рівнем;

• Визначення профілю ризику – оцінюється масштаб ризику і співставляється з гранично допустимим значенням; здійснюється поділ на керовані і некеровані ризики;

• Вплив на ризик - розробляється каталог анти ризикових заходів, формується система ризик-менеджменту, ініціюється процес ризик-менеджменту;

• Моніторинг ризику – розробляється каталог ризиків та їх прийнятних значень; визначаються ключові індикатори програми розвитку організації;

• Коригування управлінського рішення з використанням каталогу антикризових законів.

Формується матриця напрямів розвитку організації з врахуванням ризику за схемою О.В. Коровіна (управління змінами, М.: 2013, с. 235) (див. рис. 4).

На основі матриці напрямку розвитку організації розробляють модель управління ризиками, яка складається з 4-ох блоків.

О.В. Кожевіна виділяє блок концепції, розвитку, реалізації, завершення.

Блок "концепції" відображає процеси правління ризиками реалізації стратегії організації та фіксації вимог до системи управління.

Блок "розвиток" передбачає аналіз впливу факторів середовища на бізнес та їх оцінку, а також розробку плану реалізації стратегії організації.

Блок "реалізація" акцентує увагу для мінімізації ризиків, впровадження процедур (методів) управління ризиками, а також прийняття (ухвалення) заходів зменшення ризиків. Блок реалізації має два рівні - виконавчий і координуючий.

Виконавчий рівень безперервно ступінь ризику у процесі поточної діяльності, а також здійснює управління ризиком, пов'язаного з підготовкою рішень у всіх підрозділах організації та їх корегування.

Функції координаційного рівня передбачають усунення проблем при аналізі та подальшою підготовкою стратегічних рішень.

Блок "завершення" забезпечує завершення робіт, пов'язаних з мінімізацією ризиків, навчання реагуванню, перегляд і моніторинг, тестування системи управління ризиками і коригування ухвалення рішень та управління змінами.

		Позиція (ризики) внутрішнього середовища
		Сильна	Нейтральна	Слабка
Вплив (ризики) зовнішнього середовища	Можливості	Сила і можливості: наступальна агресивна стратегія, активна підтримка базової стратегії "прискореного росту".	Стійкість і можливості: здійснення наступальної агресивної стратегії, скерованої на зміцнення основних позицій компанії за рахунок факторів зовнішнього середовища, сумісна з базовою стратегією "прискореного росту".	Слабкість і можливості: поміркована стратегія подолання слабкості внутрішніх позицій за рахунок сприятливих можливостей зовнішнього середовища, стратегія сумісна з базовою стратегією "обмеженого росту".
	Загрози	Сила і загрози: наступальна або поміркована стратегія, при нівелюванні окремих зовнішніх загроз за рахунок сильних внутрішніх чинників, при підтримці базових стратегій "прискореного росту" і "обмеженого росту".	Стійкість і загрози: поміркована і консервативна, оборонна стратегія з подолання несприятливих чинників зовнішнього середовища, сумісна з базовими стратегіями "обмежений ріст" і "скорочення".	Слабкість і загрози: Оборонна антикризова стратегія у поєднання з базовою стратегією "скорочення" (практично неможлива реалізація стратегії розвитку).

Рис. 4. Матриця напрямів розвитку організації з врахуванням ризику

Визначені також індикатори для оцінки ризиків. (Х. Шальке "Типові помилки менеджерів " пер. з нім. - М.: Омега - Л, 2006. - 144с.) (див. рис. 5).

Основними методами управляння ризиками організаційного розвитку є активний вплив і захист об'єктів ризику, недопущення і ухилення ризику, охорона і захист цінностей, зменшення розмірів потенційних і фактичних втрат, розподіл ризику по різних об'єктах, розподіл ризиків за часом і простором, страхування від ризиків, диверсифікація активів і діяльності, скорочення ймовірності настання ризикових подій, посилення компетенції персоналу, соціально-психологічні заходи, забезпечення безпеки бізнесу та ін.

Індикатори	Характеристика індикатора
Загальна ситуація в економіці	Індикатори економічної активності; ринок праці, зовнішня торгівля, курси валют
Соціальні умови	Ріст/структура населення, кількість безробітних
Політичні умови	Стабільність політичної системи, закони
Технічний розвиток	Інновації, тенденції до зміни технологій виробництва і операцій
Матеріально-технічне забезпечення	Закупівельні ціни і умови постачання, обсяг пропозицій, рівень якості
Поведінка клієнтів	Надходження замовлень, поведінка клієнта як замовника і покупця, частка рекламацій (презентацій); репутація власників продукції (робіт, послуг)
Навколишнє середовище	Екологічна нешкідливість продуктів, виробничі матеріали, технологія виробництва
Сфера виробництва	Завантаження виробничих потужностей, складські запаси, частка браку, зміни обсягів виробництва
Поведінка конкуруючих фірм	Політика конкуруючих фірм в галузі цін і асортименту продукції, репутація продукції

Рис. 5. Індикатори для оцінки ризиків

Ризик зменшується і не виникає при відсутності таких одночасних умов, як невизначеність, відсутність альтернативи і прорахунку обраного рішення. Збільшення організаційної гнучкості - це стратегічно відповідь на невизначеність навколишнього середовища. Саме стратегія гнучкості орієнтована на відміну від контролю на збільшення прогнозованості факторів невизначеності.