Лекція 11
Тема: Культура на порозі ХХІ ст. Культура і глобальні проблеми сучасності
Навчальна мета: розкрити сутність поняття «глобалізація», «глобальні проблеми», «технізація», «комп’ютеризація», «машинізація»; охарактеризувати закономірності розвитку світової культури на початку ХХІ ст.
Виховна мета: формувати якості особистості студента та пізнавальний інтерес; показати значення теми для формування європейської та української культурної компетенції й освіченості в суспільстві, поваги до людей та до різних етнічних спільнот.
Розвивальна мета: спонукати до пізнавальної, наукової, творчої діяльності; розвивати самостійність та творче мислення.
Методична мета: використання презентації та відеороликів на занятті як засобу активізації процесу навчання.
План
Глобалізація як соціальний феномен
Глобалізація і культура
Етнос як унікальне і соціально-культурологічне явище
Провідні пріоритети етнонаціональної політики України
Технічні засоби навчання:
Мультимедійний проектор;
Персональний комп’ютер.
Наочність:
Тематична презентація в Power Point.
Відеоролики.
Опорний конспект до лекції №11.
Міждисциплінарні зв’язки:
Забезпечувані: Інформатика та комп’ютерна техніка, комп’ютерна програма «Power Point», філософія, світова література, історія, екологія, географія.
Забезпечуючі: Культурологія «Культура кінця ХХ - початку ХХІ ст.».
1. Глобалізація як соціальний феномен
Глобаліза́ція (англ. globalization) — це процес всесвітньої економічної, політичної та та культурної інтеграції та уніфікації. У вужчому розумінні — перетворення певного явища на планетарне, такого, що стосується всієї Землі.
Основними наслідками глобалізації є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів.
Дослідники виділяють три ракурси глобалізації як соціального явища: соціально-політичний, соціально-економічний, соціокультурний. Термін «глобалізація» має багато змістовних значень, теорій та підходів. На думку Яна Нєдєрвіна, в соціальних науках існує стільки концепцій глобалізації, скільки дисциплін: «Якщо ми розглядаємо глобалізацію як багатовимірний процес, то всі ці підходи до теми достатньо релевантні. Глобалізацію можна розуміти, як безконечний синтез багатьох дисциплінарних підходів». Наприклад, дослідниця В. Воронкова під сутністю глобалізації розуміє «перетворення людства на єдину структурно-функціональну систему, організовану за універсальними принципами». На думку західного соціолога В. Бека, «глобалізація — це ідеологія панування світового ринку, ідеологія неолібералізму». Існуюча полісемантичність поглядів вказує, на думку М. Чешкова, на кризу глобалізації як науки, що не встановила ні предмет, ні суб'єкт власного дослідження, у зв'язку з цим залишається відкритим питання про сутність глобалізації.