12. Поняття збору

Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

2. Збір. Законодавець, як це випливає із змісту п. 6.2 статті 6 ПК, не вбачає принципової різниці між поняттями "збір", "плата", "внесок". Даючи визначення збору, робиться акцент на тому, що під це визначення підпадають і такі види обов'язкових платежів як "плата" та "внесок".

13. Ознаки податків

При визначенні поняття "податок" законодавець акцентує увагу на його рисах. До основних рис, що характеризують цей платіж, відносяться: 1) обов'язковість платежу; 2) його безумовність; 3) сплата до бюджету (чи до державного бюджету, чи до місцевого бюджету); 4) до сплати залучаються особи, що набули відповідно до норм ПК статусу платника того чи іншого податку.

Обов'язковість податку досягається його примусовим характером. Будь-який податок, незалежно від того, чи платник виконує свій обов'язок щодо його сплати добровільно, чи до нього застосовуються примусові заходи, є примусовим платежем. Добровільна сплата відбувається в зв'язку з тим, що платник розуміє невідворотність виконання обов'язку щодо сплати платежу та можливість застосування до нього заходів фінансово-правового примусу. Слово "обов'язковий" означає безумовний для виконання - обов'язковість і примусовість, тобто відсутність у платника вибору (платити чи не платити) і встановлення відповідальності за ухилення від оплати податку;

- безоплатність, чітка спрямованість коштів від платника до держави і відсутність зустрічних зобов'язань з боку держави;

Риса безумовності податку передбачає, що його сплата конкретним платником не приводить до виникнення у держави, державних органів чи органів місцевого самоврядування якихось взаємних зобов'язань перед таким платником, виражених у наданні йому адекватних матеріальних цінностей чи послуг.

Тобто факт сплати податку платником податку не породжує будь-яких обов'язків у владного суб'єкта відносно даного платника. Лише наявність об'єкта оподаткування приводить до обов'язку платника сплатити той чи інший вид податку, не обумовлюючи цю сплату будь-якими умовами. Саме ця риса (риса безумовності податку) є визначальною для проведення різниці між податком та збором, оскільки сплата останнього завжди пов'язана з виконанням владним суб'єктом певних умов (дій) на користь платника збору.

В словниках української мови слово "безумовний" тлумачать як - нічим не обмежений, повний, беззастережний.

Податок зараховується виключно до бюджету - державного або місцевого, а також може розподілятися між ними, якщо це буде передбачено в Бюджетному кодексі України (далі - БК) чи законі України про Державний бюджет на відповідний рік. Наприклад, відповідно до ст. 29 БК - 50 відсотків податку на доходи фізичних осіб, що сплачується (перераховується) на території міста Києва, зараховується до Державного бюджету України, а інші 50 відсотків, відповідно до ст. 65 БК - до бюджету м. Києва.

До позабюджетних фондів зараховуються не податки, а інші обов'язкові платежі. Наприклад, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Справляння податку здійснюється з платників податку, тобто з тих осіб, які відповідно до норм ПК, що регулюють сплату того чи іншого виду податку, отримали статус платника. Слід звернути увагу на термін, який вживає законодавець, - "справляння податку". Справляння податку повинно здійснюватись саме з його платника, тобто особи, у якої виникає об'єкт оподаткування, та за рахунок її доходів. А безпосередньо сплачувати податок може не тільки платник податку, а і його представник (законний чи уповноважений), чи у випадках, передбачених нормами ПК, - податковий агент.