Організаційна структура страхового ринку:

• страхові компанії,

• страхові спілки,

• асоціації,

• страхові пули,

• товариства взаємного страхування,

• страхові посередники,

• Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю в Україні.

Страховий посередник - це одна з трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд із страхувальником і страховиком.

Страхові агенти - це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Агент є представником страховика і діє в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Страхові брокери - це юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Брокер не має права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхових відшкодувань.

Актуарій - це офіційно вповноважена особа, яка, маючи відповідну фахову підготовку, за допомогою методів математичної статистики обчислює страхові тарифи, і на яку покладається відповідальність за те, щоб сум страхових виплат, страхових ризиків і страхових премій не перевищувала страхові фонди на момент, коли компанії доведеться виконувати свої зобов'язання за виданими полісами.

Сюрвейєр - це експерт, інспектор, агент страховика, який оглядає судна, вантажі, інше майно, що приймається на страхування.

Аварійний комісар - це особа, яка на прохання страховика з'ясовує причини настання страхового випадку та розмір збитків (у страхуванні переважно транспортних засобів).

Діспашер (джастер) - це фахівець у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат за загальну аварію між судном, вантажем і фрахтом.

Основні проблеми розвитку національного страхового ринку:

• недосконалість страхового законодавства;

• відсутність державної цілеспрямованої політики щодо розвитку страхування;

• низька страхова культура населення.