6.1 Формування естетичних смаків школярів під час уроків трудового навчання.

Формування естетичних смаків школярів під час уроків трудового навчання має специфічні особливості, котрі визначаються змістом та умовами їхньої навчальної діяльності. На уроках трудового навчання, на відміну від уроків мови й літератури, образотворчого мистецтва та багатьох інших навчальних предметів, де в учнів формуються уявлення про такі естетичні категорії, як прекрасне й потворне, величне й низьке, трагічне й комічне та багато інших, виникає можливість розкрити й показати їм взаємовідношення між виробництвом, технікою й мистецтвом. І це цілком закономірно, адже сприйняття й розуміння людиною прекрасного виникло, головним чином, у процесі трудової діяльності. У роботи людина діставала задоволення від успішних творчих, фізичних й розумових зусиль, від корисності вдосконалення особисто виготовлених предметів, перетворення довкілля.

Ще здавна, створюючи різні утилітарні предмети, людина намагалася надати їм гарного вигляду. Першими кроками в цьому напрямку були спроби прикрасити приміщення та знаряддя побуту (одяг, посуд). Дуже давно виникла архітектура — будівельне мистецтво, її можна вважати одним із перших поєднань матеріального виробництва й мистецтва. Від кустарного виготовлення промов люди поступово переходили до створення їхні у майстернях (мануфактурне виробництво), а згодом — до машинного виготовлення. Якщо на початку машинного виробництва основну увагу приділяли вдосконаленню конструкції й дії машин, механізмів, виробів, то із поширенням промислових товарів виникла потреба в їхні належному естетичному вигляді.

Відчуття і усвідомлення роботи як чогось високого, прекрасного, то й сприймання її як явища огидного — різні сторони естетичного ставлення до роботи. Щоб показати повною мірою красу роботи, необхідно її педагогічно правильно організувати. Така організація повинна бути системною й обов'язково передбачити такі елементи: мету, зміст й процес роботи, результат роботи, відносини, котрі виникають в результаті роботи.

Одні педагоги вважають, що головна мета роботи — процес оволодіння навичками, точність й чіткість виконання вправ. Другі — що метою є кінцевий результат, продукт роботи. Вони не звертають особливої уваги на організацію робочого місця й процесу діяльності, але й ретельно оцінюють результат, порівнюючи роботу школяра зі зразком, й визначають його естетичні переваги і недоліки. Інші стверджують, що процес роботи не головне, а важливо, щоб школярі допомагали один одному, виявляли турботу.

Мета роботи, чи як кажуть установка, полягає на створенні суспільно корисних об'єктів роботи, а в поєднанні навчання і виховання: збагачення учнів знаннями, уміннями й навичками, способами творчої діяльності, розвиток їх умінь бачити красу оточуючого й переносити її зважується на власну практичну діяльність. Під годину визначення трудових завдань цільова установка має включати усі вимоги, що висуваються до трудового навчання, та при цьому враховувати естетичний аспект, який передбачає формування в учнів естетичних смаків.

Кожний елемент педагогічної системи повинен нести естетичне навантаження в тісному взаємозв'язку із іншими елементами системи: позначка роботи — із її процесом, процес — із результатом, результат — із особистими відносинами, відносини — із якостями особистості. Ідеальна сторона процесу роботи полягає в тому, що, виконуючи будь-яку роботу, школярі повинні мати в своїй уяві ідеальний образ виробу. Праця виховує естетично не тоді, коли дитина просто щось робить, а коли ця діяльність спрямована на відтворення ідеалу. Не лише прибирання приміщення, а і розстановка меблів, оздоблення інтер'єру — важливі складові успіху роботи.

У будь-якій роботи учні мають вчитися творчості, творчому підходу в організації практичної діяльності, в конструюванні, в дизайні, у створенні нових композицій, форм, кольорових та інших рішень відповідно до законів естетики, що сприяє розвитку естетичних смаків. Але, як відомо, праця буває не завжди легкою, іноді це напружений й стомлюючий процес. Та творчість у, вираження учня в практичній діяльності творчою особистістю, є тим самим естетичним моментом, який породжує відчуття краси й робить працю прекрасною.

Розпочинаючи практичну роботу, учень винен мати перспективу й установку на красу: не лише хто швидше, а і хто краще виконає, зі смаком оформити результат роботи, швидше приведе до ладу своє робоче місце. Якщо трудова діяльність у колективі організовується як змагання, тоді одним із важливих показників оцінювання винен бути естетичний вигляд роботи. Це сприяє формуванню і подальшому розвитку естетичних смаків.

Коли б людина не робила, вона завжди прагне до краси. І не випадково висококваліфікованих робітників називають майстрами, а їхнього вироби — шедеврами. Важливо учням пояснити: все, що робить людина, має свою форму, композицію, колір й тому будь-який виріб може бути красивим й привабливим. Кожен предмет для людини несе не лише споживацьку, а і духовно-естетичну цінність. Оформлюючи результат роботи, потрібно думати не лише про зручність конкретного виробу, а і про зовнішній вигляд. Продумуючи виготовлення об'єкта роботи за законами краси, намагаючись зробити його естетичним, людина відкидає усе зайве, шукає найдосконаліші форми.

Сам процес роботи може бути нелегким й потребувати багато вольових зусиль. І тоді, як стимул діяльності може виступити прагнення до творчості, образ прекрасного, який необхідно втілити в життя. Тобто, крім того, що учень винен виготовити корисний, безпечний й зручний виріб, відповідно до його призначення, він винен бути ще і гарним, викликати задоволення своїм зовнішнім виглядом. Створюючи виріб учень реалізує внутрішню тенденцію розвитку естетичних смаків. Така практична діяльність збагачує естетичну культуру дитини, відображає закономірності розвитку її естетичних смаків.

Щоб виріб був гарний, у ньому насамперед має найповніше відбитися та позначка, якої людина ставити під годину його виготовлення. Крім цього, задум предмета, його призначення повинні бути виражені в оптимальній формі: якщо в формі предмета найбільш повно виражені позначка й зміст речей, то така форма сприймається як гарна.

У формі виражається не лише ставлення учня впритул до предмета. Речами виступають як свідки й посередники його ставлення людям, до дійсності в цілому. Тому вчитель винен розвивати у школярів відчуття форми, вміння гармонійно поєднувати кольори, оцінювати композицію, гармонію, симетрію. Закон єдності й краси простежується в їхні органічному поєднанні. Корисно, коли в оцінюванні виробів беруть участь учні. Це спонукає їх до самокритики, критики, а і вчить всебічно розкривати естетичність даного виробу й виявляти власні естетичні смаки. Учитель має враховувати це для виявлення і подальшого розвитку естетичних смаків учнів.

Колективне ставлення до роботи обов'язково передбачає відносини між учнями, котрі виникають в результаті трудової діяльності, особистість формує свої якості в процесі ділових й дружніх колективних відносин, а відносини поліпшуються в результаті вдосконалення особистості, котра лише тоді проявляє красу своїх індивідуальних якостей, коли висвітлено красу колективних відносин. Краса відносин виявляється в чіткій організації трудової діяльності й сприяє естетичному вихованню особистості, розвитку естетичних смаків й культурному збагаченню учнів.