
- •Цілі сертифікації:
- •2. Історія розвитку сертифікації
- •3. Види сертифікації
- •2. Добровільна
- •Відмінні ознаки обов'язкової та добровільної сертифікації Мета сертифікації
- •Хто здійснює сертифікацію
- •4. Сертифікація в Україні
- •Україна приєдналась до міжнародних систем сертифікації:
- •В процедурі сертифікації можна виділити два основних етапи:
- •Українська державна система сертифікації продукції УкрСепро.
- •Порядок проведення сертифікації передбачає:
- •7. Процедура проведення обов'язкової сертифікації послуг з
Лекція
Сертифікація
План:
1. Поняття сертифікації та її цілі. Сертифікат.
2. Історія розвитку сертифікації
3. Види сертифікації
4. Сертифікація в Україні.
1. Поняття сертифікації та її цілі
Сертифікація (англ. Certification) – процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган, документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.
Сертифікація - це процедура підтвердження відповідності результату господарської діяльності, товару, послуги нормативним вимогам, в результаті якої сторона може запевнити документально на законних підставах, що робота, процес чи в кінечному результаті діяльності продукція відповідає вимогам для подальшої реалізації та використання.
Для сертифікації продукції використовуються різні нормативно-технічні документи, стандарти, а щодо експортної продукції − міжнародні і національні стандарти інших країн.
Цілі сертифікації:
1) сприяння споживачам у компетентному виборі продукції;
2) захист споживача від недобросовісного виробника;
3) контроль безпеки продукції для навколишнього середовища, життя і здоров'я людей;
4) створення умов для діяльності організацій і підприємців на єдиному товарному ринку України;
Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявнику видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. (Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються державним стандартом)
Сертифікат – це документ, який підтверджує, що продукція якісна та відповідає стандартам, що діють в Україні (ДСТУ, ГОСТ, ТУ и т.п.).
Сертифікат відповідності — документ, що виданий для підтвердження того, що продукція, система якості, система управління якістю, система управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, визначеного чинним законодавством. (Згідно з Законом України «Про підтвердження відповідності»)
Сертифікат відповідності − показник якості, перед усім для споживача.
Сертифікат відповідності є юридичним документом, який видається Заявнику уповноваженим органом з сертифікації, який і відповідає за достовірність інформації наведеної в сертифікаті. Форма сертифікатів відповідності встановлюється в кожній з Систем сертифікації продукції, відповідно до нормативних документів, які регламентують діяльність цієї Системи сертифікації.
Сертифіка́т я́кості − в Україні як правило цей термін використовують замість сертифікату відповідності, однак згідно з українським законодавством існує також і власне сертифікат якості, хоч чіткого визначення йому в нормативних документах не дається.
Виходячи з випадків використання цього терміну в українському законодавстві можна стверджувати, що сертифікат якості — це письмовий документ, складений у довільній формі та виданий виробником товару (продукції), щоб підтвердити відповідність виробленого ним товару (продукції) вимогам, які висуваються до якості такого товару (продукції).
2. Історія розвитку сертифікації
Термін "сертифікат" відомий з XIX ст. і в перекладі з латині означає "зробив вірно".
Сертифікат − це посвідчення. Сертифікація − це процедура, за допомогою якої орган із сертифікації документально засвідчує, що продукція, процес або послуга відповідають встановленим вимогам технічних регламентів, положенням стандартів.
Історичні відомості свідчать про прагнення виробників товарів підтверджувати, в тому числі і письмово, якість своїх виробів. Такі заяви охоплювали широке коло товарів. Прикладом можуть служити свідоцтва знаменитих художників Відродження, які гарантували зберігання своїх картин протягом 300 років. У Росії в 1913 р. створена класифікаційна організація − Морський регістр − займалася сертифікацією цивільних суден на їхню безпеку, причому ця сертифікація відразу ж стала проводитися за міжнародними правилами.
Вперше визначення поняття "сертифікація" було дано ISO у 1982 р. У відповідному Керівництві ISO/ІЕС 2:1982 "Загальні терміни та визначення в галузі стандартизації, сертифікації і акредитації випробувальних лабораторій" поняття сертифікації сформульоване так: "Сертифікація відповідності являє собою дію, що засвідчує за допомогою сертифіката відповідності або знака відповідності, що виріб чи послуга відповідає визначеним стандартам чи іншому нормативно-технічному документу".Сертифікація в СРСР
У 1984 р. Урядом СРСР було прийнято постанову про сертифікацію продукції, що експортується. У 1986 р. Держстандартом був введений в дію Тимчасовий порядок сертифікації продукції машинобудування. У 1988 р. країнами - членами РЕВ (Рада економічної взаємодопомоги) була підписана конвенція про систему оцінки якості і сертифікації продукції, яка взаємопостачається.
До 1991 р. в Росії функціонувало 14 випробувальних центрів, було атестовано кілька виробництв. Разом з тим в СРСР здійснювалась оцінка відповідності продукції та в інших формах: державне приймання продукції, державні випробування і т. д. Після ліквідації СРСР ці процеси були офіційно скасовані.
Сертифікація є одним з видів діяльності з оцінки відповідності, тобто дотримання встановлених вимог до продукції, процесу чи послуги. Таким чином, сертифікація здобула всесвітнє визнання як одна з форм забезпечення високої якості та безпеки продукції.