Вроджена криворукість

Серед вроджених деформацій верхньої кінцівки, а саме передпліччя частіше всього зустрічається недорозвиток променевої кістки, зазвичай на одній стороні, рідше на двох. Недорозвиток ліктьової кістки зустрічається у 7 раз рідше, а ніж променевої.

Клініка: у пацієнтів у зв'язку з відсутністю променевої кістки розвивається типова деформація передпліччя - променева косорукість. При недорозвитку ліктьової кістки формується ліктьова косорукість. На рентгенограмі відмічається повна відсутність або частковий недорозвиток однієї з названих кісток. Лікування: розпочинають якомога раніше. Консервативне передбачає: масаж, комплекс моделюючих вправ, редресацій, фіксаційних пов'язок. Оперативне спрямоване на корекцію завжди існуючого викривлення ліктьової кістки та корекцію положення кисті та фіксацію досягнутого нею положення.

Статичні деформації стопи

Серед всіх деформацій стопи статичні деформації складають 61%. Набуті деформації стопи розвиваються здебільшого впродовж життя при порушенні співвідношень між навантаженням і пружністю м'язів, зв'язкового апарату стопи. При цьому певне значення мають маса тіла, професійні навантаження, травми (переломи кісток), паралічі або рубцеві деформації. Види деформацій стопи представлені на рис. 28, 29.

Причини — збільшення маси тіла, тривала робота в положенні стоячи. Зменшення сили м'язів внаслідок фізіологічного старіння, відсутність трено­ваності у осіб сидячих професій, перенавантаження стопи, носіння нераціо­нального взуття, спадково - конституційна схильність. Сплощення склепіння стопи виникає в зв'язку з надмірним обертанням між переднім відділом і тильною поверхнею стопи (суглоб Шопара, човно-клиноподібного суглоба Лісфранка, ослаблення зв'язкового апарату, суглобів та м'язів. При зовнішньому огляді можна визначити сплощення склепіння, частіше — в застарілих випадках, коли вже є вальгусне відхилення п'яти.

Рис. 28. Види стоп: а) стопа в нормі; б) пола стопа; в) пласка стопа.

1. 2.

Рис. 29.1. Визначення пронації заднього відділу стопи

Рис. 29.2. Відведення переднього відділу стопи: а) стопа в нормі; б) плоско – вальгусна стопа.

Методи визначення ступеня деформації:

• Фрідлянда (педометричний);

• плантографічний (відтиск пофарбованої подошовної поверхні). Для статичної плоскостопості характерні певні визначення зони болю:

• на підошві, в центрі склепіння і коло внутрішнього краю п'яти;

• на тилі стопи і в її центральній частині;

• під внутрішньою і зовнішньою щиколоткою; - між голівками плесневих кісток;

• в м'язах гомілки внаслідок їх перевантаження;

• в колінному і кульшовому суглобах (внаслідок порушення біомеханіки):

• в стегні через перенапруження широкої фасції;

• в попереку (компенсаторно посилений лордоз).

Біль звичайно підсилюється ввечері (тривале перебування на ногах), змен­шується після відпочинку. Часто стопи стають пастозними, з'являється на­бряклість в зоні зовнішньої щиколотки. Для явної плоскостопості характерні такі ознаки:

• стопа подовжена, розширена в передньому відділі;

• поздовжнє склепіння опущене;

• стопа пронована, контурує човноподібна кіска в медіальному краї Стопи;

• страждає хода, пальці розведені в боки;

• інколи обмежені рухи в усіх суглобах стопи.

Рентгенографія підтверджує і уточнює клінічні дані. Для визначення ступеня плоскостопості правильно здійснювати дослідження стоячи, при навантаженні. На бокових рентгенограмах визначають за рахунок яких кісток стопи сплощується поздовжне склепіння і взаємне розташування кісток (рис. 30).

Рис. 30 Схема рентгенологічного визначення плоскостопості.

Профілактика і лікування:

• періодичний відпочинок від навантаження;

• теплі ванни; масаж склепіння стопи і литкового м'яза;

• хода босоніж по нерівній поверхні, хода на пальцях;

• активні спортивні ігри (волейбол, баскетбол — помірно)

• підбір раціонального взуття (носок просторий, каблук 3-4 см, підметка із пружного матеріалу);

• вкладні устілки ( пробка, пластмаса, метал);

• при складних деформаціях — виготовлення ортопедичного взуття і устілок по гіпсовим зліпкам;

• фізіотерапевтичне лікування.

При важких формах, відсутності ефекту консервативного лікування показано оперативне лікування.

• пересадка малогомілкового м'яза на внутрішній край стопи, тенотомія ахілового сухожилка;

• клиноподібна або серпоподібна резекція тарано-п'яткового зчленування, резекція човноподібної кістки;

• трьохсутлобова коригуюча резекція по Новаченко-Ніколаєву.