Японські реалії та проблеми їх перекладу. (конспект-чернетка)

Відома польська дослідниця українського походження док- тор філол. наук, проф. Данута Будняк у своїй монографії “Трі- ада: етнос – мова – культура слов’ян” (Київ: Вид. Дім Дмитра Бураго.- 2003.- 130 с.), аналізуючи національно-культурну спе- цифіку систем сучасних слов’янських мов, зазначає:

“Національну мовну картину світу формує цілий комп- лекс факторів:

• географічний;

• історичний;

• культурний;

• релігійний.

Під їх впливом формується національна психологія, наці- ональна мовна особистість, національний менталітет” (с.69).

Ця специфіка національних мовних картин світу насам- перед віддзеркалюється на на логіко-когнітивному (тезаурус- ному рівні): лексиці, афоризмах, крилатих висловах, прислі- в’ях та приказках.

“Якщо взяти слово ізольовано, - пише далі у своїй роботі Данута Будняк, - то воно має обмежену кількість значень, а йо- го смисл часто позбувається виразності, багатобарвності, тоді як відповідний текст може надати вживаному в ньому слові найрізноманітнішого забарвлення, розширити магічне коло його смислів до нескінченності. Той факт, що слово не завжди знаходить тотожній еквівалент у різних мовах, підтверджує ту тезу, що у слові, крім значення і поняття є ще чуттєве пе- реживання, яке важко пояснити іншою мовою, тому що воно визначається певним світобаченням і межами певної культури. Культура, до речі, у формуванні внутрішнього змісту слова віді- грає визначальну роль” (С.59).

І для ілюстрації цього положення дослідниця наводить приклади катахрези (гр.: зловживання) – поєднання непоєдну- ваних за значенням слів, їх вживання в суперечливому зна- ченні, але які проте можуть стати навіть мовною нормою, як, наприклад, “зелене чорнило”, “стара діва” (а також: “Вже не- молода молодиця стояла біля тину” (І.С.Нечуй-Левицький); чи франц.: “Le vieux garçon” – “старий хлопчик”). Це стає можли- вим тому, що, як справедливо зауважує Д.Будняк: “У процесі функціонування у мовленні лексема набуває характеру тексто- вої одиниці, нерозривно пов’язаної не тільки зі своїм контекс- товим оточенням, але й із загальною комунікативно-прагма- тичною метою текста” (С.53).

А висновок, що робить Д.Будняк із усього зазначеного, наступний:

“... При перекладі потрібно враховувати, що мовні засоби – насамперед слова та синтаксичні структури – є носіями еле- ментів змісту, і у кожному висловлюванні вони добираються та організовуються таким чином, щоб інтерпретуючи їх зна- чення стосовно один до одного та стосовно до дійсності, що ними позначаються, інші комуніканти, які мають необхідні мовні та фонові (підкреслено нами.- І.Б.) знання, змогли б ви- лучити з висловлювання інформацію, що передається” (С.54).

У цьому зв’язку слід також згадати про мовну концепцію німецького лінгвіста Вільгельма фон Гумбольдта, який ще в 1820 р. у своїй роботі “Про різницю побудови людських мов та її вплив на духовний розвиток людського роду” відмічає значні національно-мовні розбіжності не лише в словах, що познача- ють “інтелектуальні (тобто “абстрактні”.- І.Б.) поняття”, але і в назвах “конкретних матеріальних предметів”, які, на його думку, у різних мовах “ніколи не бувають достеменними сино- німами” (Див.: Гумбольдт В. Избранные труды по языкозна- нию.- М.- 1984.- С.181).

А в статті “Про порівняльне вивчення мов відносно різних епох їх розвитку” ми натрапляємо на таке зауваження великого німецького лінгвіста:

“Якщо порівняти в різних мовах способи висловлювання предметів, що не сприймаються чуттєво, то виявиться, що однаково значущими є лише ті, які, будучи чистими побудовами, не можуть містити в собі нічого іншого, окрім того, що в них закладено. Решта перехрещується тим чи іншим чином в області центру (якщо так можна назвати предмет, який вони означають) і мають різні значення. Вислови для чуттєво сприйнятих предметів тією мірою однаково значущі, якою в них мислиться один і той самий предмет, але оскільки вони виражають різний спосіб його представлення, вони можуть розрізнятися значеннями” (Див.: Гумбольдт В. Избран- ные труды по языкознанию.- М.- 1984.- С. 320).

Л.С.Бархударов: Реалії – це слова, які означають речі, поняття та ситуації, котрі не існують у практичному досвіді людей, що розмовляють іншою мовою (Язык и перевод, 1975, с. 95)

С.Влахов, С.Флорін “Реалії – це слова (і словосполучення), що називають об’єкти, характерні для життя (побуту, культу- ри, соціального й історичного розвитку) одного народу й чужі для іншого; будучи носіями національного і/або історичного колориту, вони, як правило, не мають точних відповід- ностей (еквівалентів) в інших мовах, і таким чином не підля- гають перекладу на “загальних засадах”, вимагаючи особливого дідходу” (Непереводимое в переводе, 1986, с.55).

Згадаємо в цьому зв’язку нашого з вами земляка і одного з кращих письменників світу – М. Гоголя та його “Вечера на хуторе близ Диканьки”, що містили спеціальні словнички українських реалій.

Якщо взяти переклад відомого роману Мурасакі Сікібу “Ґендзі-моногатарі” російською мовою, зроблений Т.Л.Соколо- вой-Делюсиной, то остання п’ята книга цього видання є не що інше, як історико-етнографічний коментар до чотирьох попе- редніх частин-книг (томів). Вона так і зветься “Додаток” і містить 192 с. стислого тексту. І це – незважаючи на те, що детальний коментар японських реалій, що трапляються в тек- сті роману, уже включено до складу усіх попередніх відповід- них його частин.

Ось зміст цієї п’ятої книги перекладу роману Мурасакі Сікібу:

1. Повість про Гендзі, епоха, автор (стаття перекладач- ки)

2. Адміністративний поділ Японії епохи Хей-ан

3. Околиці столиці Хей-ан

4. Столиця Хей-ан

5. Імператорський палацовий комплекс

6. Аристократична садиба епохи Хей-ан

7. Структура державного управління в епоху Хей-ан

8. Головні обряди, пов’язані з різними етапами людсько- го життя

9. Головні свята і церемонії

10. Головні танці та музичні п’єси, що виконувалися під час свят і церемоній у імператорському палаці

11. Музичні інструменти епохи Хей-ан

12. Народні пісні

13. Японський костюм епохи Хей-ан

14. Позначення часу в епоху Хей-ан

15. Тексти віршів, що цитуються в “Гендзі-моногатарі”.

Без цієї додаткової інформації історико-етнографічного ха- рактеру адекватно зрозуміти і сприйняти зміст роману прак- тично не можливо.

I. РЕАЛІЇ-ПРЕДМЕТИ

Класифікація предметних реалій

А. Географічні реалії:

1.Назви об’єктів фізичної географії:

укр.: степ, прикарпатські ліси, закарпатська кліма- тична зона, поліські болота, лівобережна Україна, правобереж- на Україна.

яп.: Яма-но бе-но міті – 山の辺の道

2.Назви географічних о’єктів, пов’язаних з людською дія- льністю: наприклад, середньоазіатський арик.

3.Назви ендеміків (види рослин і тварин), наприклад: яку-суґі (японський кедр, о. Якусіма):

Сусукі

- (薄; лат.: Miskanthus) – багаторічна трав’яниста рослина родини злакових з довгим тонким стеблом і густою волоттю.

***

へし折し

芒のはしも

祭り哉

(1821) Ісса

1. Хесіору - 圧し折る– (розм.) ламати, розбивати

Відламаним на палички для їжі

Стебельцям сусукі*

Теж нині свято!

Ямабукі

山吹 - довголітня рослина з квітами жовтого кольору (лат.: Kerria Japonica).

***

ほろほろと

山吹ちるか

滝の音

(1688) Басьо

Шум водоспаду?

Чи в повітрі шелест

Опалих ямабукі* пелюстків?

Яедзакура (махрова сакура)

- Махрова сакура (八重桜 - “я-е-дзакура” – «восьмипелюсткова сакура») – одна з порід японської вишні.

***

一重づつ

一重づつ散れ

八重桜

(1896) Масаока Сікі

Пелюстка за пелюсткою,

Мов одяг, махрова сакура

Скидає білоцвіт.

(або: Махрова сакуро, Скидай свій білоцвіт!)

Омінаесі

- (女郎花 - досл. з яп.: “квітка-дівчина”, “дівоча квітка”) – трав’яниста висока рослина з дрібними квітами жовтого кольору (лат.: Patrinia scabiosaefolia).

***

女郎花

二もと折ぬ

けさの秋　

(1778) Бусон

Дві стебелинки омінаєсі*

Зламав нарешті

Цим осіннім ранком.

Хаґі

- (萩) – довголітня кущовидна рослина родини бобових з квітами роже- вого та білого кольору (лат.: Lespedeza).

***

猫の子の

かくれんぼする

萩の花 (1814) (Ісса)

Кущі хаґі! Немає краще місця,

Щоб в жмурки гратися,

Для кошенят малих!

***

小萩ちれ

ますほの小貝

小盃

(1689) (Мацуо Басьо)

Підкинь, хаґі*, маленьких пелюстків

В рожевих цяточках маленьких черепашок

В мою маленьку чарочку з саке**!

______________________________

Тут: “каке-котоба” (гра слів):

А) Ко-Ко-Ко

Б) 1.“масу-хо-но” від масу - додавати